Ухвала суду № 37878632, 27.03.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

27 березня 2014 року Справа № 913/740/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Могил С.К.(головуючий), Борденюк Є.М., Вовк І.В. (доповідач),

розглянувши касаційну скаргу Державної виконавчої служби України на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.02.2014 року за скаргою на дії Державної виконавчої служби України у справі № 913/740/13-г за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Лисичанський теплосервіс", третя особа: Лисичанська міська рада, про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

Подана Державною виконавчою службою України касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з наступних підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, докази сплати судового збору відсутні. Проте, касаційна скарга містить клопотання про відстрочення сплати судового збору, в якому скаржник посилається на те, що Державна виконавча служба України є бюджетною установою та фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, розрахунково-касове обслуговування якої здійснюється Державною казначейською службою України лише в межах відкритих асигнувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Колегія суддів відзначає, що скаржник не надав будь-яких доказів в обґрунтування заявленого клопотання, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору та підтверджували можливість сплати судового збору до прийняття постанови у справі.

Враховуючи викладене, клопотання про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Отже, до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

За таких обставин, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.

Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Клопотання Державної виконавчої служби України про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.02.2014 року відхилити.

Касаційну скаргу Державної виконавчої служби України на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.02.2014 року повернути без розгляду.

Головуючий суддя С.Могил

Судді Є.Борденюк

І.Вовк