Постанова № 37899808, 19.03.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року 17 год. 10 хв. Справа № 808/416/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Р.В. Сацького,

при секретарі судового засідання А.С. Ярошенко,

за участю представників сторін :

від позивача: Балабко А.В.

від відповідача: Крошка В.В.

Кириченко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів»

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про: визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.12.2013 №№0000162910, 0000152910, 0000142910, 0000132910

ВСТАНОВИВ:

17.01.2014 Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів» (далі - ТОВ «ЗЗКМ», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ, відповідач) в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 27.12.2013 № 0000162910, від 27.12.2013 № 0000152910, від 27.12.2013 № 0000142910 та від 27.12.2013 № 0000132910.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, не відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на припущеннях та суперечать вимогам чинного законодавства. Вказує, що відходи, що утворились в процесі переробки сировини ТОВ «Зелкаб», не можуть вважатись як безоплатно передані, так як на суму переданих відходів було зменшено вартість послуг по переробці сировини, які надано ТОВ «Зелкаб». Платежі зроблені в адресу нерезидента КАБАЛОЙ ТРЕЙД ЛІМІТЕД згідно ліцензійного договору повністю відповідають поняттю роялті, так як у ТОВ «ЗЗКМ» за ліцензійним договором виникло право використання знаків для товарів та послуг, право продавати або відчужити іншим способом знак для товарів та послуг до ТОВ «ЗЗКМ» не переходило. Дану позицію підтверджено листами Державної податкової служби України та Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності. Також податковою визначено заниження податкових зобов'язань внаслідок визнання угод ТОВ «ЗЗКМ» нікчемними. Перевіряючими фактично встановлено порушення діючого законодавства третіми особами - контрагентами продавців товару, але до відповідальності намагаються притягнути ТОВ «ЗЗКМ». Це є порушення основного принципу Конституції України, який передбачено у ст. 61 Основного закону, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Позивач вважає, що закон не ставить в залежність податковий облік певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Також, контролюючому органу не надано право визнавати правочини недійсними, це є виключна компетенція суду. Податковим органом не зменшувались податкові зобов'язання продавцям товару, отже нарахування податку і покупцям товару і продавцям фактично призводить до подвійної сплати податку. Крім того, висновки податкової щодо включення нематеріальної складової собівартості товару до складу витрат спростовується матеріалами перевірки, а саме виписками з головної книги, звітами про фінансові результати та інше. Позивач вказує на відсутність перевищення встановлених лімітів каси, в зв'язку з тим, що дані ліміти розповсюджуються на розрахунки між підприємствами юридичними особами та підприємцями фізичними особами. ТОВ «ЗЗКМ» проведено звірку з приватними підприємцями ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які вказують про відсутність взаємовідносин по внесенню готівки у касу позивача. Податковою інспекцією не вірно визначено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб внаслідок продажу водного транспортного засобу фізичній особі, працівнику ТОВ «ЗЗКМ», так як фізичній особі не надавалась знижка при продажу водного скутера, навпаки транспортний засіб було продано вище ціни придбання. Додання до ціни придбання податків та страхових внесків є завищенням ціни придбання. Крім того, водний скутер було продано за ціною, що склалася на момент продажу, обов'язок доведення звичайної ціни покладається на контролюючий орган, якщо контролюючим органом не наведено доказів, що ціна є нижчою за звичайну, вважається звичайною ціна визначена сторонами договору. Також, діючим законодавством не обмежено право платника податків забезпечувати працівників спеціальним одягом, обладнанням та іншим майном необхідним для виконання робітниками своїх обов'язків. Надання водіям костюмів обумовлено виконанням ними своїх функціональних обов'язків та не може розглядатись як надання додаткового блага.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві, та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував з підстав викладених у запереченнях, вважає висновки акту перевірки правомірними, а доводи позивача необґрунтованими.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні 19.03.2014 проголошено вступну та резолютивну частину постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Запорізький завод кольорових металів» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 13.01.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 13.01.2010 по 31.12.2012.

За наслідками перевірки складено акт перевірки від 08.11.2013 № 215/29-10/36911851, яким зафіксовано порушення п. 1.30 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1, п.п. 5.2.10 п.5.2 ст. 5, абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі - Закон № 334) п. 44.1 ст. 44, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.3, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4683 266 грн., порушення п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.8 п. 7.2, п.п. 7.3.6 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168) та п. 198.1, п.198.3 ст.198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, в наслідок чого завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 2 035 099 грн., порушення абз. «а», «е» п.п. 164.2.17 п. 164.2. ст. 164, п.п. 165.1.9 п. 165.1 ст. 165, п. 167.1 ст. 167, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, абз. «а» п. 176.2, ст. 176 ПК України, внаслідок чого не утримано та не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 6 632,66 грн., порушення п.п. 2.3 п. 2 Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, внаслідок завищено ліміту каси на загальну суму 905 093,01 грн.

На підставі акту перевірки від 08.11.2013 № 215/29-10/36911851 СДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення від 27.12.2013 № 0000162910, яким застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 1 810 186,02 грн., податкове повідомлення-рішення від 27.12.2013 № 0000152910, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 035 099,00 грн. та застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 508 774,75 грн., податкове повідомлення-рішення від 27.12.2013 № 0000142910, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 5 133 662,50 грн., в тому числі за основним платежем 4 683 266,00 грн. та штрафними санкціями 450 396,50 грн. та податкове повідомлення-рішення від 27.12.2013 № 0000132910, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 9 310,83 грн., в тому числі за основним платежем 6 632,66 грн. та штрафними санкціями 2 678,17 грн.

Не погодившись з актом перевірки та спірними податковими повідомленнями - рішеннями: від 27.12.2013 № 0000162910, від 27.12.2013 № 0000152910, від 27.12.2013 №0000142910 та від 27.12.2013 № 0000132910 позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розглянувши надані сторонами матеріали справи та документи суд вважає висновки посадових осіб податкового органу необґрунтованими, а винесені податкові повідомлення - рішення такими, що підлягають скасуванню з огляду на наступні обставини.

Відповідно до п. 1.23 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334) безоплатно надані товари - це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод.

Згідно з п. 1.31 Закону № 334 продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Відповідно до договору від 28.02.2011 № 36/3/11 про надання послуг переробки сировини у готову продукцію, укладеного між ТОВ «Зелкаб» (Замовник) та ТОВ «Запорізький завод кольорових металів» (Постачальник), Постачальник зобов'язується виготовити з сировини Замовника готову продукцію та поставити її в адресу Замовника.

Вартість послуг по переробці сировини у товар узгоджуються сторонами шляхом укладення відповідних специфікацій.

Згідно наданих до матеріалів специфікацій № 1-6 загальна вартість переробки визначена за вирахуванням зворотних відходів (відходів основної сировини).

В специфікаціях № 1/1-6/1 визначена договірна ціна на виготовлення катанки, проволоки, жили та стренги з катодів мідних. Договірна ціна визначена з урахуванням виробничої собівартості збільшена на виробничі витрати та фінансові витрати, та зменшена на зворотні суми відходів основної сировини. З урахуванням цього, визначена повна собівартість за вирахуванням зворотних сум.

Пунктом 5.1 Закону № 334, визначено валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 138.8.1 ПК України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

З огляду на це, відходи які залишено у розпорядженні ТОВ «Запорізький завод кольорових металів», Постачальника за договором, не можуть бути визнані такими, що передано безоплатно, так як за рахунок даних відходів було зменшено витрати на переробку, тобто ТОВ «Зелкаб» отримало компенсацію за передані ТОВ «ЗЗКМ» відходи, у вигляді зменшення ціни переробки.

Згідно з п.п. 5.4.2 Закону № 334 до валових витрат включаються витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку.

Відповідно до п.п. 3.2.7 Закону № 168 не є об'єктом оподаткування операції з виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом.

Пунктом 1.17 ст. 1 цього Закону встановлено, що термін «роялті» розуміється у значенні, визначеному Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 1.30 Закону № 334 роялті - платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Відповідно до ст. 420 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до об'єктів права інтелектуальної власності, належать, комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення.

Відповідно до ст. 1107 ЦК України розпорядження майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі визначеного переліку договорів, зокрема ліцензійного договору.

Пунктами 1 і 4 ст. 1108 ЦК України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності).

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Відповідно до ліцензійного договору від 30.09.2010 № 30/09 укладеного між ТОВ «ЗЗКМ» (далі - Ліцензіат) та кампанією КАБАЛОЙ ТРЕЙД ЛІМІТЕД (далі - Ліцензіар), Ліцензіар за винагороду надає Ліцензіату невиключний дозвіл (невиключну ліцензію) на використання знаків для товарів та послуг.

Згідно листа Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 09.08.2006 № 06-10/10-375, якщо підприємство володіє правом інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності та реалізує своє майнове право інтелектуальної власності на такий об'єкт інтелектуальної власності шляхом надання ліцензіату права на використання цього об'єкта (зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), при цьому ліцензійним договором не передбачено умови, які б надавали право користувачу об'єкта інтелектуальної власності продавати, передавати або відчужувати зазначений об'єкт, - тобто ліцензіат набуває право інтелектуальної власності на об'єкт без набуття права власності на нього, то платежі за таким ліцензійним договором повністю відповідають поняттю "роялті", визначеному п. 1.30 ст. 1 Закону.

Листами від 16.08.2006 № 15426/7/15-0317 та від 14.05.2005 № 9344/7/15-2217-26 Державна податкова адміністрація України також підтвердила, що платежі за ліцензійними угодами, які не передбачають право користувача продати або відчужити іншим способом об'єкт власності, є роялті.

Судом встановлено, що договір від 30.09.2010 № 30/09 не передбачає можливості ТОВ «ЗЗКМ» продавати або відчужити іншим способом знак для товарів та послуг, отже повністю відповідає поняттю роялті.

Таким чином, висновки податкової про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість внаслідок здійснення платежів за надання невиключного дозволу на використання знаків для товарів та послуг для реалізації Ліцензіатом продукції є неправомірним та безпідставними.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції чинній на час виникнення та здійснення правовідносин валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94 - ВР від 28.12.1994, зі змінами та доповненнями, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону № 334).

Згідно з п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону №334, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону №334, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

При цьому п. 5.9 Закону №334 визначено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Статтею 1 Закону України № 996-ХІVвід 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями, визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Як встановлено з матеріалів справи, між ТОВ «ЗЗКМ» та ПП «Альгетті», ТОВ «Октамет» укладено договори постачання, предметом даних договорів є постачання товару - катодів мідних.

Також, між ТОВ «ЗЗКМ» та ТОВ «Укрпромбуд-Інжинирінг», було укладено договір підряду від 10.01.2011 № 14/40/11, предметом цього договору є виконання робіт поточного ремонту будівлі.

Крім того, ТОВ «ЗЗКМ» було укладено договір постачання з ТОВ «Южхімресурс» предметом даного договорів є постачання товару - залізо хлорид 6-водне чда, гнатрій виннокислий 2-водний чда, натрій гідроксид чда, натрій фосфорнокислий 2-зам чда, стандартний зразок іонів нікелю 1,0 міліграм/см3, стандарт-титр магній сірчанокислий 0,1Н, стандарт-титр оцтова кислота 0,1Н, стандарт титр щавлева кислота 0,1Н.

На виконання умов договору ПП «Альгетті», ТОВ «Октамет», ТОВ «Южхімресурс» були здійснені поставки товарів, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, належним чином оформленими податковими накладними, обліком товарних запасів на підприємстві та іншими документами.

На виконання умов договору ТОВ «Укрпромбуд-Інжинирінг» було надано послуги по виконанню робіт поточного ремонту будівлі.

На підставі укладених договорів поставки ТОВ «ЗЗКМ» здійснено оплату товару на користь ПП «Альгетті», ТОВ «Октамет», ТОВ «Южхімресурс», ТОВ «Укрпромбуд-Інжинирінг», в повному обсязі, що підтверджується виписками банку.

Також, позивач надав суду, до матеріалів справи, всі первинні документи, які використовуються при податковому та бухгалтерському обліку, та які підтверджують реальність господарських правовідносин з його контрагентами, а саме:

- договір постачання по взаємовідносинам із ПП «Альгетті»

- документи в підтвердження правового статусу ПП «Альгетті» (свідоцтво платника ПДВ, свідоцтво про держ. Реєстрацію, довідка з ЄДРПОУ);

- первинні документи в підтвердження здійснених поставок ПП «Альгетті» (специфікації, видаткові накладні, прибуткові ордери, податкові накладні, товаро - транспортні накладні, звіти про використання коштів, розрахунки палива, посвідчення про відрядження, завдання на відрядження);

- банківські виписки руху коштів по взаємовідносинам із ПП «Альгетті»;

- Реєстр виданих та отриманих податкових накладних, в яких включено податкові накладні по взаємовідносинам із ПП «Альгетті»;

- договір постачання по взаємовідносинам із ТОВ «Октамет»;

- документи в підтвердження правового статусу ТОВ «Октамет» (свідоцтво платника ПДВ, свідоцтво про держ. Реєстрацію, довідка з ЄДРПОУ);

- первинні документи в підтвердження здійснених поставок ТОВ «Октамет» (специфікації, видаткові накладні, прибуткові ордери, податкові накладні, товаро - транспортні накладні, звіти про використання коштів, розрахунки палива, посвідчення про відрядження, завдання на відрядження);

- банківські виписки руху коштів по взаємовідносинам із ТОВ «Октамет»;

- реєстр виданих та отриманих податкових накладних, в яких включено податкові накладні по взаємовідносинам із ТОВ «Октамет»;

- підтвердження реалізації готової продукції (видаткові накладні, податкові накладні);

- виробничі звіти;

- витяг з оборотно-сальдових відомостей щодо руху на підприємстві товару, придбаного у ТОВ «Октамет», ПП «Альгетті»;

- договір постачання по взаємовідносинам із ТОВ «Южхімресурс»;

- первинні документи в підтвердження здійснених поставок ТОВ «Южхімресурс» (видаткові накладні, прибуткові ордери, податкові накладні);

- банківські виписки руху коштів по взаємовідносинам із ТОВ «Южхімресурс»;

- реєстр виданих та отриманих податкових накладних, в яких включено податкові накладні по взаємовідносинам із ТОВ «Южхімресурс»;

- договору підряду з ТОВ «Укрпромбуд - Інжиніринг»;

- первинні документи в підтвердження наданих послуг ТОВ «Укрпромбуд - Інжиніринг» (акт приймання виконаних робіт, локальна смета, договірна ціна, підсумкові відомості ресурсів, довідки вартості виконаних робіт, пояснювальна записка, податкова накладна);

- реєстр виданих та отриманих податкових накладних, в яких включено податкові накладні по взаємовідносинам із ТОВ «Укрпромбуд - Інжиніринг»;

- ліцензія на провадження будівельної діяльності ТОВ «Укрпромбуд - Інжиніринг».

Отже, вищезазначені документи спростовують твердження відповідача щодо неможливості поставки товару та надання послуг.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 (далі - Закон №168) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу (п. 1.4 Закону № 168).

Згідно з п. 4.1 Закону № 168 база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168, у редакції, чинній на час формування податкового кредиту, податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст. 7 Закону № 168 передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п. 7.2.1 Закону № 168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.2.3 Закону № 168).

Згідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Правила формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначені в п. 7.4 ст. 7 Закону № 168.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 7.5 ст. 7 Закону № 168, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Отже, Законом № 168/97-ВР встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Тобто, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Відповідачем не надано належних доказів щодо неправомірності чи недійсності виданих податкових накладних.

В акті перевірки зазначено пояснення директора ПП «Альгетті» та ТОВ «Октамет», згідно яких: «ПП «Альгетті» та ТОВ «Октамет» було постачальником мідних катодів на адресу ТОВ «ЗЗКМ». Між ПП «Альгетті» та ТОВ «ЗЗКМ» було укладено договори поставки, на виконання яких було поставлено в адресу заводу продукцію - мідні катоди. Транспортування відбувалось за рахунок покупця з м. Миколаєва».

До матеріалів справи не надано доказів відсутності товару, пояснення представника відповідача, що постачальники ПП «Альгетті», ТОВ «Октамет» та ТОВ «Южхімресурс» не могли поставити в їх адресу товар, а тому і ПП «Альгетті» та ТОВ «Октамет» не могло поставити в адресу ТОВ «ЗЗКМ» товар не можуть прийматись до уваги, так як позивач не несе відповідальності за дії своїх контрагентів і не повинен бути обізнаним в кого придбавається товар поставлений в його адресу.

Це стосується і наданих послуг ТОВ «Укрпромбуд - Інжиніринг». Висновки податкової про порушення ТОВ «ЗЗКМ» податкового законодавства ґрунтуються на відсутності основних засобів та трудових ресурсів у його контрагента.

Платник податків не зобов'язаний стежити за основними засобами та трудовими ресурсами своїх контрагентів та в разі сплати грошових коштів за надані послуги має право на віднесення витрат до складу валових витрат до включення сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту.

Закон не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту чи валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Крім того, ТОВ «Укрпромбуд - Інжиніринг» має ліцензію на провадження будівельної діяльності.

Відповідно до п. 1.2 «Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури» затверджених Наказом Міністерство регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009 № 47 (далі - Ліцензійні умови) передбачено, господарська діяльність у будівництві, пов'язана із створенням об'єктів архітектури, підлягає ліцензуванню у порядку, визначеному законодавством, за такими видами, зокрема, будівельні та монтажні роботи.

Згідно з п. 2 Ліцензійних умов, господарську діяльність у будівництві, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, здійснюють суб'єкти господарської діяльності за дотримання таких умов:

2.2.1. Організаційних: наявність затвердженої організаційної структури підприємства відповідно до Переліку робіт, що заявляються; наявність у організаційній структурі підприємства підрозділів та/або спеціалістів, які забезпечать виконання адміністративно-керівних, виробничо-технічних, планово-договірних, виробничих, юридичних і допоміжних функцій та функцій з контролю якості, промислової безпеки та охорони праці, ведення та збереження нормативної та виконавчої документації; укомплектованість підприємства інженерно-технічними працівниками і робітниками необхідних професій та кваліфікацій відповідно до організаційної структури підприємства, положень Класифікатора професій (ДК 003:2010), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.04.2010 N 327 (далі - КП), та вимог Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (Випуск 64), затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13.10.99 № 249; виробничі приміщення, засоби виробництва повинні бути власні або орендовані, що підтверджується відповідними документами;

2.2.2. Кваліфікаційних: керівники та виконавці робіт залежно від видів виконуваних робіт повинні мати відповідні освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні; кваліфікаційний склад повинен відповідати організаційній структурі підприємства та мати одного з керівників (коди КП - 121, 1313), професіоналів (коди КП - 122, 123), фахівців (коди КП - 122, 123, 214, 2114.2) згідно з вимогами розділу 4 КП; керівник підприємства або його заступник (коди КП - 121, 1313) повинні мати повну або базову вищу освіту відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст, бакалавр). Стаж роботи за посадою нижчого рівня повинен становити: для магістра або спеціаліста - не менше 2 років, бакалавра - не менше 3 років;

2.2.3. Технологічних: наявність техніки, обладнання, устаткування, приладів та інструментів відповідно до технологічних вимог виконання робіт за умов дотримання вимог ДБН Г.1-5-96 «Нормативна база оснащення будівельних організацій (бригад) засобами механізації, інструментом і інвентарем».

Таким чином, наявність ліцензії дає підстави позивачу стверджувати про наявність трудових та виробничих ресурсів у ТОВ «Укрпромбуд - Інжиніринг».

Заслуговує на увагу доводи позивача, що ПП «Альгетті», ТОВ «Октамет», ТОВ «Укрпромбуд - Інжиніринг» не зменшувались податкові зобов'язання з податку на додану вартість та доходи з податку на прибуток.

Тобто, нарахування СДПІ позивачу податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ПП «Альгетті», ТОВ «Октамет», ТОВ «Укрпромбуд - Інжиніринг» призводить до подвійної сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість.

Крім того, до матеріалів справи надано докази використання поставлених товарів ПП «Альгетті», ТОВ «Октамет» у господарській діяльності ТОВ «ЗЗКМ» при виготовленні готової продукції, а також продаж даної виготовленої продукції, що спростовує висновки відповідача про безтоварність господарських операцій.

Відповідачем не надано доказів безтоварності господарських операцій та відсутності надання послуг.

Як встановлено актом перевірки, станом на 01.04.2011 на балансі ТОВ «ЗЗКМ» обліковувались залишки готової продукції у сумі 18 295 119,98 грн.

В розрахунку приросту запасів за 1 квартал 2011 року вартість готової продукції враховано не по повній балансовій вартості, а лише в частині матеріальної складової.

Нематеріальна складова у вартісному виражені за період з 01.01.2011 по 31.03.2011 складає 848 894,00 грн.

Перевіркою встановлено, що залишки готової продукції, які обліковувались станом на 01.04.2011 по рахунку «Готова продукція» у сумі 18 295 119,98 грн., ТОВ «ЗЗКМ» було реалізовано у 2 кварталі 2011 року.

Тобто вартість нематеріальної складової, яка не брала участь в розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів за 1 квартал 2011 року було включено до складу валових витрат до 01.04.2011 року у відповідності до вимог Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств».

СДПІ зазначає, що позивач в податковому обліку при реалізації готової продукції до собівартості реалізованої готової продукції після 01.04.2011 включено повну собівартість готової продукції, включаючи матеріальну та нематеріальну складову, чим завищив витрати.

Однак такі висновки спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до додатку СВ до податкової декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року до собівартості придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) включено суму у розмірі 115 061 189 грн.

Відповідно до виписки з головної книги, собівартості придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) по бухгалтерському обліку складає 116 083 607,10 грн.

До матеріалів справи надано: виписка з головної книги по рахунку 201 «сировина та матеріали, виробничі запаси» де вказано загальна собівартість по даному рахунку у розмірі 2 932 322,06 грн.; виписка з головної книги по рахунку 203 «поливо» де вказано загальна собівартість по даному рахунку у розмірі 220 062,80 грн.; виписка з головної книги по рахунку 204 «тара та тарні матеріали» де вказано загальна собівартість по даному рахунку у розмірі 879 322,32 грн.; виписка з головної книги по рахунку 207 «запасні частини» де вказано загальна собівартість по даному рахунку у розмірі 289 627,84 грн.; виписка з головної книги по рахунку 2092 «транспортно - заготівельні матеріали» де вказано загальна собівартість по даному рахунку у розмірі 4 354,20 грн.; виписка з головної книги по рахунку 221 «малоцінні та швидкозношувальні предмети по складам» де вказано загальна собівартість по даному рахунку у розмірі 7 899,29 грн.; виписка з головної книги по рахунку 231 «основне виробництво» де вказано загальна собівартість по даному рахунку у розмірі 2 991 995,20 грн.; виписка з головної книги по рахунку 261 «готова продукція» де вказано загальна собівартість по даному рахунку у розмірі 105 610 292,94 грн.; виписка з головної книги по рахунку 281 «товари на складі» де вказано загальна собівартість по даному рахунку у розмірі 3 147 311,70 грн.; виписка з головної книги по рахунку 3721 «розрахунки з підзвітними особами у національній валюті» де вказано загальна собівартість по даному рахунку у розмірі 418,75 грн.

Таким чином, по бухгалтерському обліку собівартості придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) складає 116 083 607,10 грн., до податкового обліку позивача включено собівартість придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) у розмірі 115 061 189 грн.

Отже, позивачем у податкового обліку до собівартості придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) включено суму на 1 022 418,10 грн. менше ніж собівартість придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) по бухгалтерському обліку ТОВ «ЗЗКМ».

Як зазначає відповідач, нематеріальна складова у вартісному виражені за період з 01.01.2011 по 31.03.2011 складає 848 894,00 грн.

Тобто, позивачем не включено до податкового обліку суму навіть більше ніж розмір нематеріальної складової.

Зазначені дані підтверджуються звітами про фінансові результати за І квартал 2011 року та ІІ квартал 2011 року, які було подано позивачем, ще до початку перевірки.

Згідно квитанцій відповідача про прийняття звітності, звіт про фінансові результати за І квартал 2011 року подано 06.05.2011, за ІІ квартал 2011 року подано 08.08.2011.

Згідно звітів про фінансові результати за І квартал 2011 року та за ІІ квартал 2011 року, собівартість реалізованої продукції, згідно даних бухгалтерського обліку, за ІІ квартал 2011 року складає 116 084 тис. грн.

Таким чином, вартість нематеріальної складової за період з 01.01.2011 по 31.03.2011 у розмірі 848 894,00 грн. не включено до собівартості реалізованої продукції за ІІ квартал 2011 року.

Відповідно до п. 2.3. «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 року № 637 (далі - Постанова № 637), підприємства (підприємці) мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою та/або з фізичними особами протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами в межах граничних сум розрахунків готівкою, установлених відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку для подальшого їх перерахування на поточні рахунки. Кількість підприємств (підприємців) та фізичних осіб, з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Постановою НБУ від 09.02.2005 № 32 встановлено граничну суму готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами відповідно до пункту 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 (далі - Положення), у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

До матеріалів справи надані податкові накладні та прибуткові ордери в яких вказано покупців - фізичних осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_6

В реєстрах отриманих та виданих податкових накладних за період грудень 2010 року по грудень 2012 року зазначено покупців товару - фізичних осіб ОСОБА_5 та

ОСОБА_6

Згідно акту звірення взаємних розрахунків між ТОВ «Запорізький завод кольорових металів» код ЄДРПОУ 36911851 та ФЛП ОСОБА_6 код ЄДРПОУ НОМЕР_5 відсутні обороти за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

Згідно акту звірення взаємних розрахунків між ТОВ «Запорізький завод кольорових металів» код ЄДРПОУ 36911851 та ФЛП ОСОБА_5 код ЄДРПОУ НОМЕР_6, здійснювався продаж продукції, за яку ФЛП ОСОБА_5 було сплачено грошові кошти у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів з банківського рахунку покупця на банківський рахунок постачальника, тобто відсутні розрахунки готівкою між позивачем та ФЛП ОСОБА_5

Ліміти на проведення готівкових розрахунків розповсюджуються на розрахунки одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня.

Судом встановлено відсутність готівкових розрахунків між ТОВ «Запорізький завод кольорових металів» та приватними підприємцями ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Крім того, постановою Національного банку від 06.06.2013 № 210 «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою» викладено пункт 2.3 Постанови № 637 у новій редакції, з якої виключено четвертий абзац п. 2.3 Постанови № 637, який передбачав, що у разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси.

Таким чином, на цей час, перевищення граничного розміру суми готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством не додається до фактичних залишків готівки в касі платника.

Відповідачем в акті перевірки зроблено висновок про продаж водного транспортного засобу робітнику позивача нижче ціни придбання.

Між ТОВ «ЗЗКМ» та ОСОБА_7 було укладено біржовий договір на продаж водного скутера DRP SeaDoo «GTX Limited iS 260», загальною вартістю 154 549,20 грн.

Відповідно до вантажно - митної декларації вартість водного скутера моделі DRP SeaDoo «GTX Limited iS 260» складає 137 916,26 грн.

ТОВ «ЗЗКМ» укладено з ВАТ «СТ «Іллічівське» договір добровільного страхування водного транспорту від 14.05.2010 № 3пФ-24-000003. Предметом даного договору є майнові інтереси ТОВ «ЗЗКМ», а саме страхування водного скутера DRP SeaDoo «GTX Limited iS 260», вартість якого визначена у розмірі 153 018,86 грн.

З огляду на це, водний скутер DRP SeaDoo «GTX Limited iS 260» було продано вище ніж ціна придбання. Хоча ТОВ «ЗЗКМ» і сплачено митний збір, податок на додану вартість та страхові платежі, однак вони не збільшують вартість водного транспорт, так як є супутніми витратами при придбанні товару.

Відповідно до п.п. 4.2.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV (далі - Закон № 889) до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, зокрема дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Правила визначення звичайної ціни передбачені у п. 1.20 Закону № 334, яким передбачено, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або пропозиції на організованому ринку цінних паперів, або коли продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажі.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Суд також приймає до уваги доводи позивача, що водний скутер вже був у користуванні ТОВ «ЗЗКМ», а тому він не може бути проданий за первісною вартістю.

Відповідачем не надано доказів, що водний скутер DRP SeaDoo «GTX Limited iS 260» коштує більше ніж ціна реалізації - 154 549,20 грн., хоча обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни покладається саме на податковий орган. В разі не надання таких доказів вважається, що ціна визначена сторонами у договорі є звичайною.

ТОВ «ЗЗКМ» було придбано одяг у приватного підприємства «Енергія - Сервіс» в кількості 3 комплектів на суму 20 925,00 грн. та передано їх водіям легкових автомобілів ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10

СДПІ зазначає про порушення п.п. 164.2.17 ПК України, яким передбачено, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.

Згідно з колективним договором роботодавець може додатково, понад встановлені норми, видавати працівникові певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього працівника вимагають їх застосування.

Відповідно до п.п. 165.1.9 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається вартість безоплатного лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів, газованої солоної води, мийних і знешкоджувальних засобів, а також спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, якими роботодавець забезпечує платника податку відповідно до Закону України «Про охорону праці», спеціального (форменого) одягу та взуття, що надаються роботодавцем у тимчасове користування платнику податку, який перебуває з ним у трудових відносинах. Порядок забезпечення, перелік та граничні строки використання спеціального (у тому числі форменого) одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України та/або галузевими нормами безоплатної видачі працівникам спеціального (форменого) одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту.

До матеріалів справи надано наказ по підприємству, який передбачає забезпечення водіїв, які керують легковими транспортними засобами, форменим одягом - костюмами. Наказом заборонено використання виданого форменого одягу - костюмів, для власних потреб.

З огляду на це, надання одягу водіям транспортних засобів обумовлено виконанням ними своїх трудових обов'язків, отже це не може бути розцінено як надання додаткового блага.

Також до матеріалів справи надано особисті картки обліку спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту по водіям ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, згідно яких видані костюми було повернуто.

Актом на списання малоцінних та швидкозношувальних предметів від 30.06.2013, комісія переглянула малоцінні та швидкозношувальні предмети, а саме: спецодяг - костюм, рубаха, краватка, ремінь у кількості 3 шт., і признала їх непридатними, які належать здачі на брухт.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи зазначене, та керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів від 27.12.2013 № 0000162910, яким застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 1 810 186,02 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів від 27.12.2013 № 0000152910, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 035 099,00 грн. та застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 508 774,75 грн.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів від 27.12.2013 № 0000142910, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 5 133 662,50 грн.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів податкове повідомлення-рішення від 27.12.2013 № 0000132910, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 9 310,83 грн., в тому числі за основним платежем 6 632,66 грн. та штрафними санкціями 2 678,17 грн.

6. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів» витрати на сплату судового збору у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя /підпис/ Р.В. Сацький

З оригіналом згідно

Постанова не набрала законної сили

Суддя Р.В. Сацький