Ухвала суду № 37893330, 28.03.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 243/10585/13-ц Номер провадження 22-ц/775/2632/2014

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2014 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого: судді Новосядлої В.М.,

суддів: Алексєєва А.В., Кішкіної І.В.,

при секретарі Козаку І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 26 листопада 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за несвоєчасну виплату аліментів на утримання неповнолітніх дітей,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Слов*янського міськрайонного суду Донецької області від 26 листопада 2013 року був частково задоволений позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за несвоєчасну виплату аліментів на утримання неповнолітньої дитини і з відповідача на користь позивачки було стягнуто пеню за прострочку виплати аліментів на утримання дитини у розмірі 150 000 гривень. У задоволенні позову в іншій частині було відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, відповідач ОСОБА_1, приніс апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову з наступних підстав:

- поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що на його утриманні знаходяться батьки, які є пенсіонерами. Крім того, суд не врахував ту обставину, що він проживає з ОСОБА_5 та її двома неповнолітніми дітьми, яких він утримує,

- судом першої інстанції не було враховано те, що він погасив заборгованість по аліментам, про що свідчить розписка.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити.

Позивачка і її представник заперечували проти доводів апеляційної скарги і просили її відхилити. При цьому у своїх письмових запереченнях відповідачка звернула увагу апеляційного суду на те, що батьки відповідача, яких він нібито утримує, отримують пенсії. Крім того, закон зобов*язує відповідача утримувати своїх дітей, а не дітей жінки з якою він проживає.

Заслухавши суддю-доповідача, позивачку і її представника, відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

5 листопада 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення пені за несвоєчасну виплату аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що рішенням Слов*янського міськрайонного суду Донецької області від 14 липня 2005 року з відповідача на її користь були утримані аліменти у розмірі 1/3 частини його доходів, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, на утримання двох дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

22 листопада 2005 року відповідач був звільнений з роботи за прогули і виконавчий лист був направлений до виконавчої служби.

Станом на 1 жовтня 2013 рок виникла заборгованість у розмірі 26 832 гривні 56 копійок (а.с. 10).

Розмір заборгованості підтверджується довідкою державної виконавчої служби (а.с. 10).

Відповідач не оскаржив розмір заборгованості по аліментам.

Позивачка просила стягнути з відповідача пеню у розмірі 305 020 гривень 39 копійок.

Суд першої інстанції погодився із розрахунком приведеним у позовній заяві, відповідно до якого розмір пені був нарахований за два періоди:

- за період станом на 17 липня 2006 року у розмірі 56 413 гривень 71 копійка,

- за період з липня 2006 року по жовтень 2013 року у розмірі 248 606 гривень 29 копійок, виходячи із розрахунку 305 020 гривень 39 копійок - 56 413 гривень 71 копійка = 248 606 гривень 68 копійок.

Відповідно до частини 1 статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Згідно із частиною 1 статті 20 СК України до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15 травня 2006 року передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

Оскільки зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, то розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого, обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму (правова позиція згідно з постановою Верховного Суду України №6-81цс13 від 11 вересня 2013 року).

Суд першої інстанції правильно погодився із розрахунком пені, приведеним позивачкою у позовній заяві, за основу якого був взятий розрахунок державного виконавця щодо розміру щомісячної заборгованості по аліментам, який не був оспорений відповідачем, у встановленому законом порядку, оскільки вказаний розрахунок відповідає методиці, викладеній у правовій позиції Верховного Суду України №6-81цс13 від 11 вересня 2013 року).

Частково задовольняючи позовні вимоги і стягуючи з відповідача на користь позивачки пеню за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 150 000 гривень, суд першої інстанції правильно виходив із того, що відповідач є працездатним і ухиляється від сплати аліментів на утримання своїх дітей через що виникла заборгованість по аліментам.

Крім того, суд першої інстанції обгрунтовано врахував, що позивачка отримує заробітну плату у розмірі 1 530 гривень і не може сама утримувати двох дітей.

Рішення суду постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування рішення суду не встановлено.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу про відхилення апеляційної скарги, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Довід апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції стягуючи з нього пеню не врахував те, що на його утриманні знаходяться батьки-пенсіонери є необгрунтованим, оскільки не був доведений ним під час слухання справи у суді першої інстанції.

Крім того, апеляційний суд вважає, що посилання відповідача на утримання ним двох неповнолітніх дітей жінки, з якою він проживає, не ґрунтується на законі, оскільки відповідач не повинен нести зобов*язання по утриманню чужих дітей, маючи заборгованість по аліментам на утримання своєї дитини.

Апеляційним судом не був долучений до матеріалів справи і прийнятий до уваги розрахунок пені, зроблений відповідачем, в основу якого був покладений не щомісячний розрахунок заборгованості по аліментам, зроблений державним виконавцем, а розмір щомісячних аліментів, який становить 30% від прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку, оскільки цей розрахунок не ґрунтується на законі.

Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Слов*янського міськрайонного суду Донецької області від 26 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: