Ухвала суду № 37894628, 20.03.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2014 року Справа № 118606/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

Головуючого судді - Каралюса В.М.,

суддів: Затолочного В.С., Матковської З.М.,

за участі секретаря судового засідання Бєлкіної Н.І.,

та за участі осіб:

від позивача - Канарьова Н.В.,

від відповідача - Шевчук І.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства торгово - промислова компанія «Пластсервіс» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року у справі за позовом приватного підприємства торгово - промислова компанія «Пластсервіс» до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

В березні 2011 року позивач приватне підприємство торгово - промислова компанія «Пластсервіс» звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Львова, в якому просив визнати протиправними дії відповідача, які полягають у незаконному внесенні змін до податкових повідомлень-рішень; визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 10.06.2010 р. № 0001413500/0/13429 (із внесеними змінами відповідачем від 17.09.2010 р. №21793/23-118, від 08.09.2010 р. № 0001413500/1/21173, від 09.12.2010 р. № 0001413500/2/29514) та від 10.06.2010 р. № 0001423500/0/13427 (із внесеними змінами від 17.09.2010 р. № 21793/23-118 від 08.09.2010 р. № 0001423500/1/21174, від 09.12.2010 р. № 0001423500/2/29512) як такі, що прийняті з порушенням положень чинного законодавстваУкраїни.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням суду, його оскаржив позивач, який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на те, що оскаржуване рішення є незаконним та прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить таке скасувати та прийняти нове, яким заявлені позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що висновки податкового органу про наявність порушень спростовуються первинними документами, які підтверджують факт поставки насіння кукурудзи та одержання консультативних послуг.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Львова проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства приватного підприємства торгово - промислова компанія «Пластсервіс» за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009р.

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 31.05.2010 року №695/120/23-1/32569209, згідно якого встановлено, що позивачем порушено вимоги п.5.1, пп.5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334, в результаті чого Підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 608 667,00 грн. в т.ч. в 1 кварталі 2009 року 304 449,00 грн., в 2 кварталі 2009 року 304 218,00 грн. та п.п.7.4.1, 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого Підприємством занижено податок на додадану вартість (далі-ПДВ) на загальну суму сумі 486 934,00 грн. в т.ч. в лютому 2009 року 136 517,00 грн.; в березні 2009 року 107 043,00 грн.; в квітні 2009 року 239 054,00 грн., в :рвні 2009 року 4 320,00 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки Державна податкова інспекція в Шевченківському районі м. Львова прийняла податкові повідомлення-рішення від 10 червня 2010р. №0001422300/0/13427, яким Підприємству визначено суму податковогозобов'язання по податку на додану вартість на суму 730 401,00 грн., в т.ч. основний платіж в розмірі 486 934,00 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 243 467,00 грн. та від 10 червня 2010 року №0001412300/0/13429 яким Підприємству визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 882 578,00 грн., в т.ч. основний платіж в розмірі 608 667,00 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 273 911,00 грн.

17.09.2010р. за №21793/23-118 ДПІ повідомляло керівника Підприємства, що засобами АРМу "Аудит" згідно програмного забезпечення (версія 1.20.19) податкові повідомлення-рішення від 10.06.2010р. №0001422300/0/13427 - по податку на додану вартість та №0001412300/0/13429 - по податку на прибуток, що прийняті за результатом перевірки зареєстровані за №0001423500/0/13427 - по податку на додану вартість та № 0001413500/0/13429 - по податку на прибуток.

В порядку процедури адміністративного оскарження до ДПІ та до ДПА у Львівській області податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги без задоволення та прийнято відповідно податкові повідомлення-рішення від 08.09.2010р. №0001423500/1/21174 та №0001413500/1/21173 та від 09.12.2010р. №0001423500/2/29512 та №0001413500/2/29514.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.95р. за № 168/704 далі-Положення).

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та розділу 2 Положення підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протяг звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, ведення виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у то числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону передбачено, що до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з акта перевірки, перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р. встановлено їх завищення всього у сумі 2 434 669,00 грн. ( у тому числі за 1 квартал 2009 року в сумі 1 217 799,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2009 року в сумі 1 216 870,00 грн) та перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р. встановлено його заниження в сумі 486 934,00 грн. ( в т.ч. в лютому 2009 року 136 517,00 грн.; в березні 2009 року 107 043,00 грн.; в квітні 2009 року 239 054,00 грн., в червні 2009 року 4 320,00грн.).

Відповідно до п.1.1 Договору №01-29-2009 від 29.01.2009р., укладеного між Підприємством (Покупець) в особі директора ОСОБА_3 та ПП «Андор» (Постачальник) в особі директора ОСОБА_4, Постачальник передає у власність Покупця ТМЦ - насіння кукурудзи в повному об'ємі до 30.03.2009р. Згідно до умов п.5.1 Договору поставка ТМЦ здійснюється на умовах DDU-склад Покупця, адреса буде повідомлена додатково.

Підприємство до перевірки представило отримані від ПП «Андор» видаткові та податкові накладні на загальну суму - 2 895 684,40 грн., в тому числі ПДВ - 482 614,06 грн. Згідно наданих до перевірки картки контрагента ПП „Андор", оборотно-сальдових відомостей рахунків бухгалтерського обліку 28, 63, операції по придбанню ТМЦ проведено по бухгалтерському обліку Підприємства бухгалтерськими проводками у 1-му кварталі 2009 року: Д-т 281 „Товари на складі" К-т 631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками", на суму 1 217 799,84 грн.; у ІІ-му кварталі 2009 року:Д-т 281 „Товари на складі"К-т 631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками", на суму 1 195 270,50 грн.

Вартість придбаних у ПП „Андор" ТМЦ у сумі 2 413 070,34 грн. віднесено Підприємством до складу валових витрат та відображено у р.04.1 „Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)" Декларації з податку на прибуток за 1-ий квартал 2009р. та І-ше півріччя 2009р.

Згідно даних бухгалтерського обліку по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по контрагенту ПП «Андор» станом на 01.01.2009р. заборгованості не рахувалось.

Як вбачається з Постанови Богунського районного суду м.Житомира від 23.11.2009р. директор ПП „Андор" ОСОБА_4 в серпні 2008 року за грошову винагороду вступив в злочинну змову з невстановленою особою щодо перереєстрації в органах державної влади на ім'я ОСОБА_4 приватного підприємства «Андор», з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб. Відповідно до попередньої домовленості ОСОБА_4 підписав Статут підприємства, надав довіреність від 18.09.2008р. гр. ОСОБА_5, та гр. ОСОБА_6 якою уповноважив їх бути представниками директора ПП «Андор» в усіх державних і недержавних органах України. Підписання ОСОБА_4 реєстраційних доументів ПП «Андор» дало змогу іншим особам здійснити реєстрацію вказаного підприємства в державних установах. В подальшому, як зазначено у рішенні суду ПП «Андор» приймало участь в злочинній схемі, яка полягала в незаконному формуванні податкового кредиту по ПДВ у підприємств платників ПДВ, шляхом документального оформлення придбання ТМЦ через ланцюг «транзитних» та «фіктивних» підприємств, які фактично фінансово-господарською діяльністю не займалися. Як вказано у Постанові Богунського районного суду м.Житомира від 23.11.2009р., ОСОБА_4 вчинив пособництво невстановленим особам в фіктивному підприємництві.

Відповідно до наданого ДПІ пояснення директора ПП ТПК «Пластсервіс» ОСОБА_3 від 13.05.2010р. інтереси ПП «Андор» при укладанні договору і проведенні переговорів представляла невстановлена особа на імя ОСОБА_7. Всі документи про проведені фінансово-господарські операції між даними підприємствами були поадані вищезгаданою невстановленою особою. Крім цього, в поясненні директор ПП ТПК «Пластсервіс» вказав, що власними складськими приміщенями не володіє.

Договор та Додатки №1-5 до Договору №01-29-2009 від 29.01.2009р. засвідчені підписом директора ПП "Андор" ОСОБА_4

На виконання умов договору ПП "Андор" за підписом директора ОСОБА_4 підписано податкові накладні, які включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних лютого-квітня 2009 року та Підприємством проведено оплату за ТМЦ.

Згідно поданих до перевірки та представлених суду документів (реєстри отриманих податкових накладних, податкові накладні виписані директором ПП "Андор") внаслідок відображення в податковій звітності результатів господарських операцій з ПП "Андор" Підприємством отримано право на формування податкового кредиту, тобто право на податкову вигоду та сформувано валові витрати.

З Договору №01-29-2009 від 29.01.2009р., укладеного Підприємством з ПП "Андор" та Додатків №1-5 до нього вбачається, що згідно умов поставки Договору, п.5.1 Договору: якщо в додатку(ах) до Договору не визначено інше, базис постачання товару - DDU (Інкотермс-2000) - склад Покупця -, адреса якого буде вказано додатково.

Як вбачається з Договору купівлі-продажу №01-02-2009 від 02.02.2009р. укладеного між Підприємством (Продавець) та ТзОВ "Стратег" (Покупець), предметом якого є купівля- продажу гібридного насіння кукурудзи F1, товар поставляється на умовах DDU- склад Покупця, адреса якого буде повідомлена додатково; Згідно Договору купівлі-продажу №03- 03-2009 від 25.03.2009р. укладеного між Підприємством (Продавець ) та ТзОВ "Лакігрейн" (Покупець), предметом якого є купівля-продажу гібридного насіння кукурудзи F1, товар поставляється на умовах DDU- склад Покупця, адреса якого буде повідомлена додатково.

З пояснень директора ПП ТПК "Пластсервіс" ОСОБА_3, слідує, що товар "кукурудза" згідно Договору поставлявся ПП "Андор" безпосередньо контрагентам Підприємства ТзОВ "Стратег" та ТзОВ "Лакігрейн".

У розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтранспорту України від 14.10.97р. №363, зареєстрованих в Мін'юсті України 20.02.1998р. за № 128/2568 зазначено, що «товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи». Здавання вантажу у пункті призначення вантажоодержувачу відповідно до п.13.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні проводиться згідно з товарно-транспортною накладною.

Відповідно п.11.7 вищевказаних Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоотримувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідченні підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом) передається Перевізнику.

Апелянтом не надано актів приймання ТМЦ, товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу та отримання ТМЦ, з чого слідує, що договір укладений між ПП ТПК «Пластсервіс» та ПП «Андор» не спричинив реального настання правових наслідків.

В жодних письмових документах не зазначено умов постачання "ПП "Андор" товару - "кукурудза" на склад контрагентів Підприємства - ТзОВ "Стратег" та ТзОВ "Лакігрейн".

Здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господатських відносин від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік. Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеної Постанові від 8 вересня 2009 року справа №09/143.

З аналізу Договору №01-29-2009 від 29.01.2009р., Додаткам №1-5 до нього, видатковим накладним, податковим накладним, які підписані ОСОБА_4 - директором ПП "Андор" - контрагентом позивача по оспорюваних господарських зобов'язаннях, випливає, що всі вони підписувались особою, яка не були наділена відповідними правами та обов'язками щодо діяльності ПП "Андор" і всупереч чинному законодавству, користуючись реквізитами підприємства, здійснювала господарську діяльність.

Окрім того, в акті перевірки зазначено, що перевіркою оборотно-сальдових відомостей по рахунку 631 « Розрахунки з вітчизняними постачальниками » встановлено, що підприємством в 2 кварталі 2009 року отримано від ТзОВ «Декорт інвест » консультаційні послуги на суму 21 600,00 грн. без ПДВ. В обліку отримання таких робіт підприємством відображено бухгалтерським проведенням 92 «Адміністративні витрати» - 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», включено до складу валових витрат та відображено у р.04.1 „витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" Декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців. До перевірки не представлено акту виконаних робіт чи будь-яких інших документів, що підтверджують виконання робіт в сумі 21 600,00 грн., отже відсутнє підтвердження фактичного виконання робіт та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), не доведено їх використання у власній господарській діяльності та відсутня підстава для включення вартості даних робіт без підтвердження відповідними, складеними згідно з чинним законодавством, первинними документами, до складу валових витрат та податкового кредиту.

Згідно п. 3 Договору №22/ПП про аналітично-дослідні дослідження від 01.05.2009р. укладеного між Підприємством (Замовник) та НКВ ПП "Декор -ІНВЕСТ" (Виконавець), предметом якого є зобов'язання Виконавця провести аналітично- дослідні дослідження на ринку фунгіцидів та протруйників України за 2007-2009 роки виконавець зобов'язується відобразити дослідження попиту та пропозицій на ринку сільського господарства України фунгіцидів та протруйників та за аналітичним оглядом запропонувати найефективнішу агротехнологію для використання в виробничих посівах зернових культур в сезоні 2009 року.

Згідно акта здачі-приймання виконаних робіт від 30.06.2009р., який укладений сторонами Договору №22/ПП від 01.05.2000р. вбачається, що Виконавцем виконано роботи щодо розробки дослідного матеріалу пов'язаного з дією тебуканазола, теабендазоло, карбофурана на насіння зернових пропашних культур.

Акт здачі-прийняття виконаних робіт, не містить такого обов'язкового реквізиту, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 "Витрати" Затвердженого Міністерством фінансів України від 31.12.1999р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. № 27/4248 як зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, відсутня інформація про фактично понесені витрати на здійснення цих робіт.

Виходячи з вищенаведеного, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що витрати по зазначеному договору не пов'язані з веденням господарської діяльності. Зокрема, судом першої інстанції встановлено факт безпідставного віднесення Підприємством до складу валових витрат та податкового кредиту вартості отриманих від НКВ ПП "Декор -ІНВЕСТ" аналітично- дослідних досліджень в сумі 25 920,00грн.

Розумні економічні причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок визначення податкового кредиту. Намір одержати доход лише в зазначений спосіб, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Також судом першої інстанції підставно взято до уваги і ту обставину, що позивач протягом певного часу придбавав товар у особи, зареєстрований керівник якої не визнає своєї причетності до її діяльності, а також, що позивач та продавець працювали в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні зв'язки й учасники якого обізнані стосовно один одного. Позивач як платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент.

В статті 13 Цивільного кодексу України зазначено, що при здійсненні цивіліних прав особа повинна додержуватись моральних засад суспільства. Не допускається зловживання правом. За змістом ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою цієї статті є нікчемним. Як установлено частиною другою статті 215 того ж Кодексу, визнання судом нікчемного правочину недійсним не вимагається. Відповідно до частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до п.3.2.1 ст. З Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" визначає, що у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, яким оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, сума такого податку вважається бюджетним фондом, який належить державі та створюється від її імені.

Застосування угод та вчинення дій, які не мають іншої економічної мети крім мінімізації сплати податків - є зловживання правом на свободу підприємницької діяльності. Зазначене зловживання виражається в укладання удаваних угод, що має на меті приховати реальну угоду, яка суперечить моральним засадам суспільства (спроба ухилитись від конституційного обов'язку сплати податків).

Оскільки встановлений судом першої інстанції факт заниження зобов'язань по податку на прибуток та податку на додану вартість знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, а відтак дії ДПІ щодо внесення змін до нумерації податкових-повідомлень рішень які викладені в листі від 17.09.2010р. №21793/23-118 "Про внесення змін в податкові повідомлення-рішення" та яким зобов'язань чи штрафних (фінансових) санкцій ДПІ не донараховано, а відтак не можуть слугувати підставою для спростування факту заниження.

Контролюючим органом проведеним дослідженням фінансово-господарської діяльності Підприємства встановлено, що Підприємством оплачувались кошти контрагенту без мети реального настання правових наслідків, з метою несплати податків, що призвело до втрати дохідної частини Державного бюджету, з чим погоджується суд. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що операції із придбанням товару не мали реальний товарний характер. Встановлення необґрунтованості заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди тягне за собою відмову в її задоволенні.

Враховуючи вищевикладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги позивача не підтверджені матеріалами справи, не доведені у судовому засіданні, та такі, що не підлягають до задоволення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства торгово - промислова компанія «Пластсервіс» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року у справі № 2а-2474/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.М. Каралюс

суддя В.С. Затолочний

суддя З.М. Матковська

Повний текст ухвали виготовлений 25.03.2014