Вирок № 37877659, 27.03.2014, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №560/1248/13-к

Провадження №1-кп/560/3/14

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2014 року

Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді: Оборонової І.В.,

за участю: секретаря судового засідання Волкодав А.А.,

прокурора - Вирви А.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого: ОСОБА_2,

потерпілої - ОСОБА_3,

законного представника потерпілої: ОСОБА_4,

представника потерпілої: ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дубровиця кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013190110000476 від 09 травня 2013 року по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

09 травня 2013 року біля 00 годин 30 хвилин ОСОБА_1, керуючи мотоциклом марки «Viper ZS125J» незареєстрованим в установленому законом порядку, не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та достатніх навичок керування мотоциклом, в темну пору доби, рухаючись по вулиці Левковича в селі Жадень Дубровицького району в напрямку центру села зі швидкістю біля 25 км/год., без увімкненого світла фари ближнього (дальнього) світла, не вибравши безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3, яка йшла попутно по правій частині проїжджої частини вулиці. В результаті ДТП ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми у вигляді забою головного мозку середнього ступеня важкості, переломів кісток склепіння та основи черепа (лівої тім'яної кістки, потиличної кістки зліва та піраміди лівої скроневої кістки), ускладненої гемосинусом (накопичення крові в пазусі) основної пазухи, тотогемоліквореєю (витікання крові та рідини з вушної раковини) справа, застійним диском зорових нервів та парезу відвідного нерва справа. забою м'яких тканин голови, обличчя та верхніх кінцівок, що в сукупності згідно висновку судово-медичної експертизи №744 від 08 липня 2013 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя.

В безпосередньому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і шкідливими наслідками, що настали, є грубе порушення водієм мотоциклу ОСОБА_1 п.1.3. п.1.5. п.2.1 «а», «б», п.2.3 «б», «д», п.12.1. п.12.2. п. 12.3, п.13.3 та п.19.1 «а» Правил дорожнього руху України, які потягли за собою отримання потерпілою ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся та дав суду показання, які повністю відповідають обставинам, встановленим в ході судового розгляду, додатково пояснив, що 08 травня 2013 року ввечері його троюрідний брат попросив відвезти його до школи, оскільки сам їхати не міг, так як знаходився у стані алкогольного сп'яніння. Погодившись, він відвіз брата до школи, звідки той з дівчиною пішов кудись гуляти, а він залишився біля школи, де в той вечір були також потерпіла, її сестра, і інші хлопці з дівчатами, які усі разом вживали алкогольні напої. Через деякий час брат знову зателефонував та попросив завезти його вже додому та повідомив, що буде чекати його біля хреста. Коли ОСОБА_1 приїхав до хреста, де мав чекати його брат, то його там не було, і тоді він розвернувся та поїхав назад до іншого хреста, так як у селі їх є два. На вулиці в той час було вже темно. Коли він їхав, то на мотоциклі чомусь зникло світло. Від чого скинув швидкість та їхав близько 20-25 км. за год. по правій стороні дороги. Потім раптово на проїжджій частині, за два-три метри попереду, він помітив постать дівчини, яка була одягнена у щось світле, від чого відразу крикнув, щоб вона втікала та почав намагатися загальмувати, при цьому передні ручні гальма на той час на мотоциклі були несправні. Як з'ясувалось згодом дівчат там було двоє потерпіла ОСОБА_3 та свідок ОСОБА_6 Намагаючись екстренно загальмувати, нога ОСОБА_1 посковзнулась з педалі гальм, і загальмувати він не встиг, в результаті чого здійснив наїзд на одну з дівчат. Коли він отямився, то лежав на землі і не міг зрозуміти, що сталося. Про все те, що сталось йому розповіли люди, які відразу прийшли на місце пригоди та підвели його і тоді він побачив потерпілу ОСОБА_3, яка лежала на землі. Потім хтось викликав швидку допомогу, а потерпілу повезли автомобілем ОСОБА_7 на зустріч швидкій, яку зустріли на переїзді с.Біла Дубровицького району. ОСОБА_1 також знаходився в автомобілі ОСОБА_7 разом із потерпілою. Близько шостої години ранку в лікарню прийшли працівники міліції, які забрали його в Дубровицьким РВ УМВС України в Рівненській області. Також ОСОБА_1 додав, що цивільні позови, заявлені до нього визнає, просив суд суворо не карати та не позбавляти волі.

Крім повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2. ст.286 КК України, його вина повністю доведена сукупністю доказів, зібраних по кримінальному провадженню, перевірених і досліджених в судовому засіданні, зокрема:

Показами неповнолітньої потерпілої ОСОБА_3, яка була допитана в присутності законного представника ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що ввечері 08.05.2013 року вона разом із своєю сестрою пішли в кафе, де ОСОБА_3 купила одну пляшку пива. Згодом до них прийшла ОСОБА_6 і вони утрьох пішли до школи, де пили пиво. Далі до них підійшли ще декілька дівчат, а через деякий час на мотоциклі, тримаючи в руці ліхтар під'їхали ОСОБА_1 та ОСОБА_8 Випивши пива близько 100-150 грам вона віддала його дівчатам, оскільки більше не хотіла його пити. Пробувши там ще деякий час, вони усі почали розходитись. Павло з дівчиною пішов кудись гуляти, її сестра пішла до хати, а вона з ОСОБА_6 пішли пройтися по селі. Йдучи по правій стороні дороги вони почули гуркіт мотоцикла і зійшли на край дороги, щоб перечекати поки він проїде, а далі вона вже нічого не пам'ятає.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що 08.05.2013 року, вона разом із ОСОБА_3 пішли до кафе в с.Жадень Дубровицького району. В кафе вони взяли пива «Балтика 7» та пішли до школи його пити. Через деякий час на мотоциклі, у якому не горіло світло приїхали ОСОБА_1 з ОСОБА_8 Згодом підійшли і інші дівчата, і вони усі разом пили одну пляшку пива. Біля школи вони пробули близько години, а далі всі почали розходитись по домівках. Однак ОСОБА_6 із ОСОБА_3 вирішили додому ще не йти, а пройтись по вулицях села. Коли вони йшли у напрямку центра села, то почули, що їде ОСОБА_1 і вирішили від нього сховатись, щоб з ним не говорити. В той час як він їхав на мотоциклі горіло спереду світло але дуже слабке. Коли він проїхав, вони пішли в сторону будинку ОСОБА_3 Далі ОСОБА_1 розвернувся, і коли їхав назад світла на мотоциклі вже не було, і близько за три метри до них ОСОБА_1 крикнув, щоб вони втікали, а через мить вона відчула удар, і побачила, як з мотоцикла падає ОСОБА_1, при цьому, як падала ОСОБА_3 вона не бачила. Побачивши лежачу на землі ОСОБА_3, вона підбігла до неї та почала приводити її до тями, і ОСОБА_3 почала подавати ознаки життя. На місці події на ту мить вже зібралось багато людей і хтось із них викликав швидку. Згодом приїхав батько автомобілем та забрав ОСОБА_3 в лікарню.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що 09.05.2013 року близько 00-35 год., до нього зателефонувала його донька ОСОБА_6, яка повідомила, що її подругу ОСОБА_3 збив мотоцикл. Після чого ОСОБА_7 відразу приїхав на місце пригоди та побачив там лежачу без тями на узбіччі дороги ОСОБА_3 Не чекаючи приїзду швидкої медичної допомоги, він разом із ОСОБА_1 обережно положили ОСОБА_3 на заднє сидіння його автомобіля та повезли в лікарню. На переїзді с.Біла Дубровицького району Рівненської області, він помітив та зупинив автомобіль швидкої медичної допомоги, після чого передав до нього травмовану ОСОБА_3, яку вони відразу повезли до Дубровицької ЦРЛ. Також додав, що коли він з місця пригоди віз ОСОБА_3 в лікарню, то від неї не було чути запаху алкоголю.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що 09.05.2013 року близько 01-ї год. знаходячись разом із своїм товаришем ОСОБА_10 біля клубу с.Жадень Дубровицького району, він чув звук їдучого мотоцикла, а далі почув звук удару. Коли він прибіг на місце події, то побачив лежачу на асфальті ОСОБА_3, а біля неї кров, після чого він відразу викликав швидку медичну допомогу. Через деякий час на місце пригоди приїхав ОСОБА_7, який положив ОСОБА_3 у свій автомобіль та повіз в лікарню.

У судовому засіданні законний представник потерпілої ОСОБА_4 суду пояснила, що доньку вона вже побачила лежачу у приймальному відділенні Дубровицької ЦРЛ. З вуха і рота у неї йшла кров, а також були судоми. Далі доньку повезли в реанімацію, а до неї підійшов завідувач відділення, який повідомив, що доньку потрібно везти у м.Рівне в нейрохірургію, оскільки у неї був дуже тяжкий стан. Перші чотири дні донька була без свідомості. Після того як вона прийшла в себе, то ще декілька разів втрачала свідомість. На даний час донці ще потрібне лікування.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_11, який був допитаний за клопотанням представника потерпілої, працюючий лікарем акушером-гінекологом в КЗ «Дубровицька Центральна районна лікарня» суду пояснив, що 09.05.2013 року чергуючи у приймальному відділенні, до них було доставлено жінку, яка була без свідомості. Провівши її огляд він викликав чергового лікаря - анестезіолога. При цьому додав, що у доставленої жінки не було помічено стану алкогольного сп'яніння.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснила, що 09 травня 2013 року, прокинувшись вранці, вона запитала у чоловіка, де син, на що той відповів, що ОСОБА_1 збив дівчину, з якою він зараз знаходиться в лікарні. Почувши це, ОСОБА_12 відразу зателефонувала сину, який повідомив, що його зараз працівники міліції везуть на місце дорожньо-транспортної пригоди. Прийшовши на місце події, вона побачила сина, який їй повідомив, що дівчина знаходиться у лікарні і перебуває у тяжкому стані. Того ж ранку вона відразу приїхала в лікарню де зустріла матір ОСОБА_3 та запропонувала їй допомогу в розмірі 1000 грн., щоб завезти дитину в м.Рівне, на що матір погодилась. Однак через деякий час в лікарню приїхали тато і тітка потерпілої, які відмовились від будь-якої фінансової допомоги.

З оголошених у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_8, вбачається, що 08 травня 2013 року біля 22-ї години, він приїхав мотоциклом "Viper ZS125J" червоного кольору у центр с.Жадень Дубровицького району, де вживав алкогольні напої. Там же він помітив свого родича ОСОБА_1, у якого попросив відвезти свій мотоцикл до себе додому, маючи намір забрати мотоцикл наступного дня, на що ОСОБА_1 погодився та повів мотоцикл до дому. Перед тим, як дав мотоцикл ОСОБА_1 у ньому були справні ножні гальма, тільки не працювали зовнішні світлові прилади. Наступного дня ОСОБА_8 дізнався, що ОСОБА_1 збив ОСОБА_3, яку забрали у лікарню (а.п.148).

Показання свідків, допитаних та оголошені в судовому засіданні не викликають жодних сумнівів в їхній об'єктивності, оскільки є послідовними логічними та узгоджуються з іншими письмовими доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, які були досліджені судом та містяться в матеріалах кримінального провадження, а саме:

З протоколу огляду місця події, план схеми до нього та ілюстративних таблиць до протоколу огляду від 09.05.2013 року вбачається, що місцем події, де сталася дорожньо-транспортна пригода є проїжджа частина вулиці АДРЕСА_1 (а.п.7-22);

З протоколу огляду місця події та ілюстративних таблиць до нього від 09.05.2013 року вбачається, що місцем події є територія неподалік господарства ОСОБА_1, де знаходиться мотоцикл марки «Вайпер» червоного кольору без державного реєстраційного номера (а.п.26-32);

Як вбачається з акту перевірки технічного стану колісного транспортного засобу від 09.05.2013 року мотоцикл марки Viper 2008 року виготовлення, без номерного знаку, номер шасі НОМЕР_1 відповідає вимогам безпеки дорожнього руху (а.п.33).

Згідно висновку експерта науково-дослідного експертно-криміналістичного центру в Рівненській області №174 від 31.05.2013 року та ілюстративної таблиці до нього вбачається, що контактування мотоцикла «Вайпер», червоного кольору, без реєстраційного номерного знаку, з перешкодою відбулося передньою частиною (а.п.51-52);

Згідно висновку експерта науково-дослідного експертно-криміналістичного центру в Рівненській області №173 від 31.05.2013 року та ілюстративної таблиці до нього, вбачається, на момент експертного дослідження робоча гальмівна система мотоцикла марки «Вайпер» червоного кольору, без реєстраційного номерного знаку, знаходилась в несправному стані через пошкодження в системі. Освітлення мотоцикла марки «Вайпер» червоного кольору, без реєстраційного номерного знаку, знаходилась в несправному стані через пошкодження елементів системи. Встановити час виникнення несправностей системи освітлення стосовно даної дорожньо-транспортної пригоди дана експертиза неспроможна. Несправності в робочій гальмівній системі наданого на експертизу мотоцикла марки «Вайпер», червоного кольору, без реєстраційного номерного знаку виникли до ДТП (а.п.56-61);

Висновком експерта КЗ «Обласне бюро судово-медичної експертизи» Рівненської обласної ради №915 від 14 червня 2013 року, стверджується, що у крові ОСОБА_1 етиловий спирт не знайдений (а.п.71);

Згідно висновку експерта №23 від 27.06.2013 року виданого науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при управлінні МВС України в Рівненській області та ілюстративної таблиці до нього, два уламки пластмаси чорного кольору зовнішньої сторони та білого кольору з внутрішньої сторони та залишки щитка мопеда раніше складали одне ціле і являють собою щиток мопеда. Два уламки прозорої пластмаси та залишки вітрового скла раніше складали одне ціле і являють собою вітрове скло мопеда (а.п.79-87);

Як вбачається з висновку експерта науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 168 від 09.07.2013 року, місце наїзду мотоциклом марки «Viper ZS125J» на пішохода знаходиться на вулиці с.Жадень Дубровицького району, поблизу будинку культури перед початком осипу відокремлених частин транспортного засобу, зафіксованих у протоколі огляду місця скоєння ДТП та схемі до нього. Встановити більш точно координати наїзду мотоциклом марки «Viper ZS125J» на пішохода в абсолютних величинах не вдається можливим по причині відсутності у наданих на дослідження матеріалах ДТП достатньої сукупності уточнюючої слідової інформації, яка могла б свідчити про це (а.п.91-92);

Згідно протоколу додаткового огляду місця події від 19 червня 2013 року, стверджується, що при відсутності світла фар мотоциклу конкретна видимість пішохода наставала при 5,53 м. При положенні транспортного засобу, у якому наставала конкретна видимість перешкоди, була визначена видимість у напрямку руху мотоциклу по точці, в якій при ближньому світлі фар цього мотоциклу вже не можна було чітко розрізнити елементи дороги, зокрема межу між проїзною частиною дороги та узбіччям. Ця видимість склала 40,6 м. При дальному світлі фар - 91 м, без світла фари - 7,8 м (а.п.102-105).

Висновком експерта науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 181 від 29.07.2013 року вбачається, що з моменту виникнення перешкоди для руху, водій мотоцикла марки «Viper ZS125J» ОСОБА_1 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_3 рухаючись без світла фари, але мав би технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_3, рухаючись з увімкненим ближнім (дальнім) світлом фар. В даній дорожній обстановці водій мотоцикла марки «Viper ZS125J» ОСОБА_1 повинен був діяти згідно з вимогами п.п. 12.2; 12.3; 13.3 та 31.6 б Правил дорожнього руху. (а.с.109-113);

Відповідно до висновку експерта КЗ «Обласне бюро судово-медичної експертизи» №744 від 08 липня 2013 року, згідно з наданою медичною картою №9411 стаціонарного хворого нейрохірургічного відділення Рівненської центральної міської лікарні, у н/л ОСОБА_3 лікарями відмічені тілесні ушкодження: черепно-мозкова травма у вигляді забою головного середнього ступеня важкості, переломів кісток склепіння та основи черепа (лівої кістки, потиличної кістки зліва та піраміди лівої скроневої кістки), ускладнена гемосинусом (накопичення крові в пазусі) основної пазухи, отогемоліквореєю (витікання крові та рідини з вушної раковини) справа, застійним диском зорових нервів та парезом відвідного нерва справа; забої м'яких тканин голови, обличчя, верхніх кінцівок, які виникли від дії тупих предметів, могли утворитися незадовго до звернення потерпілої в лікувальний заклад, тобто не суперечать вказаному в обставинах терміну, а саме 09 травня 2013 року і, в даному випадку розглядаються в єдиному механізмі виникнення сукупності згідно п.2.1.3. "б" "Правил судово-медичного визначення ступеню тілесних ушкоджень", затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.95р. ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя. Вказані тілесні ушкодження могли виникнути при даному виді дорожньо-транспортної пригоди (а.п.145-146);

В матеріалах кримінального провадження міститься висновок експерта № 668 від 18.06.2013 року (а.п. 67).

Однак, у судовому засіданні представником потерпілої адвокатом ОСОБА_5 було заявлене клопотання про визнання цього доказу, а саме висновку експерта № 668 від 18.06.2013 року, згідно якого у крові ОСОБА_3 знайдений етиловий спирт в концентрації 2,42 %, - недопустимим та таким, що отриманий внаслідок істотного порушення норм кримінально-процесуального законодавства, а також з порушенням прав потерпілої ОСОБА_3

Суд, заслухавши учасників кримінального провадження з цього приводу, дослідивши матеріали кримінального провадження, надаючи оцінку допустимості вищевказаного доказу, приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Згідно ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 87 КПК України недопустимими, зокрема, є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини.

Правильність і об'єктивність висновку експерта сумнівів не викликає, у судовому засіданні не встановлено даних щодо відсутності належної кваліфікації та повноваження експерта, наявності істотних порушень вимог КПК при проведенні експертизи. Однак, на етапі досудового розслідування було допущено грубе порушення норм ст.ст. 241, 245 КПК України, а саме: слідчим, при відібранні біологічних зразків крові ОСОБА_3 та їх направленні на експертизу, не отримано постанову прокурора, чим грубо порушено вказані вимоги кримінально-процесуального законодавства. Крім того, слідчий Чирук В.Ю. не повідомляв сторону потерпілої про призначення судово-медичної експертизи та її результати. Внаслідок цього потерпіла та її законний представник були позбавлені можливості ставити свої питання на розгляд експерта. Також потерпілу та її законного представника було позбавлено можливості оскаржувати результати експертизи, оскільки станом на 31 липня 2013 року досліджувані зразки крові ОСОБА_3 в експертній установі були знищені.

Крім того, в в судовому засіданні встановлено, що було порушено відповідні вимоги при заборі та доставці на експертизу зразків крові, а саме: зразки крові ОСОБА_3 були відібрані у Дубровицькій районній лікарні з порушенням встановленого порядку упакування флаконів; після забрання 29.05.2013 року з Дубровицької ЦРЛ зразки крові ОСОБА_3 були доставлені для проведення експертизи в Обласне бюро судово-медичної експертизи лише 12.06.2013 року, тобто через 13 днів з дня їх відібрання, що ставить під сумнів умови зберігання та можливість стороннього втручання у флакон з кров'ю ОСОБА_3

Крім того вказаний висновок експерта про перебування потерпілої ОСОБА_3 в стані алкогольного сп'яніння заперечується показаннями обвинуваченого ОСОБА_1, свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6, наданими в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Оцінивши висновок експерта в сукупності з іншими доказами по справі на предмет допустимості у відповідності до критеріїв КПК України, суд до даного доказу відноситься критично, приходить до переконання, що висновок експерта КЗ "Обласне бюро судово-медичної експертизи" Рівненської обласної ради №668 від 18 червня 2013 року, згідно якого у крові ОСОБА_3 знайдений етиловий спирт в концентрації 2,42 % слід визнати недопуснимим доказом, оскільки зразки для проведення експертизи були отримані з порушеннями норм ст.ст.241, 245 КПК України.

Аналізуючи зібрані та досліджені інші докази в їх сукупності, які у суду не викликають будь-яких сумнівів щодо їх достовірності та достатності, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 повністю доведена і його умисні дії, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, суд кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України.

Відповідно до ст. 65 КК України та роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання"( з наступними змінами), суд призначає покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

В п.3 зазначеної постанови вказано, що, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, судам слід виходити з класифікації злочинів, особливостей конкретного злочину й обставин та способу його вчинення, кількості епізодів злочинної діяльності, характеру і ступеню тяжкості наслідків, що настали, а при дослідженні даних про особу підсудного з'ясовувати його вік, поведінку до вчинення злочину, наявність судимостей і адміністративних стягнень, тощо.

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання та особу винного.

Тому при обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує наступне.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 286 КК України, у вчиненні якого ОСОБА_1 визнав себе винним, згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Характеризуючи особу обвинуваченого, суд враховує те, що ОСОБА_1 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно (а.п. 122), на "Д" обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (а.п. 126,127). Як вбачається з довідки, виданої Дубровицькою ЦРЛ від 14.03.2014 року (а.246), його дружина ОСОБА_13 знаходиться на диспансерному обліку з приводу вагітності. До кримінальної відповідальності не притягувався (а.п.124).

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 у відповідності до ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 визначені ст. 67 КК України, в судовому засіданні не встановлені.

Відповідно до п.21 вищезгаданої Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року, у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами, однак призначення такого покарання особі, яка взагалі не мала права керувати транспортними засобами, є неможливим.

Тому, зважаючи на тяжкість скоєного, особу винного, обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, поведінку ОСОБА_1, його оцінку скоєному, суд при обранні міри покарання приходить до переконання, що необхідним та достатнім буде призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст.286 КК України без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Одночасно суд прийшов до висновку, що обвинувачений не становить небезпеки для суспільства, а його виправлення та перевиховання можливе без реальної ізоляції від суспільства, а тому вважає необхідним та доцільним звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст.75 КК України з встановленням іспитового строку та з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України.

Потерпілою ОСОБА_3 заявлено цивільний позов про відшкодування 7856,86 грн. матеріальної шкоди, 100000,00 грн. моральної шкоди та 3000,00 грн. витрат на правову допомогу. В процесі розгляду кримінального провадження розмір позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди було зменшено до 20000,00 грн.

При вирішенні заявленого цивільного позову суд виходить з наступного:

Постановою Дубровицького РВ УМВС України в Рівненській області від 31 липня 2013 року по матеріалах внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013190110000476 від 09 травня 2013 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, ОСОБА_3 визнано цивільним позивачем, а ОСОБА_1 цивільним відповідачем у даному кримінальному провадженні (а.п.170).

Заявлений потерпілою позов про відшкодування матеріальної шкоди за придбання ліків та моральної шкоди в сумі 20 000 грн. визнаний обвинуваченим.

Відповідно до ч.1 ст.1195 ЦК України фізична особа, яка завдала шкоди ушкодженням здоров'ю потерпілого, зобов'язана відшкодувати йому витрати на придбання ліків та проходження лікування.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними діями відшкодовується фізичній особі особою, що її завдала.

Факт та розмір матеріальних витрат в сумі 7856,86 грн. доведено повністю чеками наявними в матеріалах кримінального провадження (а.п.163-168), а тому позовні вимоги, щодо стягнення матеріальної шкоди підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійсненні ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Понесення стороною потерпілої витрат на правову допомогу підтверджується угодою про правову допомогу від 25 червня 2013 року та додатковою угодою до договору на правову допомогу б/н від 25.06.2013 року та квитанцією, а тому ці витрати підлягають стягненню з обвинуваченого (а.п.179-180).

Що стосується позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди то відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з п.1 ч.2, ч.3 ст.23 цього ж Кодексу моральна шкода полягає у стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин.

У відповідності до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п.5 Постанови від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розглядаючи позов про відшкодування такої шкоди, суд повинен з'ясувати, чи підтверджується факт заподіяння потерпілому моральних чи фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони завдані, яким є ступінь вини заподіювача, яких саме моральних чи фізичних страждань зазнав потерпілий, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі він оцінює пов'язані з ними втрати та з чого при цьому виходить.

Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди із змінами та доповненнями, внесеними постановою № 5 від 25.05.2001 року, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, враховуючи, що потерпілій була заподіяна моральна шкода, яка виразилась у душевних стражданнях та переживаннях, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного життя, у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнала та продовжує зазнавати, у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд приходить до висновку, що з врахуванням вимог розумності та справедливості, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди є підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі в розмірі 20000,00 грн.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Фінансового управління Рівненської районної державної адміністрації про відшкодування витрат понесених лікарнею за лікування потерпілої від злочину на стаціонарному лікуванні на суму 3955,14 грн., який документально підтверджується розрахунком вартості лікування - задовольнити в повному обсязі, оскільки у відповідності до ч.1 ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

Заходи забезпечення кримінального провадження в тому числі запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувались.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 128, 368, 370-374, 394, 395 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Керуючись ст.75 КК України, звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку терміном на 1 рік

Відповідно до п.п.2, 3 ч.1 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк засудженому ОСОБА_1 обчислювати з моменту проголошення вироку.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 жителя АДРЕСА_1 на користь фінансового управління Рівненської районної державної адміністрації (33028, вул. Соборна, 195, м. Рівне; р/р 31411544700002 в ГУДКСУ у Рівненській області, отримувач УК в м.Рівне, МФО 833017, код 38012714) 3955,14 (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят п'ять гривень чотирнадцять копійок) витрат за перебування потерпілої від злочину на стаціонарному лікуванні.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь законного представника потерпілої ОСОБА_4 7856,86 грн. (сім тисяч вісімсот п'ятдесят шість гривень вісімдесят шість копійок) матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь законного представника потерпілої ОСОБА_4 3000,00 грн. (три тисячі гривень) витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь представника потерпілої ОСОБА_4 20000,00 грн. (двадцять тисяч гривень) моральної шкоди.

Речові докази: мотоцикл марки "VIPER ZS125J", який приєднаний до матеріалів кримінального провадження №12013190110000476 в якості речового доказу та переданий на відповідальне зберігання законному володільцю ОСОБА_8 під розписку та відокремленні уламки транспортного засобу, які приєднані до матеріалів кримінального провадження в якості речового доказу та передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Дубровицького РВ УМВС - повернути законному володільцю ОСОБА_8.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Рівненської області через Дубровицький районний суд Рівненської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Суддя: підпис

З оригіналом згідно

Суддя Дубровицького

районного суду Рівненської області Оборонова І.В.