Вирок № 37877023, 17.03.2014, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Справа № 554/11813/13-к

ВИРОК

Іменем України

Дата документу 17.03.2014

18 березня 2014 року м. Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави в складі:

головуючого - судді Антонова С.В.,

при секретарях - Шмигло І.А., Козаченко Ю.В.,

за участю прокурора - Верблюд Я.М.,

потерпілого - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава справу про обвинувачення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кременчука Полтавської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 24.12.2012 року Решетилівським районним судом Полтавської області за ч.2 ст. 296 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік;

- 04.02.2013 року Київським районним судом м. Полтави за ч.1 ст. 309, ч. 4 ст. 70 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік;

- 29.04.2013 року Октябрським районним судом м. Полтави за ч.1 ст. 190 КК України до двохсот сорока годин громадських робіт,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 121, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 389 КК України, -

в с т а н о в и в :

11.06.2013 року, близько 02.00 години, ОСОБА_3, перебуваючи поблизу розважального закладу «Пітон», що розташований за адресою: м. Полтава, вул. Р.Кириченко, 1-А, в ході сварки, яка виникла між ним та невстановленими особами, з мотивів особистої неприязні, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажаючи, але свідомо припускаючи їх настання, підняв із землі два уламки цегли та по черзі кинув їх в скупчення людей, які перебували поруч. Перший уламок цегли влучив у припаркований поруч автомобіль «Деу Нексіа», а другий - в голову потерпілого ОСОБА_5, внаслідок чого, згідно висновку судово-медичної експертизи № 1413 від 14.08.2013 року, йому було спричинено тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми забою головного мозку легкого ступеню з вогнищем забоїв в правій лобній долі, лінійного перелому лобної кістки з розповсюдженням на основу черепа справа та решіткову кістку справа, осколкового, вдавленого перелому передньої стінки правої лобної порожнини зі зміщенням осколків в порожнину черепа, ушибленої рани чола справа з подальшим її нагноєнням, які кваліфікуються у своїй сукупності як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя.

18.08.2013 року, близько 18.00 години, ОСОБА_3, перебуваючи на подвір'ї будинку № 1 по вулиці Калинова в м. Полтава, з корисливих спонукань, з метою заволодіння чужим майном, з прямим умислом, шляхом вільного доступу та діючи повторно, зі столу, який стояв на подвір'ї, таємно викрав мобільний телефон «Samsung-Galaxy Y Duos», який належить ОСОБА_6, вартістю 811 гривень, в якому знаходилась сім-картка оператора мобільного зв'язку «Лайф», вартістю 10 гривень, сім-картка країни Йорданії, без вартості, на якій були гроші в сумі 60 гривень, чим завдав потерпілому ОСОБА_6 матеріального збитку на загальну суму 881 гривень та мобільний телефон «Samsung-Galaxy Асе II», який належить ОСОБА_7, вартістю 1137 гривень, в чохлі чорного кольору, вартістю 500 гривень, в якому знаходилась сім-картка оператора мобільного зв'язку «МТС», на рахунку якої були гроші в сумі 30 гривень, чим завдав потерпілій ОСОБА_7 матеріального збитку на загальну суму 1667 гривень.

Крім того, 29.04.2013 року вироком Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_3 був засуджений за ч.1 ст. 190 КК України до покарання у виді 240 годин громадських робіт. З 03.06.2013 року ОСОБА_3 перебуває на обліку в Октябрському РВ КВІ УДДУ ПВП. 13.06.2013 року останньому роз'яснені умови та порядок відбування покарання у виді громадських робіт, встановлено дні реєстрації, відібрано пояснення з приводу неявок за викликами до інспекції, вручено направлення до комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради для початку відбування покарання у виді громадських робіт з 17.06.2013 року. Згідно графіку виходу на громадські роботи у червні 2013 року ОСОБА_3 з 17.07.2013 року по 29.07.2013 року відпрацьовано 44 години. Після цього, ОСОБА_3, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ухилився від подальшого відбуття покарання в період часу з 01.07.2013 року по 31.08.2013 року, жодного разу не з'явився без поважної причини до КП «ЖЕО №2». Крім того, ОСОБА_3 письмово неодноразово попереджався про наслідки ухилення від громадських робіт, про що винесені попередження згідно ст. 40 КВК України.

Допитаний у суді ОСОБА_3 свою вину в пред'явленому обвинуваченні визнав частково та пояснив, що 11 червня 2013 року в нічний час він відпочивав у клубі «Пітон». Під час відпочинку у нього з невідомими чоловіками виник конфлікт. Вийшовши на вулицю, до нього підбігло близько трьох осіб та хтось його декілька раз вдарив по голові. Він почав відходити від невідомих, однак чоловіки йшли у його бік. ОСОБА_3 злякавшись, що його знову почнуть бити, схопив каміння та двічі кинув його вгору з метою відлякати нападників. Після цього чоловіки зупинились. Куди саме потрапив обвинувачений камінням він не знає. Через деякий час приїхали працівники міліції та затримали його. Потім він дізнався, що потрапив камінням в голову потерпілому.

Обвинувачений також додав, що у зв'язку з тим, що він був напідпитку, він погано пам'ятає деякі деталі подій 11 червня 2013 року. З приводу отриманих ним тілесних ушкоджень в лікувальні заклади він не звертався та про те, що у нього є якісь ушкодження нікому не повідомляв.

18 серпня 2013 року близько 18 години він проходив в мікрорайоні Кобищани в м.Полтава, де у дворі одного з будинків помітив на столі два мобільних телефони «Самсунг», поруч з якими нікого не було. Він зайшов у двір, непомітно взяв мобільні телефони та зник з місця події. В цей же вечір вказані мобільні телефони він продав. В подальшому майно потерпілим було повернуту під час досудового розслідування.

ОСОБА_3 також повідомив, що будучи засудженим до покарання у виді громадських робіт, йому було роз'яснено порядок відбуття покарання та наслідки ухилення від його відбуття. Спочатку він відпрацьовував громадські роботи, однак потім у нього не було часу так як він працював та у нього були сімейні проблеми. Поважних причин неявки у нього не було, на лікуванні він також не знаходився. У вчиненому щиро розкаявся.

Суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, позбавлення права на оскарження фактичних обставин в апеляційному порядку, переконавшись в добровільності їх позиції, та за їх згодою, визнав недоцільним дослідження фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, за обвинуваченням у вчиненні ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 389 КК України. При цьому, учасники процесу вважали за можливе з'ясування фактичних обставин справи за відсутності потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які не з'явились в судове засідання, не повідомивши причини своєї неявки.

Не зважаючи на часткове визнання своєї вини, винуватість ОСОБА_3 в умисному спричиненні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 доводиться наступними доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_5 суду повідомив, що 11 червня 2013 року він разом з товаришем відпочивав в нічному клубі «Пітон». Вийшовши на вулицю, він помітив групу чоловіків, серед яких був і обвинувачений, який перебував в стані сильного алкогольного сп'яніння. Між ними відбувалась сварка та штовханина. Потім, обвинувачений зайшов за сусідній будинок та вийшов з цеглинами в руках. Він кинув каміння в чоловіків, з якими сварився, однак ні в кого не влучив. Після цього, обвинувачений знову відійшов та повернувся з камінням, яке жбурнув в натовп. Один з каменів потрапив у автомобіль таксі, що стояв поруч, а інший йому в голову, так як він не встиг ухилитись.

Обвинувачений, на його думку, не хотів потрапити камінням саме в нього, однак останній умисно кидав каміння в натовп з близько десяти людей, серед яких стояв і він. Потерпілий також зазначив, що в той час коли ОСОБА_3 відходив за камінням його ніхто не переслідував та будь-якої небезпеки для його життя не було.

Свідок ОСОБА_8 суду повідомив, що 11.06.2013 року в нічний час на автомобілі «Деу Нексіа» він привіз своїх знайомих до нічного клубу «Пітон». Біля входу в заклад стояла група людей, а на іншій стороні дороги, на відстані близько десяти метрів від нього стояв обвинувачений. Потім він помітив, що обвинувачений двічі кинув каміння в натовп людей, які стояли за його автомобілем. Один з каменів потрапив у заднє ліве крило його автомобіля. Після цього, обвинувачений взяв ще два камені та кинув в людей, один з яких потрапив в капот автомобіля. Потім обвинуваченого затримали присутні та вподальшому передали працівникам міліції. Він не бачив щоб обвинувачений влучив камінням у когось з людей, однак коли він вийшов з машини, то помітив чоловіка, у якого з голови текла кров. Присутні поруч люди пояснили, що вказаному хлопцю потрапив у голову камінь.

Свідок також додав, що в той час коли обвинувачений кидав каміння, поруч з ним нікого не було і йому нічого не загрожувало.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду повідомила, що в червні 2013 року вона працювала барменом в кафе «Пітон». Близько 1 години в кафе зайшов ОСОБА_3, який був напідпитку та замовив бокал пива. Перебуваючи в кафе, він почав чіплятись до відвідувачів та провокувати конфлікт, у зв'язку з чим його вивели на вулицю. При цьому, тілесних ушкоджень йому ніхто не наносив. Вона також вийшла на вулицю та помітила, що обвинувачений стояв через дорогу на відстані 10-12 метрів та кидав каміння в сторону людей. Один з каменів потрапив потерпілому в голову, а інший по автомобілю, що стояв поруч. Потім вона попросила ОСОБА_10 викликати охорону та надавала медичну допомогу потерпілому. Потерпілий участі у конфлікті з обвинуваченим не приймав. Через деякий час приїхали працівники служби охорони та міліції, які затримали ОСОБА_3

Свідок також додала, що ОСОБА_3 було заборонено обслуговувати у кафе, оскільки він себе поводив агресивно та раніше за його участі вже відбувались конфлікти у закладі. Він цілеспрямовано кидав каміння в натовп людей, при цьому за ним ніхто не гнався.

Свідок ОСОБА_10, будучи допитаною в судовому засіданні повідомила, що 11.06.2013 року вона працювала барменом в кафе «Пітон». В нічний час у кафе зайшов обвинувачений, у якого з відвідувачами виник конфлікт, в ході якого вони вийшли на вулицю. Через деякий час їй зателефонувала ОСОБА_9, яка попросила викликати охорону. Вийшовши з приміщення кафе, вона помітила потерпілого, у якого з голови текла кров. Через дорогу стяв обвинувачений, якого намагались втримали відвідувачі кафе. При цьому, ОСОБА_3 вів себе агресивно, кричав та розмахував руками. Будь-яких тілесних ушкоджень на ньому вона не бачила. Поруч також стояв автомобіль таксі з пошкодженням кузову. Свідки подій повідомили їй, що обвинувачений кидав в людей каміння, один з яких потрапив в голову потерпілому. Потім приїхали працівники охорони та міліції, які затримали обвинуваченого.

Крім показань потерпілого та свідків вина ОСОБА_3 в умисному спричиненні тяжких тілесних ушкоджень підтверджується письмовими доказами у справі, а саме:

- даними протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 12.06.2013 року, відповідно до якого від потерпілого ОСОБА_5 надійшла заява про те, що 11.06.2013 року, в нічний час, перебуваючи поблизу клубу «Пітон», він отримав удар цеглиною по голові від невідомого чоловіка, якого впізнати зможе;

- даними рапорту інспектора БПС ПМУ УМВС України в Полтавській області, з якого вбачається, що 11.06.2013 року близько 3 години 10 хвилин по вул. Р.Кириченко, 1 в м. Полтава затриманий ОСОБА_3, який перебував у нетверезому стані, лаявся брутальною лайкою, чіплявся до громадян, намагався вчинити бійку;

- даними висновку щодо результатів медичного огляду з метою встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів №790 від 11.06.2013 року, відповідно до якого ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп'яніння;

- даними протоколу огляду місця події від 11.06.2013 року, в ході якого по вул. Р.Кириченко 1-А в м. Полтава оглянуто автомобіль «Деу Нексіа» червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_1, на якому мається вм'ятина на правому задньому крилі, а також подряпини на капоті;

- даними висновку експерта №1413 від 14.08.2013 року, відповідно до якого потерпілому ОСОБА_5 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми забою головного мозку легкого ступеню з вогнищем забоїв в правій лобній долі, лінійного перелому лобної кістки з розповсюдженням на основу черепа справа та решіткову кістку справа, осколкового, вдавленого перелому передньої стінки правої лобної порожнини зі зміщенням осколків в порожнину черепа, ушибленої рани чола справа з подальшим її нагноєнням, які кваліфікуються у своїй сукупності як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя. Вказані тілесні ушкодження утворились від дії тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, яким могла бути і цегла (шматок цегли) чи будь-який інший предмет з подібною характеристикою, тобто не характерне для утворення при падінні, та можливо в строк і за обставин на які посилається підекспертний та від однократної дії травмуючого фактору;

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 30.07.2013 року з фототаблицею до нього за участю потерпілого ОСОБА_5, в ході якого останній, вказав на обставини та механізм спричинення йому тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_3;

- даними додаткового висновку експерта №1517 від 29.08.2013 року, відповідно до якого показання потерпілого ОСОБА_5, дані ним під час допиту його як потерпілого та протоколі проведення слідчого експерименту, не протирічать об'єктивним судово-медичним даним судово-медичної експертизи ОСОБА_5

Суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_3 щодо обставин спричинення ним тілесних ушкоджень ОСОБА_5 та вважає їх обраною позицією захисту з метою применшення ступеня своєї участі в інкримінованому йому діянні.

Так, потерпілий ОСОБА_5 та свідки у справі категорично заперечили, що в той момент, коли обвинувачений кидав каміння, його хто-небудь переслідував та те, що його здоров'ю чи життю існувала будь-яка небезпека. Потерпілий та свідки також зазначили, що обвинувачений цілеспрямовано кидав каміння в людей, що стояли біля кафе.

Враховуючи вказані обставини, спосіб вчинення злочину, а також близьку відстань, з якої обвинувачений кидав каміння, що за показаннями учасників процесу складала близько 10-12 метрів, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачав його суспільно небезпечні наслідки. Разом з тим, хоч обвинувачений і не бажав спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, але в обстановці, що склалась свідомо припускав можливість їх настання.

Мотивом вчинення злочину стала особиста неприязнь між ОСОБА_3 та невстановленими відвідувачами кафе, між якими стався конфлікт.

Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_3 в умисному спричиненні тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_5

При кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3, суд враховує положення ст. 337 КПК України, відповідно до якого судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_3 підлягають кваліфікації за ч.1 ст. 121, ч. 2 ст. 185, ч.2 ст. 389 КК України, оскільки він умисно спричинив тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, повторно таємно викрав чуже майно, а також будучи засудженим до покарання у виді громадських робіт, ухилився від його відбуття.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відносяться до категорії злочинів невеликої, середньої тяжкості та тяжкого злочину, конкретні обставини справи, ступінь вини обвинуваченого, його особу, який неодружений, не працює, перебуває на обліку в психоневрологічному диспансері з діагнозом «змішаний специфічний розлад розвитку з порушенням емоцій поведінки», за місцем проживання характеризується задовільно, раніше судимий, має не погашені і не зняті судимості за вчинення умисних злочинів, нові злочини вчинив маючи невідбуті покарання у виді позбавлення волі та громадських робіт.

Згідно висновку амбулаторної судової психолого-психіатричної експертизи №119 від 14.03.2013 року ОСОБА_3 на час вчинення кримінального правопорушення та на даний час будь-яким хронічним психічним захворюванням не страждав та не знаходився в стані тимчасового розладу психічної діяльності чи іншого хворобливого стану психіки. Під дію ч.2, ч.3 ст. 19, ст. 20 КК України не підпадає, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Обставиною, що в силу ст. 66 КК України пом'якшує покарання є щире каяття.

Обставинами, що в силу ст. 67 КК України обтяжують покарання є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочину.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів є покарання у виді позбавлення волі.

Цивільний позов, заявлений прокурором в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, а саме Головного військово-медичного клінічного ордена Червоної Зірки центра «Головного військового клінічного госпіталю» про відшкодування витрат пов'язаних із лікуванням потерпілого ОСОБА_5 в сумі 6093 гривні 37 копійок підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки він випливає з пред'явленого обвинувачення та визнаний обвинуваченим ОСОБА_3

Суд враховує, що злочини за цим вироком ОСОБА_3 вчинив маючи невідбуте покарання за попередніми вироками Київського районного суду м. Полтави від 04.02.2013 року та Октябрського районного суду м. Полтави від 29.04.2013 року, а тому покарання йому має бути призначене з урахуванням правил, передбачених ст. 71 КК України.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 121, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 389 КК України, і призначити йому покарання:

- за ч.1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років;

- за ч.2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки,

- за ч.2 ст. 389 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів покарання призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, з урахуванням правил, передбачених ст. 72 КК України, до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироками Київського районного суду м. Полтави від 04.02.2013 року та Октябрського районного суду м. Полтави від 29.04.2013 року, призначивши остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців.

Початок строку відбуття покарання рахувати з 27.12.2013 року, зарахувавши в строк відбуття покарання частково відбуте покарання ОСОБА_3 за попереднім вироком.

Задовольнити цивільний позов, заявлений прокурором, стягнувши із ОСОБА_3 на користь Головного військово-медичного клінічного ордена Червоної Зірки центра «Головного військового клінічного госпіталю» (р/р 35222020000294, УДК у м. Києві, МФО 820019, код призначення 07773293) - 6093 гривні 37 копійок витрат на стаціонарне лікування потерпілого.

Речові докази:

- майно, яке передане на зберігання потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_6 - повернути їм же;

- аркуш паперу із записом ІМЕІ мобільного телефону, який приєднаний до матеріалів справи зберігати при ній.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Полтавської області через Октябрський районний суд м.Полтави протягом 30 діб з моменту його проголошення.

СуддяС.В. Антонов