Ухвала суду № 37899878, 18.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

18 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/8434/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Гусев О. Г.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Милосердного М.М.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Посторонка І.Г.

з участю: представника Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - Копиця С.М.; представника товариства з обмеженою відповідальністю фірми "МВА" - Бачур В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірми "МВА" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) фірма "МВА" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі ДПІ у Приморському районі м. Одеси) про скасування податкового повідомлення-рішення від 27 вересня 2013 року №0000122280 щодо зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість (далі ПДВ) за основним платежем на 98 233 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що оскаржуване рішення прийнято за результатами камеральної перевірки даних задекларованих у податкові звітності з ПДВ за липень 2013 року. На думку позивача, це рішення є безпідставним і, крім того, необґрунтованим, оскільки не містить жодного розрахунку зменшення від'ємного значення з ПДВ.

Відповідач заперечень на позов не надав.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року адміністративний позов ТОВ фірма "МВА" задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000122280 від 27 вересня 2013 року, прийняте ДПІ у Приморському районі м. Одеси.

В апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у Приморському районі м. Одеси, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Відповідачем було здійснено документальну камеральну перевірку даних задекларованих у податкові звітності з ПДВ ТОВ фірма "МВА" за липень 2013 року, за наслідками якої складено акт №1542/22-8/22477398 від 12 вересня 2013 року та зроблений висновок про порушення ТОВ фірма "МВА" пп.18 ч.3 Наказу Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року №1492, п.31 Постанови "Про порядок підтвердження відомостей про вивезення товарів за межі митної території України", яке виразилося у ненаданні відповідачу оригіналів ВМД та включено до податкових зобов'язань (рядок 2.1 декларації з ПДВ (експортні операції, колонка "А" суму - 491 167 грн.)

На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0000122280 від 27 вересня 2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у розмірі - 98 233 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що 19 вересня 2013 року позивач надіслав відповідачу оригінали ВМД, які були відсутні під час перевірки (і таке право платника податків передбачено п.44.6 ст. 44 ПК України), однак, відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, що суперечить п.п.44.6, 44.7 ст. 44 цього Кодексу.

Також, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, оскільки не містить розрахунку податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог, однак вважає, що існують додаткові підстави для цього, не враховані судом першої інстанції.

Відповідно до абзаців "а", "б" ч.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином, Законом встановлено 2 рівнозначні умови настання будь-якої з яких вказує на дату виникнення податкових зобов'язань.

Відповідно, стверджувати про порушення ч.1 ст. 187 ПК України (як це робить апелянт), можливо лише, коли платник податків нарахував податкові зобов'язання раніше, ніж настала хоча б однієї з цих умов.

Тобто, необхідно проаналізувати нарахування податкових зобов'язань в сукупності абзаців "а" і "б".

Камеральною перевіркою взагалі не перевірялось, чи отримував позивач кошти від замовника за експортований товар, тобто не перевірялось наявність умови абзацу "а" ч.1 ст. 187 ПК України.

Посилаючись на п.18 "Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 25 листопада 2011 року №1492 (який втратив чинність на підставі Наказу Мінфіна від 13 листопада 2013 року №944), згідно з яким: "У разі наявності операцій з вивезення товарів за межі митної території України (заповнення рядка 2.1 декларації) до декларації додаються оригінали митних декларацій (примірники декларанта). Платники, які подають податкову звітність в електронному вигляді, оригінали митних декларацій (примірників декларанта) подають окремо у порядку, визначеному для подання податкової звітності у паперовому вигляді. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається органом державної митної служби органу державної податкової служби в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону", апелянт стверджує, що оскільки позивач не подав оригіналів митних декларацій, то він порушив ч.1 ст. 187 ПК України.

Однак, факт неподання позивачем оригіналів митних декларацій вказує лише на порушення позивачем п.18 вказаного Порядку, проте не на порушення ч.1 ст. 187 ПК України.

Таким чином, оскаржуване рішення слід було б визнавати протиправним і необґрунтованим навіть й у разі, якщо б позивач не додав після завершення перевірки оригінали ВМД.

Тим більш воно є протиправним і необґрунтованим, враховуючи те, що позивач надав оригінали ВМД.

Крім того, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що відсутність розрахунку штрафних санкцій також свідчить про необґрунтованість оскарженого рішення.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 21 лютого 2014 року.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: