Рішення № 37884974, 21.03.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 березня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів ЛЕСКА В.В., КОЖУХ О.А.

при секретарі ПУДАК О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом Чернівецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України О. Солдатова в інтересах військової частини А 1927 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної державі, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, від імені та в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_3, на рішення Виноградівського районного суду від 15 січня 2014 р., -

в с т а н о в и л а :

Чернівецький прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України О. Солдатов в інтересах держави в особі військової частини А 1927 звернувся 25.09.2013 р. до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 Мотивував наступним. Перевіркою, проведеною прокуратурою в лютому 2013 р., встановлено, що у січні 2013 р. у військовій частині А 0264 була виявлена нестача запасних частин і приладдя до БМП-2, заводські номери ХО7ЖТ0057, ХО7ЖТ0045, ХО6ЖТ6513, на загальну суму 104121,02 грн., а також було виявлено нестачу паливно-мастильних матеріалів зенітно-ракетного взводу 1-го механізованого батальйону, а саме ДП-«З» 542 кг і М-40 57,7 кг на загальну суму 16209,42 грн., всього з урахуванням кратності «три» та 20% ПДВ на суму 120330,44 грн. Ці факти підтверджуються актом службового розслідування, наказами від 08.01.2013 р. За результатами службового розслідування притягнуто до повної матеріальної відповідальності командира інженерно-саперного взводу механізованого батальйону лейтенанта ОСОБА_2 як матеріально-відповідальну особу, наказами командира в/ч А 0264 зобов'язано внести ці суми до Книги грошових стягнень та нарахувань і утримувати суми нестачі з відповідача.

Обов'язки зі збереження озброєння, техніки, спорядження, речового та іншого майна покладені на відповідача ст. 120 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України. Нестача виникла внаслідок протиправної поведінки ОСОБА_2, недбалого виконання службових обов'язків, порушення вимог Положення про військове (корабельне) господарство Збройних сил України, затвердженого наказом Міноборони України від 16.07.1997 р. № 300, ст.ст. 11, 12, 16, 58, 59, 63 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ. За приписами Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 р. № 243 (п.п. 13, 16), на підставі Переліку військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношення до його вартості, затвердженого Постановою КМ України від 02.11.1995 р. № 880, до відшкодування вартості нестачі відповідачем застосовано кратність, яка указаним Положенням передбачена у межах від 2-х до 10-ти. 08.01.2013 р. ОСОБА_2 вибув з в/ч А 0264 для подальшого проходження служби до в/ч А 1927, у цю ж військову частину передано дебіторську заборгованість відповідача за завдану шкоду в розмірі 119077,79 грн.

Посилаючись на ці обставини та на положення законодавства щодо представництва прокурором інтересів держави, позивач просив стягнути зі ОСОБА_2 на користь держави в особі в/ч А 1927 у відшкодування завданої майнової шкоди 119077,79 грн.

Рішенням Виноградівського районного суду від 15.01.2014 р. позов задоволено частково, стягнуто зі ОСОБА_2 на користь держави в особі військової частини А 1927 у відшкодування завданої шкоди 112888,76 грн.

Відповідач ОСОБА_2, від імені та в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_3, рішення суду оскаржив, вважає його незаконним та необґрунтованим. Зокрема, на думку апелянта: прокурор безпідставно пред'явив позов в інтересах в/ч А 1927, якій шкода не була завдана; суд не врахував положень Конституції України щодо визначення виключно законами України засад цивільно-правової відповідальності, тому питання відповідальності відповідача за завдану шкоду повинно регулюватися законом, а не постановою ВР України; позов не був доведений щодо розміру завданої шкоди; суд не врахував обставини, що є підставою для зменшення кратності розміру завданої шкоди до рівня дійсного розміру шкоди, тоді як суд управі прийняти таке рішення; суд неправильно вирішив питання про позовну давність, що її за заявою відповідача належало застосувати. Апелянт просить рішення скасувати, у позові - відмовити.

Заслухавши доповідь судді, розглянувши справу за правилами ст. 305 ч. 2 ЦПК України за відсутності учасників процесу, обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає цивільну справу в межах заявлених позивачем вимог, особа на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами і зобов'язана належно довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції (ст.ст. 10, 11, 57-61, ст. 303 ч. 1 ЦПК України).

Встановлено, що ст. лейтенант ОСОБА_2 наказом Міністра оборони України від 23.06.2007 р. № 593 був призначений на посаду командира інженерно-саперного взводу механізованого батальйону в/ч А 0264, наказом командира цієї військової частини від 24.07.2007 р. № 179 був зарахований до списків особового складу частини, а 14.08.2007 р. відповідач прийняв справи та посаду (а.с. 13, 14). Згідно із наказом командира в/ч А 0264 від 14.11.2011 р. № 259 ст. лейтенант ОСОБА_2 прийняв справи та посаду командира зенітно-ракетного взводу І-го механізованого батальйону (а.с. 63).

Актом службового розслідування, затвердженим 08.01.2013 р. командиром в/ч А 0264, наказом командира цієї військової частини від 08.01.2013 р. № 25 встановлено факт нестачі запасних частин, комплектуючих і приладдя до БМП-2, заводські номери ХО7ЖТ0057, ХО7ЖТ0045, ХО6ЖТ6513, що рахуються за зенітно-ракетним взводом І-го механізованого батальйону, на загальну суму 32558,17 грн., що з урахуванням кратності «три» та 20% ПДВ становить 104121,02 грн. (а.с. 23-27, 80-83). Наказом командира в/ч А 0264 від 08.01.2013 р. № 16 зафіксовано результати службового розслідування, проведеного 08.01.2013 р. за фактом виявлення нестачі паливно-мастильних матеріалів у зенітно-ракетному взводі І-го механізованого батальйону, а саме ДП-«З» 542 кг і М-40 57,7 кг на загальну суму 4502,62 грн., що з урахуванням кратності «три» та 20% ПДВ становить 16209,42 грн. (а.с. 77-79). Наказом командира в/ч А 0264 від 08.01.2013 р. № 22 зафіксовано результати службового розслідування, проведеного 08.01.2013 р. за фактом виявлення нестачі запасних частин, комплектуючих і приладдя до автомобілів ЗІЛ-130, в/н 31-28Р9, УРАЛ-4320, в/н 31-27Р9 і ПЗМ-2, в/н 31-29Р9, що рахуються за інженерно-саперним взводом І-го механізованого батальйону, на загальну суму 445,56 грн., що з урахуванням кратності «три» та 20% ПДВ становить 1604,02 грн. (а.с. 85-91). Наявність та обставини виявлення нестач майна, яке приймалося відповідачем під звіт, перелік майна, що належить, у т.ч., до бронетанкової та автомобільної техніки, підтверджуються інвентаризаційними та обліковими документами, поясненнями відповідача та інших службових осіб (а.с. 17-22, 28-30, 33-46, 48-53, 55-62, 64-67, 72-73), іншими матеріалами справи і ніким не спростовані. Даних про оспорювання відповідачем вищезгаданих наказів, результатів службових розслідувань у справі немає.

Наказом командира в/ч А 0264 від 08.01.2013 р. № 5, виданим на підставі наказу Командувача Сухопутних військ ЗСУ від 26.12.2012 р. № 673, ст. лейтенанта ОСОБА_2 у зв'язку з призначенням на посаду командира взводу інженерних конструкцій інженерної роти в/ч А 1927 виключено зі списків особового складу в/ч А 0264 та направлено для подальшого проходження служби до м. Виноградова (а.с. 54). Як випливає з листів в/ч А 0264 від 27.02.2013 р. № 73 і від 19.04.2013 р. № 115, адресованих командиру в/ч А 1927, довідки від 04.07.2013 р. № 216, виданої в/ч А 0264, листа в/ч А 1927 від 01.08.2013 р. № 109 на ім'я заст. Чернівецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України, записів у Книгах грошових стягнень і нарахувань в/ч А 0264 і в/ч А 1927 та у розрахунковій книжці ОСОБА_2 (а.с. 7-10, 15-16, 84, 74-76, 93), дебіторська заборгованість ОСОБА_2 за шкоду, завдану державі, була передана в розмірі 120330,44 грн. від в/ч А 0264 до в/ч А 1927 і на час подачі позову була з урахуванням часткової сплати боргу облікована в розмірі 119077,79 грн. за цією військовою частиною. Крім того, з вищевказаних документів у сукупності вбачається, що новому кредитору була передана заборгованість за усіма трьома епізодами нестачі і позову був пред'явлений виходячи із факту наявності сукупного боргу.

В силу положень ст.ст. 58, 59, 63, 120 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 р. № 548-XIV, командир особисто відповідає перед державою за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів. Відповідно до п.п. 1, 3, 13, 14 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 р. № 243 (далі - Положення), військовослужбовці несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети; військовослужбовці за шкоду, заподіяну, зокрема, втратою спеціальної техніки, інвентарних речей та деяких інших видів військового майна, несуть матеріальну відповідальність у 2 - 10-кратному розмірі вартості цього майна; перелік військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості, затверджується Кабінетом Міністрів України. Переліком військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості, затвердженим Постановою КМ України від 02.11.1995 р. № 880, визначено, що у трикратному розмірі відносно вартості військового майна відшкодовується винною особою нестача агрегатів, запасних частин, інструментів, приладів і приладдя до озброєння, військової техніки, устаткування, апаратури, засобів зв'язку, пального, масла і мастила, спеціальних рідин, палива, зокрема, нестача такого майна, що належить до бронетанкової та автомобільної техніки.

Таким чином, судом першої інстанції обставини справи встановлені в цілому повно і правильно, а висновки про обґрунтованість і доведеність позову щодо наявності нестачі, спричинення її винними діями відповідача та наявності підстав для відшкодування ним завданої державі шкоди вірні як такі. Заперечення відповідача, які стосуються необґрунтованості позову по суті, неналежне, на його думку, встановлення розміру шкоди, а також застосування строку позовної давності не заслуговують на увагу. Так, факти нестач та їх розміри підтверджені документально і деталізовано, як встановлена і винність відповідача у заподіянні шкоди, ці обставини у передбачений цивільним процесуальним законом спосіб відповідачем не спростовані. Позов пред'явлений у межах трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України), до того ж, відповідач по суті визнав наявність боргу внаслідок спричиненої ним нестачі, оскільки щомісячно сплачує його, на підтвердження чого сам подав довідку в/ч А 1927 від 04.12.2013 р. № 245 про утримання з нього на погашення боргу 5481,70 грн. (а.с. 128). Одночасні заперечення позову по суті та заява про застосування позовної давності виключають одне одного.

Поряд із цим, суд першої інстанції залишив поза увагою наступне. Абзацом четвертим пункту 16 Положення передбачено можливість зменшення судом суми стягнення за втрачене майно залежно від обставин, за яких заподіяно шкоду, ступеня вини та матеріального стану винної особи, за винятком випадків заподіяння шкоди злочинними діями, вчиненими в особистих корисливих цілях. Водночас, Положення імперативно передбачає відповідальність військовослужбовця за шкоду, завдану нестачею майна, перелік якого визначений КМ України, у 2 - 10-кратному розмірі вартості цього майна, тобто, не менш ніж у двократному розмірі вартості майна (п. 14). Відповідач, не заперечуючи по суті свого боргу, просив у суді першої інстанції врахувати його особу, сімейне і матеріальне становище та зменшити розмір стягнення до суми 32558,17 грн., яку він вважає розміром прямої дійсної шкоди, що була завдана. На обґрунтування свого прохання відповідач окрім вищезгаданої довідки про сплачене подав і довідку в/ч А 1927 від 03.12.2013 р. № 243 про те, що на його утриманні знаходяться дружина ОСОБА_4 і донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 129).

Колегія суддів у зв'язку з цим констатує, що у справі немає доказів заподіяння відповідачем державі шкоди злочинними діями, вчиненими в особистих корисливих цілях. Крім того, відповідач добросовісно сплачує борг, має на утриманні дружину і малолітню дитину, характеризується позитивно (а.с. 32), а сума боргу, що стягується, є значною, що істотно впливає на матеріальне становище сім'ї військовослужбовця.

З огляду на ці обставини в сукупності, на вимоги, встановлені п. 14 Положення, а також беручи до уваги, що попри неможливість із наведених причин зменшення розміру стягнення до суми у 32558,17 грн., ця сума не є розміром прямої дійсної шкоди й тому, що враховує лише один епізод нестачі з трьох, колегія суддів приходить до висновку про можливість зменшення розміру стягнення до двократного від вартості майна, нестачу якого виявлено.

За установленими правилами встановлення розміру нестачі у кратному розмірі від вартості майна, врахуванню підлягає також ПДВ.

Отже, за епізодом нестачі запасних частин, комплектуючих і приладдя до БМП-2 загальну вартість майна визначено у 32558,17 грн., тому розмір нестачі із кратністю «три» становить 117209,40 грн. (32558,17 грн. + 20% = 39069,80 грн. х 3 = 117209,40 грн.), однак, пред'явлення до стягнення меншого розміру боргу (104121,02 грн.) є цивільним і процесуальним правом позивача, яким він розпорядився на власний розсуд (ст. 12 ч. 1 ЦК України, ст. 11 ч. 2 ЦПК України), що прав відповідача не порушує. Розмір нестачі за цим епізодом із кратністю «два» становить 78139,60 грн. (39069,80 грн. х 2).

За епізодом нестачі паливно-мастильних матеріалів загальну вартість майна визначено у 4502,62 грн., тому розмір нестачі із кратністю «три» становить 16209,42 грн. (4502,62 грн. + 20% = 5403,14 грн. х 3 = 16209,42 грн.). Розмір нестачі за цим епізодом із кратністю «два» становить 10806,28 грн. (5403,14 грн. х 2).

За епізодом нестачі запасних частин, комплектуючих і приладдя до автомобілів ЗІЛ-130, УРАЛ-4320 і ПЗМ-2 вартість майна визначено у 445,56 грн., тому розмір нестачі із кратністю «три» становить 1604,01 грн. (445,56 грн. + 20% = 534,67 грн. х 3 = 1604,01 грн.), фактично пред'явлено до стягнення 1604,02 грн. Розмір нестачі за цим епізодом із кратністю «два» становить 1069,34 грн. (534,67 грн. х 2).

Разом розмір нестачі із кратністю «два» становить 90015,22 грн. (78139,60 грн. + 10806,28 грн. + 1069,34 грн.). У зв'язку з таким вирішенням питання про відшкодування шкоди та обставина, що суд першої інстанції помилково виключив із суми стягнення 6188,03 грн., не має значення. Суд не мав належних підстав брати до уваги довідку, підписану лише помічником командира в/ч А 1927 з фінансово-економічної роботи, про стягнення зі ОСОБА_2 6188,03 грн. на погашення боргу (а.с. 174), оскільки довідка не містить дати її складення, вихідних реквізитів, штампу, печатки та не підписана командиром частини, а тому не є документом і не відповідає вимогам ст.ст. 57-59, 64 ЦПК України щодо належності і допустимості письмового доказу.

Інші доводи апеляції про необхідність повної відмови в позові теж не можуть бути враховані. Так, відповідно до п. 30 Положення, якщо військовослужбовець вибув на нове місце служби до повного відшкодування заподіяної ним шкоди, то утримання грошової суми за новим місцем служби провадиться на підставі запису у грошовому атестаті; списання сум заборгованості за попереднім місцем служби у цьому випадку провадиться лише в разі отримання письмового підтвердження про їх стягнення за новим місцем служби військовослужбовця. Тобто, указане питання врегульоване спеціальною правовою нормою, у зв'язку з чим в/ч А 1927 є належним кредитором боржника ОСОБА_2 за зобов'язаннями, що виникли з факту заподіяння шкоди державі, а відтак - є належним позивачем.

Конституцією України (1996 р.) встановлено, що виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності (ст. 92 ч. 1 п. 22), пунктом 1 Розділу XV «Перехідні положення» Конституцій встановлено, що закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України. Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, було затверджене 23.06.1995 р. Постановою Верховної Ради України № 243, яка є чинною. На час прийняття указаної Постанови була чинною Конституція (Основний Закон) України (1978 р.) у відповідній редакції, що відносила до виключного відання Верховної Ради України здійснення законодавчого регулювання відносин, які потребують такого врегулювання (ст. 97 ч. 3 п. 13), законодавче регулювання і контроль за забезпеченням конституційних прав, свобод і обов'язків громадян України (ст. 97 ч. 3 п. 16) та встановлювала, що Верховна Рада України приймає закони України, постанови, декларації, звернення, заяви (ст. 97 ч. 4). Таким чином, питання про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, було врегульовано до набрання чинності Конституцією України (1996 р.) у порядку, що відповідав положенням Конституції України (1978 р.). Підстав вважати, що указаний порядок притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності за заподіяну державі шкоду суперечить положенням чинної нині Конституції України щодо встановлення законом засад цивільно-правової відповідальності немає, ця норма Конституції діє з моменту набрання нею чинності і зворотної дії в часі не має, відповідне Положення не визнавалося неконституційним чи незаконним. Навпаки, до цього Положення вносилися зміни і доповнення Законом України від 21.12.2000 р. № 2171-ІІІ, чим держава визнала Постанову Верховної Ради України від 23.06.1995 р. № 243 та затверджене нею Положення законодавчими актами.

Відтак, апеляцію на підставі ст. 309 ч. 1 п.п. 2-4 ЦПК України слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити, позов задовольнити частково, зменшивши розмір стягнення до двократного від вартості майна, нестачу якого виявлено, та відмовивши в решті позову. Документально підтверджена сплата ОСОБА_2 коштів у рахунок погашення указаного боргу підлягає врахуванню в розрахунках між сторонами. Питання про судові витрати слід вирішити відповідно до прийнятого рішення.

Керуючись ст. 307 ч. 1 п. 3, ст. 309 ч. 1 п.п. 2-4, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, від імені та в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_3, задовольнити частково, рішення Виноградівського районного суду від 15 січня 2014 р. змінити, позов Чернівецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України О. Солдатова в інтересах військової частини А 1927 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної державі, задовольнити частково, стягнути зі ОСОБА_2, мешканця АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь держави в особі військової частини А 1927, код ЄДРПОУ 08085183, у відшкодування заподіяної шкоди 90015,22 грн. (дев'яносто тисяч п'ятнадцять гривень 22 коп.), у решті позову - відмовити.

Стягнути судовий збір: зі ОСОБА_2 в розмірі 1350,17 грн. в дохід держави; з в/ч А 1927 на користь ОСОБА_2 у розмірі 121,80 грн.; решту судових витрат віднести за рахунок держави.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскар жене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді