Рішення № 37892974, 14.03.2014, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/3561/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2014 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

у складі:

головуючого судді - Шаповалової І.С.,

при секретарі - Булдаковій К.Е.,

розглянувши в судовому засіданні в залі Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

До суду з позовом звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в обгрунтування позовних вимог зазначивши наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6, про шо відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернівського міського управління юстиції складено актовий запис про смерть №347 від 28.11.2011 року.

Померла ОСОБА_6 приходилась свекрухою позивачці ОСОБА_7 та бабусею позивачу ОСОБА_2.

Після її смерті відкрилася спадщина: на житловий будинок АДРЕСА_1 та на житловий будинок АДРЕСА_2.

14 квітня 2010 року був складений заповіт ОСОБА_6, яка заповіла майно, яке їй належало на праві власності, а саме: будинок АДРЕСА_2 -ОСОБА_2, будинок АДРЕСА_1 -ОСОБА_1, який був зареєстрований нотаріусом Першої Павлоградської держконтори 14.04.2010 року .

03 лютого 2012 року був складений заповіт ОСОБА_6, яка заповіла все своє майно, яке їй буде належати на праві власності на день смерті -ОСОБА_3, який був зареєстрований приватним нотаріусом ОСОБА_8 03.02.2011 року .

Постановою державного нотаріуса Тернівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області від 23.05.2012 р., було відмовлено ОСОБА_2 в видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6, оскільки заповіт від 14.04.2010 року був скасований заповітом від 03.02.2011 року.

Просили суд визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_6 померлою ІНФОРМАЦІЯ_1, 03 лютого 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Тернівського міського нотаріального округу ОСОБА_8, реєстровий №90.

В судовому засіданні позивачі кожен окремо та їх представник суду пояснили, що ОСОБА_6 проживала в м.Павлограді в домоволодінні, яке складається з будинків АДРЕСА_1 разом зі своїм сином ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, його дружиною (позивачем по справі ) ОСОБА_1, та родиною онука ОСОБА_2 (позивача по справі) та ОСОБА_4 (третьої особи по справі). Вказані особи опікувались померлою в побуті та суспільному житті, доглядали та дбали про ОСОБА_6, а тому намір та бажання ОСОБА_6 скласти заповіт на користь невістки ОСОБА_1 та онука ОСОБА_2 було цілком природнім, оскільки інших осіб , які б піклувались про неї - у померлої не було.

В листопаді -грудні 2010 року до померлої ОСОБА_6 приїхала її рідна донька (відповідач по справі), яка через існуючі у неї конфліктні стосунки з родиною ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборонила останнім проживати у вищевказаному домоволодінні, та вони були змушені виїхати в орендоване житло. Через невеликий проміжок часу (в січні 2011 року) за невідомих обставин ОСОБА_3 забрала ОСОБА_6 в м.Тернівку, де остання і померла.

Позивачі та їх представник, кожен окремо вважають, що волевиявлення ОСОБА_6 станом на 03 лютого 2011 року не було вільним та не відповідало її волі, з огляду на похилий вік спадкодавця (83 роки) та обставини за яких було складено оскаржуваний заповіт, в зв'язку з чим підтримали позовні вимоги в судовому засіданні в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала в повному обсязі, та суду пояснила, що відносно неї був складений останній заповіт, тому вона має право на усе спадкове майно. Про обставини складання заповіту 03 лютого 2011 року їй нічого невідомо.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_3 є донькою померлої ОСОБА_6

03 лютого 2011 року був складений заповіт ОСОБА_6, яка заповіла все своє майно, яке їй буде належати на праві власності на день смерті -ОСОБА_3, який був зареєстрований приватним нотаріусом ОСОБА_8 03.02.2011 року за №26038027.

Постановою державного нотаріуса Тернівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області від 23.05.2012 р., було відмовлено ОСОБА_2 в видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6, оскільки заповіт від 14.04.2010 року був скасований заповітом від 03.02.2011 року.

Також зазначив, що рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2012 року, залишеному без змін Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2013 року, ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог до до Тернівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, третя особа -ОСОБА_3, про визнання постанови про відмову вчинити нотаріальну дію незаконною та її скасування, визнання права на обов'язкову частку у спадщині, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовлено.

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, суду пояснила, що ОСОБА_6 проживала в м.Павлограді в домоволодінні, яке складається з будинків АДРЕСА_1 разом зі своїм сином ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, його дружиною (позивачем по справі ) ОСОБА_1, та родиною онука ОСОБА_2 (позивача по справі) Вказані особи та вона особисто опікувались померлою в побуті та суспільному житті, доглядали та дбали про ОСОБА_6, а тому намір та бажання ОСОБА_6 скласти заповіт на користь невістки ОСОБА_1 та онука ОСОБА_2 було цілком природнім, оскільки інших осіб , які б піклувались про неї - у померлої не було.

Зокрема ОСОБА_4 зазначила, що вона особисто отримувала допомогу по догляду за людиною похилого віку - ОСОБА_6

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 ОСОБА_5, про шо відділом державної реєстрації актів цивільного стану Терінвського міського управління юстиції складено актовий запис про смерть №347 від 28.11.2011 року.

Померла ОСОБА_6 приходилась свекрухою позивачці ОСОБА_7 та бабусею позивачу ОСОБА_2.

Після її смерті відкрилася спадщина: на житловий будинок АДРЕСА_1 та на житловий будинок АДРЕСА_2.

14 квітня 2010 року був складений заповіт ОСОБА_6, яка заповіла майно, яке їй належало на праві власності, а саме: будинок АДРЕСА_2 -ОСОБА_2, будинок АДРЕСА_1 -ОСОБА_1, який був зареєстрований нотаріусом Першої Павлоградської держконтори 14.04.2010 року за №23413064 .

В січні 2011 року донька ОСОБА_6 - ОСОБА_3 вивезла свою матір до м.Тернівка для постійного проживання .

Згідно довідки за підписом паспорта абонентського віддлу Тернівського ЖКП, ОСОБА_6 булла зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 з 17 лютого 2011 року та знята з реєстрації в зв"язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_3.

03 лютого 2011 року був складений заповіт ОСОБА_6, яка заповіла все своє майно, яке їй буде належати на праві власності на день смерті -ОСОБА_3, який був зареєстрований приватним нотаріусом ОСОБА_8 03.02.2011 року за №26038027.

Постановою державного нотаріуса Тернівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області від 23.05.2012 р., було відмовлено ОСОБА_2 в видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6, оскільки заповіт від 14.04.2010 року був скасований заповітом від 03.02.2011 року.

Даючи оцінку правовідносинам, які склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Суд вважає, що у померлої ОСОБА_6 , яка з 1970 року проживала та була зареєстрована у домоволодінні, яке складається з будинків АДРЕСА_1, існували приязні та теплі родинні стосунки з родиною позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 булла зареєстрована в домоволодінні, яке складається з будинку АДРЕСА_1 з 15 жовтня 1970 року, ОСОБА_2 - з 1991 року, ОСОБА_4 - з 07 липня 1998 року, їх реєстрація була проведена за згодою власника домоволодіння - ОСОБА_6

В судовому засіданні встановлено та підтверджується показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, що волевиявлення ОСОБА_6 на випадок своєї смерті - складення заповіту на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є таким, що відповідало її дійсній волі, враховуючи вказані вище обставини.

Суд критично ставиться до пояснень свідка ОСОБА_11 про те, що ОСОБА_6 мала психічні розлади, оскільки, згідно з актом посмертної судово-психіатричної експертизи від 21 листопада 2013 року, провести експертизу не виявилось можливим в зв'язку з відсутністю будь-яких відомостей про психічний стан ОСОБА_6 , однак суд враховує пояснення свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_10 щодо того, що ОСОБА_6 була особою похилого віку, самостійно не мала можливості обслуговувати себе в побуті, дбати про домоволодіння тощо, а також щодо того, що ОСОБА_3 до осені 2010 року ніколи не відвідувала свою матір ОСОБА_6

Водночас суд критично ставиться до пояснень відповідача ОСОБА_3 щодо того, що саме вона постійно і весь час піклувалась про свою матір - ОСОБА_6 і що їй нічого не було відомо про складання останньою заповіту 03 лютого 2011 року, з огляду на обставини фізичного стану ОСОБА_6, які викладені вище, а також на той факт, що в листопаді 2010 року свідок ОСОБА_10 супроводжував ОСОБА_6 та ОСОБА_3 до нотаріальної контори в м.Павлограді, де остання наполягала на тому, щоб ОСОБА_6 змінила заповіт, складений на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Також суд приймає до уваги, що довідка від 26 січня 2011 року за підписом лікаря - психіатра ОСОБА_12 була надана нотаріусу для посвідчення заповіту 03 лютого 2011 року саме ОСОБА_3

Також судом встановлено та не оспорюється сторонами у справі наявність довготривалих особливо неприязних та конфліктних стосунків між ОСОБА_3 та ОСОБА_1

Відповідно до ч. 1 ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті, ст. 1248 ЦК передбачений порядок посвідчення заповіту нотаріусом.

Загальні вимоги до форми заповіту встановлені ст. 1247 ЦК України. Зокрема, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення; має бути особисто підписаний заповідачем, а якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4 ст. 207 цього Кодексу; заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст. ст. 1251, 1252 цього Кодексу.

Положеннями ч. 2 ст. 1248 ЦК України, п. 157 та п.158 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004 року, яка була чинна на час посвідчення укладеного заповіту, якщо заповіт написано власноручно нотаріусом зі слів заповідача або надруковано нотаріусом, він має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, цей запис посвідчується підписом заповідача, що є безумовною необхідністю.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що заповіт складений ОСОБА_6, 03 лютого 2011 року посвідчений приватним нотаріусом Тернівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим №90, містить застереження про те, що ОСОБА_6 по причині мало писемності не може особисто прочитати текст запвіту уголос, за її дорученням текст заповіту прочитаний уголос запрошеними свідками, однак, при складанні заповіту 14 квітня 2010 року , який був посвідчений державним нотаріусом Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Шкицькою Ю.А., реєстровий № 1-1854, аналогічне застереження відсутнє.

У ч.2 ст.1257 ЦК України зазначено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд, оцінюючи докази надані сторонами в їх сукупності, вважає що волевиявлення ОСОБА_6 на час складання оскаржуваного заповіту не було вільним та не відповідало її волі, що в свою чергу вказує на невідповідність між волею та волевиявленням заповідача при складенні заповіту, а тому суд приходить до висновку, що на підставі ст. 203 Цивільного Кодексу України, слід визнати недійсним.

Однак, даючи оцінку вимогам позивачів в частині визнання за ними права власності на ? та 4/9 частини житлових будинків АДРЕСА_1 відповідно, суд, з урахуванням положень п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року « Про судову практику у справах про спадкування», вважає їх передчасними та приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.

У відповідності до правил ст.88 ЦПК України, враховуючи результати розгляду справи, судові витрати, сплачені позивачем при поданні позову - не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 125, 208-210, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про визнання права власності на майно в порядку спадкування - задовольнити частково.

Визнати недійсним заповіт складений ОСОБА_6, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1, 03 лютого 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Тернівського міського нотаріального округу ОСОБА_8, реєстровий №90.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя І. С. Шаповалова