Рішення № 37890453, 05.03.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 10/11/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2014 Справа № 908/362/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ.

до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, Запорізька область, Веселівський район, с. Єлизаветівка.

про стягнення заборгованості в розмірі 13 842 грн. 18 коп.

Суддя: Алейникова Т.Г.

Представники сторін:

від позивача - Іванісов В.С., на підставі довіреностів № 413/13-Н від 01.04.2013 р.

від відповідача - не з'явився.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в розмірі 13 842 грн. 18 коп.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 10.02.2014 р., справу 908/362/14 передано на розгляд судді Алейниковій Т.Г.

Ухвалою господарського суду від 11.02.2014 р. порушено провадження у справі № 908/362/14. Справі присвоєно номер провадження 10/11/14, її розгляд призначено на 24.02.2014 р.

У судовому засіданні 24.02.2014 р. представник позивача підтримав вимоги викладені в позовній заяві. Представник відповідача у судове засідання 24.02.2014 р. не з'явився, причини неявки суду не відомі. Про час та місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином. Відзив на адресу суду відповідач не направив.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Статтею 77 ГПК України встановлено, що нез'явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, є підставою для відкладення розгляду справи в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України.

У зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача, зважаючи на ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, та для отримання всіх необхідних документів, судом було відкладено розгляд справи на 05.03.2014 р. о 09 год. 40 хв.

Представник відповідача у судове засідання 05.03.2014 р. вдруге не з'явився, відзив на адресу суду не направив. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 05.03.2014 р. підтримав вимоги викладені в позовній заяві.

Статтею 64 ГПК України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам спору за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Таким чином, відповідач є повідомленим належним чином, про час і місце розгляду справи судом.

Згідно п. 3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" з наступними змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка відповідача не перешкоджала вирішенню спору, у судовому засіданні 05.03.2014 р., розгляд справи був закінчений, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Справа розглянута в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Договору про відкриття та ведення поточного рахунку № 011/7667/69907 від "24" квітня 2012 р. та Додаткового договору № 1 до нього від 24 квітня 2012 р. Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" було надано СПД ОСОБА_2 кредит у вигляді кредитної лінії до поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватись з використанням спеціальних платіжних засобів № НОМЕР_1, відкритому відповідно до Договору банківського рахунку, в розмірі 12 000,00 гривень строком до 24 квітня 2014 року із сплатою 30 % річних, а позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначенні договором.

Надання кредитних коштів проводилося згідно вимог ст. 3 Додаткового договору шляхом здійснення платежів з рахунку позичальника у разі відсутності (недостатності) на ньому грошових коштів у межах ліміту кредитної лінії. З моменту здійснення таких платежів кредитор вважається таким, що надав позичальнику кредит на суму здійснення кредитором платежів.

Згідно п. 5.1. Додаткового договору, позичальник зобов'язаний за цим договором (в.т.ч. здійснити Погашення кредиту, сплатити проценти, комісії, штрафи та інші платежі) в порядку, визначеному цим Договором. Під поняттям «Погашення заборгованості» Сторони розуміють зарахування грошових коштів на рахунок позичальника (повернення суми Кредиту, сплати процентів за користування Кредитом, сплати комісій, неустойок та інших платежів, якщо такі матимуть місце, які передбачені цим Договором, в тому числі відшкодування витрат та збитків кредитора, пов'язаних з неналежним виконанням позичальником умов цього Договору, передбачених цим Договором).

Відповідно до п. 5.2. Додаткового договору, позичальник зобов'язаний до 10 (десятого) числа включно кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за першою (з дати укладення цього Договору) датою розрахунку процентних платежів, зараховувати на картковий рахунок щомісячний обов'язковий платіж в сумі не менше 15 (п'ятнадцяти) відсотків від залишку заборгованості за кредитом на день, наступний за датою розрахунку процентних платежів, але не менше фіксованої суми встановленої відповідним тарифним планом, або в сумі залишку заборгованості, якщо вона менше за зазначену фіксовану суму.

Однак, відповідачем не були виконані вищезазначені умови, а саме не здійснювалася щомісячна сплата кредиту, в зв'язку з чим станом на 05.12.2013 р. заборгованість по кредиту склала 13 842, 18 гривень, з яких заборгованість за дозволеним овердрафтом складає 12 000,00 грн.. заборгованість за недозволеним овердрафтом складає 1 842, 18 грн.

Враховуючи вищевикладене, вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини відносяться до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна прийняти всі міри, необхідні для належного виконання зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, шо встановлені договором.

Згідно з положеннями ч. З ст. 346 ГК України кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що одним із правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки.

Статтями 216, 217 ГК України встановлено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Згідно статей 230, 231 ГК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо т інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 -552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Крім того, частиною другою статті 1050 ЦК встановлено, що коли договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому.

Також відповідно до ст. 611, 615 ЦК України у випадку порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором. Згідно ст. 8 Додаткового договору Позивачу надано право вимагати від Відповідача достроково здійснити повернення кредиту, відсотків та інших платежів у випадку невиконання умов зазначеного вище кредитного договору, тобто зазначений пункт договору містить норму про відповідальність Відповідача у вигляді дострокового повернення кредиту, в тому числі й при порушені зобов'язань по щомісячній сплаті кредиту та відсотків.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним Договором належним чином не виконав, а саме не сплатив необхідні кошти для погашення заборгованості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором від 24.04.2012 р. та додатковим договором № 1 від 24.04.2012 р. становить 13 842, 18 грн., яка складається з заборгованості за дозволеним овердрафтом в сумі 12 000, 00 грн. та з заборгованості за недозволеним овердрафтом в сумі 1 842, 18 грн.

Факт порушення відповідачем умов кредитного договору та додаткового договору до нього, а також факт заборгованості., за договорами, підтверджується матеріалами справи.

Відповідач в судове засідання двічі не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. На адресу суду від відповідача ніяких заяв та клопотань не надходило. Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, викладені у справі позивачем були підтверджені належними доказами.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З урахуванням викладеного, проаналізувавши надані докази, суд задовольняє позов Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в розмірі 13 842 грн. 18 коп. за кредитним договором та додатковим договором № 1 до нього від 24.04.2012 р., яка складається з заборгованості за дозволеним овердрафтом в сумі 12 000, 00 грн. та з заборгованості за недозволеним овердрафтом в сумі 1 842, 18 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір» - судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду; ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється 2 % від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» розмір мінімальної заробітної плати на 01 січня 2014 року становить 1218 гри. 00 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається повністю на відповідача, внаслідок неправильних дій якого виник спір у суді.

Керуючись ст. 44, 49, 75, 82, 84, ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9, р/р № 2909334 в ЗОД „Райффайзен Банк Аваль", МФО 313827, ЄДРПОУ 23794014) - заборгованість дозволеним овердрафтом в сумі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень 00 коп; заборгованість за НЕдозволеним овердрафтом в сумі 1 842 (одна тисяча вісімсот сорок дві) грн. 18 коп.

Видати наказ.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9) в особі Запорізької обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (69063, м. Запоріжжя, вул. Тургенєва, 29, р/р № 6499475 в ЗОД „Райффайзен Банк Аваль", МФО 313827, ЄДРПОУ 23794014) витрати по оплаті судового збору в сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Видати наказ.

Суддя Т.Г. Алейникова

Рішення підписане 06.03.2014 р.