Рішення № 37889497, 17.03.2014, Центрально-Міський районний суд м. Макіївки

Центрально-Міський районний суд м.Макіївки

буд.111 м. м. Макіївка Донецька область Україна 86108

Справа № 270/634/14-ц

Провадження № 2/270/670/2014

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2014 року м. Макіївка

Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області в складі:

головуючого судді Кузнецова Р.О.

при секретарі Зиряновій Т.О.

заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Макіївці Донецької області цивільну справу за позовом комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, суд -

в с т а н о в и в:

Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» (далі - ККП Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідач є власником будинку АДРЕСА_1, і йому відповідно до установленого порядку суб`єктом господарювання надавалися послуги з теплопостачання. Відповідач тривалий час не виконував умов договору і не вносив поточні щомісячні платежі з оплати наданої комунальної послуги, у зв'язку із чим утворилась заборгованість за період з 01.10.2011 по 31.04.2013 у сумі 25104,71 грн. Нарахування оплати за опалення позивачем виконувалось відповідно з Правилами надання населенню послуг по водо-, теплопостачанню та водовідводу за тарифами, що були встановлені рішенням міського виконкому за відповідний період та відповідно температурного графіку якісного регулювання на котельній, який затверджений адміністрацією ККП Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа». В спірний період у випадках пониження температурного режиму, визнаного об'єктивними причинами, позивачем робився перерахунок нарахувань в сторону зменшення оплати. До теперішнього часу заборгованість відповідачем не сплачена. Виходячи з наведеного, посилаючись на протиправність дій відповідача, якими суттєво порушуються законні права суб'єкта господарювання, представник позивача просив суд стягнути з відповідача наявну заборгованість із поточних платежів у сумі 20907,50 грн., 3% річних в розмірі 680,39 грн., індекс інфляції в розмірі 50,22 грн., а також пеню в розмірі 3466,60 грн.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав суду заяву з проханням справу розглянути у його відсутність, проти заочного розгляду справи не заперечував (а.с. 29).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 224 ЦПК України у випадку неявки в судове засідання відповідача, належним чином повідомленого і від якого не надходила заява про розгляд справи у його відсутність або якщо вказані ним підстави неявки визнано неповажними, суд може прийняти заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, про що свідчить телефонограма від 06.03.2014, зареєстрована в журналі телефонограм №01-56 за №536 від 06.03.2014, яку ОСОБА_1 отримав особисто, а представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглянути справу у заочному порядку.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі, виходячи з наступного.

За приписами ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

З урахуванням встановлених у справі обставин суд дійшов висновку, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, що регулюють питання виконання зобов'язань.

З огляду на зміст норм Закону України «Про теплопостачання», закону України «Про житлово-комунальні послуги», правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відповідач є споживачем послуг з теплопостачання і несе усі обов'язки, що випливають з чинного законодавства, в тому числі обов'язок оплачувати надані послуги. Відповідно до вимог ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, одностороння відмова не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таким умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, відповідно до встановлених у справі обставин, споживач, який фактично споживає послугу з теплопостачання, зобов'язаний таку послугу оплачувати.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що ККП Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» надавало відповідачу комунальні послуги з теплопостачання, який використовував їх для власних потреб, що свідчить про існування між ними договірних відносин. За таких обставин при вирішенні справи суд виходить з обсягу прав і обов'язків сторін відповідно до чинного законодавства, яке регулює взаємовідносини осіб, що надають послуги, із споживачами цим послуг.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 623 ЦК України визначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Отже, виходячи з вимог цивільного законодавства, несплачена відповідачем вартість наданих послуг з теплопостачання фактично є сумою збитків позивача.

А згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Як вбачається з роз'яснень, викладених в п. 6 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 грудня 2011 року, ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

При цьому, вимогами ст. 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суди розглядають справи в порядку позовного, наказного та окремого провадження (ч. 3 ст. 15 ЦПК України).

При цьому, позовне провадження є певною процедурою розгляду вирішення цивільних справ у спорах про право, якого відносяться справи по спорах, які виникають із цивільних, житлових, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин , крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач звертається до суду з позовною заявою щодо спору, який виник з договорних правовідносин, проте в прохальній частині позову просить видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на його користь заборгованості та судового збору у загальному розмірі 25348,31 грн., що відноситься до вимог наказного провадження.

Згідно Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 за № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Отже вимоги ККП Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа», які мають розглядатись в позовному провадженні, мають виглядати як вимоги про стягнення з ОСОБА_1 збитків за надані послуги з централізованого теплопостачання, 3% річних, індексу інфляції, пені та судового збору у загальному розмірі 25348,31 грн.

Також суд звертає увагу, що в ухвалі суду від 11.02.2014 про залишення даної позовної заяви без руху судом однією з підстав його залишення були недоліки з оформлення саме вимог позовної заяви, проте дане питання залишилося поза увагою позивача.

Таким чином суд не находить правових підстав для задоволення даної позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 11, 15, 1538, 213, 224 ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 610, 623, 625 ЦК України, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 за № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.

Іншими учасниками судового процесу рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд міста Макіївки шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.

Заочне рішення надруковане суддею в одному примірнику.

Суддя: Р.О. Кузнецов