Ухвала суду № 37889598, 25.01.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/9681/13-ц Номер провадження 22-ц/775/12741/2013

23 січня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Жданової В.С.,

суддів: Принцевської В.П, Тимченко О.О.

при секретарі: Баранчикові Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторінг Україна» на рішення Краматорського міського суду від 02 грудня 2013 року по цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторінг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог орган опіки і піклування виконкому Краматорської міської ради, прокурор м. Краматорська. Толстова Вікторія Павлівна про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Краматорського міського суду від 02 грудня 2013 року частково задоволені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторінг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог : орган опіки і піклування виконкому Краматорської міської ради, прокурор м. Краматорська, Толстова Вікторія Павлівна. Звернуто стягнення на нерухоме майно, яке є власністю ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та є предметом іпотеки згідно договору № іпотеки № PML -103|452|2008 від 01/04/2008г., а саме : трикімнатну квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 68,80 кв.м., житловою площею 38,20 кв.м., що зареєстрована в БТІ м. Краматорська 15.03.2002 р. за №40735-П в книзі 159 з метою її подальшого продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження та задоволення вимог ТОВ «ОТП Факторинг України» в сумі 666145,51 грн, яких 120683,48 грн- заборгованість по кредиту, 22576,62 грн - проценти за користування кредитом, 522888,41 грн - пеня за період з 15.07.2012 р. по 15.07.2013 р., встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб»єктом оціночної діяльності /незалежним експертом/. Вирішено питання про судові витрати. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ТОВ «ОТП «Факторинг Україна», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі : звернути стягнення на предмет іпотеки за договором № іпотеки № PML -103|452|2008 від 01/04/2008г на трикімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1; встановити спосіб реалізації шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження; примусово виселити всіх осіб, що мешкають у квартирі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що питання про виселення мешканців із квартири вирішується судом відповідно до ст.. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на квартиру. Реєстрація у спірній квартири двох неповнолітній осіб є незаконною, оскільки вони зареєстровані без письмової згоди Іпотекодерждателя. Враховуючи те, що відповідачам була направлена вимога про виселення, суд мав всі підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Позивач ТОВ «ОТП Факторінг Україна» в судове засідання апеляційного суду не з»явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджено телефонограмою, яку 16.01.2014 р. представник позивача Полосухіна І.В. отримала особисто, та випискою із журналу реєстрації телефонограм.

Прокурор просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції щодо відмови в позові про виселення залишити без змін.

Відповідач заперечень не надали.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, думку прокурора, дослідивши матеріали цивільної справи , перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав .

Відповідно до ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З апеляційної скарги вбачається, що заявляючи вимогу про скасування рішення суду першої інстанції у повному обсязі, позивач фактично оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про виселення, оскільки будь-яких заперечень щодо рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не надає.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що 01.04.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2укладено кредитний договір, відповідно до якого позичальник отримав кредит у сумі 124845 грн. зі сплатою відсотків 1,99% річних за користування кредитом з кінцевим терміном погашення щомісячно згідно графіка до 02.04.2018 року. В забезпечення кредитного зобов»язання між банком та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 01.04.2008 року укладено договір іпотеки № PML -103|452|2008 , відповідно до якого в іпотеку передано трикімнатну квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 68,80 кв.м., житловою площею 38,20 кв.м., яка на праві власності належала іпотекодавцям. Відповідач ОСОБА_2 свої зобов2язання за кредитним договором не виконав у зв2язку станом на 15.07.2013 року утворилась заборгованість : 120683,48 грн- по кредиту, 22576,62 грн - проценти за користування кредитом, 522888,41 грн - пеня за період з 15.07.2012 р. по 15.07.2013 р. Крім відповідачів у квартирі є зареєстрованими малолітні діти: ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 28.05.2010 року та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 з 22.04.2011 року. У зв»язку із заборгованістю за кредитним договором позивачем 18.09.2013 року на адресу відповідачів була направлена вимога про звільнення квартири у добровільному порядку, яка відповідачами отримана не була та повернута позивачу.

Відмовляючи в позові в частині виселення відповідачів з квартири, на яку згідно з договором іпотеки звернуто стягнення через порушення кредитних зобов»язань, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем в порушення вимог ст.. 40 Закону України «Про іпотеку» не дотриманий порядок, встановлений законом при вирішенні спору щодо виселення.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи і вимогам діючого цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

Статтею 39 Закону України «про іпотеку» передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців.

Разом з тим ч. 1 ст. 40 цього ж Закону зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

У частинах 2 і 3 ст. 40 цього ж Закону законодавець встановлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналіз наведених правових норм закону дає підстави для висновку про те, що примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо добровільно мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника, або в інший погоджений сторонами строк. Оскільки на час ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні виконання імперативно-диспозитивних приписів, встановлених ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ч. 3 ст. 109 ЖК, щодо примусового виселення за рішенням суду мешканців із житлового будинку або житлового приміщення, на які здійснюється звернення як на предмет іпотеки, то такі позовні вимоги на цій стадії не можуть бути задоволені, оскільки на цей момент відсутні порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя або нового власника щодо звільнення таких житлових приміщень їх мешканцями в розумінні вимог ст. 3 ЦПК щодо права особи для звернення до суду за захистом.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про те, що для вирішення питання про виселення відповідачів із квартири є достатнім лише направлення відповідачам повідомлення є неспроможними.

Також неспроможними є доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд першої інстанції необґрунтовано визнав підставою для відмови в позові про виселення наявність реєстрації та проживання в квартирі двох малолітніх дітей, оскільки такі доводи суперечать мотивувальній частині рішення. В рішенні суду першої інстанції зазначено, що суд не приймає заперечення відповідачів та третіх осіб проти вимог про виселення з тих підстав, що там проживають та є зареєстрованими малолітні діти та навів мотивоване обґрунтування такому висновку / а.с. 160 зворот, абзац 2 /.

Таким чином доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору щодо відмови у виселенні відповідачів через недотримання встановленої процедури попередження, яка передує зверненню до суду з вимогою про виселення.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторінг Україна» відхилити.

Рішення Краматорського міського суду від 02 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : Судді: