Рішення № 37890402, 24.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2626/14 24.03.14За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Бетон"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будконстракшн"

про стягнення 11 857,29 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники:

Від позивача: Томіна А. І. - представник за довіреністю, Семець І. В. - представник за довіреністю

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Експрес Бетон" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будконстракшн" 8166,28 грн. пені, 1806,48 грн. 3% річних та 1884,53 грн. збитків від інфляції у зв'язку з неналежним виконанням умов договору надання послуг № 48У-48-13/1 від 15.04.2013 в частині оплати виконаних робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2014 порушено провадження у справі № 910/2626/14 та призначено її розгляд на 24.03.2014.

Представники позивача в судовому засіданні 24.03.2014 підтримали заявлені позовні вимоги та надали документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Представник відповідача відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленням сторони господарському суду поштовою адресою. У разі не надання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності за такою адресою, вважається ухвала про порушення провадження у справі вручена їх належним чином.

Ухвалу суду про порушення провадження у справі відповідачем отримано 11.03.2014, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення.

Провадження у справі порушено ухвалою суду від 19.02.2014, у зв'язку з чим у відповідача було достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання 24.03.2014 представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 24.03.2014 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.04.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю "Експрес бетон" (виконавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Будконстракшн" (замовником) укладено договір на надання послуг № 48/У-48-13/1 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язався надавати замовнику в порядку та на умовах визначених Договором послуги по використанню за їх прямим призначенням: навантажувача фронтального ZL-50G, № реєстраційний Т04349 AI, № зав. 15G01025593LN00918, № дв. 1210F060282, та екскаватора CAT 320, № реєстраційний 56043 АА, № зав. МАВ00475 № дв. 7JK92974 (далі - послуги) на об'єкті замовника за адресою: м. Київ, перетин вул. Червоноармійської та вул. Червоноткацької "Будівництво торгівельно-розважального комплексу", а замовник зобов'язався прийняти та оплатити надані виконавцем послуги в строки та на умовах, передбачених Договором.

17.10.2013 Господарським судом м. Києва прийнято рішення по справі № 910/17205/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Бетон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будконстракшн" про стягнення 214384,29 грн., яким позов задоволено повністю: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будконстракшн" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Бетон" 138960,00 грн. основного боргу, 4886,09 грн. пені, 69480,00 грн. штрафу, 1058,20 грн. 3% річних, 4287,69 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 вказане рішення залишено без змін.

За загальним правилом, кожна особа, що бере участь у справі, повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень (стаття 33 ГПК України). Водночас коментована стаття визначає підстави, з яких ці особи звільняються від обов'язку доказування. Підстави звільнення від доказування можна поділити на три групи:

а) обставини, визнані господарським судом загальновідомими (частина першої статті 35 ГПК України;

б) преюдиціальні факти (частини 2-4 статті 35 ГПК України);

в) законні презумпції ( частина п'ята статті 35 ГПК України).

Відповідно до частини 3 статті 43 ГПК України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими. Отже, таке визнання не є підставою звільнення від доказування, тобто незалежно від того, що одна сторона визнає певні обставини, які наводяться іншою стороною, остання повинна надати відповідні доказування, тобто незалежно від того, що одна сторона визнає певні обставини.

Оскільки зобов'язання не припинилося виконанням проведеним належним чином з боку відповідача, і з його боку мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, тому позивач, з посиланням на п. п. 7.2, 7.8 договору, приписи ст. 625 ЦК України, звернувся з позовом до суду про стягнення з останнього 8166,28 грн. пені нарахованої за період з 06.09.2013 по 17.02.2014, 1806,48 грн. 3% річних нарахованих за період з 06.09.2013 по 17.02.2014 та 1884,53 грн. збитків від інфляції нарахованих у період з вересня 2013 по січень 2014.

Факти, встановлені вищевказаними рішеннями господарських судів не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, як визначено у ч. другій статті 35 ГПК України, а тому мають для суду при розгляді даної справи обов'язковий характер.

Так в рішенні Господарського суду м. Києва від 17.10.2013 у справі № 910/18205/13, встановлено факт виконання позивачем робіт та факт невиконання відповідачем свого обов'язку по оплаті зазначених робіт.

Відповідач доказів сплати виконаного позивачем обсягу робіт суду не надав, тобто грошові зобов'язання з боку відповідача не припинилися виконанням проведеним належним чином.

Стаття 526 ЦК України та 193 ГК України, визначають, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору та припинятися виконанням проведеним належним чином згідно ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на період, за який стягується пеня від вартості неоплачених послуг.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій складає три роки. Нарахування штрафних санкцій припиняється тільки після виконання зобов'язання в натурі (п. 7.8 договору).

Як зазначалося вище, в рішенні Господарського суду м. Києва від 17.10.2013 у справі № 910/17205/13 судом встановлено, що відповідач, згідно з п. 2.4 договору замовник зобов'язаний здійснювати розрахунок за фактично надані виконавцем послуги протягом чотирьох робочих днів після підписання кожного акту здачі-приймання робіт (надання послуг). Згідно з підписаним сторонами актами здачі-приймання робіт (надання послуг) до даного Договору позивачем надано послуг на загальну суму 178460,20 грн., які були оплачені відповідачем лише частково у розмірі 39500,20 грн. Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № ЕБ-05/13/04, № ЕБ-05/13/08, № ЕБ- 05/13/09, № ЕБ-05/13/10 підписані позивачем і відповідачем 13.05.2013 р. Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ЕБ-06/10/20 підписаний позивачем та відповідачем 10.06.2013 р. Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ЕБ-07/12/03 підписаний позивачем та відповідачем 12.07.2013 р. Оплата за вказаними актами своєчасно здійснена не була.

Станом на день розгляду справи заборгованість в розмірі 138960,00 грн. відповідачем не сплачена. Таким чином, має місце прострочення виконання зобов'язання.

За розрахунком позивача, прийнятим судом як вірний, відповідач повинен сплатити позивачу 8166,28 грн. пені.

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних узгоджується з приписами вказаної статті. Судом прийнято до уваги, що інфляційні та три процента річних за прострочення грошового зобов'язання є іншими засобами захисту порушеного права, які не можливо ототожнювати з неустойкою.

Так, відповідно до ст. ст. 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Судова практика, як це визначено у постанові Верховного Суду України від 25.03.02р. у справі № 8/606, вказує на те, що три процента річних та індекс інфляції є іншими засобами захисту порушеного права, котрі не можуть бути різновидом (тотожністю) неустойки. Зокрема те, що інфляційні та три процента річних не є додатковими вимогами за законодавством. В цій постанові зазначено, що стягнення з боржників інфляційних нарахувань та процентів річних на існуючу заборгованість за невиконаним ними зобов'язанням - обґрунтовані.

Приписи статті 625 ЦК України не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема за період після прийняття судом відповідного рішення (постанова Верховного Суду України від 30.09.2008р. № 1/384-07).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Втім, вимоги статті 34 ГПК України визначають, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи викладене, посилання позивача на приписи частини другої статті 625 ЦК України ґрунтуються на законі. Винесення судом рішення про стягнення заборгованості не припиняє грошове зобов'язання. Грошова сума в порядку обліку індексу інфляції може нараховуватися позивачем по день фактичного стягнення з боржника заборгованості, оскільки до цього дня існує матеріально правовідношення (зобов'язання), на яке поширюється вимога статті 625 ЦК України.

За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1884,45 грн. та збитків від інфляції в розмірі 1806,48 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Будконстракшн" (01015, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, буд. 5, офіс 1, код 36925324), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Бетон" (03115 м. Київ, вул. Святошинська, 34 літ. "А", код 33943105) 8166 (вісім тисяч сто шістдесят шість) гривень 28 коп. пені, 1884 (одну тисячу вісімсот вісімдесят чотири) гривні 45 коп. 3% річних, 1806 (одну тисячу вісімсот шість) гривень 48 коп. збитків від інфляції та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.03.2014.

Суддя Грєхова О.А.