Рішення № 37884020, 24.03.2014, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/199/2014

Справа № 537/6800/13-ц

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.03.2014 року м. Кременчук

Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді Сьоря С.І., при секретарі Ткач О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці Полтавської області цивільну справу за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до фізичної особи ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, припинення право власності, визнання права власності на майно, стягнення грошової компенсації вартості частки у праві спільної власності,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою відповідно до якої просила суд винести рішення яким встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 01 жовтня 1995 року по 01 листопада 2001 року, визнати майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 вартістю 267 015 грн., газову плиту вартістю 6424,92 грн., кутову шліфувальну машинку Matrix АG 1100 вартістю 382,00 грн., зварювальний апарат «Русич» 180 вартістю 6600,00 грн., повітряний компресор Werk ВМ 24/5 вартістю 798,00 грн., електричний лобзик Matrix EJS 8750 вартістю 350,00 грн., електроконвектор настінний «Термія», вартістю 245,50 грн. - об'єктом спільної власності подружжя, визнати за нею право власності в порядку спадкування за померлим ОСОБА_3 на 1/2 частину майна, а саме: квартиру АДРЕСА_1, газової плити, кутової шліфувальної машинки Matrix АС1100, зварювального апарату «Русич» 180, повітряного компресора Werk ВМ 24/5, електричного лобзика Matrix EJS 8750, електроконвектора настінного «Термія», загальною вартістю 140907,71 грн., скасувати право спільної часткової власності та стягнути з відповідача, ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію вартості частки в праві спільної власності наступного майна: 1/2 частини автомобіля Шевроле Авео д/н НОМЕР_4, вартість частки становить 25421,62 грн., 1/2 частини газової плити вартість частки становить 3212,46 грн., 1/2 частини кутової шліфувальної машинки Matrix АС 1100, зварювального апарату «Русич» 180, повітряного компресора Werk ВМ 24/5, електричного лобзика Matrix EJS 8750, електроконвектора настінного «Термія», загальною вартістю частки 4 187,75 грн., а загалом 32 821,83 грн., стягнути з відповідача, ОСОБА_2, судові витрати в розмірі 1663,29 грн. та витрати з отримання правової допомоги адвоката 5000 грн.

В подальшому позивачка уточнила позовні вимоги та просила суд остаточно ухвалити рішення, яким встановити факт проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 01.10.1995 року по 01.11.2001 року, визнати майно, а саме: 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 вартістю 267 015 грн., платежі за кредитом на придбання газової плити в сумі 2 571 грн. 84 коп., кутову шліфувальну машинку Matrix АG 1100 вартістю 382 грн., зварювальний апарат «Русич» 180 вартістю 6600 грн., повітряний компресор Werk ВМ 24/50 вартістю 798 грн., електричний лобзик Matrix EJS750 вартістю 350 грн. - об»єктом спільної власності подружжя, визнати за нею право власності в порядку спадкування за померлим ОСОБА_3 на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1, 1/2 частину платежів за кредитом на придбання газової плити, на 1/2 частину кутової шліфувальної машинки Matrix АG 1100, на 1/2 частину зварювального апарату «Русич» 180, на 1/2 частину повітряного компресора Werk ВМ 24/50, на 1/2 частину електричного лобзика Matrix EJS750, скасувати право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 1/2 частину автомобіля Chevrolet Aveo НОМЕР_5 д.н. НОМЕР_4, на 1/2 частину платежів по кредиту на придбання газової плити на 1/2 частину кутової шліфувальної машинки Matrix АG 1100, на 1/2 частину зварювального апарату «Русич» 180, на 1/2 частину повітряного компресора Werk ВМ 24/50, на 1/2 частину електричного лобзика Matrix EJS750, стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію вартості частки у праві спільної власності на 1/2 частину автомобіля Chevrolet Aveo НОМЕР_5 д.н. НОМЕР_4, на 1/2 частину платежів по кредиту на придбання газової плити на 1/2 частину кутової шліфувальної машинки Matrix АG 1100, на 1/2 частину зварювального апарату «Русич» 180, на 1/2 частину повітряного компресора Werk ВМ 24/50, на 1/2 частину електричного лобзика Matrix EJS750 в сумі 30 772 грн. 54 коп..

Свої вимоги мотивувала там, що з жовтня 1995 по 2012 рік її батько, ОСОБА_3 проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 помер. 25 вересня 2012 року їй було видано свідоцтво про право на спадщину на автомобіль ВАЗ 2106 НОМЕР_6. 04 жовтня 2012 року їй було видано свідоцтво про право на спадщину на рахунки №НОМЕР_7, №НОМЕР_8, №НОМЕР_9 20 травня 2013 року Крюківським районним судом м. Кременчука винесено рішення за позовом ОСОБА_2 по справі №1615/5810/2012, яким визнано факт проживання однією сім'єю ОСОБА_3 і ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу та визнано автомобіль Шевроле Авео д/н НОМЕР_4 спільним майном ОСОБА_2 та ОСОБА_3., та визнано право власності у порядку спадкування на вказане майно за ОСОБА_1. 04 липня 2013 року апеляційним судом Полтавської області винесено рішення по справі №1615/5810/12, яким скасоване рішення Крюківського районного суду м. Кременчука по справі №1615/5810/2012 та винесено нове рішення, яким визнано за нею право власності в порядку спадкування на 1/2 частину автомобіля Шевроле Aveo SF48Y, 2005 р.в., синього кольору, номер кузову НОМЕР_5, д/н НОМЕР_4, свідоцтво про реєстрації ТЗ серії НОМЕР_10, виданого Кременчуцьким МРЕВ ДАЇ ГУ УМВС в Полтавській області. Однак обраний судом спосіб розподілу майна, а саме виділ в натурі частини неподільної речі (автомобілю) унеможливлює виконання рішення суду. Також вищезазначеним рішенням не було враховано іншого майна, що було набуто її батьком ОСОБА_3 та ОСОБА_2 під час спільного проживання однією сім'єю за період з жовтня 1995 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року, так як суд не виходив за межі позовних вимог. Тому вважає за необхідне звернутись до суду з даним позовом.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, що зазначені у позові.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні в задоволенні позову просила відмовити та пояснила, що з 1995 року вона з ОСОБА_3 однією сім»єю не проживала. Право власності на квартиру по АДРЕСА_1 вона набула шляхом укладення договору міни та ОСОБА_3 до набуття у власність цієї квартири ніякого відношення немає. Обладнання у її власності ніколи не перебувало та де воно знаходиться їй невідомо. Газова плита була придбана в кредит та по кредиту на час смерті ОСОБА_3 було сплачено лише чотири платежі на суму 2 571 грн. 84 коп, а інша заборгованість нею сплачувалось за власні кошти. Що стосується автомобіля Шевроле Aveo, то вона не заперечує, щоб цей автомобіль було передано позивачці, а на її користь було сплачено компенсацію.

Третя особа - Кременчуцьке міське управління юстиції в Полтавській області в судове засідання свого представника не направила, хоча завчасно надіслала до суду клопотання відповідно до якого просила справу розглядати у їх відсутність.

Вислухавши пояснення позивача та її представника, пояснення відповідача та її представника, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що з ОСОБА_3 вона знайома з 1988 - 1989 р.р.. В 1996 році вона зустріла ОСОБА_3 і він їй розповів, що живе з іншою жінкою. Розповідав, що його співмешканка займається пошивом одягу. Вона була у ОСОБА_3 та його співмешканки ОСОБА_2 в квартирі, бачила фотознімки ОСОБА_3. В квартиру вона до них приходила, оскільки співмешканка ОСОБА_3 шила їй костюм. Вона часто спілкувалась з ОСОБА_3 і він їй розповідав, що вони придбали квартиру в дев»ятиповерховому будинку біля мосту.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що знає ОСОБА_3 з того моменту, коли батько ОСОБА_2 отримав квартиру в будинку по АДРЕСА_2 приблизно у 1995 році, і вони переїхали туди жити. Коли точно переїхали проживати до цієї квартири не пам»ятає. ОСОБА_3 періодично зникав на тривалий час, а потім повертався. Проживали вони в квартирі десь до 2004 року, а потім переселились. Потягом цього часу бачив їх разом.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що ОСОБА_3 знає з 1995 - 1996 року, працювали разом у таксі. Дома у нього не був. Підвозив його додому до будинку, який знаходиться по АДРЕСА_2 за кондитерською фабрикою. ОСОБА_3 йому розповідав, що живе з жінкою, ім»я не пам»ятає. До цього будинку він підвозив його часто. У нього була машина ВАЗ 2101, однак він її згодом продав та придбав машину «Фольцваген». ОСОБА_3 також розповідав, що придбав квартиру в центрі АДРЕСА_1

Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що ОСОБА_3 її колишній чоловік та батько позивачки. Вони з ним розлучились у 1987 році, однак продовжували спілкуватись до його смерті, підтримували гарні відносини. З його слів, їй відомо, що він жив з жінкою. У 1997 році він возив дочку до себе додому, щоб його жінка пошила їй сукню. Особисто вона вдома в нього не була. Знає, що він працював за кордоном.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що з ОСОБА_3 познайомився у 1994-1995 року та спілкувався з ним фактично до його смерті. Вони разом з ним працювали в таксі. Після того, як ОСОБА_3 придбав мікроавтобус, фактично перестав таксувати та почав їздити на заробітки. Також він придбав обладнання та займався в гаражах сваркою. Йому відомо, що ОСОБА_3 був розлучений та проживав з іншою жінкою. Вдома він у них не був, однак іноді підвозив його додому по АДРЕСА_2 до кондитерської фабрики. ОСОБА_3 йому розповідав, що придбав автомобіль «Шевроле» та квартиру в будинку біля мосту.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_11 виданого 22 вересня 1980 року, ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року та її батьком вказаний ОСОБА_3, а матір»ю ОСОБА_9..

Як достовірно встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10 після реєстрації якого їй було присвоєно прізвище «ОСОБА_1.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, яке видане Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції 23 лютого 2012 року.

Як вбачається з рішення апеляційного суду Полтавської області від 04 липня 2013 року у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 - власниця, ОСОБА_11 - співвласниця та з 13 вересня 2005 року по 06 березня 2012 року був зареєстрований ОСОБА_3.

Згідно рішення Крюківського районного суду м.Кременчука від 20.05.2013 року встановлено факт, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року проживали однією сім»єю без реєстрації шлюбу з 01.11.2001 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в зареєстрованому шлюбі не перебували.

Відповідно до договору міни від 28 квітня 2001 року, що посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького нотаріального округу ОСОБА_12 за р.№4158 ОСОБА_2, діюча за себе та від імені неповнолітньої ОСОБА_11 передали, а ОСОБА_13, ОСОБА_14 прийняли в рівних частках у власність квартиру АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_2 та ОСОБА_11 на підставі свідоцтва про право на власності на житло виданого УЖКГ виконкому Кременчуцької міської Ради народних депутатів 24.05.1996 року, згідно розпорядження №7615/1 від 24.05.1996 року, зареєстрованого Кременчуцьким МБТІ в р. книзі №М-1 за р.№181 в порядку обміну на квартиру АДРЕСА_1

У п.2 цього договору зазначено, що обмін квартир здійснено без грошової доплати.

Вказаний договір було укладено 28.01.2001 року та на вказану дату були чинними Закон України «Про власність», КпШС України та ЦК України в ред..1963 року.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 16 від 12.06.1998 року «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України», що була чинною на час укладення вказаного договору, судам слід мати на увазі, що правила статей 22, 28, 29 КпШС не застосовують до спорів про поділ майна осіб, які живуть однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі. Такі спори мають вирішуватися згідно з п.1 ст.17 Закону України "Про власність", відповідних норм Цивільного кодексу України і з урахуванням роз'яснень, даних Пленумом Верховного Суду України в п.5 постанови від 22 грудня 1995 р. № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності".

Відповідно до ст..17 Закону України «Про власність» майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Згідно ст..ст.241, 242 ЦК України в ред..1963 року за договором міни між сторонами провадиться обмін одного майна на інше. Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує.

До договору міни застосовуються відповідно правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає з змісту відносин сторін.

Ст.ст.10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачкою суду не надано жодного належного доказу того, що спірна квартира набута у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_11 внаслідок спільної праці ОСОБА_2 та ОСОБА_3, не надано доказів, щоб свідчили про те, що квартира була придбана за спільні кошти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та не надано доказів, щоб свідчили про те, що на її придбання було використано належне ОСОБА_3 на праві власності майно.

В свою чергу судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 набута у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_11 на підставі договору міни, тобто за рахунок майна, що належало їм на праві спільної сумісної власності.

Згідно ст..74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до ст..62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Позивачкою суду не надано жодного належного доказу того, що квартира АДРЕСА_1 збільшилася у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат ОСОБА_2 та ОСОБА_3 або затрат ОСОБА_3.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що квартира АДРЕСА_1 є приватною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_11, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 спільною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та позовні вимоги про визнання за нею права власності в порядку спадкування за померлим ОСОБА_3 на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

П.5 ч.1 ст..256 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Згідно ст.. 259 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Відповідно до позовної заяви та із пояснень позивачки в судовому засіданні вбачається, що остання звернулась до суду з вимогою про встановлення судом факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з жовтня 1995 року по листопад 2001 року з метою визнання квартири АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Оскільки судом не встановлено підстав для визнання квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3, то у зв»язку з цим і відсутні підстави для встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з жовтня 1995 року по листопад 2001 року, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про припинення її права власності на 1/2 частину автомобіля марки Chevrolet Aveo SF48, 2005 р.в., кузов № НОМЕР_5, д.н. НОМЕР_4 та стягнення з ОСОБА_2 на її користь компенсації вартості 1/2 частини вказаного автомобіля в сумі 25 421 грн. 62 коп., то суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до рішення апеляційного суду Полтавської області від 04 липня 2013 року визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину автомобіля Шевроле Авео, державний номерний знак НОМЕР_4 та визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 на 1/2 частину автомобіля «Шевроле Авео», державний номерний знак НОМЕР_4.

Згідно позовної заяви, позивачкою визначено вартість вказаного автомобіля у розмірі 50 843 грн. 24 коп., з якою відповідач в судовому засіданні погодилася.

Відповідно до ст.. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно ст.. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Як встановлено судом, спірний автомобіль, на даний час, перебуває у фактичному володінні відповідача та між сторонами не досягнуто домовленості про порядок володіння та користування цим автомобілем, який є їхньою спільною частковою власністю.

Враховуючи викладене, встановлені обставини справи, а також те, що спірний автомобіль є неподільною річчю, позивач ОСОБА_1 не заперечує проти отримання від відповідача компенсації вартості її частки у праві власності на автомобіль, відповідач ОСОБА_2 із зустрічною позовною заявою щодо вказаного автомобіля до суду не зверталася, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги про припинення права власності позивачки на спірний автомобіль та стягнення з відповідачки на її користь грошової компенсації вартості частки у праві власності на автомобіль є обгрунтованими і підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про визнання об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 платежів за кредитом на придбання газової плити в сумі 2571,84 грн., кутової шліфувальної машинки Matrix АG 1100, зварювального апарату «Русич» 180, повітряного компресору Werk ВМ 24/50, електричного лобзика Matrix EJS750, визнання за нею право власності в порядку спадкування за померлим ОСОБА_3 на 1/2 частину платежів за кредитом на придбання газової плити, на 1/2 частину кутової шліфувальної машинки Matrix АС 1100, на 1/2 частину зварювального апарату «Русич» 180, на 1/2 частину повітряного компресора Werk ВМ 24/50, на 1/2 частину електричного лобзика Matrix EJS750, припинення її права власності на вказане майно із стягненням з відповідачки на її користь вартості частки у спільному майні, то суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім»єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь - якому іншому шлюбі, майно набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Згідно позовної заяви та в судовому засіданні позивачка зазначила, що ОСОБА_3 за час проживання однією сім»єю з ОСОБА_2 придбали кутову шліфувальну машинку Matrix АG 1100, зварювальний апарат «Русич» 180, повітряний компресор Werk ВМ 24/50, електричний лобзик Matrix EJS750 та за кредитні кошти придбали газову плиту.

Відповідач ОСОБА_2, в судовому засіданні не заперечувала факт придбання нею та ОСОБА_3, за час їх спільного проживання однією сім'єю за кредитні кошти газової плити, однак зазначила, що на час смерті ОСОБА_3 ними було сплачено лише чотири платежі по кредиту на загальну суму 2571 грн. 84 коп., а решту заборгованості нею сплачено особисто вже після смерті ОСОБА_3. Що стосується кутової шліфувальної машинки Matrix АG 1100, зварювального апарату «Русич» 180, повітряного компресору Werk ВМ 24/50, електричного лобзика Matrix EJS750, зазначила, що їй не відомо про факти придбання цього майна ОСОБА_3 та про його місцезнаходження.

Відповідно до кредитного договору №002-16073-211011 укладеного 21 жовтня 2011 року між ПАТ «ДельтаБанк» та ОСОБА_3, останньому надано кредит в сумі 6424 грн. 92 коп. для придбання майна в КФ «Технополіс», строком користування до 20 серпня 2012 року.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами по справі, на отримані за договором кредитні кошти ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було придбано газову плиту, яка на даний час перебуває у фактичному володінні відповідачки та за період з 21.10.2011 року по 22 лютого 2012 року по вказаному кредитному договору було сплачено кошти сумі 2 571 грн. 84 коп..

Отже, враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що платежі за кредитом на придбання газової плити в сумі 2571,84 грн. були сплачені за рахунок спільних коштів ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Відповідно до ст..ст.10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивачкою суду не надано жодного належного доказу того, що кутова шліфувальна машинка Matrix АG 1100, зварювальний апарат «Русич» 180, повітряний компресор Werk ВМ 24/50, взагалі придбавались ОСОБА_3, в тому числі і під час проживання однією сім»єю з ОСОБА_2 та на даний час ці речі перебувають у володінні відповідача.

Посилання позивачки на товарний чек, відповідно до якого за зварювальний апарат «Русич» 180 сплачено 6600 грн., посилання на товарний чек №62269 від21.09.3010 року, відповідно до якого за повітряний компресор Werk ВМ 24/50 сплачено 798 грн., як на підтвердження факту придбання вказаних речей ОСОБА_3, суд до уваги не приймає, оскільки у вказаних товарних чеках відсутні будь - які відомості, щоб свідчили, що покупцем вказаних речей був ОСОБА_3 чи відповідач ОСОБА_2 і сплачені за них кошти належали останнім.

Також в позовній заяві посилається на гарантійний талон, з якого вбачається, що ОСОБА_3 15.06.2011 року було придбано електричний лобзик Matrix EJS750, однак позивачем не доведено, що на час смерті у володінні ОСОБА_3 та на даний час у володінні відповідача ОСОБА_2 перебуває вказане майно.

Згідно ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст..1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Враховуючи вищевикладене, встановлені обставини справи, а також те, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги після померлого батька ОСОБА_3, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 платежів за кредитом на придбання газової плити в сумі 2571,84 грн. та визнання за нею право власності в порядку спадкування за померлим ОСОБА_3 на 1/2 частину платежів за кредитом на придбання газової плити в сумі 1285 грн. 92 коп. підлягають задоволенню, а позовні вимоги в частині визнання об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 кутової шліфувальної машинки Matrix АС 1100, зварювального апарату «Русич» 180, повітряного компресора Werk ВМ 24/50, електричного лобзика Matrix EJS750, визнання за нею право власності в порядку спадкування за померлим ОСОБА_3 на 1/2 частину кутової шліфувальної машинки Matrix АС 1100, на 1/2 частину зварювального апарату «Русич» 180, на 1/2 частину повітряного компресора Werk ВМ 24/50, на 1/2 частину електричного лобзика Matrix EJS750, стягнення з відповідачки компенсації вартості частки у спільному майні необхідно відмовити за недоведеністю цих позовних вимог.

Відповідно до ст..4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Як вбачається із матеріалів справи, при поданні вказаної позовної заяви до суду позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 1778 грн. (квитанція №10950869 від 05.11.2013 року на суму 1663 грн. 29 коп. та квитанція №83 від 17.12.2013 року на суму 114 грн. 71 коп.), а остаточна ціна позову, після зміни та зменшення розміру позовних вимог, склала 97 526 грн. 29 коп., а тому судовий збір, в даній справі, підлягає сплаті у розмірі 975 грн. 27 коп.

Згідно ст..7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки позивачкою зменшено розмір позовних вимог та внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, то останній необхідно повернути судовий збір у розмірі переплаченої суми, тобто у розмірі 802 грн. 73 коп..

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно ст..79 ЦПК України до судові витрати складаються, зокрема, із судового збору та витрат на правову допомогу.

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 267 грн. 08 коп. (26707,54Х975,27/97526,29).

Згідно акту приймання - передачі до угоди про надання правової допомоги адвокатом №03 - 04/25 від 30.09.2013 року ОСОБА_1 адвокату ОСОБА_15 за надання правової допомоги сплачено 5000 грн.

Відповідно до ст..1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Враховуючи встановлену законом мінімальну заробітну плату у місячному розмірі, тривалість судових засідань по справі, участь у яких приймав адвокат ОСОБА_15, а також те, що позов підлягає частковому задоволенню, то з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути сплачені нею витрати на правову допомогу у розмірі 668 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215, 234, 256, 259 ЦПК України ст. ст.346, 358, 365 Цивільного кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, припинення право власності, визнання права власності на майно, стягнення грошової компенсації вартості частки у праві спільної власності - задовольнити частково.

Визнати платежі за кредитним договором №002 - 16073 - 211011 від 21.10.2011 року, що укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 в сумі 2571 грн. 84 коп. спільним майном ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Припинити право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину автомобіля марки Chevrolet Aveo SF48, 2005 р.в., кузов № НОМЕР_5, д.н. НОМЕР_4, що визнано за нею рішенням апеляційного суду Полтавської області від 04 липня 2013 року.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину автомобіля марки Chevrolet Aveo SF48, 2005 р.в., кузов № НОМЕР_5, д.н. НОМЕР_4.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля марки Chevrolet Aveo SF48, 2005 р.в., кузов № НОМЕР_5, д.н. НОМЕР_4 в сумі 25 421 грн. 62 коп. та 1285 грн. 92 коп. сплачених в якості платежів по кредитному договору №002 - 16073 - 211011 від 21.10.2011 року, що укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3, а всього стягнути 26 707 грн. 54 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 267 грн. 08 коп. сплаченого судового збору та 668 грн. витрат сплачених на правову допомогу.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в іншій частині відмовити.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у м.Кременчук Полтавської області Головного управління Державної казначейської служби України в Полтавській області повернути ОСОБА_1 зайво сплачений судовий збір в розмірі 802 грн. 73 коп., сплачений на р/р № 31212206700010, отримувач УДКСУ у м.Кременчук, код: 37965850, банк отримувача ГУ ДКСУ у Полтавській області, МФО 831019, відповідно до квитанції №10950869 від 05.11.2013 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: