Рішення № 37897340, 13.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25814/13 13.03.14

За позовомПублічного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго»До Концерну «Військоторгсервіс» в особі Мукачівської філії Концерну «Військторгсервіс»Простягнення 17 872, 29 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Гусак С. М. - за дов., Янєв М.О. - дов.

Від відповідача Маяцька С.М. - дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва про стягнення з Відповідача - Концерну «Військоторгсервіс» на свою користь суму основного боргу у розмірі 17 319, 12 грн., інфляційні нарахування в розмірі 112, 27 грн., 3% річних у сумі 440, 90 грн. за Договором №Р 06/13-0157 від 30.03.2009р.

Відповідач з'явився до судового засідання, однак відзиву на позовну заяву не надавав, за таких обставин спір розглядається за наявними у справі доказами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

За клопотанням Відповідача, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, спір у даній справі вирішено у строк у відповідності п.3 ст.69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2009 року між Позивачем та Мукачівською філією Концерну «Військоторгсервіс» було укладено Договір про постачання електричної енергії №Р 06/13-0157 (надалі - Договір №1), а також Договір про реструктуризацію заборгованості від 01.06.2009р. № 165 (надалі - Договір №2).

Договір про постачання електричної енергії від 30.03.2009р. №РО6/13-0157, від Мукачівської філії Концерну «Військоторгсервіс» підписаний в особі Керівника Шинкарюка Серія Васильовича, що діяв на підставі Статуту за №1043105000020005050 від 28.04.2004р. та довіреності за №118 від22.12.2008р.

Відповідно до п. 2.32 Класифікації організаційно-правових форм господарювання, затвердженої наказом Держстандарту від 22.11.94 р. №288, філія класифікується як структурно відокремлена частина юридичної особи, що перебуває за межами розташування керівного органу юридичної особи і провадить таку саму діяльність (виробничу, наукову тощо), що й юридична особа загалом. Філія має своє керівництво, підпорядковане керівному органу юридичної особи, яке діє на підставі доручення, виданого йому відповідним керівним органом юридичної особи.

Виходячи з визначення філії, наведеного вище, філія (її керівництво) діє на підставі доручення, одержаного від головного підприємства (його керівництва). Цей документ містить перелік юридичних дій, які філія має право виконувати.

Враховуючи, що в Договорі зазначено, що Шинкарюк Серій Васильович діяв на підставі Статуту за №1043105000020005050 від 28.04.2004р. та довіреності за №118 від 22.12.2008р., суд приходить до висновку, що повноваження особи яка підписувала договір перевірено, Мукачівська філія діяла в межах своїх повноважень.

Відповідно до норм Цивільного Кодексу України, угода, укладена однією особою (представником) від імені іншої особи (яку представляють), в силу повноважень, обгрунтованих дорученням, безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні права й обов'язки особи, яку представляють.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що укладання філією договорів прямо передбачена чинним законодавством. Саме про це повідомляв у роз'ясненні від 30.03.95 р. №02-5/220 ВАС України, вважаючи, що за наявності належним чином оформлених юридичною особою повноважень керівники її відокремлених підрозділів (філій, представництв, відділень) мають право укладати договори від імені юридичної особи в межах наданих повноважень. Якщо керівник відокремленого підрозділу має такі повноваження, але в тексті договору помилково немає вказівки на те, що договір укладено від імені юридичної особи, то сама ця обставина не може бути підставою для визнання договору недійсним. У таких випадках договір треба вважати укладеним від імені юридичної особи.

Згідно п. 2.3.3. Договору №1, Відповідач повинен здійснювати оплату Позивачу згідно з умовами додатку 7 «Порядок розрахунків» та Додатку 8 «Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії».

Відповідно до п.п. 2, 3 Договору №2, Відповідач зобов'язувався оплатити заборгованість в розмірі 22 281, 79 грн. протягом 12 місяців.

Однак, на виконання умов Договору №2, Відповідачем сплачено тільки суму 12 074, 45 грн.

Судом встановлено, що умови Договорів Відповідач належним чином не виконує, внаслідок чого Відповідач за Договором №1 має заборгованість за період з липня 2011 року по лютий 2013 року включно суму 7 111, 78 грн. - за спожиту активну електричну енергію та По Договору №2 - суму боргу в розмірі 10 207, 34 грн., що складає загальну суму в розмірі 17 319, 12 грн. - основного боргу.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Вказані Договири є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріалами справи підтверджується факт використання Відповідачем електричної енергії за Договорами, а також існування у відповідача заборгованості по сплаті за надані послуги в розмірі 7 111, 78 грн. за Договором №1 та 10 207, 34 грн. боргу за Договором №2 .

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт наявності боргу у Відповідача за договорами в загальній сумі в розмірі 17 319, 12 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач правомірно нарахував відповідачу борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 440, 90 грн. 3% річних та 112, 27 грн. індексу інфляції, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті судового збору, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Концерну «Військоторгсервіс» в особі Мукачівської філії Концерну «Військторгсервіс» (03151, м. Київ, Солом'янський р-н, вул. Молодогвардійська, 28-А; Код: 33689922) на користь Публічного акціонерного товариства «ЗАКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО» (89412, Закарпатська обл., Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Головна, 57; Код: 00131529) основний борг в розмірі 17 319, 12 грн. (сімнадцять тисяч триста дев'ятнадцять грн. 12 коп.), інфляційні нарахування в розмірі 112, 27 грн. (сто дванадцять грн. 27 коп.), 3% річних в розмірі 440, 90 грн. (чотириста сорок грн. 90 коп.) та 1 720 грн. (одну тисячу сімсот двадцять грн. 50 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 21.03.2014р.

Суддя І.І.Борисенко