Рішення № 37901595, 19.03.2014, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

№ 2/225/259/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року Дзержинський міський суд Донецької області у складі :

судді Бабенко С.С.,

при секретарі Михайловій І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дзержинська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дзержинськвугілля» про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ :

В грудні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Дзержинськвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої умовами виробництва.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що з 21.03.1983 року по 02.03.1988 року він працював підземним прохідником на вугільних шахтах Донецької області. З 08.01.1990 року до 28.01.1995 року він працював на шахті «Південна» ДП «Дзержинськвугілля».

Під час виконання професійних захворювань він отримав професійне захворювання (пневмоконіоз), яке потягнуло за собою стійку втрату ним професійної працездатності.

Актом форми П-4 визнано провину шахти у відсутності безпечних умов праці, що потягло за собою його професійне захворювання.

З серпня 2013 року медико-соціальною експертною комісією вперше встановлено йому стійку втрату професійної працездатності у 20 % за професійним захворюванням - пневмоконіоз.

У зв'язку з отриманням професійного захворюванням він переносить моральні страждання, оскільки порушені його нормальні життєві зв'язки, тривалий час він повинен проходити лікування, постійно переживає за необоротною втратою здоров'я.

Таким чином, вважає, що відповідачем завдано йому моральну шкоду в значному обсязі, яку він оцінює у 10000 грн. та просить стягнути її з відповідача.

У судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, зазначив, що факт заподіяння моральної шкоди не підтверджений докази, розмір моральний шкоди не обґрунтований.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з ВП "Шахта "Південна» ДП «Дзержинськвугілля» з 08.01.1990 року по 24.09.1993 року, з 02.10.1993 року по 28.01.1995 року в якості прохідника з повним робочим днем на підземній роботі. (а.с. 11-14).

Під час роботи у шкідливих умовах ОСОБА_1 отримав професійне захворювання - пневмоконіоз, що підтверджується медичним висновком Центральної лікарсько-експертної комісії Державної установи «Інститут медицини праці національної академії медичних наук України» від 09 липня 2013 року № 23/1063 , та за якими роботодавцем було проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання і був складений акт за формою П-4 від 02.08.2013 року (а.с.4, 15).

Відповідно до акту № 68 розслідування хронічного професійного захворювання від 02.08.2013 року, складеного відповідною комісією на відокремленому підрозділі «Шахта «Південна» ДП «Дзержинськвугілля», причиною виникнення у ОСОБА_1 професійного захворювання є довготривалий багаторазовий вплив рудничного пилу високої концентрації, (а.с. 4).

Згідно довідки до акту огляду МСЕК від 27.08.2013 року ОСОБА_1 встановлено 20% втрати професійної працездатності з 15.08.2013 року безстроково за професійним захворюванням - пневмоконіоз (а.с. 21).

Відповідно до вимог ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконував трудові обов'язки у шкідливих умовах праці і причиною професійного захворювання стали недосконалість технологічного процесу, його невідповідність вимогам безпеки, незабезпечення підприємством необхідних матеріалів для роботи, відсутність механізації.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

ОСОБА_1 отримав професійне захворювання з втратою професійної працездатності 20 % з 15.08.2013 року, що завдає позивачу моральних страждань і він потребує додаткових зусиль для влаштування свого життя та побуту.

Рішенням Конституційного Суду України № 20-пр/2008 від 08.10.2008 року обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди громадянам, які постраждали на підприємствах внаслідок виробничої травми чи професійного захворювання, було покладено на підприємства, з чиєї вини відбулися відповідні події.

Таким чином, саме на підприємство покладено обов'язок відшкодувати працівнику моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди. Зазначені норми не містять будь-яких інших додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди.

Суд не може прийняти до уваги доводи відповідача, зазначені у запереченні на позов, про недоведеність ОСОБА_1 спричинення йому моральної шкоди. Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено.

Згідно вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Визначаючи розмір моральної шкоди, слід врахувати п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

З огляду на викладене, враховуючи надані позивачем докази, процент втрати професійної працездатності, а також виходячи з принципів розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок отримання професійного захворювання, грошову компенсацію у розмірі 6000 гривень.

Оскільки позовні вимоги задовольняються частково, то відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10,11,60,212 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Дзержинськвугілля" на користь ОСОБА_1 в відшкодування моральної шкоди 6000 (шість тисяч) гривень; в дохід держави судовий збір в розмірі 114 грн. 70 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя -