Постанова № 37887015, 20.03.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/3704/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Ватаманюка Р.В., Мельник-Томенко Ж.М.

при секретарі: Копійчук О.В.

за участю представників сторін:

представника позивача (апелянта) - Бурець А.Я.

представника відповідача - Волчецького І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалбуд" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсалбуд" до Нетішинського відділення Славутської об'єднананої державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток в сумі 4601320,0 грн. та податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток в сумі 4518991,0 грн., -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсалбуд" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нетішинського відділення Славутської об'єднананої державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток в сумі 4601320,0 грн. та податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток в сумі 4518991,0 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.01.2014 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, мотивуючи тим, що судом не з"ясовано всіх обставин справи, не досліджено та не враховано всіх доказів.

В судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти доводів товариства заперечив, та посилаючись на правомірність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача та думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за результатом проведеної відповідачем документальної планової виїзної перевірки позивача щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ "Оллерус-Буд", ТОВ "Проммаст - стандарт" та ТОВ "Респект-2000", їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року, складено акт № 240/22/32987115 від 18.03.2013 року. З висновків акту перевірки вбачається, що позивачем порушені п.44.1, 44.6 ст.44, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.1 ст.137, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, пп.150.1 ст.150 Податкового кодексу України, в результаті чого занижений податок на прибуток на суму 4 516 332 грн. 00 коп., в т.ч.: за III квартал 2011 року на 1 842 494 грн. 00 коп.; за IV квартал 2011 року на 2 333 886 грн. 00 коп.; за І квартал 2012 року на 247 327 грн. 00 коп.; за II квартал 2012 року на 92 625 грн. 00 коп. Зокрема, на думку перевіряючих, підставою для висновку про заниження позивачем податку на прибуток підприємства є декларування ним валових витрат, понесених у зв'язку з господарськими відносинами з трьома контрагентами, господарська діяльність яких, на думку податкового органу, має ознаки фіктивності.

На підставі акту перевірки Нетішинським відділенням Славутської ОДПІ прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000112201 від 26.03.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4 601 320 грн., з яких за основним платежем 4 516 332 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 84 988 грн. 00 коп.

Позивач, не погодившись із викладеними у акті перевірки висновками, звернувся зі скаргами до органів Міністерства доходів і зборів України. Як наслідок, рішенням про результати розгляду повторної скарги від 04.07.2013 року скасоване податкове повідомлення - рішення Нетішинського відділення Славутської ОДПІ № 0000112201 від 26.03.2013 року в частині донарахованого перевіркою податку на прибуток через неврахування підприємством у податковій звітності результатів попередньої перевірки (акт від 28.02.2012 року №178/23/32987115) та у відповідній частині штрафну санкцію. З урахуванням цього, Нетішинським відділенням Славутської ОДПІ прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000112101 від 23.07.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 4 518 991 грн. 00 коп., в тому числі 4 434 003 грн. 00 коп. за основним платежем та 84 988 грн. 00 коп. за штрафними санкціями.

Позивач, не погодившись з прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями № 0000112201 від 26.03.2013 року, № 0000112101 від 23.07.2013 року, звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Суд першої інстанції, при ухваленні оскаржуваної постанови виходив з того, що податковий орган правомірно нарахував податкові зобов'язання зі сплати податку на прибуток та прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення. На думку суду, особи (директори, засновники підприємств - субпідрядників, контрагентів позивача), прізвища яких фігурують у документах, які підтверджують здійснення господарських операцій, фактично не складали та не підписували ці документи, а тому, зазначені документи не можуть вважатись первинними для цілей оподаткування, тому не підтверджують витрати, які враховуються під час визначення податкових зобов'язань.

Проте з висновками суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до положень п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Законом України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (робіт, послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Вказані норми узгоджуються з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п.5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для іх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до підпункту 5.3.9. пункту 5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999 року № 996-14 зі змінами і доповненнями встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

1. Встановлено, що ТОВ "Універсалбуд" віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, отримані від ТОВ"Оллерус-Буд" субпідрядні роботи на суму 19 076 388 грн.

В матеріалах справи міститься ряд договорів субпідряду на виконання будівельних робіт, укладених між позивачем як генпідрядником та ТОВ "Оллерус-Буд" як субпідрядником.

