Рішення № 37890481, 25.03.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2014 р. справа № 911/696/14

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго», м. Київ

до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «АЕРОСВІТ», Київська обл., с. Гора

про стягнення 2 384,84 гривень

за участю представників:

від позивача: Левченко В.І. (довіреність №91/2013/06-2 від 16.08.2013р.)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03.03.2014р. Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі-ПАТ «Київенерго»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «АЕРОСВІТ» (далі-ПАТ «Авіакомпанія «АЕРОСВІТ»/відповідач) про стягнення 2 384,84 грн. з яких: 2 307,16 грн. заборгованості по сплаті вартості спожитої активної електроенергії за договором №4049 від 12.03.1998р., 13,77 грн. інфляційних втрат та 63,91 грн. 3% річних.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.03.2014р. порушено провадження у справі №911/696/13 та призначено справу до розгляду на 18.03.2014р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.03.2014р. розгляд даної справи було відкладено на 25.03.2014р.

В судові засідання 18.03.2014р. та 25.03.2014р. представник відповідача не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

12.03.1998р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яку в подальшому було перейменовано на ПАТ «Київенерго» (далі-постачальник) та ЗАТ авіакомпанією «Аеросвіт», яку в подальшому було перейменовано на ПАТ «Авіакомпанія «АЕРОСВІТ» (далі-споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії №4049 (далі-договір), відповідно до якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору.

Договір набирає чинності з дня його підписання та укладається на строк до 31.12.2011р. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 9.4 договору в редакції додаткової угоди №1 від 21.12.2011р.).

Оскільки сторонами до 30.11.2011р. та 30.11.2012р. не було заявлено про припинення дії договору, строк дії останнього, у відповідності до п. 9.4 договору, було продовжено на наступні 2012-2013 календарні роки.

Відсутність заперечень сторін щодо продовження строку дії договору підтверджується також і поясненнями представника позивача, наданими в судових засіданнях.

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за договором в частині постачання активної електричної енергії виконав належним чином.

Так, за період з 01.01.2013р. по 06.02.2013р. споживачем було спожито (куплено) активної електричної енергії у розмірі 5 335 кВт на суму 16 394,06 грн.

06.02.2013р. сторонами було складено акт №01001026 відключення споживача при розірванні договору, відповідно до якого на підставі листа споживача №578 від 29.01.2013р. про розірвання договору проведено припинення подачі електричної енергії.

З метою оплати відповідачем вартості фактично спожитої активної електроенергії, позивачем було виставлено наступні рахунки:

- №3104049/1/1 за січень 2013р. на суму 10 273,10 грн.

- №3104049/2/1 за лютий 2013р. на суму 6 120,96 грн.

Як слідує зі змісту вказаних рахунків, останні були отримані відповідачем 18.01.2013р. та 19.02.2013р. відповідно. Копії зазначених рахунків містяться в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов договору.

Натомість, відповідач свої обов'язки за договором в частині своєчасної оплати вартості спожитої активної електроенергії належним чином не виконав, сплативши лише 14 086,90 грн., внаслідок чого за ним утворилось 2 307,16 грн. заборгованості.

З метою досудового врегулювання даного спору, 14.03.2013р. позивачем було надіслано відповідачу лист №030/31/3-1721, відповідно до якого позивач інформував останнього про порушення умов договору та вимагав сплати існуючої заборгованості.

Посилаючись на те, що відповідач на зазначену претензію не відповів, остаточні грошові розрахунки за договором не провів, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 2 307,16 грн. заборгованості по оплаті вартості спожитої активної електроенергії за лютий 2013 року згідно договору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статей 173, 275, 193 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами статей 530, 627, 629 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 2.2 додатку №2 до договору передбачено, що остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності та інших платежів здійснюється на підставі виставлених постачальником рахунків протягом 5-ти операційних днів з дня їх отримання.

З огляду наведеного, споживання відповідачем протягом спірного періоду електричної енергії без будь-яких зауважень щодо обсягу чи якості наданих позивачем послуг свідчить про прийняття останнім таких послуг, а отримання 19.02.2013р. рахунку на оплату спожитої електроенергії за лютий 2013 року, породжує у відповідача обов'язок по його оплаті у повному обсязі у строки, передбачені п. 2.2 додатку №2 до договору, а саме до 27.02.2013р.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також те, що станом на день прийняття рішення відповідач вартість спожитої електроенергії оплатив частково, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 2 307,16 грн. заборгованості по оплаті вартості спожитої активної електроенергії за лютий 2013 року згідно договору підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором в частині своєчасної оплати вартості електроенергії, спожитої у лютому 2013р. (до 27.02.2013р.), позивач просить суд стягнути з першого:

- 13,77 грн. інфляційних втрат, нарахованих з 27.02.2013р. по 01.02.2014р. на 2 307,16 грн. заборгованості;

- 63,91 грн. 3% річних, нарахованих з 27.02.2013р. по 29.01.2014р. на 2 307,16 грн. заборгованості.

Статтею 625 ЦК України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат, обрахованих судом в межах заявленого позивачем періоду з урахуванням вимог вищезазначених положень договору та норм Закону, становить 13,84 грн., а суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 13,77 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Крім того, оскільки період обрахунку 3% річних, заявлених позивачем до стягнення, відповідає вимогам вищезазначених норм Закону та положенням договору, а їх розмір є арифметично вірним, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 63,91 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 59, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 625, 627, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 275 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «АЕРОСВІТ» (08324, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, ідентифікаційний код 20048090) на користь на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 2 307 (дві тисячі триста сім) грн. 16 коп. заборгованості, 13 (тринадцять) грн. 77 коп. інфляційних втрат, 63 (шістдесят три) грн. 91 коп. 3% річних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 27.03.2014р.

Суддя В.А. Ярема