Ухвала суду № 37903195, 24.03.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 738/2616/13-ц Провадження № 22-ц/795/531/2014 Головуючий у I інстанції -Чепурко В. О. Доповідач - Шевченко В. М.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіШевченка В.М.,суддів:Лакізи Г.П., Скрипки А.А.,при секретарі:Руденко О.М.,за участю:ОСОБА_5 її представника адвоката ОСОБА_6, ОСОБА_7 її представника адвоката ОСОБА_8, ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 22 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Миколаївської сільської ради Менського району Чернігівської області, третіх осіб - приватного нотаріуса Менського районного нотаріального округу ОСОБА_10, ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, як спадкоємця другої черги за законом; зустрічний позов ОСОБА_5 до Миколаївської сільської ради Менського району Чернігівської області, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_9, третьої особи - приватного нотаріуса Менського нотаріального округу ОСОБА_10 про визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння після смерті ОСОБА_12 з яким проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності на 1/2 частину спадкового нерухомого майна, як спадкоємця четвертої черги за законом нарівні із спадкоємцями другої черги за законом, -

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення Менського районного суду Чернігівської області від 22 січня 2014 року та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічних позовних вимог, а позовні вимоги ОСОБА_7 задовольнити частково, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Оскаржуваним рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 22 січня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_7 задоволено повністю.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями оціночною вартістю 24772 грн., що знаходиться по АДРЕСА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року рідного брата - ОСОБА_12

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції неправомірно визнав право власності за позивачкою ОСОБА_7 на усе успадковане домоволодіння, вийшовши за межі її позовних вимог.

Апелянт зазначає, що позивачка ОСОБА_7 заявляла позовні вимоги лише про визнання за нею права на спадкування, тому нею було сплачено лише 247,72 грн. судового збору та додано до матеріалів справи не всі документи із технічного паспорту на домоволодіння, вилучивши інвентаризаційну оцінку всього домоволодіння, для того, щоб не сплачувати судовий збір в розмірі 1 949 грн. 67 коп., виходячи із розрахунку 1% від суми інвентаризаційної вартості даного домоволодіння, яка складає фактично 194 967 грн., а тому останньою і не було заявлено позовних вимог про визнання за нею права власності на усе спадкове домоволодіння.

Також, на думку апелянта, суд залишив поза увагою той факт, що оскільки раніше до 2013 року житловий будинок із погосподарськими спорудами був недобудований для прийняття його в експлуатацію, а також тому, що дане домоволодіння ОСОБА_5 разом з покійним чоловіком ОСОБА_12 за спільні кошти добудовували протягом десяти років із 08 серпня 2003 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тому ні вона ні її чоловік не змогли оформити права спільної сумісної власності на дане домоволодіння у передбаченому законом порядку та здійснити його державну реєстрацію в Державному реєстрі об'єктів нерухомості відповідно до вимог ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Крім того, апелянт зазначає, що її покійний чоловік ОСОБА_12 мав тяжку травму голови і вона весь час знаходилася біля нього в лікарні, а потім доглядала за ним вдома, при цьому на неї ліг не лише весь тягар догляду за тяжко хворим чоловіком, але й догляд за усім домоволодінням та домашнім господарством.

Також, апелянт зазначає, що є невірним твердження суду першої інстанції про те, що вона не визнає позовних вимог позивачки ОСОБА_7, оскільки вона визнає частково право позивачки ОСОБА_7 на 1/2 частину домоволодіння нарівні із нею та іншими спадкоємцями другої черги за законом.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

По справі встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер - ОСОБА_12, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданого виконкомом Миколаївської сільської ради Менського району Чернігівської області 27 травня 2013 року.

Із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 вбачається, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_12 зареєстрований шлюб 08 липня 1972 року. Після реєстрації шлюбу чоловіку та дружині присвоєно прізвище «ОСОБА_7».

Згідно актового запису про народження ОСОБА_12, свідоцтва про народження ОСОБА_12 серії НОМЕР_3, виданого 26 квітня 1953р. їх батьками значаться ОСОБА_13 та ОСОБА_14

З наданої виконкомом Миколаївської сільської ради Менського району Чернігівської області довідки № 102-19/151 від 27 серпня 2013 року слідує, що на день смерті ОСОБА_12 в спадковому будинку за адресою АДРЕСА_1 проживала без реєстрації співмешканка ОСОБА_5

Станом на 31 грудня 2013 року право власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано, будинок має 100% готовності та 25% зносу, що підтверджується повідомленням КП «Чернігівське МБТІ» Чернігівської обласної ради №77 від 03 вересня 2013 року.

Із довідки Миколаївської сільської ради Менського району Чернігівської області № 02-19/235 від 17 грудня 2013 року вбачається, що на території Миколаївської сільської ради в 1972 році був утворений радгосп «Менский». Згідно погосподарського обліку земельна ділянка під забудову за адресою АДРЕСА_1 надавалась керівництвом радгоспу «Менський». Рік введення будинку в експлуатацію - 1979. Згідно погосподарської книги за №3 Миколаївської сільської Ради народних депутатів на 1980 - 1982 роки (особовий рахунок НОМЕР_4) в будинку проживав ОСОБА_12, який 15 січня 1980 року вибув в м. Чернігів. В погосподарській книзі за 1983-1985 роки (особовий рахунок НОМЕР_5) за адресою в АДРЕСА_1 проживали: ОСОБА_12 - голова сім'ї, ОСОБА_15 - дружина, ОСОБА_16 - син. На час реформування (1997 рік) радгоспу «Менський» в колективне сільськогосподарське підприємство «Миколаївське» в будинку АДРЕСА_1 проживали: ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_16 На час реорганізації шляхом перетворення в сільськогосподарський кооператив «Миколаївський» (2000 рік) в будинку за адресою АДРЕСА_1 проживали: ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_16 ОСОБА_15 померла в 2002 році. ОСОБА_16 помер в 2012 році. (ас.130).

Згідно Закону УРСР "Про сільську Раду народних депутатів трудящих УРСР" (від 02.06.1968р.) кожна сільська рада вела погосподарські книги. В заглавній частині особистого рахунку записувались прізвище, ім'я по батькові глави сім'ї, на ім'я якого відкрито особовий рахунок, він і був власником будинку, іншим чином реєстрація власності в сільській місцевості передбачена не була за виключенням договорів дарування, міни, купівлі-продажу, пожиттєвого утримання, спадкування. З введенням в дію Закону України "Про власність" 1991 року та ЦК України 2003 року будь-якого іншого порядку реєстрації збудованих до 15.04.1991 в сільській місцевості домоволодінь або їх перереєстрації не передбачається, самовільно збудованими вони також не являються так як будувалися і реєструвались згідно діючого на той час законодавства.

Із Звіту оцінки майна проведеного КП Чернігівського МБТІ Чернігівської обласної ради від 29 серпня 2013 року, оціночна вартість житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Менського району Чернігівської області складає 24 772 грн. 00 коп.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини.

Статтею 1267 ЦК України передбачено, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

З постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватним нотаріусом Менського районного нотаріального округу № 470/02-31 від 28 листопада 2013 року слідує, що ОСОБА_7 звернулася із заявою до приватного нотаріуса Менського районного нотаріального округу для прийняття спадщини, але їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 через відсутність правовстановлюючих документів та витягу з реєстру прав власності на нього.

Із матеріалів спадкової справи № 61/2013, заведеної за заявами ОСОБА_7 та ОСОБА_5 як спадкоємців за законом, останні звернулися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини. ОСОБА_7, ОСОБА_11 та ОСОБА_9 є спадкоємцями другої черги за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_12 Спадкоємці ОСОБА_11 та ОСОБА_9 подали заяви про відмову від частини спадщини на користь ОСОБА_7

Згідно з положеннями ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених,невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

В силу положень ст. 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до правил ч.1ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків , встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд першої інстанції після оцінки фактичних обставин справи та визначення їх правового характеру, змісту правових норм ст. ст. 1224,.1259,1262,1264 ЦК України,ст. 74 СК України які підлягають застосуванню при вирішенні спору прийшов до обґрунтованого висновку щодо визнання за ОСОБА_7 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами що знаходиться по АДРЕСА_1 після померлого рідного брата спадкодавця ОСОБА_12

Висновок суду першої інстанції про те що позовні вимоги ОСОБА_5, які були заявлені нею у зустрічній позовній заяві а саме: визнання за нею права приватної власності на 1/2 частину спірного домоволодіння з господарськими будівлями, визнання за нею як спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_12 права на спадщину за законом нарівні із спадкоємцями другої черги за законом не підлягають задоволенню, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами й обґрунтовані згідно зі ст. 213 ЦПК України.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_7 та відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що житловий будинок з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 був побудований та зареєстрований на померлого ОСОБА_12 в сільській рада в 1979 році будувався і реєструвався згідно діючого на той час законодавства і не є самовільнозбудованим, тому за ОСОБА_7 слід визнати право власності на спадкове майно, як спадкоємця другої черги за законом, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року рідного брата спадкодавця ОСОБА_12

Оскільки спірний будинок та господарські споруди по АДРЕСА_1 були збудовані не під час спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_12 та ОСОБА_5, тому вони не можуть належати апелянту на праві спільної сумісної власності. Сам факт проживання ОСОБА_5 однією сім»єю без реєстрації шлюбу з спадкодавцем ОСОБА_12, з 08 серпня 2003 року і до ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що встановлено рішенням Менського районного суду від 04 листопада 2013 року, без установлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на спадкове майно, крім того, ОСОБА_5 не надано доказів того, що під час спільного проживання з ОСОБА_12 ними проведений капітальний ремонт спірного нерухомого майна. Дані обставини, щодо відсутності доказів істотного збільшення цінності спірного будинку з надвірними будівлями, внаслідок трудових чи грошових витрат ОСОБА_5 при фактичному проживанні із спадкодавцем, не заперечувала в засіданні апеляційного суду і сама апелянт.

У зв»язку із наявністю Рішення Менського районного суду від 04 листопада 2013 року, яким встановлено юридичний факт проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_5 з ОСОБА_12 з 08 серпня 2003 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 року(ас.127), суд першої інстанції обґрунтовано зазначив що ОСОБА_5 є спадкоємцем четвертої черги спадкоємців за законом і за відсутності другої черги спадкоємців( ОСОБА_7.), вона мала б право на спадкування після померлого спадкодавця ОСОБА_12

Суд першої інстанції ретельно перевірив доводи ОСОБА_5 щодо необхідності зміни черговості одержання права на спадщину які передбачені ч.2 ст. 1259 ЦК України і встановивши недоведеність останньою того факту що спадкоємець ОСОБА_12 був у безпорадному стані і перебував на утриманні ОСОБА_5, правильно відмовив їй у зміні черговості спадкування. Навпаки як вбачається з наявних в справі доказів, яким суд дав належну оцінку ОСОБА_12 якому у зв»язку з отриманням травми з 24.06.2004 року було встановлено МСЕК другу групу інвалідності, а з липня 2005 року третю групу інвалідності безстроково - не перебував у безпорадному стані, самостійно забезпечував умови свого життя, за час проживання з ОСОБА_5 отримував пенсію, вів особисто домашнє господарство, не потребував сторонньої допомоги.

Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 про те що при задоволенні позову ОСОБА_7 суд вийшов за межі її позовних вимог, оскільки змістом її позовних вимог було визнання за нею як спадкоємицею другої черги усіх прав і зокрема права власності що належали її брату спадкодавцю ОСОБА_12 на момент відкриття спадщини. І саме виходячи із форми захисту яку просила ОСОБА_7 суд задовольнив позов про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, та визнав за нею право власності на житловий будинок з надвірними будівлями що знаходиться по АДРЕСА_1, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року рідного брата - ОСОБА_12

Посилання апелянта на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, є безпідставними, оскільки суд відповідно до статей 10, 60 ЦПК вжив передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин справи, дослідив усі передбачені нормою матеріального права доказові факти, наявність чи відсутність яких впливає на остаточний результат справи.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, тому підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 22 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: