Постанова № 37897993, 25.03.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.

Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 року справа №805/3781/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів: Ляшенка Д.В., Чумака С.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністратвиного суду від 01 квітня 2013 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта "Південнодонбаська № 1" до Державної податкової служби у Донецькій області про визнання недійсною та скасування податкової консультації,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Шахта "Південнодонбаська № 1", звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з даним позовом, в якому просив визнати недійсною (скасувати) індивідуальну податкову консультацію від 18.03.2013 р. № 2597/10/15-113-3 Державної податкової служби у Донецькій області як таку, що надана з порушенням вимог діючого законодавства України та зобов'язати відповідача надати позивачу нову індивідуальну податкову консультацію з урахуванням позиції суду.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. На обґрунтування апеляційної скарги, зазначає, що надана податкова консультація щодо можливості зменшити податкові зобов'язання у декларації на прибуток на суму авансового внеску при виплаті дивідендів у декларації за 2013 рік є правомірною, крім того, ґрунтується на Узагальнюючий консультації, наданій ДПС України. Крім того, апелянт зауважує, на тому, що судом першої інстанції не досліджено, чи має повноваження податковий орган самостійно визначати або дозволити змінити визначений законом податковий звітній період для позивача або визначити, що грошове зобов'язання, яке сплачує позивач у якості авансових внесків з податку на прибуток є саме податком на прибуток всупереч нормам ст. 134 Податкового кодексу України, в той час, як законодавством на теперішній час такої можливості не встановлено.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду дійшла до наступного.

Судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що 06.03.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Шахта Південнодонбаська № 1" звернулося до Державної податкової служби у Донецькій області із запитом N 12 на отримання письмової податкової консультації.

18.03.2013 року в листі за вих. № 2597/10/15-113-3 Державна податкова служба у Донецькій області, посилаючись на абзаци 4 та 9 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, Узагальнюючу податкову консультацію щодо особливостей подання декларацій з податку на прибуток та сплати податку у 2013 році, затверджену Наказом Державної податкової служби України № 1171 від 21 грудня 2012, зазначила, що авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів не зменшують податкових зобов'язань (авансових внесків) з податку на прибуток протягом 2013 року. Суми авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів зменшують податкові зобов'язання з податку на прибуток визначені в декларації за 2013 рік. (а. с. 12).

Розглядаючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що спірним між сторонами є питання можливості зменшувати щомісячні авансові платежі з податку на прибуток, які повинен сплачувати платник податків протягом звітного року на підставі розрахунку щомісячних авансових внесків до річної податковій декларації, на суму авансових внесків з податку на прибуток, що сплачуються платником податків при виплаті дивідендів, при цьому, задовольняючи позов, наводить аналіз норм податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини, і приходить до висновку про невідповідність доводів податкового органу, викладених в наданій консультації, змісту законодавства.

Колегія суддів не погоджується з думкою суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, у запиті позивач просив роз'яснити практичне застосування статті 153 Податкового кодексу України, а саме, чи має право платник податків зменшити суму авансового внеску з податку на прибуток, що підлягає сплаті кожного місяця та який нарахований в розрахунку щомісячних авансових платежів у складі податкової декларації за 2012 рік, на суму авансових внесків з податку на прибуток. Що сплачені платником податків при виплаті дивідендів.

Відповідно до п. 52.1 ст. 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Відповідно до п. 52.2, 52.5, 52.6 ст. 52 Податкового кодексу України податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, проводить періодичне узагальнення податкових консультацій, які стосуються значної кількості платників податків або значної суми податкових зобов'язань, та затверджує наказом узагальнюючі податкові консультації, які підлягають оприлюдненню, у тому числі за допомогою Інтернет-ресурсів.

Пунктом 52.4 статті 52 ПК України встановлено, що консультації надаються органом державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, або митним органом за місцем митного оформлення товарів, або вищим органом державної податкової служби або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи.

Пунктом 53.3 ст. 53 ПК України передбачено, що платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Відповідно до п. 53.1 ст. 53 ПК України, не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Таким чином Податковим кодексом України передбачено право платника податків оскаржувати податкову консультацію і встановлені правові наслідки її надання.

Що стосується консультації відповідача з питання практичного використання приписів ст. 153 Податкового кодексу України судова колегія вважає її обґрунтованою з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 153.3.2 пункту 153.3. статті 153.3.2 Податкового кодексу України емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує і вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пункту 151.1. статті 151 Кодексу, нарахованої на суму виплачуваних дивідендів, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Платник податку зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 153.3.2 цього пункту. У разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів. (підпункти 153.3.3 та 153.3.4 пункту 153.3. статті 153 Податкового кодексу України).

Отже зарахування суми авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів можливе виключно у рахунок зменшення суми податку на прибуток, обчисленої у податковій декларації за той звітний (податковий) період, протягом якого було здійснено таку виплату.

Таким чином, для зменшення податкового зобов'язання на суму авансових внесків при виплаті дивідендів необхідно визначитися яким саме буде таке зобов'язання, та чи буде його достатньо для такого зменшення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана податкова консультація відповідає вимогам спеціального законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а тому позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта "Південнодонбаська № 1" є безпідставним і таким, що задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і, відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України, є підставою для скасування постанови з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби у Донецькій області - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року в адміністративній справі № 805/3781/13-а - скасувати.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта "Південнодонбаська № 1" до Державної податкової служби у Донецькій області про визнання недійсною та скасування податкової консультації - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів: Л.В.Ястребова

Д.В.Ляшенко

С.Ю.Чумак