Постанова № 37905231, 18.03.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/387/14

18 березня 2014 року м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Вавелюк А.І та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Остапенко Д.І.

відповідача: представник Дячук І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "АгроКлондайк і К" до Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АгроКлондайк і К" (далі - ТОВ "АгроКлондайк і К") звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - ДПІ у м. Рівному) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.10.2013 року №0004862342.

Позовні вимоги полягають у наступному. В основу висновків акту перевірки від 14.10.2013 року №739/22-01/38342681 та визначення податкового зобов'язання відповідачем покладено твердження про те, що взаєморозрахунки із контрагентом - приватним підприємством "Полтава-Проект-Монтаж" мають ознаки безтоварності. Позивач з таким висновком не погоджується та вказує, що зазначені операції з придбання товару фактично були здійснені та є документально оформлені.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позові, просив їх задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, подав письмові заперечення та пояснив, що господарські операції ТОВ "АгроКлондайк і К" з ПП "Полтава-Проект-Монтаж" носять ознаки безтоварності. Крім того, під час перевірки позивачем не надано товарно-транспортних накладних. За наведених вище обставин, аналізуючи господарські операції позивача по придбанню у ПП "Полтава-Проект-Монтаж" продукції, податковий орган зробив висновок про відсутність факту придбання товарно-матеріальних цінностей, що свідчить про укладення угоди без мети настання реальних наслідків. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Рівному проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "АгроКлондайк і К" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП "Полтава-Проект-Монтаж" за січень 2013 року.

Результати перевірки оформлено актом № 739/22-01/38342681 від 14.10.2013, у якому встановлено порушення п. 44.1 ст. 44 розділу I, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме: ТОВ "АгроКлондайк і К" завищено податковий кредит по безтоварним операціям з ПП "Полтава-Проект-Монтаж" в сумі 35000 грн., в т.ч. за січень 2013 року - 35000 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 35000 грн., в т.ч. за січень 2013 року - 35000 грн. (а.с.81-91).

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.10.2013 року № 0004862342 про визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 35000 грн. за основним платежем і в сумі 8750 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.15).

ТОВ "АгроКлондайк і К" скористалося правом адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення-рішення та звернулося з скаргою до Головного управління Міндоходів у Рівненській області. Рішенням Головного Управління Міндоходів у Рівненській області № 353/10с/10-210/304 від 26.12.2013 року залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у місті Рівному від 25.10.2013 року №0004862342, а скаргу директора ТОВ "АгроКлондайк і К" - без задоволення (а.с.9-11).

Отримавши Рішення про результати розгляду скарги ГУ Міндоходів в Рівненській області №353/10с/10-210/304, ТОВ "АгроКлондайк і К" оскаржило результати перевірки до Міністерства доходів і зборів України, рішенням якого від 24.01.2014 року № 1317/6/99-99-10-01-15 залишено скаргу ТОВ "АгроКлондайк і К" без задоволення (а.с.6-8).

В основу висновків акту перевірки від 14.10.2013 року та визначення податкового зобов'язання покладено висновок податкового органу про те, що взаєморозрахунки позивача із контрагентом ПП "Полтава-Проект-Монтаж" мають ознаки безтоварності.

Позиція відповідача ґрунтується на результатах перевірки Державної податкової інспекції у м.Полтава, що відображені у акті від 10.04.2013 року №437/22.5-10/3529511 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Полтава-Проект-Монтаж" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовані податкові зобов'язання та податковій кредит, за лютий 2010 року - лютий 2013 року (а.с.62-67). Як вбачається із акту від 10.04.2013 року зустрічну звірку провести не вбачається можливим у зв'язку з тим, що місцезнаходження ПП "Полтава-Проект-Монтаж" (49051, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, Індустріальний район, вул. Косіора, буд. 13-а, кв. 12) не встановлено.

Суд вважає, що вказаний акт не є достатнім і незаперечним доказом безтоварності здійснених вказаним суб'єктом господарювання господарських операцій з позивачем і, відповідно, недійсності фінансово-господарських документів, якими вони оформлені.

З огляду на реальний характер операцій, можливі порушення контрагентом позивача правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача як добросовісного платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

На думку суду, встановлення факту відсутності контрагента по місцю реєстрації не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ "АгроКлондайк і К", оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, по операціях придбання товарів від ПП "Полтава-Проект-Монтаж", не встановлено наявності протиправного умислу на укладення правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а, отже, віднесення їх до категорії нікчемних та таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків.

