Постанова № 37905240, 25.03.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/4600/13-а

25 березня 2014 р. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів - Борискіна С.А. (головуючий), суддів Щербакова В. В. Зозулі Д. П. , за участю секретаря судового засідання Вавелюк А.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не прибув

відповідача1: представник не з'явився

відповідача2: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доДержавний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонська Ірина Володимирівна Державна реєстраційна служба України про скасування рішення та зобов'язання вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державного реєстратора реєстраційної служби Рівненського районного управління юстиції Чернацької Оксани Володимирівни, Реєстраційної служби Рівненського районного управління юстиції щодо визнання протиправними дій по прийняттю рішення від 04.12.2013 року №8669237 про відмову у державній реєстрації права власності на будівлю виробничо-підсобного приміщення на АДРЕСА_1 за позивачем, скасування цього рішення та зобов'язання зареєструвати за позивачем право власності на цей об'єкт нерухомості.

У відповідності до ст.52 КАСУ суд здійснив заміну первинних відповідачів -Реєстраційної служби Рівненського районного управління юстиції та Державного реєстратора реєстраційної служби Рівненського районного управління юстиції на належних відповідачів - Державну Реєстраційну службу України та Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонську Ірину Володимирівну, оскільки оспорюване позивачем рішення було прийняте саме Державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонською Іриною Володимирівною.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ОСОБА_1 звернувся до Реєстраційної служби Рівненського районного управління юстиції для реєстрації права власності на будівлю виробничо-підсобного приміщення на АДРЕСА_1 з відповідним переліком документів, що визначений Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2011 року №703. Однак, вказаним суб'єктом владних повноважень йому було надано інформацію, що Державним реєстратором Укрдержреєстру прийняте рішення від 04.12.2013 року №8669237 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Представником позивача в судовому засіданні від 12.02.2014 року зменшено позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідачів. Інші позовні вимоги він просив задовольнити повністю, а саме: скасувати рішення від 04.12.2013 року №8669237 державного реєстратора Укрдержреєстру про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень та зобов'язати відповідачів зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на будівлю виробничо-підсобного приміщення на АДРЕСА_1.

У судове засідання 25.03.2014 року представник позивача не прибув, просив розглянути справу без його участі.

Представники відповідачів 1 та 2 у судові засідання не прибули, подали письмові заперечення, у яких пояснили наступне. Рішення про відмову у державній реєстрації прав власності позивача на нерухоме майно 04.12.2013 року №8669237 приймалося посадовою особою Державної реєстраційної служби України - державним реєстратором прав на нерухоме майно Мощонською Іриною Володимирівною. Відмова умотивована тим, що позивачем, крім рішення суду від 01.10.2013 року про визнання за ОСОБА_1 права власності на будівлю виробничо-підсобного приміщення на АДРЕСА_1, не було надано до реєстраційного органу зареєстровану державною архітектурно - будівельною інспекцією декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, як це передбачено пунктами 2, 3 та 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 рок № 461 (далі - Порядок № 461).

Оскільки представники відповідачів були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд розглянув справу без їх участі.

Відповідно до ст.41 КАС України судове засідання технічними засобами не фіксується.

Розглянувши у відкритому судовому наявні матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно, на час виникнення спірних правовідносин, врегульовані нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952).

Статтею 2 обумовленого Закону встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

До переліку правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомості відповідно до частини 1 статті 19 Закону № 1952, зокрема, входить рішення суду, що набрало законної сили.

Також, згідно з частиною 2 статті 15 Закону № 1952, перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703 (далі - Порядок № 703)..

Відповідно до пункту 26 Порядку №703 для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Згідно з підпунктом 10 пункту 27 Порядку документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 28 Порядку регламентовано, що для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно заявник, крім документів, що зазначені у пункті 27 цього Порядку, подає копії документів, що зазначені в пункті 9 цього Порядку (крім документа, що посвідчує посадову особу органу державної влади або органу місцевого самоврядування).

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 було подано до Реєстраційної служби Рівненського районного управління юстиції заяву для проведення державної реєстрації на будівлю виробничо-підсобного приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1.

Крім того, для проведення реєстрації було подано наступні досліджені у судовому засіданні документи: рішення Рівненського районного суду від 01.10.2013 року у справі №2/570/1623/2013 з відміткою про набрання законної сили, у відповідності до якого визнано право власності на вищевказану самочинно побудовану будівлю виробничо-підсобного приміщення за позивачем; технічний паспорт, виготовлений КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» від 03.01.2013 року, інвентаризаційна справа №436 з відміткою про те, що «Узаконено рішенням суду»; витяг з Рішення виконавчого комітету Городоцької сільської ради від 30.12.2012 року №260 «Про присвоєння поштової адреси»; належним чином завірені копії паспорта та ідентифікаційного коду позивача; державний акт на право власності на земельну ділянку від 18 липня 2012 року серія ЯМ №293077; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку серія ЕАО №839949 від 15.11.2013 року (а.с.7-14).

Рішенням від 04.12.2013 року №8669237 державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонська Ірина Вікторівна відмовила позивачу у державній реєстрації права власності на будівлю виробничо-підсобного приміщення, що розташована по АДРЕСА_1, з тих підстав, що подані для державної реєстрації документи не відповідають вимогам та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують (а.с.15). Відповідач 2 вважає, оскільки рішенням суду визнано право власності на самочинно побудовану будівлю, тому у зв'язку з відсутністю документа, що відповідно до законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (декларація про готовність об'єкта до експлуатації), подані документи прав не відповідають вимогам, у зв'язку з чим неможливо встановити відповідність заявлених.

Надаючи оцінку дій державного реєстратора, суд звертає увагу, що в розумінні ст.2, ч.1 ст.19 Закону №1952, пунктів 26, 27, 28 Порядку №703 рішення Рівненського районного суду від 01.10.2013 року у справі №2/570/1623/2013 з відміткою про набрання законної сили є документом, що підтверджує виникнення права власності у позивача на будівлю виробничо-підсобного приміщення, що розташована по АДРЕСА_1, а відтак є підставою для проведення державної реєстрації права власності такого.

Статтею 331 Цивільного кодексу України визначено, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державні реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Тому, статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної власності, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Стаття 24 Закону № 1952 містить вичерпний перелік підстав, з яких може бути відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень, а саме: у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; заявлене право вже зареєстровано.

Подані ОСОБА_1 для реєстрації прав власності на будівлю виробничо-підсобного приміщення, що розташована по АДРЕСА_1, документи та їх перелік повністю відповідають вимогам Закону № 1952, Порядку № 703, а тому висновок державного реєстратора про можливість встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, не відповідає вимогам вищевказаних нормативних актів.

Відтак суд дійшов висновку про протиправність прийнятого Державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України рішення від 04.12.2013 року № 8669237 про відмову у державній реєстрації права власності, а відтак позовні вимоги в частині скасування цього рішення підлягають до задоволення.

Покликання відповідачів на ненадання позивачем до реєстраційного органу декларації про готовність об'єкта до експлуатації, як це передбачено пунктами 2, 3 та 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 рок № 461, суд вважає помилковими, оскільки зазначений Порядок не має жодного відношення до процедури державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визначеної, як вже вказувалося вище, Законом №1952 та Порядком №703.

Крім того, суд зазначає, що одним із способів відновлення порушеного права, в розумінні КАС України, є право позивача відновити таке право зверненням до суду з позовом про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Здійснюючи неправомірно відмову в державній реєстрації права власності на об'єкт, державний реєстратор Державної реєстраційної служби України позбавив позивача права не реалізацію Конституційного права на власність.

З метою повного захисту прав позивача суд вважає, що Державна реєстраційна служба України на підставі поданих документів ОСОБА_1 зобов'язана була зареєструвати право власності на вказаний об'єкт.

Згідно п.2 ч.2 ст.162 КАСУ, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, що в даному випадку відображається в зобов'язанні Державної реєстраційної служби України в реєстрації за позивачем права власності на будівлю виробничо-підсобного приміщення, що розташована по АДРЕСА_1.

У зв'язку з цим твердження відповідачів про відсутність повноважень суду щодо зобов'язання державного реєстратора здійснити державну реєстрацію права власності за наявності усіх визначених чинним законодавством документів суд вважає помилковими.

Крім того, у випадку прийняття судом постанови лише щодо скасування протиправного рішення державного реєстратора не стане перешкодою для відповідача 2 для повторної відмови у державній реєстрації, а відтак права ОСОБА_1 у повній мірі захищені не будуть.

У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено з досліджених в судовому засіданні доказів, в результаті подання вищевказаного переліку усіх необхідних документів мала відбутися реєстрація права власності на об'єкт нерухомості, що знаходиться по АДРЕСА_1

Пунктом 16 Порядку визначено, що за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Як встановлено в судовому засіданні рішення про відмову у державній реєстрації прийняте всупереч вимог чинного законодавства, при цьому було подано необхідний перелік документів для проведення реєстрації права власності. Пункт 16 Порядку не наводить інших методів дій, окрім як надання відмови чи проведення реєстрації.

З урахування того, що рішення про відмову у реєстрації права власності прийняте неправомірно, перелік наданих позивачем для реєстрації документів є достатнім, тому в розумінні ч.2 ст.19 Конституції України Державний реєстратор Державної реєстраційної служби України зобов'язаний діяти в межах чинного законодавства та здійснити державну реєстрацію права власності на будівлю виробничо-підсобного приміщення, що розташована по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1

За наведених обставин позовні вимоги частині зобов'язання Державного реєстратора Укрдержреєстра провести державну реєстрацію права власності за позивачем на вищезазначений об'єкт нерухомості також підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених вище обставин суд вважає, що відповідачі не довели правомірності винесення рішення від 04.12.2013 року № 8669237, у той час як позивач належними та допустимими доказами повністю довів обґрунтованість позовних вимог.

За наведених підстав позовні вимоги суд задовольняє повністю.

Відповідно до вимог ч.1ст. 94 КАС України суд присуджує на користь позивача судовий збір у розмірі 68 грн. 82 коп.

Крім того, відповідно до вимог частин 1 та 2 ст.7 Закону України «Про судовий збір» суд стягує з Державного бюджету України на користь позивача суму переплаченого судового збору у розмірі 175 грн. 18 коп. (244-68,82).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України від 04.12.2013 року № 8669237 про відмову у державній реєстрації права приватної власності на будівлю виробничо-підсобного приміщення, що розташоване у АДРЕСА_1.

Зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України провести державну реєстрацію права приватної власності на будівлю виробничо - підсобного приміщення, що розташоване у АДРЕСА_1., за ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1).

Стягнути на користь позивача ОСОБА_1 (і.н.НОМЕР_1) з Державного бюджету України суму переплаченого судового збору у розмірі 175 (сто сімдесят п'ять) грн. 18 коп.

Присудити на користь позивача ОСОБА_1 (і.н.НОМЕР_1) з Державного бюджету України судові витрати у сумі 68 (шістдесят вісім) грн. 82 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий cуддя Борискін С.А.

Судді Щербаков В. В.

Зозуля Д. П.