Рішення № 37893616, 24.03.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/5323/13-ц Головуючий у І інстанції Линник В.Я.Провадження № 22-ц/780/1737/14 Доповідач у 2 інстанції БерезовенкоКатегорія 50 24.03.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

24 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Андреас Неоклеус енд Ко.» на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 серпня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Андреас Неоклеус енд Ко.» про стягнення заборгованості з оплати праці, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Андреас Неоклеус енд Ко.» про стягнення заборгованості з оплати праці, посилаючись на те, що 02 липня 2012 року на підставі наказу від №48 його було прийнято на посаду молодшого юриста в ТОВ «Андреас Неоклеус енд Ко.».

Вподальшому, 01 січня 2013 року, між ним та відповідачем з метою врегулювання конфлікту з приводу невиконання трудового законодавства було укладено Трудовий договір.

Згідно пункту 6.1, вказаного трудового договору, відповідач зобов'язався не пізніше 01 липня 2013 року сплатити йому грошові кошти в розмірі 25632,00 грн., в якості компенсації за грубі порушення Роботодавцем трудових прав Працівника.

Відповідно до пункту 6.2 Трудового договору у разі припинення цього трудового договору до 1 липня 2013 року на будь-якій підставі, крім припинення у зв'язку з порушенням трудового законодавства Працівником, Роботодавець сплачує працівнику платіж, вказаний у пункті 6.1. Трудового договору, в день його припинення.

Зазначає, що він був вимушений звільнитися 25 червня 2013 року на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Оскільки Трудовий договір був припинений, не у зв'язку з порушенням ним трудового законодавства, відповідач зобов'язаний був сплатити йому компенсацію у день звільнення, але не здійснив цього, тому просив суд стягнути з ТОВ «Андреас Неоклеус енд Ко.» на його користь 25 632,00 грн.

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 27 серпня 2013 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ТОВ «Андреас Неоклеус енд Ко.» на користь ОСОБА_2 25 632,00 грн. Вирішено питання щодо судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з»ясування всіх обставин справи, які суд вважав встановленими та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. При цьому посилався на те, що товариство ніякого Трудового договору з позивачем 01 січня 2013 року не укладало, він є підробним. Виходячи з цих обставин, в суді першої інстанції, ними заявлялося письмове клопотання про витребування оригіналу договору та проведення відповідної судово-технічної експертизи договору, що було проігноровано судом першої інстанції. Цим самим відповідача було позбавлено прав, наданих йому ст. 27 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Вважає, що судом було порушено положення ст. ст. 57, 59, 212, 213 ЦПК України. Також зазначає, що позивачем не було доведено порушення ТОВ "Андреас Неоклеус Енд Ко." трудового законодавства, а тому рішення є незаконним, а позов безпідставним.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Судом першої інстанції встановлено, що 02 липня 2012 року позивача ОСОБА_2 згідно наказу №48 було прийнято на роботу на посаду молодшого юриста в ТОВ «Андреас Неоклеус енд Ко.».

Згідно наказу від 25 червня 2013 року № 57 його було звільнено з роботи за ч. 3 ст. 38 КЗпП України на підставі його заяви. Зазначені обставини підтверджуються копією трудової книжки позивача (а.с. 5-6).

01 січня 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено Трудовий договір (а.с. 7-9), згідно пункту 6.1 якого відповідач зобов'язався не пізніше 01 липня 2013 року сплатити позивачу грошові кошти в розмірі 25632,00 грн. Відповідно до пункту 6.2 Трудового договору у разі припинення цього трудового договору до 1 липня 2013 року на будь-якій підставі, крім припинення у зв'язку з порушенням трудового законодавства працівником, роботодавець сплачує працівнику платіж, вказаний у пункті 6.1. Трудового договору, в день його припинення.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції керувався ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 116 КЗпП України та виходив з того, що трудовий договір було припинено, не у зв»язку з порушенням позивачем трудового законодавства, тому відповідач зобов»язаний був сплатити позивачу компенсацію в розмірі 25 632,00 грн. у день його звільнення, але не здійснив цього, одже вказана сума підлягає стягненню судом. Крім того, ТОВ "Андреас Неоклеус енд Ко." не було надано рішення суду про визнання Трудового договору недійсним, а тому заперечення відповідача щодо дійсності Трудового договору не грунтуються на нормах закону.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції і вважає, що судом було неправильно застосовано положення ст. ст. 21, 24 КзпП України, а позивачем не були доведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу (ч. ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України).

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування заявлених вимог, позивачем було надано суду копію трудового договору від 01 січня 2013 року, укладеного між ТОВ "Андреас Неоклеус енд Ко." та ОСОБА_2(а. с. 7-9).

Як вбачається з п. 1 трудового договору від 01 січня 2013 року, вказаний договір було укладено сторонами вже після прийняття позивача на роботу (02 липня 2012 року, наказ №48) з метою врегулювання конфлікту, що виник в результаті порушень роботодавцем трудових прав працівника.

Разом з тим, відповідно до положень ст. ст. 21, 24 КЗпП України трудовий договір укладається під час прийняття працівника на роботу та оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Таким чином, слід вважати, що ТОВ "Андреас Неоклеус енд Ко." та позивачем було укладено трудовий договір саме 02 липня 2012 року.

При цьому, КЗпП України не передбачає можливості повторного укладення або переукладення трудового договору. На трудовий договір не поширюються положення щодо порядку зміни та свободи договору, визначені ЦК України, відносини з приводу укладення та розірвання трудового договору врегульовані трудовим законодавством.

Отже, укладення ТОВ "Андреас Неоклеус енд Ко." та позивачем трудового договору від 01 січня 2013 року не відповідає положенням ст. ст. 21, 24 КЗпП України, - враховуючи також і те, що трудовий договір, укладений сторонами 02 липня 2012 року при зарахуванні позивача на роботу не був розірваним.

Також, як вбачається з наданої ОСОБА_2 копії трудової книжки, трудова книжка не містить запису щодо укладення сторонами трудового договору від 01 січня 2013 року з винесенням відповідного наказу.

При цьому, заперечуючи проти позову ТОВ "Андреас Неоклеус енд Ко." зазначало, що в матеріалах особової справи відсутній такий договір та вважало його підробленим. 13 серпня 2013 року представником ТОВ "Андреас Неоклеус енд Ко." було подано клопотання про витребування оригіналу трудового договору від 01 січня 2013 року, трудової книжки, а також призначення по справі судової технічної експертизи документів (а. с. 22-23).

Частиною 1 ст. 57 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до положень ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2 постанови №11 Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 року "Про судове рішення" відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку і перевірені в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Статтею 64 ЦПК України передбачено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Як видно з матеріалів справи ( а.с. 6-9), суддею було посвідчено копії спірного договору та трудової книжки, тобто на думку колегії суддів можна вважати, що позивачем в суді першої інстанції надавався оригінал Трудового договору. Проте, в матеріалах справи відсутні дані, щодо вирішення судом першої інстанції, відповідно до норм ЦПК України (вмотивованою ухвалою), клопотання представника ТОВ "Андреас Неоклеус енд Ко." щодо призначення експертизи.

При цьому, апелянтом, і в суді апеляційної інстанції, було заявлено клопотання про витребування оригіналу договору та призначення судово - технічної експертизи, з огляду на те, що такий договір сторонами не укладався, печатка, яка поставлена на договорі, на його думку, є підробленою, оскільки такі факти мали місце в інших аналогічних цивільних справах за позовами інших бувших працівників товариства, де було проведено відповідну експертизу, копію висновку якої апелянтом надано до суду(а.с.91-99). Крім того, зазначив, що у провадженні Печерського РУ ГУМВС України в м.Києві перебувають кримінальні провадження щодо п»яти бувших працівників товариства з приводу можливих протиправних дій, у тому числі і ОСОБА_2, що підтверджується належним повідомленням (а.с.88).

Для вирішення вказаного клопотання позивачу, в судовому засіданні апеляційного суду 17 березня 2014 року було запропоновано надати оригінал Трудового договору, для можливості проведення експертизи, у зв»язку з чим оголошувалася перерва у судовому засіданні. Однак ОСОБА_2, після перерви 24 березня 2013 року у судове засідання не з»явився, оригіналу договору не надав, причини неявки суду не повідомив, що на думку колегії суддів свідчить про його небажання та ухилення від подачі належних та допустимих доказів.

Таким чином, з урахуванням заперечень відповідача, суд першої інстанції безпідставно прийняв копію трудового договору від 01 березня 2013 року, як належний та допустимий доказ, та помилково вважав вказаний трудовий договір укладеним.

При цьому, колегія суддів також враховує, що у заяві про звільнення на підставі ч. З ст. 38 КЗпП України від 25 червня 2013 року на ім'я директора ТОВ "Андреас Неоклеус енд Ко." позивачем не було наведено посилання на трудовий договір від 01 січня 2013 року, а також не було заявлено вимоги про виплату йому компенсації згідно з п. 6.1. вказаного договору (а.с.25-27).

Враховуючи викладене, у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з ТОВ "Андреас Неоклеус енд Ко." на його користь компенсації за грубі порушення роботодавцем його трудових прав у розмірі 25 632,00 грн. на підставі п. 6.1., 6.2. трудового договору від 01 січня 2013 року.

Крім того, 01 січня 2013 року був вихідним днем. Разом з тим, позивач не надав суду доказів (копія наказу, тощо) на підтвердження того, що цей день у ТОВ "Андреас Неоклеус енд Ко." Був робочий і сторони саме в цей день уклали спірний договір.

За таких обставини, колегія суддів вважає, що заочне рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст.309 ЦПК України, у зв'язку з неповним з»ясуванням обставин справи, які суд вважав встановленими, порушенням судом норм матеріального та процесуального права, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Андреас Неоклеус енд Ко.» задовольнити.

Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 серпня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з моменту набрання нею законної сили.

Головуючий: Р.В.Березовенко

Судді: С.М.Верланов

К.П.Приходько