Постанова № 37899827, 17.03.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2014 року 810/995/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Тарасюка А.О.,

представників позивача - Сергеєва М.В., Цірат Г.В.,

представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кен-Пак (Україна)»

до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Кен-Пак (Україна)» з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2013 № 0005722205 в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 721563,00 грн. (основний платіж).

В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено висновок податкового органу про безпідставне віднесення позивачем до складу витрат сум коштів, сплачених ТОВ «Кен-Пак (Україна)» на користь ТОВ «Віал-Транс» за послуги перевезення, та про завищення позивачем собівартості реалізованих товарів, що у сукупності призвело до заниження товариством податку на прибуток на суму 721563,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки господарські відносини між ТОВ «Кен-Пак (Україна)» та ТОВ «Віал-Транс» мали реальний характер - послуги виконані контрагентом та оплачені позивачем. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності. Окремо зазначив, що висновок податкового органу про завищення товариством витрат на виробництво алюмінієвих банок (внаслідок списання лаку понад норму) є безпідставним, оскільки виробництво банок підприємством здійснюється у суворій відповідності до технологічної карти процесу виробництва. За таких обставин вважав, що товариство правомірно сформувало зобов'язання з податку на прибуток.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

У судове засідання відповідач, повідомлений належним чином про час, дату та місце судового розгляду, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, із заявами про відкладення судового розгляду до суду не звертався.

Згідно із частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Заслухавши представників позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кен-Пак (Україна)» є юридичною особою, що зареєстрована Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області 27.11.2002.

Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 06.12.2002 за № 713-ТОВ, перебуває на обліку у Вишгородській ОДПІ.

У серпні-вересні 2013 року на підставі наказу Вишгородської ОДПІ від 09.08.2013 № 33 посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено Акт від 17.10.2013 № 1220/10-08-22-01/32201166.

Перевіркою встановлено порушення позивачем, у тому числі, положень статті 138, пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 868509,00 грн.

Висновки податкового органу про порушення позивач норм чинного законодавства ґрунтуються на твердженні, що товариством безпідставно віднесено до складу витрат суму коштів, сплачених позивачем ТОВ «Віал-Транс» за послуги з перевезення товарів, оскільки надання останнім таких послуг не підтверджено документально. Також відповідач стверджує, що позивачем завищено витрати на виробництво алюмінієвих банок (внаслідок списання лаку понад норму).

Крім того, перевіркою виявлено ряд інших порушень чинного законодавства з боку позивача, проте, в межах даної справи такі порушення позивачем не оскаржуються.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.11.2013 № 0005722205, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 913540,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 721563,00 грн. (основний платіж), позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За приписами підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вже зазначено вище, податковий орган вважає, що ТОВ «Кен-Пак (Україна)» безпідставно віднесено до складу витрат суму коштів, сплачених позивачем ТОВ «Віал-Транс» за послуги з перевезення товарів, оскільки надання останнім таких послуг не підтверджено документально.

Суд не погоджується з таким твердженням відповідача з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, основним видом діяльності позивача є виробництво легких металевих пакувань (зокрема, алюмінієвих банок).

25 січня 2011 року між позивачем та RG Branda Kazahstan укладено договір купівлі-продажу № К-1629, відповідно до умов якого позивач брав на себе зобов'язання поставити контрагенту товар (алюмінієві банки).

Як пояснив під час судового розгляду представник позивача, оскільки замовник знаходиться за межами України та враховуючи той факт, що ТОВ «Кен-Пак (Україна)» власними силами не в змозі доставити виготовлений на виконання вищенаведеного договору товар, для перевезення банок позивачем було залучено спеціалізоване товариство з надання експедиційних послуг ТОВ «Віал-Транс».

27 січня 2011 року між позивачем та ТОВ «Віал-Транс» укладено договір № К-1613 про надання послуг з транспортно-експедиторського обслуговування, відповідно до умов якого ТОВ «Віал-Транс» брало на себе зобов'язання здійснювати транспортування товарів позивача (автомобільним та залізничним транспортом в межах та за межами України).

04 квітня 2011 року між позивачем та ТОВ «Віал-Транс» укладено додаткову угоду до договору № К-1613, відповідно до якої сторони погодили вартість перевезення вантажу (банки) позивача. Кінцевим пунктом призначення, відповідно до угоди, було с. Елтай, Казахстан (виробничо-складський комплекс «Грінфільд» МВХ).

У відповідності до умов вищенаведеного договору ТОВ «Віал-Транс» виставило позивачу рахунок-фактуру від 05.04.2011, відповідно до якого 06.04.2011 позивачем внесено передплату за транспортно-експедиційні послуги у розмірі 1046271,21 грн. (платіжне доручення від 06.04.2011 № 814).

У подальшому, протягом квітня 2011 року ТОВ «Віал-Транс» надало позивачу транспортно-експедиційні послуги, доставивши вантаж (алюмінієві банки) вантажоодержувачу RG Branda Kazahstan.

Факт виконання послуг ТОВ «Віал-Транс» підтверджується наявними в матеріалах справи накладними на перевезення залізницею (містять печатки і штампи вантажовідправника та отримувача товару, що підтверджує факт отримання товару, та штампи митних органів України та Казахстану, що підтверджує факт перетину кордону вагонами з продукцією позивача).

Також на підтвердження дійсного виконання ТОВ «Віал-Транс» вищезазначених послуг позивачем надано Акт надання послуг від 30.04.2011 № ОУ-00000009, відповідно до якого сторонами засвідчено факт надання ТОВ «Віал-Транс» позивачу послуг з транспортування вантажу (банок) (а.с.154).

Після завершення вказаних господарських операцій позивачем проведено Акти звірки взаєморозрахунків ТОВ «Кен-Пак (Україна)» з ТОВ «Віал-Транс» та RG Branda Kazahstan, що також підтверджує фактичне виконання сторонами своїх обов'язків відповідно до вищезазначених договорів купівлі-продажу та експедирування.

Крім того, суд звертає увагу, що під час перевірки у податкового органу не виникало сумніву щодо реальності господарської операції з поставки позивачем RG Branda Kazahstan товарів (банок) та щодо факту отримання останнім такого товару.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено реальність надання ТОВ «Віал-Транс» послуг з транспортування вантажу позивача, а відтак, ТОВ «Кен-Пак (Україна)» правомірно віднесло до витрат суму коштів, сплачених ТОВ «Віал-Транс» за виконані послуги.

Щодо твердження податкового органу про завищення позивачем витрат на виробництво алюмінієвих банок внаслідок списання лаку понад норму, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 138.1.1 статті 138 Податкового кодексу витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно із пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Як убачається з Акту перевірки від 17.10.2013 № 1220/10-08-22-01/32201166, податковий орган дійшов висновку, що позивачем за 2-4 квартали 2011 року завищено списання лаку на виробництво банок у сумі 2091181,00 грн. При цьому, відповідач зазначив, що позивачем перевищено норми списання лаку, внаслідок чого позивачем було завищено собівартість виготовлених товарів (I том, а.с.26).

Такого висновку податковий орган дійшов шляхом множення кількості використаного лаку (розрахованої самостійно перевіряючим) на «ціну лаку у 2011 році» (як зазначено на ст. 26 Акта перевірки).

У судовому засіданні представник відповідача наголошував, що для виробництва алюмінієвих банок на підприємстві використовується лаку набагато менше, ніж фактично списується.

Проте, пояснити, яким чином податковий орган дійшов такого висновку, не зміг.

Суд звертає увагу, що не містить таких висновків і сам Акт перевірки.

Під час судового розгляду судом викликались для надання пояснень особи, що проводили перевірку, проте, відповідач явку перевіряючих не забезпечив.

Водночас, як пояснив представник позивача, технологічне виробництво алюмінієвих банок передбачає використання різних марок лаків (в залежності від призначення банок, їх розміру та об'єму) ціна яких суттєво відрізняється один від одного.

Як убачається з Технологічної карти процесу виробництва банок алюмінієвих для напоїв на автоматичні лінії підприємства «Кен Пак (Україна)» (I том, а.с.158), витрати матеріалів (у тому числі лаку) в процесі виробництва повинні знаходитьсь в межах норм (границь), проте можуть змінюватись в залежності від налаштувань обладнання, якості напою, для якого призначена продукція, температури зовнішнього середовища в приміщенні тощо.

Судом досліджено зазначену Технологічну карту процесу, в якій чітко зазначені марка лаку та його кількість використання для виробництва банок. При цьому, витрати лаку можуть змінюватись в залежності від місткості банок та виду напоїв, що будуть розливатись у вказані банки.

На підтвердження використання лаку в межах норми позивачем надано аналіз внутрішнього списання лаку Аквалюр 900 (III том, а.с.132-134) із якого убачається, що підприємством за 2011 рік, навпаки, лаку було використано менше, ніж передбачено технологічним процесом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що твердження податкового органу про завищення позивачем витрат на виробництво алюмінієвих банок внаслідок списання лаку понад норму є безпідставними та таким, що не ґрунтується на допустимих доказах.

Наведене свідчить, що позивачем правомірно віднесено до витрат, які формують собівартість виготовленої продукції, суми коштів у складі вартості виготовленого під час виробництва продукції лаку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, та той факт, що відповідачем не надано доказів, які спростовували б доводи позивача, суд дійшов висновку, що твердження податкового органу про порушення положень статті 138, пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України є помилковими.

А відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.11.2013 № 0005722205 в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 721563,00 грн. (основний платіж) прийняте відповідачем безпідставно та підлягає скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, таким чином, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області від 21.11.2013 № 0005722205 в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 721563,00 грн. (основний платіж).

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кен-Пак (Україна)» сплачений судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 19 березня 2014 р.