Рішення № 37896839, 26.03.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/7218/13-ц Провадження № 22-ц/795/760/2014 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції - Супрун О. П. Доповідач - Позігун М. І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіПозігуна М.І.суддів:Губар В.С., Мамонової О.Є.при секретарі:Остапенко Г.С. за участю:представника апелянта - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернігівського обласного військового комісаріату на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 14 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Чернігівського обласного військового комісаріату про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

В липні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Чернігівського обласного військового комісаріату матеріальну шкоду в розмірі 14 637 грн., а також моральну шкоду в розмірі 50000 грн. Свої вимоги позивач обгрунтовував тим, що в квітні 2009 року він звернувся до відповідача щодо вирішення питання про встановлення йому статусу учасника бойових дій, проте в задоволенні його вимог було відмовлено. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року незаконні рішення комісії Чернігівського обласного військового комісаріату були скасовані та зобов'язано комісію прийняти до розгляду звернення ОСОБА_6 щодо встановлення статусу учасника бойових дій в межах своєї компетенції у відповідності до норм чинного законодавства України. В ході розгляду справи суд встановив факт участі позивача в розмінуваннях та право на встановлення статусу учасника бойових дій. ОСОБА_6 посилався, що в зв'язку з невиконанням рішення суду порушено його права, свободи та законні інтереси. Заподіяння матеріальної шкоди позивач пов'язував з неотриманням ним виплат як учасником бойових дій. Моральну шкоду обгрунтовував неправомірними діями відповідача, оскільки він безліч разів звертався до судів всіх рівнів, відповідача та посадових осіб Міністерства оборони України, Президента України, в зв'язку з чим у нього погіршився стан здоров'я.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 лютого 2014 року стягнуто з відповідача на користь позивача 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено, вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі Чернігівський обласний військовий комісаріат просить скасувати зазначене рішення суду і відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Незаконність рішення суду апелянт обґрунтовує невідповідністю висновків суду про наявність підстав для стягнення моральної шкоди фактичним обставинам справи. Апелянт зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права, оскільки вимоги про стягнення матеріальної шкоди пов'язуються з 2009 роком, а про стягнення моральної шкоди - з 2010 роком. Чернігівський обласний військовий комісаріат посилається, що не може йти мова про стягнення моральної шкоди, коли позивач не має права та не являється учасником бойових дій. Апелянт зазначає, що при прийнятті рішення про стягнення з відповідача моральної шкоди судом не враховано, що рішеннями судів у справах №2а-5715/10/2570 та №825/2335/13-а позивачу у встановленні статусу учасника бойових дій було відмовлено, а дії Чернігівського ОВК визнані законними. Крім того, за доводами апелянта, суд не з'ясував наявності шкоди, спричиненої позивачу, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями її заподіяювача та вини відповідача в її заподіянні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до слідуючого висновку.

Задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходив із того, що комісією Чернігівського обласного військового комісаріату фактично умисно ігнорувалося право позивача на розгляд питання щодо встановлення йому статусу учасника бойових, в зв'язку з чим позивачу завдано моральної шкоди, яка полягала у душевних стражданнях, пов'язаних з необхідністю докладання додаткових зусиль для захисту свого конституційного права на звернення та розгляд його питання щодо встановлення статусу учасника бойових дій.

Проте такий висновок суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди не ґрунтується на матеріалах справи і не відповідає вимогам закону.

Так, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд виходив із того, що після винесення постанови від 27 липня 2010 року статус учасника бойових дій позивачу встановлено не було.

Зазначені обставини підтверджуються наступними судовими рішеннями.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року визнано протиправними дії комісії Чернігівського обласного військового комісаріату та рішення, прийняті комісією з питань про встановлення статусу учасника бойових дій ОСОБА_6 від 16.04.2009 року, 28.05.2009 року, 28.10.2009 року визнано нечинними; зобов'язано комісію Чернігівського обласного військового комісаріату прийняти до розгляду звернення ОСОБА_6 щодо встановлення статусу учасника бойових дій в межах своєї компетенції та прийняти рішення у відповідності до норм чинного законодавства України. В ході розгляду справи судом було встановлено, що ОСОБА_6 проходив військову службу в ЗС СРСР та України з 1978 по 1998 рік, за час проходження військової служби в Щорському райвійськкоматі був призначений відповідальним за очищення території району від вибухонебезпечних предметів. Комісія Чернігівського ОВК 16.04.2009 року розглянула заяву ОСОБА_6 про встановлення йому статусу учасника бойових дій та прийняла рішення про відмову в зв'язку з відсутністю підтверджуючих документів. Судом було встановлено, що ОСОБА_6 на засідання комісії були надані фактично всі необхідні документи, достовірність їх не викликала зауважень та сумнівів, ніким не оспорена, а тому визначення комісії про відсутність належних документів нічим не підтверджена.

На виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року було видано виконавчий лист.

20 січня 2012 року за вказаним виконавчим листом старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Чернігівській області було відкрито виконавче провадження.

Відповідно до протоколу №1 засідання комісії Чернігівського ОВК щодо розгляду питань, пов'язаних із визначенням учасників бойових дій, який був затверджений 13.01.2011 року військовим комісаром, ОСОБА_6 у отриманні статусу учасника бойових дій було відмовлено у зв'язку з відсутністю документів, зазначених у п.8 наказу Міністра оборони України від 08.04.2009 року №158.

06 березня 2012 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Чернігівській області було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання вказаного виконавчого листа в зв'язку з фактичним повним виконанням рішення суду.

Крім того, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_6 до Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій стосовно прийнятого по позивачу рішення щодо відмови у встановленні йому статусу учасника бойових дій і скасування прийнятого рішення та зобов'язання комісії Чернігівського ОВК прийняти рішення щодо встановлення позивачу статусу учасника бойових дій було відмовлено.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року, визнано протиправним та скасовано рішення комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України Чернігівського обласного військового комісаріату, викладеного в п.3 протоколу №1 від 17.01.2013 року щодо відмови у встановленні ОСОБА_6 статусу учасника бойових дій; зобов'язано комісію розглянути питання щодо надання ОСОБА_6 статусу учасника бойових дій у відповідності до вимог законодавства України.

Виходячи з аналізу зазначених рішень, відповідачем розглядалися заяви позивача про встановлення йому статусу учасника бойових дій, але в задоволенні таких заяв було відмовлено за відсутності достатніх правових підстав і зазначені рішення були предметом розгляду судовими інстанціями.

Як вбачається з постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року, постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року, такі рішення відповідача про відмову в наданні позивачу статусу учасника бойових дій визнавалися протиправними, а відповідач зобов'язувався розглянути питання щодо надання ОСОБА_6 статусу учасника бойових дій у відповідності до вимог законодавства України.

Проте, згідно постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій у зв'язку з відмовою встановити позивачу статус учасника бойових дій та зобов'язання встановити статус учасника бойових дій було відмовлено, якими фактично підтверджено правомірність дій відповідача у відмові в наданні ОСОБА_6 статусу учасника бойових дій.

Оскільки виходячи з аналізу ч.1 ст.23, ч.1 ст.1167 ЦК України підставою для відшкодування моральної шкоди є неправомірність рішень, дій чи бездіяльності відповідача та порушення прав особи, то встановлення судовими рішеннями правомірності дій у відмові позивачу в наданні статусу учасника бойових, що стало підставою для відмови судом першої інстанції в задоволенні вимог про відшкодування матеріальної шкоди, виключають можливість покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності за відшкодування і моральної шкоди.

За таких обставин, оскільки висновок суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди не ґрунтується на матеріалах справи і не відповідає вимогам закону, то апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду в оскаржуваній частині - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до Чернігівського обласного військового комісаріату про відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч.1 п.4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Чернігівського обласного військового комісаріату задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 14 лютого 2014 року в частині стягнення з Чернігівського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_6 моральної шкоди та судового збору на користь держави в сумі 114 грн. 70 коп. скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до Чернігівського обласного військового комісаріату про відшкодування моральної шкоди відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: