Вирок № 37878338, 27.03.2014, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/145/14-к

Провадження № 1-кп/0158/16/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2014 року Ківерцівський районний суд Волинської області

в с к л а д і: головуючого судді Пономарьової О.М.

при с е к р е т а р і Грицені С.М.

з участю прокурора Кравчук О.В.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника-адвоката ОСОБА_3

потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5

представника потерпілих ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці кримінальне провадження № 12013020020000349 про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Набережні Човни, Автозаводського району, Казань-Татарстан, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, розлученого, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 29.11.1999 року Рівненським міським судом Рівненської області за ч.3 ст.140, ч.1 ст.145, ст. 42, ч.3 ст.42 КК України на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією ? частки майна. Постановою Бердичівського міського суду Житомирської області від 07.12.2000року звільнений умовно-достроково на невідбутий термін покарання - 1 рік 3 місяці 4 дні;

- 01.08.2002 року Рівненським міським судом Рівненської області за ч.3 ст. 185,71 КК України на 3 роки 3 місяці позбавлення волі. Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від від 06.09.2004 року звільнений умовно-достроково на невідбутий термін покарання - 8 місяців 16 днів;

- 29.11.2006 року Ялтинським міським судом Автономної Республіки Крим за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна. Постановою Бердичівського міського суду Житомирської області від 28.10.2009 року звільнений умовно-достроково на невідбутий термін покарання - 1 рік 7 місяців 13 днів;

- 19.05.2011 року Рівненським міським судом Рівненської області за ч. 2 ст. 307, ст. 69 КК України на 2 роки позбавлення волі з конфіскацією 1/4 майна. Постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 05.06.2012 року замінено невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі на виправні роботи на невідбутий термін покарання 10 місяців 26 днів. Згідно повідомлення Рівненського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції 27.09.2013 року знятий з обліку у зв'язку із відбуттям строку покарання,

- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України,

в с т а н о в и в:

31 серпня 2013 року близько 00 години 10 хвилин ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Мазда 323», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_7, рухаючись автодорогою Н-22, сполученням «Устилуг-Луцьк-Рівне» в напрямку м. Рівне зі швидкістю 80-90 км/год, в порушення вимог пунктів 2.3 (б), 12.3, 12.4, 12.9 Правил дорожнього руху, проявив безпечність та неуважність, в'їхавши у населений пункт с. Звірів Ківерцівського району Волинської області, який позначений дорожнім знаком 5.45 «Звірів», що дозволяє рух транспортних засобів не більше 60 км/год, перевищив дозволену в населеному пункті швидкість руху транспортного засобу, не зменшив швидкість руху, не переконався в безпеці руху і продовжував рух, при цьому за зміною дорожньої обстановки не слідкував, маючи об'єктивну можливість виявити пішохода, здійснив наїзд на ОСОБА_8, який переходив проїзну частину дороги зліва направо відносно напрямку руху автомобіля.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8, отримав тяжкі тілесні ушкодження, в результаті чого настала смерть потерпілого.

Порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху знаходиться в прямому причинному зв'язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому злочині визнав повністю, суду показав, що 31.08.2013 року близько 00 години ночі, рухався технічно справним автомобілем марки «Мазда» з м. Луцьк в м. Рівне. В'їжджаючи в с. Звірів Ківерцівського району Волинської області, зі швидкістю близько 80 км/год з ближнім світлом фар, наздогнавши фуру, яка рухалась в попутному напрямку, з метою її випередження перестроївся в ліву смугу для руху та збільшив швидкість. Порівнявшись з другою фурою, приблизно за 15 метрів від автомобіля побачив силует людини і тут же відбувся удар. Все відбулося дуже швидко. Ніби натискав на гальма. Атомобіль зупинився за пішохідним переходом. В скоєному щиро розкаюється. Просить не позбавляти волі.

Крім того пояснив, що відшкодував потерпілій ОСОБА_5 витрати на поховання в сумі 2210 грн. та 1000 грн. на виготовлення пам'ятника. Цивільні позови щодо стягнення матеріальних збитків визнає, щодо моральної шкоди визнав частково. Зобов'язується відшкодувати в повному об'ємі матеріальну шкоду, заподіяну потерпілій ОСОБА_5, та моральну шкоду, заподіяну потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_4, в розмірі, визначеному судом.

Крім повного визнання вини самим обвинуваченим, порушення ОСОБА_2 пуктів 2.3 (б), 12.3, 12.4, 12.9 Правил дорожнього руху при керуванні автотранспортним засобом, внаслідок чого ним було смертельно травмовано ОСОБА_8, стверджується зібраними по справі і дослідженими судом доказами.

Потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в судовому засіданні показали, що про смерть відповідно чоловіка та вітчима вони дізналися вранці 31.08.2013 року. Щодо обставин скоєння ДТП їм нічого не відомо. На досудовому слідстві вони звернулися із заявою про залучення їх потерпілими у справі оскільки у зв'язку зі смертю рідної людини, яка сталася в результаті ДТП, їм заподіяно як матеріальну так і моральну шкоду. Наполягають на суворій мірі покарання. Вважають, що обвинувачений щиро не розкаявся, а частково відшкодовувати заподіяні збитки почав лише при розгляді справи в суді.

Обставини вчинення ОСОБА_2 наїзду на потерпілого стверджені протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 31 серпня 2013 року, схемами та фототаблицями до нього (а.с.7-18), з яких вбачається, що місцем дорожньо-транспортної пригоди є автодорога Н-22 Луцьк-Рівне в межах населеного пункту с. Звірів Ківерцівського району та дії дорожнього знаку 5.45 ПДР, на відстані 110 метрів від дорожнього знаку 5.53 ПДР «Романів-4» та за 47,9 метрів до пішохідного переходу, про що також в судовому засіданні підтвердив слідчий ОСОБА_16, вказуючи на те, що у схемі до протоколу огляду місця ДТП заміри від взуття (правого тапочка, №1) зазначені з наростаючим. Ділянка дороги в місці пригоди для двох напрямків руху, по дві смуги в кожному напрямку з грунтовим острівцем безпеки з огорожею (натягнутий ланцюг) по середині дороги, дорожнє покриття сухе. На дорожньому полотні виявлено осип скла та лакофарбового покриття автомобіля, речі потерпіло та труп ОСОБА_8 Сліди гальмування відсутні.(а.с.3-13).

За висновком судово-медичної експертизи № 336 від 30 вересня 2013 року (а.с.20-26) при дослідженні трупа ОСОБА_8 виявлено тілесні ушкодження у вигляді повного травматичного розриву спинного мозку на межі з довгастим мозком, повного розриву атланто-потиличного з'єднання з пошкодженням задньої арки 1 шийного хребця і зубоподібного відростка 11 шийного хребця, закритої черепно-мозкової травми у вигляді епідурального і субдурального крововиливів в ділянці великого потиличного отвору, субарахноїдальних крововиливів, забоїв речовини головного мозку, повного косого компресійного перелому 1 поперекового хребця з повним розривом плеври, травматичного розриву правої долі печінки, травматичних розривів селезінки в ділянці воріт, крововиливів в корені легень, розриву лівого крижово-клубового з'єднання, відкритих багато фрагментарних переломів обох кісток лівої гомілки на межі нижньої і середньої третин, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент заподіяння.

Причиною смерті ОСОБА_8 є травматичні розриви спинного мозку з розривом атланто-потиличного з'єднання та переломами хребців шийного і поперекового відділів хребта внаслідок отриманої поєднаної тупої травми тіла.

Враховуючи морфологічні ознаки і локалізацію виявлених тілесних ушкоджень, не виключається, що вони могли утворитися від контактів з виступаючими частинами автомобіля, що рухався, з послідуючим закиданням тіла на автомобіль, відкиданням тіла і падінням на шляхове покриття. В момент первинного контакту з автомобілем ОСОБА_8 знаходився у вертикальному або близькому до такого положенні.

Зазначена обставина також підтверджується наявністю пошкоджень автомобіля «Мазда 323» р.н. знак НОМЕР_1, виявлених під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди (а.с.4), а саме: пошкодження переднього бамперу, передньої нижньої правої фари, деформовані капот, дах, розбите та увігнуте в середину салону переднє вітрове скло.

За результатами проведення слідчого експерименту (протокол від 25.10.2013 року, а.с.78-80) загальна видимість проїзної частини становить 138 метрів, видимість пішохода, який рухається з ліва на право при дальному світлі фар автомобіля «Мазда 323» з робочого місця водія становить 58,7 м.

Відповідно до висновку судової авто-технічної експертизи № 206 від 07.11.2013 року(а.с.85-89) в даній дорожній ситуації з технічної точки зору водій автомобіля «Мазда 323» р.н. знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.3, 12.4 ПДР, тобто рухатись автомобілем зі швидкістю не більшою ніж 60 км/год і в момент об'єктивного виявлення на проїзній частині пішохода негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. При дозволеній згідно до вимог ПДР швидкості руху транспортного засобу (60,0 км/год) ОСОБА_2 мав би технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_8 шляхом застосування негайного гальмування.

Технічної можливості уникнути наїзду на пішохода при швидкості руху автомобіля 80-90 км/год ОСОБА_2 не мав. В даній дорожній ситуації з технічної точки зору дії водія автомобіля «Мазда 323» р.н. знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.12.4 ПДР і знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП.

Враховуючи наведені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2, як особи, яка керує транспортним засобом, в порушенні правил безпеки дорожнього руху, що заподіяло смерть потерпілого, і кваліфікує дії підсудного за ч.2 ст. 286 КК України.

Призначаючи підсудному покарання, суд у відповідності зі ст. ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винуватого та обставини, що пом'якшують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23 грудня 2005 року №14 при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину.

ОСОБА_2 вчинив злочин, який відповідно до ст. 12 КК України кваліфікується як тяжкий.

Як особа обвинувачений за місцем проживання характеризується посередньо (а.с.71). Проживає з батьками пенсіонерами (а.с.70). Відповідно до копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 батько ОСОБА_9 є інвалідом 2 гр. з дитинства. ОСОБА_2 розлучений. Не займається суспільно-корисною працею. Раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів та злочинів у сфері обігу наркотичних засобів. Судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку.

Перебуває на диспансерному обліку у лікаря - нарколога з 03.04.2013 року з приводу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання опіоїдів. Синдром залежності (а.с.69). Згідно довідки обласного центру профілактики та боротьби зі СНІДом з 01.07.2013 року перебуває на «Д» обліку з діагнозом Z- 21ВІЛ -інфекція. Хронічний вірусний гепатит С.

Згідно акту наркологічної експертизи № 453 від 12.11.2013 року ОСОБА_2 страждає опійною наркоманією 11 стадії. Разом з тим, комісія експертів дійшла висновку про неможливість дачі відповіді чи перебував обвинувачений на момент ДТП у стані наркологічного сп'яніння (а.с.98). За результатами медичного огляду в день ДТП (акт № 2328 від 31.08.2013 року, (а.с.36) та повідомлення головного лікаря Волинського обласного наркологічного диспансеру ОСОБА_2 на час скоєння ДТП в стані алкогольного сп'яніння не перебував.

За висновком судово-психіатричної експертизи (№ 418 від 03.12.2013 року (а.с.103-104) обвинувачений ОСОБА_2 в період скоєння інкримінованих йому протиправних дій не виявляв ознак хронічного психічного захворювання, недоумства чи тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Наявність у ОСОБА_2 опіоїдної залежності в даний час не позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд відносить щире каяття, часткове відшкодування матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_5

Обставин, що обтяжують його покарання, досудовим слідством та судом не встановлено.

Судом також враховано думку потерпілих, які наполягають на суворій мірі покарання, особу підсудного, який після вчинення дорожньо-транспортної пригоди критично оцінив свою протиправну поведінку, що виразилось у визнанні вини, готовності нести кримінальну відповідальність та відшкодувати в повному об'ємі матеріальну шкоду, заподіяну потерпілій ОСОБА_5, та моральну шкоду, заподіяну потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_4, в розмірі, визначеному судом.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин скоєння злочину, тяжких наслідків необережних дій обвинуваченого у вигляді смерті, особи обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити покарання у вигляді позбавлення волі ближче до мінімальної межі, установленої санкцією ч. 2 ст. 286 КК України. Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Беручи до уваги, що санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, з урахуванням обставин справи та наслідків вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, враховуючи думку прокурора та потерпілих, суд вважає за необхідне з метою досягнення виховних цілей покарання призначити додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами максимальним строком, передбаченим санкцією ч.2 ст.286 КК України, три роки. Саме таке покарання, як вважає суд, є необхідним, доцільним і буде цілком достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України. Враховуючи те, що автомобіль марки «Мазда 323», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, який зберігається на майданчику тимчасового тримання затриманих транспортних засобів Ківерцівського РВ (а.с.27), і відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9, виданого ВРЕВ ДАІ м. Рівно належить ОСОБА_7 (а.с.35), його слід повернути власнику.

Розмір витрат на залучення експертів при проведенні експертиз складає 321,20 грн. за проведення судової автотехнічної експертизи (а.с.84) і в силу ч.2 ст.124 КПК України підлягає стягненню з обвинуваченого на користь держави.

У кримінальному провадженні заявлено цивільні позови: ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ВАТ Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про відшкодування шкоди, завданої вчиненням злочину, вимоги за яким в ході судового розгляду позивачем були уточнені, і з яким обвинувачений погодився частково. Та позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу, який обвинувачений ОСОБА_2 спочатку не визнавав, подавши письмові заперечення, покликаючись на відсутність у ОСОБА_4 правових підстав на звернення із вказаним позовом. За вимогами зазначених позовів ОСОБА_5, як дружина загиблого ОСОБА_8, просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ВАТ Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на її користь 8 500,00 грн. в рахунок відшкодування витрат на спорудження надгробного пам'ятника і 5 000,00 грн. моральної шкоди, та стягнути з ОСОБА_2 на її користь у відшкодування моральної шкоди 1 047 352,00 грн.

ОСОБА_4, будучи пасинком померлого ОСОБА_5, просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь 1 052 352,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, та 2000,00 грн. у відшкодування витрат, понесених на правову допомогу.

В ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_2 позов, заявлений потерпілою ОСОБА_5 в частині матеріальних збитків визнав повністю і до початку розгляду справи по суті відшкодував останній понесені нею матеріальні витрати на поховання чоловіка ОСОБА_8 Збільшені позивачем вимоги про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 8 500,00 грн., понесеної на виготовлення та встановлення надгробного пам'ятника, також визнав та частково відшкодував в сумі 1 000,00 грн. Вимоги позивачів про відшкодування моральної шкоди визнав частково, вважаючи їх завищеними і такими, що не відповідають принципу розумності, справедливості та фактичним обставинам справи. Посилаючись на грубу необережність потерпілого, який перебував в стані алкогольної інтоксикації, нехтування ним правилами безпеки руху, просить зменшити розмір відшкодування моральної шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_7 (власником автомобіля засіб «Мазда 323», д.н.з. НОМЕР_1) та ВАТ НАСК Оранта укладений договір про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів строком на 1 рік, починаючи з 05 грудня 2012 року по 04 грудня 2013 року, внаслідок чого останньою був виданий поліс № АВ/9541751, яким забезпечений транспортний засіб «Мазда 323», д.н.з. НОМЕР_1, згідно з яким ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю (на одного потерпілого) становить 100 000 грн., шкоду, заподіяну майну - 50 000 грн. (а. с. 46).

Статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-ІV в редакції, що діяла на час укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, визначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхових сум відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 22.3 вказаної норми передбачено, що потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

В силу п.1.3 ст.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілими в розумінні вказаного закону є треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу.

Однак, потерпілий ОСОБА_8 помер у наслідок ДТП. Можливість відшкодування моральної шкоди, внаслідок загибелі потерпілого, вказаним Законом та страховим полісом не передбачена, а відповідно до п. 27.1 ст. 27 вказаного Закону право на отримання відшкодування за шкоду, пов'язану із смертю потерпілого, мають особи, які знаходилися на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати з поховання.

Так, у разі смерті потерпілого, особи, які взяли на себе витрати з його поховання, мають право на відшкодування таких витрат (п. 27.1 ст. 27 Закону № 1961-ІV). При цьому під витратами на поховання маються на увазі витрати на забезпечення комплексу заходів та обов'язкових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Витрати на поховання мають бути обґрунтовані та відшкодовуються при наданні страховику оригіналу свідоцтва про смерть та документів, які підтверджують такі витрати.

На підтвердження витрат на поховання позивач ОСОБА_5 надала договір підряду від 15.02.2014 року про виготовлення та встановлення по місцю поховання ОСОБА_8 надгробного пам'ятника, копію квитанцій до прибуткового касового ордеру (а. с. 64-65), з яких вбачається, що вартість зазначених витрат складає 8 500,00грн., з яких вартість матеріалу становить 3700,00грн., вартість робіт - 4800,00 грн. 26.02.2014 року представник за довіреністю потерпілої ОСОБА_5 подав голові правління НАСК Оранта заяву про страхове відшкодування з відповідними документами (а.с.69).

З огляду на зазначене суд вважає, що належними відповідачем за вимогами про стягнення витрат на встановлення пам'ятника є ВАТ НАСК Оранта і саме зі страхової компанії на користь позивача ОСОБА_5 підлягають стягненню вказані витрати. З врахуванням того, що обвинуваченим у відшкодування витрат на спорудження надгробного пам'ятника сплачено потерпілій 1000 грн. (фіскальний чек 0345 від 24.03.2014 р.) стягненню з ВАТ НАСК Оранта на користь позивача ОСОБА_5 в рахунок відшкодування витрат на спорудження надгробного пам'ятника підлягає 7 500,00 грн.. В позові ОСОБА_5 про солідарне стягнення вказаних витрат з ОСОБА_2 слід відмовити.

З врахуванням викладено вище не підлягають до задоволення вимоги цивільних позивачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ВАТ НАСК Оранта 5 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Щодо вимог про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди на користь ОСОБА_5 у розмірі 1 047 352,00 грн. та на користь ОСОБА_4 - у розмірі 1 052 352,00 грн. суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також осмобам, які проживали з нею однією сім'єю.

Позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_4 відповідно до ст. 55 КПК України залучені до кримінального провадження як потерпілі (а.кр.пр.52,58).

З показів свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, даних в судовому засіданні, довідки Романівської сільської ради Луцького району Волинської області (а.с.70), копії свідоцтва про одруження (а. кр.п.57) встановлено, що померлий 31.08.2013 року ОСОБА_8 на момент смерті постійно проживав в АДРЕСА_2. Разом з ним проживали однією сім'єю і вели спільне господарство дружина ОСОБА_5, пасинки ОСОБА_4, ОСОБА_14

Зазначені свідки також підтвердили глибокі переживання позивачів у зв'язку із втратою чоловіка та вітчима, який замінив батька.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичної особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.03.1995 року № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (не майнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: в моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я; у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, тощо.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди може бути визначено залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд зобов'язаний виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. відшкодування

Суд вважає, що потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вчиненим злочином спричинено моральну шкоду, оскільки внаслідок даної ДТП загинув відповідно їх чоловік та вітчим. Таким чином, потерпілі перенесли психологічні страждання через втрати звичного нормального способу життя та втрати рідної людини.

Факт заподіяння потерпілим моральної шкоди стверджується амбулаторними комплексними судовими психолого-психіатричними експертизами №№ 440-441 від 30.12.2013 року, за висновками яких ОСОБА_5 на даний час виявляє ознаки розладу адаптації у формі пролонгованої депресивної реакції, що знаходиться у причинному зв'язку зі смертю її чоловіка ОСОБА_8 внаслідок ДТП 31.08.2013 року. Внаслідок трагічних обставин, пов'язаних із загибеллю чоловіка, ОСОБА_5 зазнала моральних страждань важкого 4 ступеня (за шестиступеневою методикою оцінки моральної шкоди). Моральні втрати останньої відносяться до категорії тривалих (частина з яких є невідновними), що перешкоджають активному функціонуванню її як особистості. Наявні ознаки неблагоприємних змін особистості стоять у причинному зв'язку з діями відповідача (а.к.п.131).

ОСОБА_4 спричинена моральна шкода у вигляді моральних страждань (скорбота, пригніченість, безрадісність). Втрата вітчима відобразилась і в соціально-психологічних проявах (обмеження можливості професійної реалізації (спільна робота, партнерські стосунки), спільний відпочинок та інше, що стосується родинної взаємодії. За своєю глибиною моральна шкода оцінена третім ступенем (середній).

Тому, враховуючи конкретні обставини справи, характер та глибину моральних страждань потерпілих, їх наслідки й інші негативні впливи внаслідок втрати чоловіка та вітчима, те, що злочин вчинений з необережності, суд вважає, що позови в цій частині слід задовольнити частково та з врахуванням вимог розумності, справедливості і виваженості та враховуючи конкретні обставини справи, а саме той факт, що в момент скоєння ДТП потерпілий ОСОБА_8 перебував в стані алкогольної інтоксикації (3,0% проміле) (висновок судово-медичної експертизи (а.кр.пр.26) та в порушення ПДР переходив проїзну частину поза пішохідним переходом, розмір відшкодування моральної шкоди, який підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_4, визначає відповідно у розмірі 100000 та 40000 гривень.

Щодо позовних вимог потерпілого ОСОБА_4 в частині стягнення на його користь витрат за надання правової допомоги у розмірі 2000 грн. суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено з матеріалів кримінального провадження, потерпілим ОСОБА_4 05.09.2013 року укладено договір з адвокатським об'єднанням «Правовий стандарт» про надання правової допомоги (а.с.18), відповідно до якого розмір оплати за надані послуги становить 2000 грн. Інтереси потерпілого в органах досудового розслідування, МВС, прокуратури, суду, згідно ордеру серія ВЛ 009160 (а.с.50-1), представляв адвокат ОСОБА_15

Відповідно до положень ст.ст. 120, 124 КПК України витрати на правову допомогу, тобто витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого та цивільного позивача, які надають правову допомогу за договором, несе потерпілий, цивільний позивач. І в разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

При цьому, стягуючи з обвинуваченого на користь потерпілого витрати на правову допомогу у зв'язку з оплатою допомоги адвоката, суд має керуватися положеннями ч.2 ст.84 ЦПК України та Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

Так, згідно з ст.1 вказаного Закону розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

При цьому необхідно враховувати, що правова допомога надається не тільки в судовому засіданні, а й пов'язана зі складанням позовної заяви, наданням усних консультацій, ознайомленням з матеріалами справи, проведенням необхідних розрахунків тощо. При обчисленні розміру компенсації необхідно врахувати всі витрати, які перебувають у причинному зв'язку із наданням правової допомоги у конкретній справі. Ці дії повинні бути необхідними для надання правової допомоги, а розрахована сума має бути справедливою.

З врахуванням мінімальної заробітної плати на час розгляду кримінального провадження, вcтановленої Законом України "Про держбюджет на 2014 рік" (1218,00грн.) та участі представника потерпілої в судових засіданнях, що згідно журналів судових засідань складає 4 год. 35 хв., визначений договором розмір оплати за надані послуги не перевищує розмір компенсації витрат на правову допомогу, встановлений Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" і з врахуванням документального підтвердження здійснення процесуальних витрат відповідно до копій квитанцій 20 від 05.09.2013 року та 64 від 11.11.2013 року підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_4

Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 січня 2014 року накладено арешт на майно обвинуваченого, а саме: 1-ну частку спільної сумісної власності квартири, об'єкта житлової нерухомості за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 213895156101, який на думку суду слід залишити в силі у зв'язку із частковим задоволенням цивільних позовів.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України суд-

з а с у д и в:

Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строк на 3 (три) роки.

До вступу вироку в законну силу змінити засудженому ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання на тримання під вартою, взявши під варту з зали суду.

Початок строку відбуття покарання рахувати з 27.03.2014 року.

Цивільні позови ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ВАТ Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про відшкодування шкоди, завданої вчиненням злочину, та ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (м.Київ Дарницький район вул. Здолбунівська, 7-Д, ідентифікаційний код 00034186) на користь ОСОБА_5 (АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_6) 7 500,00 (сім тисяч п'ятсот) грн. у відшкодування витрат на спорудження надгробного пам'ятника.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_7) на користь ОСОБА_5 (АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_6) 100 000,00 (сто тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням злочину.

В решті позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_7) на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_4, РНОКПП НОМЕР_8) 40 000 (сорок тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням злочину та 2000,00 (дві тисячі) грн. у відшкодування витрат, понесених на правову допомогу.

В решті позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь САЕ НДЕКЦ при УМВС України у Волинській області (р\р 31111115700070 в ГУДКСУ у Волинській області МФО 803014, ідентифікаційний код 37940181) витрати на залучення експертів при проведенні судової автотехнічної експертизи в сумі 321 грн. 20 коп.

Речові докази: автомобіль марки «Мазда 323», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, який зберігається на майданчику тимчасового тримання затриманих транспортних засобів Ківерцівського РВ (а.с.27), і відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9, виданого ВРЕВ ДАІ м. Рівно, належить ОСОБА_7 (а.с.35), повернути власнику ОСОБА_7.

Посвідчення водія серія НОМЕР_10, видане 17.08.2005 року Рівненським МРЕВ, направити Рівненському МРЕВ ДАІ ГУ УМВС України у Рівненській області.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 січня 2014 року на майно обвинуваченого, а саме: 1-ну частку спільної сумісної власності квартири, об'єкта житлової нерухомості за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна : 213895156101, залишити в силі.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Волинської області протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Ківерцівський районний суд.

Суддя Ківерцівського районного суду О.М. Пономарьова