Постанова № 37902912, 24.03.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2014 року № 813/691/14

Львівськийокружнийадміністративний суд у складі :

головуючого - судді Костецького Н.В.

суддів: Хоми О.П., Кузана Р.І.

за участю секретаря судового засідання Козак О.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Водолазького І.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної митної служби України, Львівської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом з урахуванням заяви про зміну позовних вимог (ІІ том а.с.90) до Державної митної служби України, Львівської митниці Міндоходів (далі - Львівська митниця), в якій просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці ДМС України № 796-к від 18.04.2011 р. «Про припинення перебування на державній службі» в частині припинення 18.04.2011 р. перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_3, головного інспектора сектору контролю за правильністю визначення митної вартості відділу контролю митної та класифікації товарів Львівської митниці; поновити ОСОБА_3 на роботі на посаді головного інспектора сектору контролю за правильністю визначення митної вартості відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Львівської митниці Міндоходів; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що притягнення її до відповідальності за порушення, які були виявлені внаслідок комплексної перевірки у 2008-2009 році є порушенням вимог закону щодо строків застосування такого виду стягнення як звільнення із займаної посади. Разом з тим зазначила, що порушення, яке їй поставлено у провину, тобто несумлінне виконання посадових обов'язків, слід кваліфікувати як дисциплінарне правопорушення, а не порушення Присяги державного службовця, як зазначено у спірному наказі. А відтак, до спірних правовідносин слід застосовувати норми Дисциплінарного статуту митної служби України як спеціального закону, зокрема в частині строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, вважає звільнення безпідставним та таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Просив позов задовольнити.

Представник відповідачів у судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях (І том а.с.30-33). Вважає оскаржуваний наказ № 796-к від 18.04.2011 р. «Про припинення перебування на державній службі» таким, що винесений з дотриманням норм чинного законодавства. Додатково пояснив, що згідно з преамбулою Закону України «Про дисциплінарний статут митної служби» від 06.09.2005р. регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про державну службу». Статтею 10 Закону України «Про державну службу» встановлено основні обов'язки державних службовців, серед яких, зокрема, сумлінне виконання своїх службових обов'язків. Позивач прийняв присягу, в якій присягнув вірно служити народові України, суворо дотримуватись Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки. Таким чином, зазначає відповідач, неналежне виконання своїх обов'язків свідчить про їх несумлінне виконання, тобто є порушенням присяги державного службовця. Положення Дисциплінарного статуту не підлягають застосуванню, оскільки позивач не притягалася до дисциплінарної відповідальності, а їй припинено перебування на державній службі. При цьому порушення Присяги державного службовця не кваліфікується як дисциплінарне правопорушення, адже перелік дисциплінарних правопорушень визначений Дисциплінарним статутом, серед яких немає порушення присяги. Норми Закону України «Про державну службу» щодо Присяги не створюють безпосередньо права та обов'язки, а їх головне призначення у формуванні відповідних моральних засад діяльності державного службовця. Особа, яка приймає Присягу, урочисто присягає дотримуватись встановлених правил поведінки. Представник відповідача зазначив, що ОСОБА_3 здійснювала контроль правильності визначення митної вартості товару, внаслідок чого державі нанесені збитки на загальну суму 663 880,86 гривень. Зазначає також, що позивач повинна була виконувати свої обов'язки в суворій відповідності до чинного законодавства України з питань митної справи, Присяги державного службовця та безпосередньо до своєї посадової інструкції. Вважає, що між позивачем та Держмитслужбою виникли відносини публічної служби, які регулюються Законом України "Про державну службу", в якому передбачені самостійні підстави звільнення (припинення державної служби), та які не є дисциплінарними стягненнями. Тому строки застосування дисциплінарного стягнення на ці правовідносини не поширюються.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 19.05.1999 року перебувала на службі в митних органах та 19.05.1999 року склала Присягу державного службовця та 23 квітня 2004 р. прийняла урочисте зобов'язання вступаючого на митну службу.

Відповідно до наказу голови Державноїмитної служби України від 18.04.2011 року № 796-к від 18.04.2011 р. «Про припинення перебування на державній службі» ( І том а.с.6-15), ОСОБА_3 18.04.2013 року звільнена з посади головного інспектора сектору контролю за правильністю визначення митної вартості відділу контролю митної та класифікації товарів Львівської митниці, відповідно до ст..17,п. 6 ст. 30 Закону України «Про державну службу».

Зазначений наказ виданий за наслідками комплексної перевірки службової діяльності Львівської митниці за період роботи у 2008, 2009, 2010 роках по 11.03.2011р., під час якої, серед інших, були виявлені порушення нормативно-правових актів, допущені при митному оформленні товарів: «покриття пластмасове ПВХ для підлоги, двошарове, несамоклейке, в рулонах…»( код за УКТЗЕД 3818109000) та «текстильне покриття для підлоги тафтингове, вибивне, поліамідне…» (код за УКТЗЕД 5703201900) з рівнем митної вартості значно нижчим ніж наявна у митного органу інформація про рівень цін на такі товари та не забезпечено порівняння заявленого рівня митної вартості з наявною у митного органу інформацією про вартість сировини.

Зокрема, головний інспектор сектору контролю за правильністю визначення митної вартості відділу контролю митної вартості та класифікації Львівської митниці ОСОБА_3, яка на час митного оформлення (з 23.06.2008 року по 03.03.2009 року) вищезазначених товарів обіймала посади інспектора відділу митного оформлення №2 та інспектора відділу митного оформлення № 3 Львівської митниці та відповідно до наказу № 136 була уповноважена на здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, в порушення вимог ч.3 ст. 265 Митного кодексу України та підпункту 2 пункту 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 р. № 339, здійснила контроль за правильністю визначення митної вартості товару (код за УКТЗЕД 3818109000) за 35 ВМД, внаслідок чого державі нанесені збитки на загальну суму 663 880,86 грн.

Крім того, головний інспектор сектору контролю за правильністю визначення митної вартості відділу контролю митної вартості та класифікації Львівської митниці ОСОБА_3, яка на час митного оформлення (02.06.2009) вищезазначених товарів обіймала посаду інспектора відділу митного оформлення № 2 Львівської митниці та відповідно до наказу № 136 була уповноважений на здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, в порушення вимог ч.3 ст. 265 Митного кодексу України та підпункту 2 пункту 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 р. № 339, здійснила контроль за правильністю визначення митної вартості товару (код за УКТЗЕД 5703201900) за ВМД від 02.06.2009 року, внаслідок чого державі нанесені збитки на загальну суму 75 003,64 грн.

В наказі зазначено, що посадовими особами Львівської митниці (серед них і Ходань Л.Б.) порушено Присягу державних службовців, в частині суворого дотримання Конституції та законів України, сприяння втіленню їх у життя та сумлінного виконання своїх обов'язків.

Комісія, що здійснювала перевірку, запропонувала розглянути питання про припинення перебування ОСОБА_3 на державній службі в митних органах України за порушення Присяги державного службовця.

Щодо виявлених порушень ОСОБА_3 пояснила, що митна вартість перевірялась відповідно до вимог Митного кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006р. та рішень відділу контролю митної вартості.

Наказом Львівської митниці від 19.04.2011р. оголошено наказ Держмитслужби від 18.04.2011р. №796-к .

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог п. 22 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 3723) визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.

Громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки»(ст. 17 Закону № 3723).

Як зазначено в мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про Вищу раду юстиції» від 11.03.2011р. (реєстраційний №2-рп/2011), присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового, конституційного зобов'язання державного службовця. Вона є особистою обіцянкою про вірність служби народові України. У присязі знаходить вияв конституційне положення про те, що джерелом влади є народ України, і саме йому адресована присяга, яку складає державний службовець. Присяга має, насамперед, моральне, етичне значення, її окремі елементи є етичними правилами поведінки державного службовця (ст. 5 Закону).

Суд зазначає, що норми Закону України «Про державну службу» щодо Присяги не створюють безпосередньо права та обов'язки, а їх головне призначення у формуванні відповідних моральних засад діяльності державного службовця.

Основними обов'язками державних службовців, серед інших, є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі (ст. 10 Закону № 3723). Основні обов'язки державних службовців, які є спільними для всіх службовців, незалежно від посади, яку вони посідають.

Конкретні обов'язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції (ст. 11 Закону № 3723).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну службу» посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень. Таким чином, конкретне коло службових повноважень (прав та обов'язків) визначається посадою державного службовця.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу», крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

Звільняючи позивача з посади, відповідач виходив з того, що позивач в порушення вимог ч.3 ст. 265 Митного кодексу України та підпункту 2 пункту 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008р. № 339, здійснила контроль правильності визначення митної вартості товарів (код за УКТЗЕД 3818109000) та митної вартості товару (код за УКТЗЕД 5703201900) внаслідок чого державі нанесені збитки. Такі дії, на думку відповідача, свідчать про порушення Присяги державного службовця в частині суворого дотримання Конституції України та законів України, сприяння втіленню їх у життя та сумлінного виконання своїх обов'язків.

Представник позивача наполягав на тому, що припинення державної служби за порушення Присяги повинно було відбуватися з урахуванням Дисциплінарного статуту митної служби України ( далі ДСМС України). Натомість, представники відповідача неодноразово наголошували на тому, що припинення державної служби за порушення Присяги не є видом дисциплінарного стягнення, а тому ДСМС України до цих правовідносин не застосовується.

Оцінюючи доводи сторін, суд виходить з наступного. Правова кваліфікація дій або бездіяльності державного службовця як дисциплінарного правопорушення або як порушення Присяги має істотне значення з огляду на різне правове регулювання порядку встановлення, оцінки фактичних обставин та можливих наслідків правопорушення. Так, у разі кваліфікації цих дій як дисциплінарного правопорушення (1) на посадову особу митного органу поширюється дія ДСМС України; (2) до неї можуть бути застосовані різні види дисциплінарних стягнень (від зауваження до звільнення з митного органу) (п. 23 ДСМС); (3) дисциплінарне стягнення має відповідати тяжкості вчиненого дисциплінарного правопорушення та ступеню вини особи (п. 27 ДСМС); (4) враховується характер правопорушення, обставини, за яких воно було вчинене, попередня поведінка посадової особи митної служби, її ставлення до служби і стаж роботи в митних органах (п. 27 ДСМС); (5) застосовуються строки притягнення до дисциплінарної відповідальності (не пізніше одного місяця від дня виявлення і шести місяців від дня вчинення), (п. 37 ДСМС). Ці вимоги є юридичними гарантіями дотримання прав державного службовця під час застосування до нього заходів дисциплінарної відповідальності.

Натомість, у разі кваліфікації дій державного службовця як порушення Присяги на ці правовідносини не поширюється дія ДСМС України, і як наслідок, не враховуються тяжкість та характер порушення, ступінь вини, особа службовця і не застосовуються строки.

Закон не містить чітких ознак діяння, яке слід кваліфікувати як порушення Присяги. Вищий адміністративний суд України неодноразово висловлював правову позицію, що суть порушення Присяги пов'язана з такими істотними проступками (вчинками) службовця, які повністю суперечать тому, що на нього покладено, підривають довіру до нього як носія влади та унеможливлюють подальше виконання ним своїх функцій (Постанови від 09.09.2010 р. № П-95/10, 28.10.2010 р. № П-96/10, 08.06.2011 р. № П/9991/45/11); незначні факти порушення, які суттєво не впливають на роботу органу, не можуть бути підставою для припинення державної служби за порушення Присяги (Ухвала ВАС України від 18.01.2007 р., справа № К-29167/06).

З об'єктивної сторони порушення Присяги передбачає дію (дії) або бездіяльність державного службовця, які порушують одне або декілька зобов'язань, які складають зміст Присяги. З огляду на підстави, зазначені в оскаржуваному наказі, позивачеві ставиться у провину недотримання Конституції України та законів України, несумлінне виконання своїх обов'язків.

Суд відзначає, що як порушення Присяги може бути кваліфіковано лише недотримання Конституції України та законів України, а не будь-яких нормативно-правових актів взагалі. Тому недотримання, в тому числі невиконання, порушення підзаконних нормативних актів (указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, наказів та розпоряджень Державної митної служби України та її органів) не становить порушення Присяги.

У разі порушення підзаконних нормативних актів, дії посадової особи митних органів можуть бути кваліфіковані як дисциплінарне правопорушення, оскільки відповідно до п. 22 ДСМС України до діянь, які є порушеннями службової дисципліни, належать, зокрема:

1) порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, державної служби, а також наказів та розпоряджень безпосередніх та/або прямих керівників;

2) порушення порядку здійснення митного контролю та митного оформлення предметів, що переміщуються через митний кордон України. Порушенням Присяги є порушення державним службовцем зобов'язання сумлінно виконувати свої обов'язки, тобто несумлінне їх виконання.

Водночас, порушення службової дисципліни - це протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України (п. 21 ДСМС України).

Таким чином, невиконання або неналежне виконання посадовою особою митного органу своїх службових обов'язків є дисциплінарним порушенням, а несумлінне виконання обов'язків - порушенням Присяги. Різниця між цими складами правопорушень полягає в колі обов'язків (основні чи службові) та ставленні до них правопорушника (сумлінному чи несумлінному).

Обов'язками, несумлінне виконання яких є порушенням Присяги, є обов'язки, які зазначені в Законі "Про державну службу", тобто основні (загальні) обов'язки державних службовців. Така правова позиція наведена Вищим адміністративним судом України у справі № К-27395/09, в якій суд зазначив, що припинення державної служби з підстав порушення Присяги є заходом відповідальності за невиконання обов'язків державного службовця, визначених у ст. 17 Закону України "Про державну службу". Водночас, у разі невиконання службових (посадових) обов'язків, до особи може бути застосовано такий захід дисциплінарного стягнення як звільнення з митних органів (Ухвала ВАС України від 19.07.2011р.).

Присяга державного службовця передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно. Сумління - це усвідомлення й почуття моральної відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед самим собою, людьми, суспільством; моральні принципи, погляди, переконання; совість (Великий тлумачний словник. Сучасна українська мова. - Донецьк: ТОВ ВКФ "БАО", 2008. - С. 587). Відтак, несумлінність - це не усвідомлення особою моральної відповідальності за поведінку та вчинки перед самим собою, людьми, суспільством, відсутність моральних принципів та переконань. Оцінку сумлінності дій особи в конкретних умовах дає, насамперед, орган, в якому працює державний службовець. Проте, у разі виникнення спору несумлінність повинна доказуватися на загальних засадах, оскільки є кваліфікуючою ознакою цього складу правопорушення. Виходячи з того, що Присяга є морально-етичним зобов'язанням, суд вважає, що повинна враховуватися форма вини. Порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків державного службовця. Про несумлінність дій (бездіяльності) державного службовця свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого, безвідповідального ставлення до них. Невиконання або неналежне виконання обов'язків особою з інших причин (недостатність кваліфікації та досвіду роботи, надмірна завантаженість, ненавмисні технічні та юридичні помилки тощо) не свідчить про несумлінне ставлення до них, а отже й не може вважатися порушенням Присяги.

Припинення перебування особи на державній службі внаслідок порушення Присяги державного службовця є публічно-правовою санкцією, що має наслідком не лише звільнення особи з займаної посади, але й обмежує право особи на доступ до державної служби в майбутньому. Відтак, звільнення особи з цієї підстави є більш суворим покаранням, аніж звільнення з митного органу за вчинення дисциплінарного правопорушення. З огляду на це, рівень юридичних гарантій прав особи під час застосування такої санкції як припинення державної служби за порушення Присяги, повинен бути якщо не вищим, то принаймні не нижчим, ніж під час звільнення з митного органу за скоєне дисциплінарне правопорушення.

Звільнення за порушення Присяги - це найсуворіший захід відповідальності державного службовця, що вчинив діяння, несумісне з продовженням державної служби на будь-якій посаді у будь-якому державному органі, яке є більш значущим та істотним, ніж дисциплінарне правопорушення. Він повинен застосовуватися у випадках, коли інші заходи відповідальності, зокрема дисциплінарної, є недостатніми.

З урахуванням принципу верховенства права, суд вважає, що маючи можливість кваліфікувати дії посадової особи митного органу як дисциплінарне правопорушення, керівник митного органу не має права кваліфікувати їх як порушення Присяги, оскільки це призводить до істотного обмеження юридичних гарантій прав особи від незаконного звільнення.

З урахуванням принципу співмірності порушення і покарання, якщо діяння може бути кваліфіковане як дисциплінарне правопорушення, до порушника може застосовуватися лише один захід дисциплінарної відповідальності, що відповідає тяжкості вчиненого дисциплінарного правопорушення та ступеню вини особи. При цьому, керівник митного органу не має права замість застосування дисциплінарного стягнення припиняти державну службу за Порушення присяги. Водночас, якщо дії порушника свідчать про порушення Присяги, керівник митного органу повинен приймати рішення про припинення служби за порушення Присяги, і не має права обмежуватися дисциплінарним стягненням. Звільнення з митного органу і припинення державної служби за порушення Присяги є санкціями різних видів відповідальності і не можуть застосовуватися як альтернативні.

Припиняючи державну службу за порушення Присяги державного службовця у тих випадках, коли до особи слід застосувати дисциплінарне стягнення, керівник митного органу фактично уникає обов'язку враховувати тяжкість вчиненого дисциплінарного правопорушення та ступінь вини особи, характер правопорушення, обставини, за яких воно було вчинене, попередню поведінку посадової особи митної служби, її ставлення до служби і стаж роботи в митних органах; строки притягнення до дисциплінарної відповідальності. Як наслідок, не враховуються усі обставини, що мають значення для прийняття рішення, що свідчить про необґрунтованість таких дій. Такі дії викликають у позивача небезпідставні сумніви в неупередженості та добросовісності митного органу щодо нього, не відповідають конституційним принципам рівності та справедливості, з котрих випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, що не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абз.2 пп.5.4 п.5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України в № 5-рп/2005 від 22.09.2005 у справі № 1-17/2005).

Юридична відповідальність особи, в тому числі і за порушення Присяги державного службовця, настає лише у випадку вчинення нею правопорушення. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. В контексті спірних правовідносин, це, зокрема, означає, що ОСОБА_3 повинна відповідати за порушення, які вчинені нею особисто.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на цей принцип, який є визначальним для адміністративного судочинства, саме відповідач повинен довести обставини, які складають зміст порушення, що свідчить про порушення Присяги.

Позивачеві ставиться в провину те, що всупереч п. 3.1. Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затверджених наказом ДМС України від 31.01.2007р. № 74 при митному оформленні товарів «покриття пластмасове ПВХ для підлоги, двошарове, несамоклейке, в рулонах…» нею не забезпечено порівняння заявленого рівня митної вартості з наявною у митного органу інформацією про вартість сировини, а саме ПВХ, з якої виготовлено товар.

Крім цього, при митному оформленні товарів «текстильне покриття для підлоги тафтингове, вибивне, поліамідне…» позивачем не виконано підходів до контролю за правильністю визначення митної вартості, згідно роз'яснень Держмитслужби, викладених у листі №11/3-10.16/4967-ЕП від 26.05.2009р.

На думку відповідачів, зазначені вище дії ОСОБА_3 призвели до порушення вимог ч.3 ст. 265 Митного кодексу України та підпункту 2 пункту 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008р. № 339, листа Держмитслужби №11/3-10.16/4967-ЕП від 26.05.2009р. при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару (код за УКТЗЕД 5703201900) за ВМД від 02.06.2009 року №209000005/2009/9081 внаслідок чого державі нанесені збитки на загальну суму 75 003,64 грн. Такі дії, на думку відповідача, свідчать про порушення Присяги державного службовця в частині суворого дотримання Конституції України та законів України, сприяння втіленню їх у життя та сумлінного виконання своїх обов'язків.

У ст. 265 Митного кодексу України зазначено: «Митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення".

Відповідно до пункту 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 р. № 339 :

«Контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом шляхом:

1) проведення:

- перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування і митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1766 (Офіційний вісник України, 2006 р., № 51, ст. 3417);

- усного опитування посадових осіб підприємств і громадян, а також консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на митну вартість товарів;

- митного огляду товарів для визначення характеристик, які впливають на рівень їх митної вартості;

2) співставлення рівня заявленої митної вартості товарів з:

- рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;

- наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів;

3) застосування інших передбачених Митним кодексом України та іншими законами з питань митної-справи форм контролю і послідовність дій посадових осіб митного органу під час здійснення передбаченого цим пунктом контролю та оформлення результатів такого контролю визначається Держмитслужбою».

Листом Держмитслужби №11/3-10.16/4967-ЕП від 26.05.2009р. начальникам митниць надана інформація, яку необхідно враховувати при здійсненні контролю за визначенням митної вартості товарів, що відносяться до розділу ХІ «Текстильні матеріали та текстильні вироби» УКТЗЕД, вироблених з синтетичних або штучних матеріалів.

У п. 3.1. Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затверджених наказом ДМС України від 31.01.2007р. № 74 зазначено: «Під час здійснення митного контролю й митного оформлення окремих видів товарів, які визначені Держмитслужбою для поглибленого контролю за правильністю визначення їх митної вартості із застосуванням положень статті 265 Митного кодексу України, посадова особа митного органу, що здійснює такий контроль, використовує інформацію бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, а також електронного та/або паперового бюлетеня «Огляд цін українського та світового товарних ринків», біржову інформацію про ціни на товари та/або сировину, інші інформаційні джерела, де наведено цінові характеристики таких товарів та/або сировини».

Суд звертає увагу, що відповідач не надав доказів, що «покриття пластмасове ПВХ для підлоги, двошарове, несамоклейке, в рулонах…» та «текстильне покриття для підлоги тафтингове, вибивне, поліамідне…» визначені Держмитслужбою як товари поглибленого контролю. Одне це вже означає, що позивач не повинна була керуватися зазначеною вище методичною рекомендацією під час митного оформлення цих товарів.

В оскаржуваному наказі зазначено, що внаслідок дій позивача державі заподіяно збитки. Контролюючи правильність визначення митної вартості товару (код за УКТЗЕД 5703201900), задекларованих у ВМД, які оформлялися позивачем, нею не забезпечено порівняння рівня митної вартості з наявною у митного органу інформацією про вартість сировини.

Проте, представником відповідачів не надано суду інформацію бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України за 2008, 2009, 2010 роки стосовно митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких на момент оформлення позивачем ВМД вже було здійснено.

Крім цього представник відповідачів не обґрунтував визначення розміру збитків, не привів цін, які бралися за основу при визначенні розміру збитків, не вказав пропорційний відсотковий склад синтетичних чи штучних волокон полімеру або суміші полімерних волокон, які могли використовуватися у «текстильному покритті для підлоги тафтинговому, вибивному, поліамідному», хоча це впливає на мінімальну вартість 1 кг товару, не надав розрахунок збитків у підтвердження своїх доводів. З огляду на це, суд дійшов до переконання, що висновки відповідачів стосовно митної вартості товарів ґрунтуються на припущенні. Таке припущення митного органу і такий розрахунок збитків суд вважає необґрунтованим.

На виконання п.11 Порядку декларування митної вартості товарів та подання відомостей для її підтвердження Держмитслужба України листом від 10.04.2009р. № 11/3-10.16/3380-ЕП повідомила керівників митниць, що висновки спеціалізованих експертних організацій, у тому числі Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків («Держзовнішінформ») та «Укрпромзовнішекспертиза» про якісні та вартісні характеристики товарів носять виключно інформаційний характер і не можуть бути визначальними при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, що декларуються митним органом.

Даний лист не має нормативного характеру і лише відображає позицію Держмитслужби України щодо значення різних інформаційних джерел для здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості. З контексту цього листа вбачається, що пріоритетним є застосування інформації бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України.

Представник позивача зазначив, що під час контролю митної вартості у відповідності до підпункту 2 п.2 цього Порядку, довірителька використовувала інформацію бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, яка є основним пріоритетним джерелом інформації. Вказала, що митні вартості товарів у оформлених нею ВМД відповідали наявним у базах даних ДМСУ митним вартостям ідентичних або подібних товарів, які вже оформлювалися у митному відношенні іншими митницями України і, крім цього, додатково погоджувались з відділом контролю митної вартості та номенклатури (ВКМВтаН) Львівської митниці.

Суд дійшов до переконання, що у разі розбіжності між вартістю товару згідно бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України і за даними інших інформаційних джерел, перевагу слід надавати саме базі даних Держмитслужби України, яка є офіційною.

Таке тлумачення відповідає підпункту 2 пункту 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 р. № 339, відповідно до якого контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом шляхом співставлення рівня заявленої митної вартості товарів з:

- рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;

- наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.

Відповідачі у спосіб та порядку, передбаченому законом не встановили об'єктивно і достовірно факт протиправного, винного (умисного чи необережного) діяння (дії чи бездіяльності) позивача, яке могло б свідчити про порушення Присяги державного службовця.

Крім цього згідно наявних у матеріалах справи документів (а.с.200 т.1, а.с. 119 т.2) судом встановлено, що за наслідками проведеної перевірки та виявлених порушень Прокуроратурою Залізничного району м.Львова було порушено кримінальну справу № 181-0029 за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Львівської митниці за ознаками злочину передбаченого ст.. 364 ч.2 КК України. В ході досудового слідства встановлено наявність ознак злочину передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, в діях старшого інспектора відділу митного оформлення №1 ОСОБА_4 Натомість щодо позивачки у справі - ОСОБА_3 висновку щодо вчнення нею протиправних дій зроблено не було.

З урахуванням вищевикладеного та встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що наказ Державної митної служби України № 796-к від 18 квітня 2011 року «Про припинення перебування на державній службі» ОСОБА_3 прийнято без дотримання вимог ч. З ст. 2 КАС України. Відтак, позовні вимоги з цій частині є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки, відповідно до вимог ч. І ст. 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, що розглядає трудовий спір, порушене відповідачем право ОСОБА_3 на проходження публічної служби підлягає відновленню шляхом її поновлення на попередній посаді, тобто на посаді головного інспектора сектору контролю за правильністю визначення митної вартості відділу контролю митної вартості та класифікації Львівської митниці з 19 квітня 2011 року - дати фактичного звільнення.

Середньомісячна заробітна плата ОСОБА_3 станом на день звільнення становила 2 967,56 грн., середньоденна - 141, 31 грн. (з урахуванням сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) (а.с. 109 т.2). З часу звільнення по день постановлення судового рішення втрачений заробіток становить 104 288 грн. 53 коп. Вказана сума зазначена з врахуванням сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та суми виплат Львівського міського центру зайнятості

Відповідно до п. 2, 3 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; про поновлення на посаді у відносинах публічної служби. З урахуванням наведеного, в частині поновлення ОСОБА_3 на попередній посаді та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 2 967, 56 грн. постанова суду виконується негайно.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцево бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова службова особа). Оскільки, позивач відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» звільнений від сплати державного мита, як такий, що звернувся до суду до вирішення спору, що виникає з трудових відносин, а інші судові витрати позивачем належним чином підтверджені не були, то жодні витрати з Державного бюджету, на користь позивача судом не присуджуються.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці ДМС України № 796-к від 18.04.2011 року «Про припинення перебування на державній службі» в частині припинення 18.04.2011 року перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_3 головного інспектора сектору контролю за правильністю визначення митної вартості відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Львівської митниці.

3.Поновити ОСОБА_3 на посаді головного інспектора сектору контролю за правильністю визначення митної вартості відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Львівської митниці з 19.04.2011 року.

4. Стягнути з Львівської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_3 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 19.04.2011 року по 24.03.2014 року в розмірі 104 288 (сто чотири тисячі двісті вісімдесят вісім) грн. 53 коп.

5.Постанову в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді головного інспектора сектору контролю за правильністю визначення митної вартості відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Львівської митниці та в частині стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 2967 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят сім) грн. 56 коп. звернути до негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повний текст постанови складено 28 березня 2014 року.

Головуючий суддя Костецький Н.В.

Суддя Хома О.П.

Суддя Кузан Р.І.