Постанова № 37883878, 26.03.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.03.2014р. справа №905/5452/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Марченко О.А.секретаря Валової В.Ю.від позивача:Гумуржи Т.В., представник за дов. від 01.09.13р. б/нвід відповідача:Артамонова А.А., представник за дов. від 16.01.14р. б/н розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України» м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької областівід13.01.2014 рокуу справі№905/5452/13 (головуючий суддя: Кучерява О.О., судді Говорун О.В., Захарченко Г.В.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Добропільське АТП» м. Донецькдо відповідача Публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України» м. Донецькпровизнання договору купівлі-продажу №12-Доб від 04.01.2012 року недійснимВСТАНОВИВ:

29.07.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Добропільське АТП» м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України» м. Донецьк про визнання договору купівлі-продажу №12-Доб від 04.01.2012 року недійсним (а.с.2-4).

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.01.2014 року у задоволені позову відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки договір купівлі-продажу №12-Доб від 04.01.2012 року є неукладеним, бо сторонами під час підписання спірного договору у належній формі не досягнуто згоди щодо таких істотних умов, як предмет та ціна (а.с. 152-154).

Відповідач, Публічне акціонерне товариство «Транспортні системи України» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду Донецької області від 13.01.2014р. по даній справі змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення висновок щодо визнання договору купівлі-продажу №12-Доб від 04.01.2012 року неукладеним. Резолютивну частину рішення господарського суду Донецької області від 13.01.2014р. по даній справі залишити без змін (а.с. 158-161).

Скаржник зазначає, що сторонами у встановленому законом порядку і формі досягнуто згоди відносно всіх істотних умов договору купівлі-продажу №12-Доб від 04.01.2012 року, договір був підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств. Зазначив, що вказаний факт підтверджується видатковими накладними, рахунками на оплату товару, в яких сторони погодили асортимент товару, його кількість та ціну. У видаткових накладених та рахунках є посилання на спірний договір та позивачем була здійснена оплата, що підтверджено банківськими виписками.

Таким чином, скаржник наполягає на тому, що виконання договору сторонами не дає підстав вважати цей договір неукладеним та зазначає, що вказана обставина виключає можливість застосування до спірних правовідносин ч.8 ст. 181 ГК України, відповідно до приписів якої визначення договору як неукладеного (такого, що не відбувся), може мати місце на стадії укладання господарського договору, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.

У скарзі скаржник звертає увагу на те, що судом першої інстанції при розгляді вимоги про визнання недійсним оспорюваного договору, не було надано вірної правової оцінки договору, а зроблений висновок щодо не укладення оспорюваного договору є хибним.

25.03.2014р. до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив залишити без змін рішення господарського суду Донецької області від 13.01.2014р. у даній справі, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги та просив суд залишити рішення господарського суду Донецької області від 13.01.2014р. у даній справі без змін

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Заслухавши представників сторін, розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Добропільське АТП» є юридичною особою (ідентифікаційний код 33604228), що підтверджено витягом з ЄДР та Статутом (а.с.8-23).

Відповідач, Публічне акціонерне товариство «Транспортні системи України» є юридичною особою (ідентифікаційний код 20366602), що підтверджено витягом з ЄДР, свідоцтвом про державну реєстрацію та Статутом (а.с.37-38, 39-40, 42-67).

04 січня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Транспортні системи України (за договором - Постачальник, далі - відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Добропільське АТП" (за договором - Покупець, далі - позивач) був укладений договір купівлі-продажу №12-Доб, за умовами якого в порядку та на умовах, передбачених договором Постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію (далі - товар) (а.с. 24-26).

Найменування товару, кількість та ціна визначаються в Специфікаціях до договору, яка є невід'ємною його частиною (пункт 1.2 договору).

За умовами пункту 2.1 договору загальна ціна договору визначається в національній валюті України та дорівнюється сумі загальних цін усіх партій товару, передбаченого Специфікаціями.

Розділом 3 договору сторони визначили умови та строки поставки.

Поставка товару здійснюється за попередньою домовленістю сторін. Умови поставки - самовивоз транспортом покупця (п.3.1 договору).

В день поставки покупцю кожної партії товару постачальник передає наступні документи на поставлений товар: видаткову накладну (п.3.3 договору).

Розділом 4 договору сторони визначили умови оплати.

Так, п.4.1 договору оплата кожної партії товару проводиться за фактом поставки:

- шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України з поточного рахунку Покупця на поточний рахунок Постачальника. Строк оплати - 60 днів, але не рідше одного разу на тиждень. Оплата частинами допускається.

- шляхом видачі векселя.

Форма оплати встановлюється в Специфікації на поставку окремих партій товару та застосовується виключно за сплатою даної партії товару.

Договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2013 року (включно), а з фінансових зобов'язань - до повного їх виконання сторонами за договором (пункт 8.1 договору).

Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

Як зазначає позивач, договір купівлі-продажу №12-Доб від 04.01.2012 року, який укладений між сторонами, є недійсним з моменту його укладення, оскільки сторонами не узгоджені істотні умови договору, а саме ознаки товару, кількість, ціна та строки поставки.

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду Донецької області з вимогою до відповідача про визнання договору купівлі-продажу №12-Доб від 04.01.2012р. недійсним.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо визнання договору купівлі-продажу недійсним з огляду на недосягнення сторонами згоди відносно істотних умов щодо предмету договору, кількості, ціни та строків поставки товару.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема договори та інші правочини.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку. Зобов»язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч.7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтями 627, 628 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умовами, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір є за своєю правовою природою договором купівлі-продажу.

Приписами статті 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частина 1 статті 691 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

З аналізу умов спірного договору вбачається, що сторонами в договорі узгоджені такі істотні умови договору як предмет договору (розділ 1), ціна і загальна вартість договору (розділ 2), умови і строки поставки (розділ 3), умови оплати (розділ 4), відповідальність сторін (розділ 5), строк договору, тощо.

За приписами ч. 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов»язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов»язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними умовами є умови, визначені такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч.2 ст. 180 ГК України).

Колегія суддів зазначає, до матеріалів справи сторонами не надано відповідних специфікацій до договору купівлі-продажу №12-Доб від 04.01.2012р., але в той же час в матеріалах справи наявні видаткові накладні (а.с.69, 72, 75, 78, 83, 86, 89, 92, 97, 101, 103, 105, 108), рахунки-фактури на оплату товару (а.с.68, 71, 74, 77, 79, 82, 85, 88, 91, 96, 100, 102, 104, 107) відповідно до яких постачальником, ПАТ «ТСУ» було поставлено, а покупцем, ТОВ «Добропільське АТП» отримано товар, саме на підставі договору купівлі-продажу №12-Доб від 04.01.2012 року, що підтверджується підписом представника покупця на вказаних видаткових накладних та вказівкою на договір.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, відповідно до банківських виписок позивачем частково здійснено оплату за товар у розмірі 201898,77грн. (а.с.70, 73, 76, 81, 84, 87, 90, 93, 94, 95, 98, 99, 106, 109, 110, 111), що свідчить про схвалення сторонами Договору купівлі-продажу №12-Доб від 04.01.2012 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що сторони при укладанні договору досягли згоди з усіх істотних умов договору та підписали його за умовами, що здійснювалися за вільним вибором сторін.

Відповідно до вимог частини 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній воли (ч.3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5).

Аналізуючи умови спірного договору та керуючись наведеними вище нормами законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що зміст договору не суперечить вимогам чинного законодавства; сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення їх було вільним та відповідало їх внутрішній воли; умови договору направлені на реальне настання наслідків, обумовлених даним договором, тому підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу №12-Доб від 04.01.2012 року не має.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду, що позовні вимоги щодо визнання договору купівлі-продажу №12-Доб від 04.01.2012 року недійсним не підлягають задоволенню, однак за мотивами викладені в постанові.

У пункті 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» від 17.05.2011р. №7 роз'яснено, що не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Наразі, колегія суддів зазначає, що висновок господарського суду щодо визнання договору купівлі-продажу №12-Доб від 04.01.2012 року неукладеним (тобто таким, що не відбувся) є помилковим з огляду на наступне.

Пунктом 8 ст.181 ГК України визначено, що у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся), але якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

З постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009р. випливає, що відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст.203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Як встановлено колегією суддів, доведено матеріалами справи спірний договір сторонами виконувався, що не дає підстав вважати його неукладеним.

Така правова позиція узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 25.06.2011р. у справі №7/221-09/09 та №3-58гс11 від 25.06.2011р.

Відповідно до вимог ст.111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов»язковим для всіх суб»єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення місцевого господарського суду підлягає зміні шляхом виключення з мотивувальної частини рішення висновку суду щодо визнання договору купівлі-продажу №12-Доб від 04.01.2012 року неукладеним, а резолютивна частина судового рішення залишається без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись статями 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерним товариством "Транспортні системи України» м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 13.01.2014р. у справі №905/5452/13 - задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 13.01.2014р. у справі 905/5452/13 змінити, виключивши з мотивувальної частини висновок суду щодо визнання договору купівлі-продажу №12-Доб від 04.01.2012 року неукладеним.

Резолютивну частину рішення господарського суду Донецької області від 13.01.2014р. у справі №905/5452/13 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Добропільське АТП» м.Донецьк (ЄДРПОУ 33604228) на користь Публічного акціонерним товариством "Транспортні системи України» м.Донецьк (ЄДРПОУ 20366602) витрати зі сплати судового збору, сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою в сумі 609грн.

Господарському суду Донецької області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді І.В.Зубченко

О.А.Марченко

Надруковано 5 прим.: 1. Позивачу; 1. Відповідачу, 1 У справу; 1. ДАГС; 1. ГСДО