Постанова № 37896331, 27.03.2014, Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа № 581/45/14-а

Провадження № 2-а/581/12/14

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 березня 2014 року Липоводолинський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді - Сізова Д.В.,

з участю секретаря - Сушка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Синівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, третя особа - ОСОБА_2,

про зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

16 січня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

Вимоги мотивував тим, що після смерті його брата ОСОБА_3, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 року, він є спадкоємцем за заповітом. Після звернення до відповідача з заявою про надання дозволу на приватизацію успадкованої ним земельної ділянки після смерті брата, отримав відмову, а тому просив зобов'язати Синівську сільську раду Липоводолинського району Сумської області надати дозвіл на приватизацію земельної ділянки.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у своїй письмовій заяві позов не визнав, просив суд розглянути справу за його відсутності.

Третя особа ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення позивача та третьої сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 проживав по АДРЕСА_1 (а.с.5).

07 червня 2013 року ОСОБА_3 за нотаріально посвідченим заповітом заповів усе своє майно ОСОБА_1 (а.с.3).

19 червня 2013 року ОСОБА_3 за нотаріально посвідченим заповітом заповів усе своє майно синові ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.30).

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_3 помер (а.с.4).

02 грудня 2013 року ОСОБА_2 прийняв спадщину шляхом звернення до нотаріальної контори з відповідною заявою та була заведена спадкова справа №105/2013 (а.с.30, 32).

14 січня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Синівської сільської ради Липоводолинського району з заявою про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки, а також житлового будинку по АДРЕСА_1 які належали померлій матері ОСОБА_3 - ОСОБА_4, та який за своє життя не приватизував отримане у спадок вказане нерухоме майно після її смерті (а.с.7).

27 січня 2014 року Синівська сільська рада Липоводолинського району фактично на звернення ОСОБА_1 відповіла відмовою, мотивувавши її тим, що для отримання дозволу на приватизацію земельної ділянки за вказаною адресою спочатку необхідно зареєструвати право власності на житловий будинок (а.с.12).

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Положеннями ст.6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, у контексті з положеннями ч.1 ст.6 КАС України, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Згідно з вимогами ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відтак, суд дійшов висновку, що згідно з вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.1254 ЦК України заповідач має право скласти новий заповіт. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених ст.ст.225 і 231 цього Кодексу.

Згідно з ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частина 1 ст.1296 ЦК України передбачає, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, а ч.1 ст.1298 цього Кодексу - свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що: по-перше, позивач із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертався, по-друге, після складеного на його ім'я заповіту мається заповіт складений пізніше за часом, який недійсним не визнано, по-третє, строк на отримання правовстановлюючих документів на спадкове майно ще не настав.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи те, що позивачем не доведено факту порушення його прав відповідачем при розгляді заяви від 14 січня 2014 року, а також зважаючи на те, що він на час розгляду справи не є спадкоємцем у розумінні цивільного законодавства, і інших вимог щодо оскарження дій відповідача з приводу розгляду вказаної заяви позивачем не заявлено, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.11, 161, 163, 167 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Липоводолинський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови.

Повний текст виготовлено 28 березня 2014 року.

Суддя Д. В. Сізов