Ухвала суду № 37903535, 19.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5479/13-а ( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

19 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Старової Н.Е., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Модіум» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Модіум» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 30 листопада 2012 року № 0005832260 та № 0005842260.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 11 липня 2013 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2013 року та постановити нову про відмову у задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено документальну позапланову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Модіум» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Фешн Мода», за результатами якої складено акт від 15.11.2012 року № 556/22-604/34294535.

На підставі висновків акту перевірки 10 грудня 2012 податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 30 листопада 2012 року № 0005832260, яким нараховано суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 273 825,00 грн., № 0005842260, яким нараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 210 944,00 грн., № 0005932260 яким нараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 17 751,00 грн.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, 19.12.2012 року позивачем була подана скарга № 19/12-01 про скасування податкових повідомлень-рішень до Державної податкової служби у місті Києві.

За результатами розгляду скарги, Державна податкова служба у м. Києві прийняла рішення № 1830/10/12-1-03 від 25.02.2013 року, згідно якого податкові повідомлення-рішення за № 0005832260 та № 0005842260 були залишені без змін, а податкове повідомлення-рішення за № 0005932260 було скасовано.

Обґрунтовуючи правомірність спірних рішень, відповідач зазначає, що фінансова господарська діяльність ТОВ «БЛОКСОЮЗ», яке є контрагентом ТОВ «Фешн Мода», здійснюється поза рамками правового поля, а відтак укладені угоди поставки останнім з іншими контрагентами, на думку податкового органу, є нікчемними.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Фешн Мода» та «TОB Модіум» укладено Договір поставки № М010811 від 01 серпня 2011 року, згідно з умов якого Постачальник (ТОВ «Фешн Мода») зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених у Договорі передати у власність Покупцеві (ТОВ «Модіум») товар, визначений у п. 1.2 даного Договору, а Покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити визначений товар.

На протязі вересня 2011 року між Позивачем та ТОВ «Фешн Мода» було здійснено 5 партій поставок в межах укладеного Договору, на підтвердження чого позивачем надано до суду рахунок-фактури, видаткові накладні, податкові накладні.

Також, на запит позивача ТОВ «Фешн Мода» надало копії торгових патентів, договорів оренди нежитлових приміщень, звіту 1ДФ, який підтверджує наявність 38 найманих працівників станом на 4 квартал 2011 року.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, у ПК України передбачено підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні, виписані ТОВ «Фешн Мода», на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають формі, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21 грудня 2010 року.

Судом встановлено, а відповідачем не заперечується, що на час виписки податкових накладних ТОВ «Фешн Мода» було зареєстрованим платником податку на додану вартість та мало свідоцтво платника такого податку.

Отже, сума податку на додану вартість, віднесена позивачем до податкового кредиту на підставі господарських операцій з ТОВ «Фешн Мода» підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В матеріалах справи наявні договір, податкові накладні, видаткові накладні, рахунок-фактури, які містять відомості про господарські операції позивача з ТОВ «Фешн Мода» та оформлені належним чином.

Таким чином, у позивача наявна необхідна документація, яка відповідає ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою за товари контрагента на виконання зобов'язань по укладеному договорі.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні вищевказані документи, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентом, який знаходиться в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит та валові витрати є необгрунтованими.

Доводи податкового органу щодо безтоварності господарських операцій базуються лише на непідтвердженій інформації про відсутність основних засобів для здійснення господарської діяльності ТОВ «Фешн Мода» та фіктивності контрагента зазначеного підприємства, що саме по собі не є достатнім для можливості стверджувати про фіктивність господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом.

Також, як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не довів як законність прийнятих ним податкових повідомлень рішень. За таких обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 20.03.2014 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Старова Н.Е.