Ухвала суду № 37884813, 25.03.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/4634/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Білоуса О.В. Курка О. П.

при секретарі: Лозінській Н.В.

за участю представників сторін:

позивач : Паляниця Галина Василівна, Аврамчук Юлія Віталіївна

відповідач (апелянт) : Пінчук Наталія Іванівна, Лічман Людмила Вікторівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Шепетівський лісгосп" до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницької області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство "Шепетівський лісгосп" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністратим позовом до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницької області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2014 року задоволено позов. Не погоджуючи з вищевказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд задовольнити її.

Представники позивача заперечували проти задоволення вищевказаної апеляційної скарги та просили суд залишити її без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 195 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої та апеляційної інстанції, встановлено, що висновком Акту №195/22/00993320 від 02.09.2013 року "Про результати планової виїзної перевірки Державного підприємства "Шепетівське лісове господарство", код за ЄДРПОУ 00993320 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року" (далі - Акт) стверджено, що перевіркою встановлено порушення: пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.5 п.138.8, 138.10.3 (е) п.138.10 ст.138, пп.139.1.6, 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток, що перевірявся, на загальну суму 183155 гривень; п.189.1 ст.189, п.201.1, п.201.6, п.201.10 ст.201, абз. а) п.198.1 п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 81030 гривень.

Позивачем було подано заперечення №929 від 06.09.2013 року на Акт до Шепетівської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області. Згідно відповіді №1758/10/22-125 від 13.09.2013 року, висновки, які були зроблені за результатами планової виїзної перевірки та відображені в Акті перевірки залишилися в силі.

Згідно податкового повідомлення - рішення форми "Р" №0001292200 від 13.09.2013 року на підставі акту перевірки, встановлено порушення пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.5 п.138.8, 138.10.3 (е) п.138.10 ст.138, пп.139.1.6, 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на 206045 гривень, з яких за основним платежем - 183155 гривень і за штрафними (фінансовими) санкціями - 22890 гривень.

Податковим повідомленням - рішенням форми "Р" №0001302200 від 13.09.2013 року на підставі акту перевірки, встановлено порушення п.189.1 ст.189, п.201.1, п.201.6, п.201.10 ст.201, абз. а) п.198.1 п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 ПК України у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на 99038,5 гривень, з яких за основним платежем - 81030 гривень і за штрафними (фінансовими) санкціями - 18008,5 гривень.

Державне підприємство "Шепетівське лісове господарство" 25.09.2013 року зверталося до Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області з первинною скаргою №1014 на податкові повідомлення-рішення, але Рішенням про результати розгляду первинної скарги №8164/10/22-01-10-03-14 від 26.11.2013 року податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Орган доходів визначив податкові зобов'язання позивачу по податку на прибуток на загальну суму - 183155 гривень, виходячи з такого:

1) витрати, які не підтверджені податковими накладними, які на думку відповідача оформлені з порушеннями по взаємовідносинам по правочинам з ФОП ОСОБА_7 на загальну суму 32642 гривень і ФОП ОСОБА_6 на суму 33770 гривень;

2) витрати, які не є господарською діяльністю (списання запчастин без документів) пов"язані із збоєм у програмі бухобліку (стрибок напруги) - 50072 гривень;

3) витрати, які не є господарською діяльністю (списання транспортно-заготівельних витрат без документів - 65078 гривень.

Задовольняючи вищевказаний адміністративний позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що суб'єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів, що діяв у межах Закону, а тому дії відповідача щодо винесення оскаржуваного рішення є протиправними, а рішення за цих обставин повинно бути скасоване. Колегія суддів погоджується з вищевказаним висновком.

На виконання протокольної ухвали суду сторони провели звірку, щодо підтвердження витрат, яка оформлена Актом від 29.01.2014 року, копію якого надано суду. Відповідно до висновку цього акту, який представники відповідача підтвердили у суді, сформовані витрати рахунку 23.8 "транспортно-заготівельні витрати" за 2008 рік у сумі 80809,74 гривень, за 2010 рік в сумі 381840,62 гривень (14580,05 грн. + 3335 грн. + 363925,57 грн. та списані в 1 кварталі 2011 року в сумі 2300 гривень підтверджені первинними бухгалтерськими документами (прибуткових накладних, актів приймання-передачі наданих послуг, товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур, банківських та касових документів, договорів, актів списання матеріальних запасів). З урахуванням цього факту і довідки ПАТ "Хмельницькобленерго", Акту виконаних робіт №18 від 11.04.2011 року, витягу з оперативного журналу, суд вважає, що мав місце факт збою у бухгалтерській програмі "АБ-Офіс" в квітні 2011 року у зв"язу із стрибком напруги, наслідком чого стали некоректні проводки, які зменшили витрати позивача на суму 555925 гривень, так як є первинні документи, які підтверджують витрати позивача. Вищенаведене, також підтверджує Бухгалтерська довідка від 05.06.2011 року.

Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Мінфіну №291 від 30.11.1999 року, Рахунок 23 "Виробництво", призначений для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг). За дебетом рахунку 23 "Виробництво" відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також розподілені загальновиробничі витрати і втрати від браку продукції (робіт, послуг) з технологічних причин, за кредитом - вартість фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом готової продукції (у дебет рахунків 26, 27), вартість виконаних робіт і послуг (у дебет рахунку 90), собівартість виготовлених у допоміжних (підсобних) виробництвах виробів, робіт, послуг (інструменту, енергії, ремонтно-транспортних послуг тощо).

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №325 від 24.05.2013 року визнано таким, що втратив чинність наказ Міністерства лісового господарства України №72 від 17.07.1996 року (зареєстрований у Мінюсті України 16.08.1996 року за №459/1484), яким було затверджено Інструкцію по плануванню, обліку та калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах лісового господарства України (далі - Інструкція). Згідно п.140 Інструкції, яка була чинною на момент спірних правовідносин, у разі виявлення неправильного або несвоєчасного віднесення витрат до собівартості продукції чи виявлення в результаті інвентаризації або перевірки нестач (надлишків) сировини, матеріалів, палива, незавершеного виробництва і готової продукції в цехах і на складах підприємства, а також у разі виявлення помилок в обліку витрат, що відносяться до попередніх періодів, до собівартості вносяться необхідні виправлення.

Відповідно до Бухгалтерських довідок від 05.06.2011 року і від 21.09.2011 року, Інвентаризаційних описів за 2011 рік у червні та вересні 2011 року списано: запчастини у витрати виробництва; витрати на собівартість готової продукції; витрати незавершеного виробництва, що відповідно вказує на відсутність порушень позивача щодо цього, адже його дії кореспондуються із діючою на той час Інструкцією по плануванню, обліку та калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах лісового господарства України (п.140 Інструкції).

В судовому засіданні сторони не оспорювали факти дійсності Договорів: №284 від 05.07.2011 року №62 від 14.02.2011 року, №31-ю від 14.02.2012 року, №247-ю від 03.09.2012 року позивача з ФОП ОСОБА_6 і Договорів: №280 від 05.07.2011 року, №36-ю від 14.02.2012 року, №147-ю від 25.06.2012 року, №246-ю від 13.09.2012 року позивача з ФОП ОСОБА_7 в яких позивач є замовником ( т.2 стор. 2 - 28 справи), тому це не потребує доказування, відповідно до вимог ч.3 ст.72 КАС України, адже проти цього не заперечують сторони і в суду не має сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Реальність вищенаведених правочинів позивача з ФОП ОСОБА_7 і ФОП ОСОБА_6 підтверджена Актами наданих послуг, податковими накладними, даними бухобліку, Реєстрами виданих і отриманих податкових накладних.

В судовому засіданні представники відповідача вказали, що ФОП ОСОБА_7 і ФОП ОСОБА_6 порушили порядок оформлення податкових накладних для ДП "Шепетівський лісгосп", наслідком чого є завищення витрат останнім, чому суд дає критичну оцінку, адже це спростовується цими податковими накладними і довідками ФОП ОСОБА_7 і ФОП ОСОБА_6, якими вони стверджують що при проведенні перевірок за період 01.04.2011 року по 31.12.2012 року орган доходів і зборів не встановив порушень щодо правильності оформлення податкових накладних за послуги надані ДП "Шепетівський лісгосп", згідно укладених правочинів.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Згідно п.138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.138.4 ст.138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.8 ст.138 ПК України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

У відповідності до п. 200.3 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Податкові накладні надані позивачу ФОП ОСОБА_7 і ФОП ОСОБА_6, після виконання правочинів, які не є недійсними і вони підверджені доказами щодо реального їх виконання, тому позивач не повинен нести відповідальність за цих підприємців, коли орган доходів і зборів не встановив їх порушень і таких не має в тому числі щодо порядку їх заповнення.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницької області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 31 березня 2014 року.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Білоус О.В.

Курко О. П.