Ухвала суду № 37891201, 28.03.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/778/1552/14 Головуючий у 1 інстанції: Стоматов Е.Г.

Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2014 року м . Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Кочеткової І.В., суддів Маловічко С.В., Воробйової І.А.

при секретарі: Свинаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2014 року по справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Алімової Євгенії Анатоліївни, заінтересована особа - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Заможність 2009»,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Алімової Євгенії Анатоліївни.

В обґрунтування скарги зазначав, 27.11.2013р. він отримав простим листом «Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна» за № 42430349, направлений йому Запорізькою філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України. З цього Витягу він дізнався про те, що державним виконавцем Комунарським відділом державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Алімовою Є.А. відкрите по відношенню до нього виконавче провадження і видано постанову про арешт рухомого майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Вважає постанову про арешт майна незаконною, а дії державного виконавця протиправними.

Посилаючись на викладене, заявник просив визнати дії державного виконавця Алімової Є.А. по примусовому виконанню рішення суду незаконними, визнати незаконними постанови про арешт рухомого майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також про нарахування штрафних санкцій за примусове проведення виконавчих дій; скасувати постанову про арешт рухомого майна боржника та оголошення заборони на його відчуження з реєстрацією в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, зобов'язати Комунарський ВДВС ЗМУЮ внести інформацію про зняття арешту з його майна до Державного реєстру обтяжень рухомого майна і надіслати йому письмове підтвердження, та винести постанову про відкладення виконавчих дій на десять робочих днів з дати отримання ним підтвердження про зняття арешту і скасування постанови щодо штрафних санкцій.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2014 року в задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено.

На зазначену ухвалу ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам, неповне з»ясування судом всіх обставин справи, просить скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його скаргу.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлені такі обставини.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02.08.2013р. частково задоволено позов ОСББ «Заможність 2009» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за утримання житлового будинку та прибудинкової території в розмірі 1410,04 грн. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 26.09.2013 року рішення залишено без змін. Зазначене рішення набуло законної сили 26.09.2013 року. Виконавчий лист видано 14.10.2013 року.

30.10.2013 року головою правління ОСББ «Заможність 2009» Кравчук Г.К. до Комунарського відділу ДВС ЗМУЮ було подано заяву про прийняття до примусового виконання рішення суду по справі № 333/358/13ц та виконавчого листа, в якій стягувач просив одночасно з відкриттям виконавчого провадження накласти арешт на майно боржника.

01.11.2013 року постановою державного виконавця Комунарського відділу ДВС ЗМУЮ Алімовою Є.А. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 333/358/13ц, виданого 14.10.2013р., про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСББ «Заможність 2009» боргу в розмірі 1410,04 грн. Крім того, 01.11.2013 року державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на все майно, що належить ОСОБА_2, заборону здійснювати відчуження майна, яке належить ОСОБА_2 05.11.2013 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено відповідний реєстраційний запис.

ОСОБА_2 в скарзі на дії державного виконавця Алімової Є.А. зазначав, що нею не були виконані вимоги щодо своєчасного направлення постанови про відкриття виконавчого провадження, внаслідок чого к моменту отримання ним цієї постанови пройшли строки, надані йому для добровільного виконання рішення, що, на його думку, потягне безпідставне стягнення виконавчого збору за примусове виконання рішення та накладення штрафних санкцій за невиконання вимог про добровільне виконання рішення. Також вважав неправомірним накладення арешту на його рухоме майно.

Повністю відмовляючи в задоволенні скарги, суд вважав необґрунтованими доводи боржника, що державний виконавець почав виконувати виконавчі дії, не переконавшись в тому, що боржник отримав копію постанови про відкриття виконавчого провадження. Суд вказував, що відповідно до норм ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець має право накласти арешт за заявою стягувана одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження. Фактично державним виконавцем не проводилися дії по примусовому виконанню рішення. Отже суд визнав дії державного виконавця Алімової Є.А. на момент винесення постанови про арешт майна від 01.11.2013 року такими, що відповідали вимогам діючого законодавства.

Проте повністю з такими висновками суду погодитись не можна.

Вимоги ст.383 ЦПК України передбачають, що учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ч.1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Згідно з ч. 5 цієї ж статті Закону копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувану та боржникові.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувана державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

З матеріалів справи вбачається, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 01.11.2013р. ОСОБА_2 була направлена лише 13.11.2013р., тобто з порушенням вимог ч. 5 ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження». В той же час, у цій постанові був визначений строк до 08.11.2013р. для добровільного виконання боржником рішення суду, який пройшов ще до моменту відправлення постанови державним виконавцем.

На ці порушення посилався боржник у своїй скарзі, але суд, обмежившись лише прохальною частиною цієї скарги, не досліджував ці доводи скаржника.

Проте, ці обставини мають суттєвє значення, оскільки з моменту спливу строку, наданого на добровільне виконання рішення, державний виконавець приступає до здійснення примусових дій. В даному випадку це буде суттєвим порушення прав боржника, передбачених ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки отримавши постанову 04.12.2013р., він не зміг виконати вимоги державного виконавця до встановленого строку - 08.11.2013р.

Отже, попри те, що в прохальній частині скарги не ставиться питання про визнання дій державного виконавця в цій частині неправомірними, але мається прохання про надання додаткового строку для добровільного виконання рішення суду, які випливають саме із вказаних порушень державного виконавця, колегія вважає за необхідне визнати неправомірними дії Алімової Є.А. щодо несвоєчасного відправлення йому постанови про відкриття виконавчого провадження. Тому підлягає задоволенню і похідна вимога про зобов»язання державного виконавця Аілімової Є.А. надати боржнику ОСОБА_2 додатковий строк на добровільне виконання рішення, відклавши провадження виконавчих дій, що відповідає вимогам ст. 35 ЗУ «Про виконавче провадження».

Разом з тим, колегія вважає правильними висновки суду в тій частині, що дії державного виконавця Алімової Є.А. щодо винесення одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанови про накладення арешту на майно боржника відповідають вимогам п. 2 ч. 2 ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження».

Таким чином, колегія вважає, що оскаржувана ухвала підлягає зміні у відповідності до вимог п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України із визнанням частково неправомірними дій державного виконавця Алімової Є.А.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2014 року у цій справі змінити.

Задовольнити частково скаргу ОСОБА_2.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Алімової Євгенії Анатоліївни щодо відправлення ОСОБА_2 постанови про відкриття виконавчого провадження з порушення передбачених ч. 5 ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження» строків.

Зобов»язати державного виконавця Алімову Євгенію Анатоліївну надати ОСОБА_2 додатковий строк для добровільного виконання рішення, відклавши провадження виконавчих дій.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Кочеткова І.В.

Судді: Маловічко С.В.

Воробйова І.А.