Відповідно до їх змісту субпідрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботи як власними механізмами та матеріалами, так і механізмами та матеріалами підрядника, а підрядник зобов'язується прийняти та оплатити вартість виконаних робіт в порядку, визначеному договором та за цінами, які зазначені в кошторисній документації, що додається до цього договору. Розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі актів виконаних робіт. Також згідно з положеннями договорів підрядник зобов'язаний призначити на об'єкт відповідальну особу, уповноважену від імені Підрядника в будь-який час здійснювати контроль, технічний нагляд за відповідністю обсягів та якістю виконаних субпідрядником робіт; забезпечити субпідрядника побутовими та складськими приміщеннями.

На підтвердження виконання договорів субпідряду позивачем надані довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, підписані субпідрядником ТОВ "Оллерус- Буд" (ОСОБА_4) та генпідрядником ТОВ "Універсалбуд", копії платіжних документів.

На думку суду першої інстанції, ТОВ "Оллерус-Буд" не володіло достатніми активами, які б дозволяли йому виконати вказаний значний обсяг будівельних робіт за договорами з позивачем. Зокрема, податковими органами встановлена відсутність у ТОВ "Оллерус-Буд" будь-яких основних фондів, найманих працівників, товарно - матеріальних цінностей, транспорту та устаткування, необхідних для виконання будівельних робіт. Крім того, суд врахував пояснення директора ТОВ "Оллерус-Буд" ОСОБА_4, надані ним під час розслідування кримінальної справи, порушеної за фактами фінансових зловживань та фіктивного підприємництва, наявні у матеріалах справи. Вказана особа пояснила, що підписи від його імені в актах виконаних робіт та довідках про вартість виконаних робіт по взаєморозрахунках із ТОВ "Унверсалбуд" виконані не ним, а іншою особою.

Колегія суддів вважає безпідставним твердження про неспроможність підприємством TOB «Оллерус-Буд» здійснити виконання робіт, які передбачені договорами між позивачем та TOB «Оллерус-Буд» відображені в бухгалтерському та податковому обліку TOB «Універсалбуд». На думку суду першої інстанції, така неспроможність доводиться фактом відсутності трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення господарської діяльності. Разом з тим, такі обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій, з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення цивільно-правових, а не трудових договорів, тому вони не можуть бути підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства підприємством TOB «Оллерус-Буд», а тим більше TOB «Універсалбуд», оскільки не залежать від волі останнього.

Безпідставним також є посилання в оскаржуваній постанові на покази ОСОБА_4 (протокол допиту свідка від 22.07.2012 року), оскільки встановлено, що в кримінальній справі, з якої були отримані покази свідка наявний інший протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 21.07.2012 року, в якому зафіксовані протилежні покази. Зокрема, свідок ОСОБА_4 зазначає про реальну, товарну господарську діяльність TOB «Оллерус-Буд», а також про підписання ним договірної та іншої документації. Однак суд першої інстанції безпідставно врахував один із протоколів як доказ фіктивності TOB «Оллерус-Буд», але не врахував інший протокол.

Крім того, в оскаржуваній постанові суд першої інстанції зазначає що згідно з поясненнями інженера технагляду TOB «Подільський господар 2004» (замовника будівельних робіт в TOB «Універсалбуд») ОСОБА_5, який контролював виконання будівельно-монтажних робіт по реконструкції з добудовою підприємства з виробництва молока безприв'язного утримання корів на території с. Саверці Шепетівського району, де TOB «Оллерус-Буд» виступало субпідрядником, вказане підприємство йому не відоме, будь-які роботи ним не виконувалися.

Проте, колегія суддів вважає, що пояснення ОСОБА_5 не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки відповідно до ч.І ст.83 8 Цивільного кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Таким чином, ОСОБА_5 не зобов'язаний був знати про субпідрядників TOB «Універсалбуд», оскільки, по-перше, генпідрядник самостійно відповідає за своїх субпідрядників, а по-друге, всі залучені генпідрядником ресурси та потужності третіх осіб сприймаються замовником як ресурси та потужності самого генпідрядника.

2. ТОВ "Універсалбуд" віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, вартість отриманих від ТОВ "Респект-2000" товарів (будівельні матеріали) та будівельних робіт на загальну суму 602 130 грн.

Встановлено, що між позивачем та ТОВ "Респект-2000" укладений договір купівлі-продажу №11-08/10-2 від 10.08.2011 року, відповідно до якого ТОВ "Респект-2000" (продавець) передавав у власність покупцю (ТОВ "Універсалбуд") будівельні матеріали. Відповідно до умов договору передача продавцем товару оформлюється у тому числі актом прийому-передачі товару.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано видаткову накладну №29 від 18.08.2011 року та податкову накладну від 18.08.2011 року №29. Акти прийому-передачі товару та будь-які документи, які підтверджують транспортування товару від постачальника або місця продажу до покупця, судом не встановлені, позивачем не надані.

Також між позивачем та ТОВ "Респект-2000" укладений договір субпідряду №11-97/06-05 від 06.07.2011 року, відповідно до якого субпідрядник - ТОВ "Респект-2000" зобов'язується на свій ризик виконати роботи з Реконструкції системи очищення та повернення в технологічний цикл виробничо-дощових стічних вод як власними механізмами та матеріалами, так і механізмами та матеріалами Підрядника, а Підрядник зобов'язується прийняти та оплатити вартість виконаних робіт в порядку, визначеному цим договором та за цінами, які зазначені в кошторисній документації, що додається до цього договору.

На підтвердження виконання договору позивачем надано копії платіжних документів, довідку про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року та акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року.

Разом з тим, судом першої інстанції взято до уваги, що податковими органами встановлена відсутність у ТОВ "Респект - 2000" найманих працівників, що не дозволяло йому виконати вказаний у актах та довідках значний обсяг будівельних робіт.

Також, суд врахував пояснення директора ТОВ "Респект-2000" ОСОБА_6, надані ним під час розслідування кримінальної справи, порушеної за фактами фінансових зловживань та фіктивного підприємництва, який пояснив, що будь - які дії від імені товариства ним не вчинялись, документи не оформлялись.

Крім того, встановлено, що за місцем реєстрації вказаного товариства ( АДРЕСА_1) проживає гр. ОСОБА_7, яка жодного відношення до діяльності ТОВ "Респект-2000" не має та про існування такого не знає.

В свою чергу колегією суддів встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 10.08.2011р., укладеного між позивачем та TOB "Респект-2000", приймання-передача товару здійснюється за адресою складу покупця (п.4.1) та вартість товару включає в себе вартість доставки (п.3.1). Отже, складати будь-які транспортні документи у позивача не було необхідності. Що ж до актів приймання-передачі товару, то їх зберігання після використання товару у господарській діяльності є недоцільним.

Також, колегія суддів вважає безпідставним твердження суду першої інстанції про неспроможність TOB «Респект-2000» здійснити виконання робіт, які передбачені договорами, укладеними з позивачем та відображені в бухгалтерському та податковому обліку TOB «Універсалбуд». Зокрема, суд зазначає про відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення господарської діяльності. Проте, на думку колегії, такі обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій, з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення цивільно-правових, а не трудових договорів, тому вони не можуть бути підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства підприємством TOB "Респект-2000" та позивачем, оскільки не залежать від волі останнього.

Що стосується посилання суду на пояснення та протокол допиту свідка ОСОБА_6, в рамках кримінальної справи, колегія суддів звертає увагу, що покази осіб опитаних в рамках кримінальної справи оцінюються судом під час такої кримінальної справи в порядку передбаченому КПК України та не мають наперед встановленої сили. Будь-який з вироків, якими б була підтверджена вина службових осіб TOB «Респект-2000» у вчиненні злочинів немає.

3. ТОВ "Універсалбуд" віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, вартість отриманих від ТОВ "Проммаст-стандарт" товарів (будівельні матеріали) на суму 67 891 грн.

Між позивачем та ТОВ "Проммаст-стандарт" укладений договір поставки №32 від 20.10.2011 року, відповідно до якого ТОВ "Проммаст-стандарт" як постачальник зобов'язується поставити товар (будівельні матеріали), ТОВ "Універсалбуд" як покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Для підтвердження виконання умов договору позивачем надані видаткові накладні №5526 від 24.10.2012 року, №8726 від 29.11.2011 року, №8357 від 1.11.2011 року, №6127 від 13.12.2011 року, податкові накладні №31 від 02.11.2011 року, №132 від 24.11.2011 року, №195 від 30.11.2011 року, копія сертифікату якості ПАТ "Волинь-Цемент" на портландцемент з шлаком.

В оскаржуваній постанові судом зазначено, що позивачем не надані будь-які документи, які підтверджують транспортування вказаного товару від постачальника до покупця.

Крім того, податковим органом надані докази відсутності вказаного підприємства за адресою реєстрації. Вказана інформація отримана від Бориспільської ОДПІ на підставі акту від 26.09.2012 року №252/22-1/37563531 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Проммаст-стандарт", яким не підтверджена реальність здійснення господарських операцій ТОВ "Проммаст-стандарт" із підприємствами-постачальниками, їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

Також, суд врахував пояснення директора ТОВ "Проммаст-стандарт" ОСОБА_9, надані нею під час розслідування кримінальної справи, порушеної за фактами фінансових зловживань та фіктивного підприємництва, наявні у матеріалах справи. Вказана особа пояснила, що будь-які документи по господарських взаємовідносинах з ТОВ "Універсалбуд" вона не підписувала, будь-які дії від імені вказаного товариства не вчиняла.

Так, що стосується відсутності у позивача товарно-транспортної накладної на поставлений TOB "Проммаст-стандарт" товар, встановлено, що вона відсутня по причині того, що не була надана постачальником. Колегія суддів звертає увагу, що наявність чи відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції.

Крім того, факт відсутності підприємства за місцем його реєстрації не може бути доказом його фіктивності, оскільки юридична особа може мати як юридичну, так і фактичну адреси.

Що стосується посилання суду першої інстанції на пояснення та протокол допиту свідка ОСОБА_9, в рамках кримінальної справи, необхідно звернути увагу на те, що покази осіб опитаних в рамках кримінальної справи оцінюються судом під час такої кримінальної справи в порядку передбаченому КПК України та не мають наперед встановленої сили. Будь-який з вироків, якими б була підтверджена вина службових осіб TOB «Проммаст-стандарт» у вчиненні злочинів немає.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Всупереч роз'ясненням та позиції Вищого адміністративного суду України, які відображені у листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, судом першої інстанції не було з'ясовано зазначені вище обставини.

Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що на підтвердження руху активів у процесі здійснення господарської діяльності, позивачем було надано: копії платіжних доручень про розрахунки між замовниками робіт і позивачем та між позивачем і субпідрядними організаціями, копії сальдо-оборотних відомостей по бухгалтерських рахунках. Зазначені документи в повній мірі підтверджують рух активів та зміни у структурі активів позивача у процесі здійснення господарських операцій.

На підтвердження зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку позивачем були надані копії видаткових накладних на товар, сертифікатів якості та відповідності, копії довідок про вартість виконаних робіт та актів приймання виконаних будівельних робіт. Вказані документи підтверджують перехід активів у вигляді виконаних робіт від субпідрядних організацій до позивача та від позивача до замовників робіт і повністю підтверджують факт їх використання у господарській діяльності позивача, оскільки такий рух активів базується на договірних зобов'язаннях позивача по виконання договорів підряду, які наявні у матеріалах справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки зазначеним вище доказам та не обґрунтував причин відхилення цих доказів, внаслідок чого було допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Витрати, понесені TOB «Універсалбуд» для придбання товарів, робіт, послуг від своїх контрагентів, повністю підтверджуються фактом виконання робіт на будівельних об'єктах, на яких підприємство виступало генеральним підрядником.

Також, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Крім того, несплата одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним певних вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів-постачальників.

Лише встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або факту його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх доказах, які одержані з дотриманням закону.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в ньому не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним, хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Разом з тим, відповідачем лише зазначено про відсутність реальності робіт та послуг, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, через призму характеристики контрагента, що на думку відповідача, може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом, що є тільки припущенням.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови суду першої інстанції, оскільки позивачем доведено реальність здійснення господарських операцій, а відтак податкові повідомлення-рішення № 0000112201 від 26.03.2013 року, № 0000112101 від 23.07.2013 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

За таких обставин, відповідно до ст. 94 КАС України, поверненню з Державного бюджету України підлягає 4730,00 грн. сплаченого судового збору.

В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи встановлене порушення судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалбуд" задовольнити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Нетішинського відділення Славутської об'єднананої державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області від 26.03.2013 року №0000112201, від 23.07.2013 року №0000112201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалбуд" судові витрати у розмірі 4730,00 грн., шляхом безспірного списання з рахунку Нетішинського відділення Славутської об'єднананої державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "27" березня 2014 р.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Ватаманюк Р.В.

Мельник-Томенко Ж. М.