Судом не встановлено фактів визнання недійсними установчих документів ПП "Полтава-Проект-Монтаж", також відсутній обвинувальний вирок суду, яким були б засуджені винні особи за створення фіктивного підприємства ПП "Полтава-Проект-Монтаж" чи видачу податкових накладних від цього підприємства, по яких сформував податковий кредит позивач.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22.01.2009 року по справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Можливі порушення контрагентам позивача - ПП "Полтава-Проект-Монтаж" правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і не доведено у встановленому законом порядку, що договір поставки, укладений між ТОВ "АгроКлондайк і К" та ПП "Полтава-Проект-Монтаж", порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з ПДВ по фінансово-господарських операціях з ПП "Полтава-Проект-Монтаж", висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Крім того, як зазначено у акті перевірки та пояснив представник відповідача у судовому засіданні, під час перевірки позивачем не було надано товарно-транспортних накладних та доказів зберігання товарів.

За наведених вище обставин, податковий орган дійшов висновку про те, що усі операції купівлі-продажу ПП "Полтава-Проект-Монтаж" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача".

Однак, такі висновки органу державної податкової служби суд вважає безпідставними та такими, що ґрунтуються не на нормах закону та фактичних обставинах здійснення господарських операцій, а на припущеннях відповідача.

Відповідно до вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже законодавець встановлює обов'язкові ознаки необхідні для формування податкового кредиту, серед яких є придбання або виготовлення товарів.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів ДПІ у м. Рівному, викладених в акті перевірки, судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій з ПП "Полтава-Проект-Монтаж", за якими позивачем сформовано податковий кредит, належного оформлення первинних документів.

Як встановлено судом, 03 січня 2013 року між позивачем (покупець) та ПП "Полтава-Проект-Монтаж" (Продавець) укладено договір поставки № 030113, згідно якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його (а.с.35-36).

Асортимент, ціна, кількість товару та загальна сума товару передбачена ч. 2 вищезазначеного договору та визначається у видаткових накладних. По придбанню позивачем товарів відповідно до договору поставки № 030113 у ПП "Полтава-Проект-Монтаж" контрагентом виписані видаткові накладні №РН-0000073 від 09.01.2013р., №РН-0000074 від 10.01.2013р., №РН-0000075 від 11.01.2013р., №РН-0000076 від 14.01.2013р., а також податкові накладні №73 від 09.01.2013 року, №74 від 10.01.2013р., №75 від 11.01.2013р., №76 від 14.01.2013року (а.с.37-44).

Як вбачається із даних податкових накладних вони містять реквізити про назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; підставу господарської операції; одиницю виміру господарської операції; осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення від постачальника та від отримувача.

На думку суду, вказані накладні оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пунктом 2.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року.

Розрахунки за поставлений товар між сторонами здійснено у безготівковій формі на суму 210 000 грн. в т.ч. ПДВ 35000 грн., що підтверджується банківською випискою від 05.02.2013 року (а.с.45).

З описової частини акта перевірки від 14.10.2013р. № 739/22-01/38342681 вбачається, що для проведення перевірки ТОВ "АгроКлондайк і К" були надані вищевказані первинні документи по взаєморозрахунках із ПП "Полтава-Проект-Монтаж" (договір поставки від 03.01.2013р. №030113, податкові, видаткові накладні, банківські виписки).

Придбані матеріали позивач в подальшому використав у господарській діяльності, а саме: на ремонт складу міндобрив на виробничо-складскій базі в с. Липовець Вінницької області, що підтверджується актом списання №АК-0000003 від 31.01.2013 року (а.с.58-59). За даною адресою позивач орендує частину складу площею 350 кв.м., кімнату персоналу площею 12 кв.м., козловий кран КК-12,5025 та підкранову площадку площею 1250 кв.м., що підтверджується договором оренди №03/ОМ від 02.01.2013 року (а.с.54-56).

З огляду на вищевикладене вбачається, що придбання товарів у ПП "Полтава-Проект-Монтаж" позивач здійснював в рамках господарської діяльності.

Враховуючи викладене суд вважає, що господарські операції між позивачем та контрагентом по придбанню товарів мали реальний характер, що підтверджується фактичними обставинами по справі, і тому у позивача були всі правові підстави віднести ці суми до податкового кредиту.

Згідно ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин, позивачем на підставі належних та допустимих доказів підтверджено обґрунтованість позовних вимог, у той час як відповідачем не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення 25.10.2013 року № 0004862342. Відтак зазначене податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню повністю.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України стягуються на користь позивача з Державного бюджету у розмірі 875 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 25.10.2013 року № 0004862342.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "АгроКлондайк і К" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 875 (вісімсот сімдесят п'ять) грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Борискін С.А.