Постанова № 37897080, 18.03.2014, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/648/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКовальчук О.К. при секретаріОлійник І.А. за участі:представників позивача Костишена О.В. і Гетманюка О.В. представника відповідача Царука Д.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ТОВ "Фортуна-СБ" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В поданому до суду адміністративному позові, з урахуванням зменшених позовних вимог (заява вх.№8169 від 18.03.2014 року), позивач просить визнати протиправними та скасувати прийняті на підставі акту перевірки №4053/22-25-22-05/37674021 від 10.10.2013 року податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області від 06.11.2013 року № 0004892205/2529 (форма "Р"), яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "Фортуна - СБ" з податку на додану вартість на суму 600 789 грн., з яких за основним платежем 480631,0 грн., за штрафними санкціями 120158,0 грн. та податкове повідомлення - рішення від 06.11.2013 року №0004882205/2530 (форма - "Р"), яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств на 54544,0 грн. в частині донарахованої суми грошового зобов'язання з податку на прибуток усього на 22263,0 грн., з яких за основним платежем 20076,0 грн., за штрафними санкціями 2187,0 грн.

На думку позивача, зазначені податкові повідомлення-рішення є неправомірними, оскільки базуються на безпідставних висновках відповідача, щодо неправомірного формування податкового кредиту по податкових накладних, отриманих від постачальника ТОВ "Молочний Торговий Союз" за договором купівлі-продажу, у яких відсутній підпис уповноваженої особи, та безпідставного включення до витрат, які враховуються при визначенні об»єкта оподаткування, витрат оплату комісійної винагороди за прийняття готівкових платежів від покупців за поставлений товар відповідно до договору про приймання готівкових платежів №29 від 25.06.2011 року з ПАТ «ОТП Банк», не пов»язаних з господарською діяльністю позивача.

Вважає, що має всі первинні документи, оформлення яких передбачене Податковим кодексом України (надалі - ПК України) та Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", необхідні для формування податкового кредиту та валових витрат за вказаною господарською операцією.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та підтвердили обставини, на які посилаються у позовній заяві, просять суд задовольнити позов в повному обсязі з урахуванням податного уточнення.

Представник відповідача проти позову заперечив. Вважає спірні податкові повідомлення-рішення правомірними, оскільки факт завищення позивачем витрат операційної діяльності у зв"язку з включенням до складу витрат на рахунково-касове обслуговування комісійної винагороди списаної ПАТ «ОТП Банк» з поточного рахунку позивача за прийняття готівкових платежів від покупців за поставлений їм товар, та завищення податкового кредиту на підставі податкових накладних, оформлених ТОВ "Молочний Торговий Союз», які не містять підпису відповідальної особи, встановлені під час перевірки та зафіксовані актом №4053/22-25-2205/37329586 від 10.10.2013 року про проведення документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20 квітня 2011 року по 31 грудня 2012 року.

Заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд вважає, що позов необхідно задовольнити з урахуванням викладеного нижче.

Суд встановив, що позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна-СБ", код ЄДРПОУ 37674021, зареєстроване 20.04.2011 року виконавчим комітетом Хмельницької міської ради. З 21.04.2011 року перебуває на податковому обліку в ДПІ у м.Хмельницькому.

В період з 20.04.2011 року по 31.12.2012 року на підставі направлень від 13.09.2013 року №000389, від 13.09.2013 року №000390, від 12.09.2013 року №000371, виданих ДПІ у м.Хмельницькому, згідно із ст.ст. 20, 75, 77 і 81 ПК України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб"єктів господарювання за ІІІ квартал 2013 року, 10.10.2013 року працівниками ДПІ у м.Хмельницькому проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.04.2011 року по 31.12.2012 року, результати якої оформлені актом №4053/22-25-225/37329586 від10.10.2013 року .

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 06.11.2013 року № 0004892205/2529, яким позивачу визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 600789,0 грн. (в т.ч. 480 631,0 грн. за основним платежем та 120158,0 грн. за штрафними санкціями) і № 0004882205/2530, яким позивачу визначено грошове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 54 544,0 грн. (в т.ч. 52 357,0 грн. за основним платежем та 2 187,0 грн. за штрафними санкціями).

Податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в адміністративному порядку та залишені без змін рішеннями Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області та Міністерством доходів і зборів України.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 06.11.2013 року № 0004892205/2529 і № 0004882205/2530, позивач оскаржив їх до суду.

Податкове повідомлення-рішення від 06.11.2013 року № 0004882205/2530, яким позивачу визначено грошове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 54544,0 грн. (в т.ч. 52 357,0 грн. за основним платежем та 2187,0 грн. за штрафними санкціями), в частині 20076,0 грн. за основним платежем та 2187,0 грн. за штрафними санкціями, яка оскаржується позивачем, базується на викладених в акті перевірки №4053/22-25-225/37329586 від10.10.2013 року висновках щодо порушення позивачем вимог пп.14.1.27, пп14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.138.2, п.п. 138.10.2 п.138.10.3 ст. 138, пп.139.1.9, пп.139.1.12 п.139.1 ст.139 ПК України та заниження податку на прибуток у зв»язку з безпідставним включенням до складу витрат, які враховуються для визначення об»єкта оподаткування податком на прибуток, коштів в загальній сумі 90908,0 грн., сплачених у червні 2011-грудні 2012 року як комісійна винагорода по договору на розрахунково-касове обслуговування, укладеному з ПАТ «ОТП Банк».

Суд встановив, що згідно до Договору про приймання готівкових платежів №29 від 25.06.2011 року позивач доручає, а Банк (ПАТ "ОТП Банк) приймає на себе зобов'язання здійснювати приймання і зарахування на поточний рахунокпозивача готівкових платежів за товари, що надходять від фізичних та юридичних осіб (в тому числі суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб).

Відповідно до р.2 Договору №29 від 25.06.2011 року банк зобов'язується: забезпечити належне виконання операцій по прийманню платежів, що надходять на користь компанії від платників, через транзитний рахунок та видавати платнику квитанцію, що є підтвердженням внесення готівки в касу банку із підписом співробітника, який прийняв готівку та печаткою банк; надавати послуги по прийманню платежів, що надходять на користь компанії від платників, шляхом приймання готівки в касах банку як тих, що працюють на момент підписання цього Договору, так і тих, які буде відкрито протягом дії даного Договору та подальшому зарахуванню таких коштів кожним прийнятим платежем окремо на поточний рахунок компанії; приймати прибуткові касові документи та зараховувати сплачені платниками на користь позивача кошти на його рахунок в повному обсязі прийнятої готівки.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що комісійна винагорода за прийняття готівкових платежів у розмірі 0,3 % від суми прийнятого платежу але не менше 5,0 грн. за один платіж, сплачується позивачем в день проведення операції. Позивач доручає банку самостійно списувати суму комісії в день проведення операції .

Додатковим договором №1 від 02.08.2011 року внесені зміни до Договору про приймання готівкових платежів, відповідно до яких комісійна винагорода за прийняття готівкових платежів протягом перших дванадцяти календарних місяців з моменту підписання Додаткового договору № 1 складає 0,5 % від суми прийнятого платежу, але не менше, ніж 5,00гривень за один платіж, що сплачується компанією в день проведення операції.

До складу витрат на розрахунково-касове обслуговування позивач включив суму сплаченої банку комісійної винагороди за прийняття готівкових платежів від покупців за товари всього у сумі 90 908 грн., зокрема:

за червень 2011 року у сумі 1 354 грн.; за липень 2011 року у сумі 12 074 грн.; за серпень 2011 року у сумі 11 444 грн.; за вересень 2011 року у сумі 8 513 грн.; Всього за 3 квартал 2011 року у сумі 33 383 грн. за жовтень 2011 року у сумі 4 813 грн.; за листопад 2011 року у сумі 5 614 грн.; за грудень 2011 року у сумі 5 450 грн.; Всього за 4 квартал 2011 року у сумі 15 877 грн. за січень 2012 року у сумі 4 839 грн.; за лютий 2012 року у сумі 5 336 грн.; за березень 2012 року у сумі 5 333 грн.; Всього за 1 квартал 2012 року у сумі 15 508 грн. за квітень 2012 року у сумі 4 856 грн.; за травень 2012 року у сумі 5 719 грн.; - і за червень 2012 року у сумі 6 020 грн.;

Всього за 2 квартал 2012 року у сумі 16 596 грн. за липень 2012 року у сумі 4 829 грн.; за серпень 2012 року у сумі 1 107 грн.; за вересень 2012 року у сумі 1 006 грн.; Всього за 3 квартал 2012 року у сумі 6 942 грн. за жовтень 2012 року у сумі 794 грн.; за листопад 2012 року у сумі 918 грн.; за грудень 2012 року у сумі 891 грн.; Всього за 4 квартал 2012 року у сумі 2 602 грн.

В силу п.14.1.27 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 п.14.1. ст.14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В силу п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктами 5 і 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до п.12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

За змістом п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до абз.1 п.44.2. статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням цього Кодексу.

Як зазначено в п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

За змістом пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Фактично здійснені позивачем витрати на сплату комісійної винагороди відповідно до договору на розрахунково-касове обслуговування позивача шляхом приймання від покупців плати за товар та зарахування її на рахунок позивача, підтверджуються наявними у нього первинними документами та не заперечуються відповідачем.

Відтак, позивач правомірно включив до складу витрат, які враховуються для визначення об»єкта оподаткування податком на прибуток, коштів в загальній сумі 90908,0 грн., сплачених у червні 2011-грудні 2012 року як комісійна винагорода по договору на розрахунково-касове обслуговування, укладеному з ПАТ «ОТП Банк».

вимог пп.14.1.27, пп14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.138.2, п.п. 138.10.2 п.138.10.3 ст. 138, пп.139.1.9, пп.139.1.12 п.139.1 ст.139 ПК України та заниження податку на прибуток у зв»язку з безпідставним включенням до складу витрат, які враховуються для визначення об»єкта оподаткування податком на прибуток, коштів в загальній сумі 90908,0 грн., сплачених у червні 2011-грудні 2012 року як комісійна винагорода по договору на розрахунково-касове обслуговування, укладеному з ПАТ «ОТП Банк».

Тому, висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог пп.14.1.27, пп14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.138.2, п.п. 138.10.2 п.138.10.3 ст. 138, пп.139.1.9, пп.139.1.12 п.139.1 ст.139 ПК України та заниження податку на прибуток на суму 20076,0 грн. суд вважає неправомірними.

Податкове повідомлення-рішення від 06.11.2013 року № 0004892205/2529, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 600 789,0 грн., базується на викладених в акті перевірки №4053/22-25-225/37329586 від10.10.2013 року висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198, ст.201 ПК України та заниження податку на додану вартість у зв»язку з віднесенням по додаткового кредиту відповідних звітних періодів ПДВ в загальній сумі 480631,0 грн. на підставі податкових накладних, оформлених ТОВ «Молочний Торговий Союз» з порушенням визначеного ст.201 ПК України порядку їх заповнення, в яких відсутній підпис уповноваженої особи, та зазначений договір, укладений до реєстрації позивача в ЄДР.

За даними перевірки, оформлені ТОВ «Молочний Торговий Союз» у паперовому вигляді податкові накладні, на підставі яких позивач включив до податкового кредиту зазначені в них суми ПДВ, не підписані особою, відповідальною за їх складання, цифровий підпис якої міститься на електронних податкових накладних, зареєстрованих контрагентом позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних. Так, на стор. 31 акту перевірки зазначено, інформація про цифровий підпис зазначених податкових накладних, а саме особу, що їх підписала, міститься у квитанціях з Єдиного реєстру податкових накладних про реєстрацію податкових накладних.

Суд встановив, що в січні - червні 2012 року позивач включив податкового кредиту ПДВ на загальну суму 480631,0 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Молочний Торговий Союз» на поставку молочної продукції, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та відображених у реєстрі отриманих податкових накладних.

В силу п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.201.10 ст.201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.1 ст.200 ПК України, яким встановлені вимоги до податкової накладної, передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

В силу п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

З урахуванням викладених вище положень ПК України право на нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту звітного періоду, у випадку придбання товарів та послуг виникає у їх покупця за умови отримання від їх постачальника належним чином оформленої податкової накладної, яка підтверджує факт поставки товару (послуг), зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Суд встановив, що отримані позивачем від ТОВ «Молочний Торговий Союз» податкові накладні на поставку молочної продукції оформлені з дотриманням п.201.1 ст.200 ПК України та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зазначені накладні відображені позивачем та його контрагентом в реєстрі отриманих податкових накладних покупця та, відповідно, у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця.

При цьому, перевіркою не встановлено та в судовому засіданні представником відповідача не доведено наявності розбіжностей у даних податкового обліку позивача і його контрагента та даних реєстрів виданих і отриманих податкових накладних, наявність яких в силу п.201.6 ст.201 ПК України може бути підставою для уточнення позивачем податкових зобов»язань з податку на додану вартість.

В силу п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Суд враховує, що факти поставки товару від ТОВ"Молочний торговий Союз", його оплати, сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товару та використання позивачем зазначеного товару в господарській діяльності не спростовані відповідачем.

Відтак, суд вважає, що наявність у позивача зазначених податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, постачальником товару (робіт), які засвідчують факт придбання товару, є достатньою підставою для віднесення сплаченого в їх ціні ПДВ до податкового кредиту.

Помилки в податкових накладних ТОВ"Молочний торговий Союз" в частині зазначення дати договору купівлі-продажу не є підставою для позбавлення позивача права на включення до податкового кредиту вказаної в них суми ПДВ, оскільки в силу пп. и) п. 201.1 ст.200 ПК України обов»язковим реквізитом податковї накладної є вид цивільно-правового договору, а не дата договору.

Відповідач не подав та суд не встановив будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої ним податкової вигоди -як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо. Суд не встановив також порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту.

Відповідно до вимог ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. У силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Відповідачем не наведено та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість формування податкового кредиту -як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Водночас, позивач, як платник податку на додану вартість (покупець товару), на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником товару вимог законодавства щодо дотримання вимог податкового законодавства в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність контрагента.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент.

В силу п.201.10 ст.201 ПК України покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

За змістом п.13 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року N 1246, з метою отримання інформації, що міститься у Реєстрі, покупець складає запит за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення в електронному вигляді у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому Державною податковою службою, та надсилає його засобами телекомунікаційного зв'язку Державній податковій службі. На запит покупця стосовно надання інформації, що міститься у Реєстрі, видається: про податкову накладну та/або розрахунок коригування - витяг з Реєстру.

Пунктом 17 зазначеного Порядку визначено що державна податкова служба здійснює пошук зазначеної у запиті податкової накладної та/або розрахунку коригування та складає витяг з Реєстру, у якому наводяться відомості щодо податкової накладної та розрахунку коригування. Зазначений витяг надсилається покупцеві не пізніше операційного дня, що настає за днем надходження запиту.

Використовуючи надане п.201.10 ст.201 ПК України право, після отримання від постачальника товару (ТОВ «Молочний Торговий Союз») податкових накладних, позивач щоразу надсилав до ДПІ у м.Хмельницькому запити щодо отримання відомостей з Єдиного реєстру податкових накладних, в якому зазначав номер і дату податкової накладної та індивідуальний податковий номер продавця. На запити позивача ДПІ у м.Хмельницькому надавала витяги з Єдиного реєстру податкових накладних, в яких крім номеру, дати податкової накладної та індивідуального податкового номера продавця зазначала суму ПДВ. При цьому, у графі 8 «ПІБ уповноваженої особи, що підписала податкову накладну» витягів Єдиного реєстру податкових накладних, які надсилались позивачу у січні - липні 2012 року відсутні відомості щодо осіб, які підписали податкові накладні.

Отже, у позивача не було підстав для сумнівів щодо невідповідності оформлених постачальником товару (ТОВ «Молочний Торговий Союз») податкових накладних вимогам ст.201 ПК України.

Крім того, суд враховує, що за змістом п.201.10 ст.201 ПК України виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг, проте, не може слугувати підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит на підставі належним чином оформленої продавцем товару податкової накладної, яка підтверджує факт придбання такого товару.

Проте, під час планової виїзної перевірки позивача всупереч вимогам гл.8 ПК України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, взагалі не досліджувались первинні або інші документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з ТОВ "Молочний Торговий Союз", оформлених податковими накладними на суму ПДВ 480631,0 грн.

Таким чином, суд вважає безпідставними висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198, ст.201 ПК України та заниження податку на додану вартість у зв»язку з віднесенням по додаткового кредиту відповідних звітних періодів ПДВ в загальній сумі 480631,0 грн.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене відповідач не довів правомірність спірних податкових повідомлень-рішень. В той же час позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання судового збору, суд враховує наступне.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України та ст.ст. 11, 70, 71, 94, 99, 158 - 163, 186, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області від 06.11.2013 року № 0004892205/2529.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області від 06.11.2013 року № 0004882205/2530 в частині основного платежу з податку на прибуток в сумі 20076,0 грн. та штрафних санкцій в сумі 2187,0 грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна-СБ" 487,20 грн. судового збору шляхом безспірного списання з розрахункового рахунку державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області.

Стягнути судовий збір у сумі 4384,80 грн. (90% судового збору) шляхом їх безспірного списання розрахункового рахунку державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на рахунок УДКСУ у м. Хмельницькому № 31217206784002, код ЄДРПОУ 38045529, банк отримувача: ГУДКСУ у Хмельницькій області, код банку (МФО) 815013, призначення платежу *;101; судовий збір; 35173158; пункт, за яким сплачується судовий збір).

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 21 березня 2014 року

Суддя/підпис/О.К. Ковальчук"Згідно з оригіналом" Суддя