Постанова № 37884275, 26.03.2014, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/1721/14

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 878,10 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 878,10 грн.

У позовній заяві позивач просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 878,10 грн.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована в Управлінні Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

В порушення п.6 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідач не в повному обсязі сплатив страхові внески. За 2010 рік за відповідачем рахується заборгованість зі сплати страхових внесків в розмірі 878,10 грн.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суддя вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що згідно картки особового рахунку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідач має заборгованість у розмірі 878.10 грн. (а.с.7).

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Абзацем 5,6 ч. 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ", який діє з 01.01.2011 року, встановлено: "Стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011, у тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011, у тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 не настав, та відповідних сум штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим законом."

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно з п.5 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками є роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами).

Відповідно до п. 6 ст. 20 Закону України № 1058-IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Під час розгляду справи суддею встановлено, що позивачем відповідачу була сформована та надіслана вимога № ф-182 від 07 жовтня 2013 року про сплату боргу на суму 878,10 грн. (а.с.8).

На час розгляду справи відповідач у добровільному порядку борг зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 878,10 грн. не сплатив, у зв'язку із чим суддя вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.14, 15, 17, 18, 20, 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-I, ст.ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 878,10 грн. задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ід. код НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (93600, Луганська область, смт. Станиця Луганська, вул. 1 Травня, 20; р/р 25601301754 в ЛОУ «Ощадбанка» м. Луганськ, МФО 304665, ід. код 21792637) заборгованість зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 878,10 грн. (вісімсот сімдесят вісім гривень 10 копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції у разі її прийняття в письмовому провадженні подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя С.В. Борзаниця