Постанова № 37886517, 25.03.2014, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 року Справа № 803/410/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

при секретарі судового засідання Піянзіну О.К.,

за участю представника позивача Богдана А.Ю.,

представника відповідача Богук-Сафарової О.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Волинський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в інтересах філії «Маневицька дорожньо-експлуатаційна дільниця» до Маневицького відділення Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Волинський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в інтересах філії «Маневицька дорожньо-експлуатаційна дільниця» (далі - філія «Маневицька ДЕД» ДП «Волинський облавтодор», філія) звернулося з адміністративним позовом до Маневицького відділення Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Ківерцівська ОДПІ ГУ Міндоходів (Маневицьке відділення)) про скасування рішення від 4 лютого 2014 року № 000005311 про застосування штрафних санкцій у розмірі 27 860 грн. 50 коп. та нарахування пені в розмірі 3 529 грн. 44 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним рішенням від 4 лютого 2014 року № 000005311 до позивача застосовані штрафні санкції та нарахована пеня на загальну суму 31 389 грн. 94 коп. Позивач не погоджується із вказаним рішенням з наступних підстав.

Відповідно до пунктів 1.1, 3.1 Положення про філію «Маневицька ДЕД» ДП «Волинський облавтодор» філія є відособленим структурним підрозділом ДП «Волинський облавтодор» і не є юридичною особою, а тому не є учасником господарських відносин. Вважає, що оскаржуване рішення відповідача суперечить абзацу 2 частини восьмої, частині дванадцятій статті 9 Закону України «Про збір та облік1 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Крім того, зазначає, що причиною несвоєчасної сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є відсутність своєчасного бюджетного фінансування дорожньої галузі України зі сторони центральних органів державної виконавчої влади. Відтак, штрафні санкції та пеня за несвоєчасну сплату єдиного внеску нараховані згідно із оскаржуваним рішенням безпідставно.

Представник відповідача в поданому письмовому запереченні від 24 березня 2014 року № 633/10/03-05-10-09 та в судовому засіданні пред'явленні позовні вимоги заперечила, посилаючись на правомірність дій і рішень відповідача. Вважає, що рішення від 4 лютого 2014 року № 000005311 про застосування штрафних санкцій у розмірі 27 860 грн. 50 коп. та нарахування пені в розмірі 3 529 грн. 44 коп. прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим, просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що філія «Маневицька дорожньо-експлуатаційна дільниця» дочірнього підприємства «Волинський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» створена як відособлений структурний підрозділ дочірнього підприємства «Волинський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», утвореного відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг України від 9 квітня 2002 року № 156.

Пунктом 19-1.1.22 статті 19-1 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи здійснюють стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Відповідно до пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Рішенням начальника Ківерцівської ОДПІ ГУ Міндоходів (Маневицьке відділення) про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 4 лютого 2014 року № 000005311, на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», до філії «Маневицька ДЕД» ДП «Волинський облавтодор» застосовано штраф в сумі 27 860 грн. 50 коп. та нарахована пеня у розмірі 3 529 грн. 44 коп. за період з 23 вересня 2013 року до 27 січня 2014 року.

Як вбачається з довідки про перерахування коштів на виплату заробітної плати та сплати єдиного соціального внеску по філії «Маневицька ДЕД» ДП «Волинський облавтодор» з 1 серпня 2013 року по 2 березня 2014 року, позивачем несвоєчасно сплачено єдиний внесок, що тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

На думку суду, відповідач довів правомірність оскаржуваного в даній адміністративній справі рішення, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 307.2 статті 307 Податкового кодексу України єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування сплачуються платником податку в порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 6 зазначеного Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частин восьмої, дванадцятої статті 9 цього ж Закону платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Як передбачено частиною десятою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Відповідно до пункту 2 частини одинадцятої статті 25 цього ж Закону орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 4 лютого 2013 року № 000005311 прийняте у відповідності до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки позивачем був несвоєчасно сплачений єдиний внесок, що тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 25 вказаного Закону, у вигляді нарахування пені та застосування штрафу, відтак, відсутні правові підстави для скасування вказаного рішення.

Крім того, суд не бере до уваги посилання позивача на відсутність своєчасного бюджетного фінансування дорожньої галузі України як на причину несвоєчасності сплати єдиного внеску, оскільки це не звільняє позивача від обов'язку своєчасно сплачувати єдиний внесок та не звільняє його від відповідальності, передбаченої статтею 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у вигляді нарахування пені та застосування штрафу за прострочення платежу.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною першою, другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, оскільки рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 4 лютого 2013 року № 000005311 прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства України, тому з наведених вище підстав у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

За правилами частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Волинський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (43001, м. Луцьк, вул. Ковельська, 41, код ЄДРПОУ 32035139) в дохід держави несплачений судовий збір у сумі 1 644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.Я. Ксензюк