Ухвала суду № 37879422, 18.03.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

18 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/2781/13-а

Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Варняк С.О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

за участю: особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні про визнання протиправним та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2013 року фізична особа - підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України (далі УПФУ) в місті Херсоні про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску №Ф-1014 від 27.06.2013 року в сумі 5766,45грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що відповідач, в порушення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", вимагає сплатити недоїмку з страхових внесків у розмірі 5766,45 грн., які безпідставно нараховано позивачу, яка не є членом некомерційної самоврядної організації Пенсійного фонду України.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, ФОП ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд неповно з`ясував обставини, що мають значення у справі, а тому постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_1 знаходиться на спрощеній системі оподаткування та перебуває на обліку в УПФУ в м. Херсоні як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до статей 14 та 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

У червні 2013 року позивачем отримано від Пенсійного органу вимогу від № Ф-1014 від 27.06.2013 року на суму 5766,45 грн., що стало підставою звернення до суду.

17 липня 2013 року УПФУ в м. Херсоні прийнято рішення, яким зазначена вимога в частині 1116,99 грн. скасована, а в частині 4949,45 грн. залишена без змін.

Вирішуючи справу та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є безпідставними, а також обґрунтовано посилався на Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Так, відповідно до ч. 1 статті 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Також, статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до п. 2 частини 1 статті 1 названого Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платники єдиного внеску визначені в статті 4 Закону, до них відносяться фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Таким чином, платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, що є роботодавцями. Крім того, згідно положень цієї ж статті платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Виходячи з змісту ч. 4 статті 5 Закону обов'язки фізичних осіб-підприємців як платників єдиного внеску виникають з моменту їх державної реєстрації.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 4 Закону фізичні особи-підприємці є застрахованими особами щодо себе та страхувальниками осіб, що на них працюють (для платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 2, 3, 6 - 14 частини першої ст. 4 Закону).

Також, згідно до ч. 9 статті 9 Закону обчислення і сплата єдиного внеску за платників, зазначених у пунктах 2, 3, 6, 7, 8, 9 та 11 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюються платниками, зазначеними у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, за рахунок сум, на які внесок нарахований.

Таким чином, до обов'язків фізичних осіб-підприємців, що є роботодавцями, а також фізичних осіб-підприємців, що не є роботодавцями, входить своєчасне нарахування та сплата нарахованого єдиного внеску до Пенсійного фонду на суми, що виплачуються ними найманим працівникам, а також на суми їх доходів або самостійно визначені ними суми (для фізичних осіб-підприємців, що обрали спрощену систему оподаткування), які є базою для нарахування єдиного внеску відповідно до зазначеного Закону.

Статтями 6 та 9 Закону встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Базовий звітний період для фізичних осіб-підприємців - календарний рік. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Як було встановлено судом, а також підтверджується матеріалами справи, позивачем за період з квітня 2012 року по березень 2013 року єдиний внесок самостійно не розрахований та не сплачений.

Відповідно до ч. 4 статті 25 Закону територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

УПФУ в м. Херсоні на виконання вимог ст. 25 Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" було надіслано на адресу відповідача вимогу № Ф-1014 від 27.06.2013 року про сплату боргу на суму 4949,46грн.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про правомірність дій відповідача є обґрунтованим, що виключало можливість задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не може взяти до уваги доводи апеляційної скарги щодо правового статусу Пенсійного фонду України, оскільки, згідно п. 12 розділу XV Прикінцевих положень" Закону, перетворення Пенсійного фонду у самоврядну неприбуткову організацію, набуття статусу юридичної особи та затвердження його статуту, повинно було здійснюватись протягом п'яти років із дня набрання чинності Закону № 1058 .

Відповідно до абз.3 п. 12 Прикінцевих положень Закону у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм названого Закону та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України.

Станом на момент виникнення спірних правовідносин та на момент подачі позову Пенсійний фонд України не перетворено у самоврядну неприбуткову організацію, така організація не зареєстрована у встановленому законом порядку.

Таким чином, на даний момент Пенсійний фонду України має статус органу державної влади та діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011, який є чинним.

Також, згідно до п.16 Прикінцевих та перехідних положень Закону - до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

З вищевикладеного можна дійти обґрунтованого висновку, що позивач є фізичною особою-підприємцем та зобов'язаний нараховувати і сплачувати до Пенсійного фонду суми єдиного внеску, що було правильно встановлено судом першої інстанції.

Приймаючи до уваги все викладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

Володимирівни - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: