Рішення № 37897454, 28.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24745/13 28.03.14

За позовомВиробничого кооперативу "Контакт-90" ДоКомунального підприємства "Київпастранс" в особі відокремленого підрозділу Служби енергетичного забезпечення Простягнення 176 449,59 грн.Суддя Куркотова Є.Б.

Представники: Від позивачаСобур А.Від відповідача Бойко В.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Виробничий кооператив «Контакт - 90» (надалі - Позивач) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства «Київпастранс» в особі відокремленого підрозділу Служби енергетичного забезпечення (надалі -Відповідач) про стягнення 176 449,59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані не виконанням відповідачем рішення Господарського суду м. Києва від 10.11.2010 р. у справі №56/344, у зв'язку із чим позивач вказує на існування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 116 913,40 грн. та інфляційних втрат у розмірі 59 536,19 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.12.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 22.01.2013 р.

22.01.2014 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про заміну Служби енергетичного забезпечення Комунального підприємства «Київпастранс» на належного відповідача Комунальне підприємство «Київпастранс» .

22.01.2014 р. через канцелярію суду від Служби енергетичного забезпечення КП «Київпастранс» надійшла заява про заміну Служби енергетичного забезпечення Комунального підприємства «Київпастранс» на належного відповідача Комунальне підприємство «Київпастранс» в особі відокремленого підрозділу Служби енергетичного забезпечення, яке обґрунтовано тим, що Служба енергетичного забезпечення Комунального підприємства «Київпастранс» не є юридичною особою, а є відокремленим підрозділом юридичної особи Комунального підприємства «Київпастранс», у зв'язку із чим саме останній є належним відповідачем у справі.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.01.2014 р. замінено первісного відповідача Службу енергетичного забезпечення Комунального підприємства «Київпастранс» - на належного відповідача - Комунальне підприємство «Київпастранс» в особі відокремленого підрозділу Служби енергетичного забезпечення, розгляд справи відкладено на 05.02.2014 р.

04.02.2014 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване відсутністю можливості забезпечення його явки у судове засідання призначене на 05.02.2014 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.02.2014 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 21.02.2014 р.

Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва від 21.02.2014 р. у зв'язку з тим, що суддя Куркотова Є.Б. перебуває на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків, справу №910/24745/13 передано для розгляду судді Прокопенко Л.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.02.2014 р. справу №910/24745/13 прийнято до провадження судді Прокопенко Л.В., розгляд справи призначено на 07.03.2014 р.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду м. Києва від 05.03.2014 р. справу №910/24745/13 передано для розгляду судді Куркотовій Є.Б., у зв'язку з її поверненням з лікарняного.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.03.2014 р. справу №910/24745/13 прийнято до провадження судді Куркотової Є.Б., розгляд справи призначено на 07.03.2014 р.

У судовому засіданні 07.03.2014 р. представник позивача надав відзив на позовну заяву, за змістом якого заявив про сплив строку позовної давності щодо заявлених позовних вимог, у зв'язку із чим проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі.

В судовому засіданні 07.03.2014 р. оголошено перерву до 21.03.2014 р.

21.03.2014 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшли письмові у уточнення позовних вимог, за змістом яких позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 117 841,81 грн. та інфляційні втрати у розмірі 56 833,36 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання. Крім того, за змістом уточнень позивач зазначив, що встановлені законодавством строки позовної давності не розповсюджуються на строки виконання рішення суду, оскільки виконання рішення суду може тривати і понад трирічний термін, а відтак позивач вважає, що весь час, поки існує грошове зобов'язання відповідача, яке виникло з рішення суду, у стягувача існує право на отримання компенсаційних виплат в межах строків загальної позовної давності , передбачених статтею 257 Цивільного кодексу України.

На підставі п. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято заяву про зменшення розміру позовних вимог до прийняття рішення по справі, а відтак має місце нова ціна позову у розмірі 174 675,17 грн. в межах якої вирішується спір у даній справі.

В судовому засіданні 21.03.2014 р. оголошено перерву до 28.03.2014 р.

Представник позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з підстав неналежної реалізації позивачем своїх прав стягувача щодо здійснення належного контролю за виконанням судового рішення, а також посилався на збитковість підприємства відповідача та відсутність належного фінансування.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.11.2010 р. у справі №56/344 позов Виробничого кооперативу «Контакт-90» задоволено частково, присуджено до стягнення з Комунального підприємства «Київпастранс» в особі відокремленого підрозділу Служби енергетичного забезпечення на користь Виробничого кооперативу «Контакт -90» заборгованість у розмірі 1 308 158,80 грн., пеню у розмірі 500,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 224 845,37 грн., 3% річних у розмірі 66 232,00 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 15 997,30 грн. та витрати на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 220,23 грн., в іншій частині позову відмовлено.

На виконання рішення Господарського суду м. Києва від 10.11.2010 р. у справі №56/344 було видано наказ про примусове виконання рішення від 26.11.2010 р. №56/344.

На підставі вищевказаного наказу Відділом державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції 24.12.2010 р. було відкрито виконавче провадження ВП №23444598 про примусове стягнення на користь Виробничого кооперативу «Контакт - 90» коштів у розмірі 1 625 953,70 грн.

Як зазначає позивач, на момент звернення позивачем із даною позовною заявою до суду, Відділом державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції виконавче провадження з примусового виконання рішення Господарського суду м. Києва від 10.11.2010 р. у справі №56/344 не закрито, присуджену до стягнення заборгованість у примусовому порядку не стягнуто.

Спір виник внаслідок неналежного, на думку позивача, виконання відповідачем грошового зобов'язання згідно рішення Господарського суду м. Києва від 10.11.2010 р. у справі №56/344, у зв'язку із чим позивач вказує на існування підстав щодо стягнення з Комунального підприємства «Київпастранс» в особі відокремленого підрозділу Служби енергетичного забезпечення 3% річних у розмірі 117 841,81 грн. та 56 833,36 грн. збитків, заподіяних інфляцією, нарахованих на суму основного боргу у розмірі 1 308 158,80 грн. у період з 01.01.2010 р. по 31.12.2013 р.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Приписами ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду м. Києва від 10.11.2010 р. у справі №56/344 присуджено до стягнення з Комунального підприємства «Київпастранс» в особі відокремленого підрозділу Служби енергетичного забезпечення на користь Виробничого кооперативу «Контакт-90» заборгованість у розмірі 1 308 158,80 грн., пеню у розмірі 500,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 224 845,37 грн., 3% річних у розмірі 66 232,00 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 15 997,30 грн. та витрати на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 220,23 грн.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду м. Києва від 10.11.2010 р. №56/344 встановлено існування грошового зобов'язання Комунального підприємства «Київпастранс» в особі відокремленого підрозділу Служби енергетичного забезпечення на користь Виробничого кооперативу «Контакт -90» у загальному розмірі 1 615 953,70 грн.

Із змісту п. 5.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» вбачається, що якщо певне зобов'язання згідно рішенням господарського суду є грошовим, відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

В свою чергу, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань на цей борг та трьох процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 р. у справі №13/210/10.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказів виконання відповідачем рішення Господарського суду м. Києва від 10.11.2010 р. у добровільному або у примусовому порядку, станом на момент звернення позивачем із позовною заявою, матеріали справи не містять.

Відповідачем в силу положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу не доведено виконання грошового зобов'язання, присудженого до стягнення вищезазначеним рішенням, а тому суд відзначає про правомірність твердження позивача щодо наявності у останнього передбаченого законом права в отриманні компенсації (плати) від боржника у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

З уточненого розрахунку позовних вимог вбачається, що позивачем здійснено розрахунок позовних вимог з 01.11.2011 р. по 31.12.2013 р., при цьому суд відзначає наступне.

Згідно із ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Положеннями ст. 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом відзиву на позовну заяву від 06.03.2014 р., представником відповідача заявлено про застосування строку позовної давності.

Із змісту абз. 4 п. 7.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 №14 вбачається, що інфляційні нарахування та нарахування трьох процентів річних на заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Абз. 2,3 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 №14 визначено, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що рішення Господарського суду м. Києва у справі №56/344 набрало законної сили 26.11.2010 р., а відтак датою початку нарахування 3% річних та інфляційних збитків за прострочення виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі рішення суду є 27.11.2010 р., а закінченням нарахування компенсаційних втрат є дата повного виконання відповідачем рішення суду.

Поряд з цим, згідно із п.п. 3.4, 4.3 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 №14 до вимог про стягнення сум інфляційних збитків та процентів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність.

Отже, з наведеного вище вбачається, що встановлені законодавством строки позовної давності не розповсюджуються на строки виконання судового рішення, проте право на отримання та нарахування компенсаційних виплат згідно ст.625 Цивільного кодексу України позивач має з урахуванням загальних строків позовної даності в межах строку фактичного невиконання відповідачем рішення суду.

Таким чином перебіг строку позовної давності щодо вимог позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних обмежується трьома роками, які слід обраховувати на час звернення позивача з позовом до суду.

Згідно відтиску печатки канцелярії Господарського суду м. Києва, позовна заява подана до суду 19.12.2013 р.

Відтак, строки позовної давності можуть бути застосовані до вимог про стягання 3% річних та інфляційних збитків, нарахованих до 19.12.2010 р.

В свою чергу, згідно уточненого розрахунку, розрахунок інфляційних втрат та 3% річних здійснено позивачем з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р., тобто в межах строків позовної давності.

За перерахунком суду розмір 3% річних та інфляційних збитків за прострочення виконання грошового зобов'язання з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р. становить 117 841,81 грн. та 63 658,32 грн. відповідно.

Оскільки позивачем заявлено вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі, які є меншими, ніж визначено судом, то з урахуванням відсутності підстав для виходу за межі позовних вимог, такі вимоги задовольняються у розмірі, заявленому позивачем до стягнення.

При цьому суд не приймає до уваги заперечення відповідача з приводу того, що позивач неналежним чином реалізовує свої права стягувача за виконавчим провадженням ВП №23444598 з виконання судового рішення у справі №56/344, оскільки право позивача вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних у разі фактичного невиконання відповідачем судового рішення не залежить від дій позивача як стягувача у виконавчому провадженні щодо подання або неподання скарг на дії чи бездіяльність судового виконавця.

Посилання відповідача на збитковість підприємства КП «Київпастранс» та на неможливість виконання рішення суду у справі №56/344 через відсутність належного фінансування відповідача з державного бюджету суд також не приймає до уваги, оскільки згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, позовні вимоги Виробничого кооперативу «Контакт - 90», з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, про стягнення з Комунальне підприємство «Київпастранс» в особі відокремленого підрозділу Служби енергетичного забезпечення 3% річних у розмірі 117 841,81 грн. та інфляційних збитків у розмірі 56 833,36 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м. Київ, вул.. Набережне Шосе, 2, ЄДРПОУ 31725604) на користь Виробничого кооперативу «Контакт-90» (03113, м. Київ, вул.. Дегтярівська, 37, ЄДРПОУ 22873846) 3% річних у розмірі 117 841 (сто сімнадцять тисяч вісімсот сорок одна) грн.. 81 коп., інфляційні збитки у розмірі 56 833 (п'ятдесят шість тисяч вісімсот тридцять три) грн.. 36 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 528 (три тисячі п'ятсот двадцять вісім) грн.. 99 коп.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Куркотова Є.Б.

Дата підписання рішення - 28.03.2014