Рішення № 37892278, 25.03.2014, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 року Справа № 925/100/14

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого -судді Довганя К.І., при секретарі Олексенко Т.В. за участю: позивача - Тертичного А.О за довіреністю, відповідача - Татаринова О.С. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс-Україна" до приватного акціонерного товариства "Чорнобай - Птиця" про стягнння 217669,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованість в сумі 217669,80 грн. відповідно умов укладеного між сторонами договору від 12.06.2013р. № 36, з урахуванням 9718,40 грн. пені, 14951,40 грн. 20 % річних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що на виконання укладеного 12.06.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Фідленс-Україна" (позивач) та приватним акціонерним товариством "Чорнобай - Птиця" (відповідач) договору позивач передав відповідачу товар (кормові добавки, білкові вітамінно - мінеральні добавки, комбікорми, замінники цільного молока, ветеринарні препарати, спеціальні добавки, елементи обладнання), за який останній повного та своєчасного розрахунку не провів.

Представник позивача позов у судовому засіданні підтримав з підстав, викладених у ньому, однак повідомив про часткову сплату боргу відповідачем, вказавши, що сума основного боргу на час розгляду справи становить 119000,00 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні визнав позов в частині основного боргу з урахуванням часткової сплати заборгованості та просив відмовити в задоволенні стягнення 20% річних, оскільки останні фактично є платою за користування чужими коштами і їх одночасне стягнення з пенею є неможливим.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, оцінивши наявні у справі докази, встановив наступне.

12.06.2013р. між сторонами укладено договір поставки № 36, відповідно до якого позивач зобов'язався продати, а відповідач купити на умовах даного договору товар, в кількості, асортименті, цінах та умовах поставки („ІНКОТЕРМС 2010"), що обумовлюються в додатках, специфікаціях чи видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1 Договору).

Ціни на товар наведені у специфікаціях та/або рахунках - фактури та включають вартість доставки товару покупцю (п.2.1. договору), загальна вартість (ціна) договору визначається сумарною ціною всього товару, поставленого Постачальником на виконання умов цього договору. Валюта платежу та валюта договору - гривня (п. 2.2. договору).

Відповідно до 3.1.1. договору частину вартості товару в розмірі 20 (двадцяти) % покупець оплачує до моменту відвантаження товару зі складу постачальника, друга частина вартості товару в розмірі 80 (вісімдесят) % оплачується покупцем на умовах відстрочення кінцевого розрахунку протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня відвантаження товару зі складу постачальника (дата зазначена у видатковій накладній) , але не пізніше наступного після отримання товару дня (п. 3.1.2. договору).

Пунктом 9.2. договору передбачено, що у разі порушення покупцем строків оплати товару, він сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка існувала в період прострочення, за кожний день прострочення платежу. Неустойка нараховується по день остаточного проведення розрахунку покупцем (п.6 ст. 232 ГК України).

Згідно п. 9.3. договору у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару, покупець сплачує на користь постачальника проценти за неправомірне користування грошовими коштами в розмірі 20 (двадцять) процентів річних з простроченої суми за весь час прострочення( ст..625 ЦК України).

В зв'язку із зміною строків оплати за товар сторонами була укладена додаткова угода від 01.08.2013р. до договору поставки №36 від 12.06.2013р. та п. 3.1.2. викладений в такій редакції: друга частина вартості товару в розмірі 80 (вісімдесят) % оплачується покупцем на умовах відстрочення кінцевого розрахунку: до 30.10.2013р. включно протягом 21 (двадцять одного) календарного дня з дня відвантаження товару зі складу постачальника (дата зазначена у видатковій накладній); після 01.11.2013р. - протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня відвантаження товару зі складу постачальника (дата зазначена у видатковій накладній).

На виконання договору позивач передав відповідачу товар за який відповідач розрахунку не провів. Факт отримання відповідачем товару згідно договору №36 від 12.06.2013р. підтверджується видатковими накладними:

- №ФИД00004707 від 26.07.2013 на суму 94372,80 грн., отримано уповноваженим представником на підставі довіреності № 56 від 19.07.2013р.

- №ФИД00004892 від 01.08.2013 на суму 51863,88 грн., отримано уповноваженим представником на підставі довіреності № 58 від 31.07.2013р.

- №ФИД00004987 від 06.08.2013 на суму 89917,20 грн., отримано уповноваженим представником на підставі довіреності № 59 від 06.08.2013р.

- №ФИД00005080 від 10.08.2013 на суму 44556,00 грн., отримано уповноваженим представником на підставі довіреності № 59 від 06.08.2013р.

Поставлений товар був прийнятий відповідачем, що підтверджується також його підписами у видаткових накладних та печаткою.

Однак відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повного та своєчасного розрахунку за придбаний товар не виконав.

12.09.2013р. позивач направив відповідачу лист з проханням здійснити оплату за отриманий товар, який був відповідачем отриманий 19.09.2013р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового переказу. Відповідач провів часткову оплату боргу і станом на день подання позову борг відповідача перед позивачем становив 193000,00 грн.

Відповідно ст. ст. 549, 625 ЦК України та п.п. 9.2 та 9.3 . договору позивач нарахував відповідачу 20% річних від простроченої суми та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період за який стягується пеня.

Ст.ст. 173, 174, 181, 193 ГК України, ст.ст. ст.ст. 525, 526, 530, 549, 625, 655, 692, 712 ЦК України містять такі положення:

„Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта ( виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати:

- з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк ( термін ) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін ).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також три відсотки річних від простроченої суми.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений іншим строк оплати товару, та сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Оцінивши фактичні обставини справи та приписи наведеного вище законодавства суд приходить до наступних висновків.

Господарські зобов'язання між сторонами виникли на підставі укладеного договору №36 від 12.06.2013р. За своєю правовою природою цей договір є договором поставки. Свої зобов'язання за данним договором позивач виконав належним чином та поставив відповідачу товар. Факт поставки та отримання товару підтверджено підписаними та скріпленими печатками видатковими накладними наявними в матеріалах справи.

Однак відповідач в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530, 692 ЦК України свої зобов'язання щодо оплати вартості придбаного товару належним чином не виконав, заборгувавши позивачу на день подання позву 193000,00 грн.

В той же час, відповідачем вже після порушення провадження у справі частково сплачено основний борг у сумі 74000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №417 від 22.01.2014р. на суму 3000,00 грн., №429 від 24.01.2014р. на суму 5000,0 грн., №412 від 27.01.2014р. на суму 3000,00 грн., №427 від 29.01.2014р. на суму 5000,00 грн., №440 від 31.03.2014р. на суму 3000,00 грн., №441 від 03.02.2014р. на суму 5000,00 грн., №451 від 05.02.2014р. на суму 3000,00 грн., №472 від 07.02.2014р. на суму 4000,00 грн., №512 від 27.02.2014р. на суму 4000,00 грн., №519 від 28.02.2014р. на суму 4000,00 грн., №27 від 03.03.2014р. на суму 2000,00 грн., №28 від 04.03.2014р. на суму 2000,00 грн., №527 від 05.03.2014р. на суму 2000,00 грн., №35 від 06.032014р. на суму 2000,00 грн., №536 від 07.03.2014р. на суму 2000,00 грн., №41 від 11.03.2014р. на суму 2000,00 грн., №43 від 12.03.2014р. на суму 2000,00 грн., №45 від 13.03.2014р. на суму 3000,00 грн., №48 від 14.03.2014р. на суму 3000,00 грн., №54 від 17.03.2014р. на суму 2000,00 грн., №56 від 17.03.2014р. на суму 3000,00 грн., №62 від 19.03.2014р. на суму 2000,00 грн., №69 від 21.03.2014р. на суму 3000,00 грн., №72 від 24.03.2014р. на суму 5000,00 грн. та не оспорюється сторонами.

Оскільки, в ході розгляду справи основний борг відповідачем сплачено частково в сумі 74000,00 грн., то в цій частині предмет спору відсутній, а тому провадження у справі підлягає припиненню.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на час прийняття рішення становить 119000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, у відповідності до ст. 549, 625 ЦК України та п.п 9.2. та 9.3 договору відповідач зобов'язаний сплатити позивачу 20% річних від простроченої суми в розмірі 14951,40 грн. та 9718,40 грн. пені. Розрахунок зроблено вірно, а тому він підлягає до стягнення у заявленій сумі.

Заперечення відповідача, щодо стягнення 20% річних суд вважає безпідставним, виходячи з наступного.

Частиною третьою статті 692 ЦК України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, зазначена норма встановлює право продавця (постачальника) у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (частина друга статті 536 ЦК України).

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Тобто стаття 625 ЦК України, між іншим, надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, встановити інший ніж 3% річних розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, який і було визначено сторонами у пункті 9.3. договору поставки в розмірі 20% річних від суми заборгованості.

Також з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати останнього на оплату судового збору

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49,82-85 ГПК України суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Чорнобай - Птиця", вул.. Черкаська, буд.. 74,, смт. Чорнобай, Чорнобаївський район, Черкаська область, 19900, код 14215201 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс-Україна" вул. Лінійна, буд. 17, Солом'янський район, м. Київ, 03038, код 36426518 - 119000,00 грн. боргу, 9718,40 грн. пені, 14951,40 - 20% річних, 4353,40 грн. судового збору.

Припинити провадження в частині стягнення 74000,00 грн. боргу у зв'язку із відсутністю предмету спору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 28.03.2014р.

СУДДЯ К.І.Довгань