Рішення № 37890944, 15.11.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2001 р. Справа №18/2692/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Трейд", вул. Первомайська 28 - А, м. Донецьк,83086

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Маяк", вул. Ст. Кондратенка, 6, м. Полтава, Полтавська область,36038; вул. Л. Толстого, буд.6, м. Полтава, 36030

про Стягнення грошових коштів в сумі 315 005,00 грн.

Суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: Рацун О.В.- дов. б/н від 20.06.2011р.

від відповідача: Кучерява -дов. №99 від 25.10.2011р.

В судовому засіданні 15.11.2011 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України та повідомив про дату виготовлення повного тексту рішення.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 315 005,00 грн. боргу з яких 220 000,00 грн. - грошові кошти, що набуті без достатньої правової підстави та 95 005,00 грн. - проценти за користування грошовими коштами.

Позивач позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов (а.с.75-169), де, зокрема, зазначає що укладений між сторонами договір від 05.10.2005 року містить усі передбачені ст.180 ГК України суттєві умови; сторони цього договору вчинили фактичні дії по виконанню умов договору, а саме - позивач авансував виконання робіт в сумі 220 000, 00 грн., які були витрачені відповідачем на оплату на матеріалів, запасних частини відрядження та оплату правці працівників; відповідач здійснив перебазування та доставку на місце виконання робіт необхідної техніки та обладнання, закупив запасні частин до обладнання, необхідного для виконання робіт тощо; відповідач забезпечив готовність до виконання робіт, натомість не виконав їх з причин, що залежали від позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

05 жовтня 2005 року ТОВ «Транс -трейд»(Замовник) та ТОВ «Полтава -маяк»(Підрядник) підписано договір підряду (надалі - «Договір»). Згідно п.1.1. цього Договору відповідач зобов'язався на свій ризик виконати визначену цим договором роботу, за завданням позивача (проектно-кошторисної документації), а позивач прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п.1.2 Договору «під роботою в цьому Договорі розуміється: роботи пов'язані з намивом ґрунту». Роботи проводяться підрядником гідро-механізованим способом (земснарядом) шляхом утворення штучного водойму і укладки намитого ґрунту та у повній відповідності до проектно-кошторисної документації, яка надається Замовником Підряднику (п.1.3. Договору).

Відповідно до п.3.1. Договору на виконання робіт, передбачених цим договором складається кошторис. Вартість робіт складає 450 000 , 00 грн. у т.ч. ПДВ (п.3.2. Договору).

Згідно п.3.7. Договору Замовник до початку виконання робіт зобов'язаний перерахувати Підряднику аванс в сумі 115 000,00 грн. у т.ч. ПДВ.

Передання робіт Підрядником та прийняття їх Замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами (п.6.3.Договору).

Після підписання зазначеного Договору позивач перерахував відповідачеві грошові кошти в загальній сумі 220 000,00 грн., за платіжними дорученнями від 10.10.2005 року на суму 115 000,00 грн., від 22.01.2008 року на суму 25 000,00 грн., від 05.03.2008 року на суму 5000,00 грн., від 23.05.2008 року на суму 10 000,00 грн., від 11.06.2008 року на суму 10 000,00 грн., від 27.06.2008 року на суму 50 00,00 грн., від 18.07.2008 року на суму 10 000,00 грн., від 20.08.2008 року на суму 10 000,00 грн., від 08.09.2008 року на суму 10 000,00 грн., від 23.09.2008 року на суму 10 000,00 грн., від 21.10.2008 року на суму 5 000,00 грн., від 22.10.2008 року на суму 5 000,00 грн. Наведене підтверджується наявними у справі банківськими виписками (а.с.30-41) та визнається відповідачем у відзиві на позов.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що договір не є укладеним, оскільки всупереч вимогам ст.181 Господарського Кодексу України та ст.638 Цивільного Кодексу України сторонами не досягнуто згоди з суттєвих його умов, а саме -предмету, строків виконання робіт, в зв'язку з чим вважає, що кошти в сумі 220 000,00 грн. перераховані ним відповідачу без належних підстав.

При вирішенні спору суд виходить з наступного .

За правилами статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч.3. ст. 180 ГК України).

Зазначені вимоги передбачені також статтею 638 ЦК України, згідно з якою договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1. ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст.837 Цивільного Кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Згідно з пунктом 1 статті 843 Цивільного кодексу України в договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна в договорі підряду може бути визначена також у кошторисі (пункт 1 статті 844 цього ж Кодексу). Строки виконання роботи або окремих її етапів встановлюються у договорі підряду (ч.1 ст.846 Цивільного Кодексу України).

Стаття 857 Цивільного кодексу України передбачає, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду.

Відповідно до ст.875 Цивільного Кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Частиною 1 статті 877 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник зобов'язаний здійснити будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації.

Так, згідно п.1.1. Договору Виконавець взяв на себе зобов'язання виконати роботи пов'язані з намивом ґрунту за завданням замовника (проектно-кошторисної документації). Відповідно до 3.1. Договору на виконання робіт згідно цього договору складається кошторис.

Отже при підписанні Договору сторони дійшли згоди про те, що визначення робіт, що є його предметом та ціни Договору здійснюється відповідно до проектно-кошторисної документації, яка є додатком №1 до Договору. Однак ні на дату підписання Договору ні після його підписання така документація не була складена та погоджена сторонами. Договору. Остання обставина визнається також відповідачем у відзиві на позов.

За відсутності погодженої сторонами проектно-кошторисної документації не можливо визначити виконання яких саме робіт, пов'язаних з намивом ґрунту є предметом Договору. Всупереч вимогам п.3.1. Договору вартість робіт зазначена у п.3.2. Договору кошторисом не підтверджена, отже не можна стверджувати, що вона визначена сторонами у порядку, передбаченому Договором.

Відсутність у Договорі конкретизації характеру робіт Виконавця свідчить про неузгодження сторонами предмету Договору, що призводить до неможливості його виконання та підтверджується також наступним.

22 жовтня 2008 року Позивач звернувся до відповідача із листом №17-23 від 22.10.2008 року (а.с. 16), в якому зазначив, що завданням на виконання робіт за договором є забезпечення збагачувального комплексу сировиною в кількості 100 метричних тон на годину (за вмістом твердої складової в пульпі). Однак як вбачається з листа №27 від 03.04.2009 року, відповідач не погодився прийняти до виконання таке завдання.

Зазначені обставини свідчать про намагання позивача конкретизувати предмет Договору в непередбачений цим Договором спосіб та підтверджують відсутність між сторонами згоди щодо такої суттєвої умови Договору як його предмет.

Твердження відповідача що вчинення ним фактичних дій, як то перевезення у м. Жовті води земснаряду та побутового вагону для проживання працівників, придбання запасних частин до обладнання земснаряду свідчить про те що договір є укладеним відповідно до п.8 ст.181 Господарського Кодексу України та ст.640 Цивільного Кодексу України судом до уваги не приймається, оскільки акти цивільного законодавства не пов'язують настання моменту з якого договір підряду є укладеним з моментом передання майна або вчинення дії, бо за своєю суттю договір підряду є консенсуальним договором, тобто таким який є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди сторін з усіх його суттєвих умов.

Крім цього слід зазначити, що відповідно до п. 6.3. Договору належним доказом виконання Підрядником робіт за Договором є акти приймання-передачі виконаних робіт, підписані обома сторонами (в матеріалах справи відсутні), отже будь-які інші документи не можуть розглядатися як належний доказ виконання Підрядником своїх договірних зобов'язань.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що ним була забезпечена готовність до виконання робіт пов'язаних з намивом ґрунту, натомість самі роботи виконані не були, і зокрема через не досягнення між сторонами згоди щодо їх визначення у відповідності з умовами підписаного Договору; відповідач також не довів які саме роботи пов'язані з намивом ґрунту він повинен виконати згідно Договору; в якій саме строк повинні виконуватись вказані роботи.

Відповідно до ст. 36 Господарського процесуального Кодексу України письмовими доказами є документи та матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Залучені відповідачем до відзиву на позов незасвідчені належним чином копії документів (накладних, актів, посвідчень про відрядження та ін.) вищезазначеним вимогам не відповідають.

Відповідно до п.8 ст.181 Господарського Кодексу України, у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається не укладеним (таким, що не відбувся). Аналогічної позиції дотримується і Пленум Верховного Суду України, яка викладена у п.8 його постанові від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: «Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Враховуючи викладене, в зв'язку з непогодженням сторонами істотних умов договору підряду від 05.10.2005 р., зазначений договір є неукладеним (таким , що не відбувся), а отже не є підставою для виникнення прав та обов'язків сторін в порядку ч.1 ст.174 Господарського Кодексу України та п.2.ч.2 ст.11 Цивільного Кодексу України, зокрема для сплати грошових коштів чи виконання робіт.

За таких обставин кошти в сумі 220 000,00 грн., перераховані позивачем та отримані відповідачем за період з 10.10.2005р. по 22.10.2008 р., є такими що набуті без достатніх підстав.

Відповідно до ст.1212 Цивільного Кодексу України (глава 83 Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Згідно ч.2. ст. 1212 Цивільного Кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Враховуючи наведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 220 000,00 грн. коштів, як таких що набуті ним без належних правових підстав є обґрунтованим, відповідають чинному законодавству, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.

Відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

Статтею 536 Цивільного Кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Системний аналіз зазначених вище норм законодавства свідчить про те, що відповідальність за порушення грошового зобов'язання наступає незалежно від наявності вини. При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу та процентів є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки між сторонами відсутні договірні правовідносини і розмір проценту не встановлено, до даних правовідносин слід застосовувати ст. 1048 Цивільного Кодексу України, згідно з якою розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Аналогічна правова позиція підтверджується судовою практикою Верховного суду України (зокрема постанова від 14.01.2006 року №14/30) та Вищого господарського суду України (постанова від 10.06.2008 року у справі №22/249 та ін.).

Отже позивач правомірно заявив позовну вимогу про стягнення з відповідача процентів за користування грошовими коштами на рівні облікової ставки НБУ, розмір яких, станом на 09.09.2011 року згідно наданого позивачем розрахунку (а.с. 53) складає 95 005,00 грн., в зв'язку з чим позов в цій частині також підлягає задоволенню .

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст.129 Конституції України та ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до вимог ст.82 ГПК України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись 33,43,49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтава-Маяк»(ідентифікаційний код 31174818, місцезнаходження: 36 009, м. Полтава, вул. Степана Кондратенка,6; поштова адреса - м. Полтава, вул.Л.Толстого,6) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Трейд»(ідентифікаційний код 32520315, місцезнаходження: 83086, м. Донецьк, вул.Первомайська,28-А) 220 000,00 грн. безпідставно набутих коштів, 95005, 00 грн. процентів за користування коштами, 3150 грн. 05 коп. витрат на державне мито, 236,00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам у справі.

Суддя Тимощенко О.М.

повне рішення складено 17.11.2011 року

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією