Ухвала суду № 37903927, 27.12.2013, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/17269/13-ц

Провадження № 2/520/6967/13

УХВАЛА

27.12.2013 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Салтан Л.В.

при секретарі Мельничуковській К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву представника ПАТ «КБ «Надра» про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

Представник ПАТ «КБ «Надра» звернувся до Київського районного суду м. Одеси з заявою, в якій просить накласти арешт на все нерухоме та рухоме майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2, витребувати інформацію стосовно зареєстрованого майна, яке належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та обмежити право виїзду за кордон ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 152 ч. 3 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому, насамперед забезпечення позову шляхом накладення арешту повинно бути обґрунтовано доказами, щодо наявності у відповідача у власності об'єктів нерухомого майна, на які позивач просить накласти арешт.

В матеріалах справи відсутні докази, щодо належності відповідачу нерухомого майна станом на теперішній час, на яке позивач просить накласти арешт, що в разі задоволення заяви про накладення арешту може призвести до порушення прав інших осіб та порушення правил співмірності забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд за кордон, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України регулює Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».

Положеннями ст. 6 цього Закону встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, або якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання цих зобов'язань.

В даному випадку запропонований спосіб забезпечення позову по відношенню до відповідачів щодо обмеження у праві виїзду за межі України є передчасним, а необхідність його застосування недоведена, так-як відсутні докази зміни, або наміру змінити постійне місце проживання, що розглядає заяви громадян України про надання права і оформлює відповідні документи на виїзд за кордон, про невжиття заходів по відношенню заборони виїзду за кордон відповідача.

Закон уповноважує суд тільки обмежити вже існуюче право особи на виїзд за кордон, коли останній має намір чи вчинив такі дії і вже отримав дозвіл про це від уповноваженого державного органу.

Для можливості вирішення вказаного клопотання необхідно надати перелік документальних доказів, що підтверджують вказані обставини, що не здійснено державним виконавцем.

Крім того, право особи на вільне пересування є основоположною Конституційною складовою правового статусу особи. Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» (зі змінами) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Згідно з вимогами статей 10 і частини першої статті 60 ЦПК України розгляд та вирішення цивільних справ у судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Також, суд вважає, що слід витребувати інформацію про наявність рухомого та нерухомого майна відповідачів.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 135, 137, 151 - 153, 293 ЦПК України, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України, суд -

УХВАЛИВ:

Зобов'язати Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції надати інформацію яке майно зареєстровано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Зобов'язати УДАЇ ГУМВС України в Одеській області надати інформацію які транспортні засоби зареєстровані за ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

В іншій частині - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'яти днів з дня її отримання.

Головуючий Салтан Л. В.