Рішення № 37876218, 26.12.2013, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

26.12.2013 Єдиний унікальний номер 205/5647/13-ц

№ 2-205/2805/2013

№ 205/5647/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2013 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до 19 окремого мостового загону 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0310) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 5 липня 2013 року звернувся до суду з позовом до відповідача військової частини Т 0120 Державної спеціальної служби транспорту про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2013 року позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки, з метою усунення яких 26 липня 2013 року ним було надано виправлений позов.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2013 року неналежного відповідача - 19 окремий мостовий загін 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0120), було змінено на належного відповідача - 19 окремий мостовий загін 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0310).

Згодом позивачем було подано уточнений позов.

Позивач у своєму уточненому позові, а у ході судового засідання позивач та його представник, посилалися на те, що 13 березня 2009 року наказом № 66 командира 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0120) ОСОБА_1 та членам його сім'ї було видано ордер № 4 на житлове приміщення - двокімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Зазначене житлове приміщення не було придатне для проживання, не були проведені внутрішні роботи, не були обладнані ванна та вбиральня, відсутня електропроводка, у зв'язку з цим позивач вселився до квартири один та почав здійснювати ремонтні роботи. Члени сім'ї ОСОБА_1 проживали в цей період у кімнаті гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2. На теперішній час позивач є військовим пенсіонером, його вислуга у складі збройних сил України складає 20 років та 2 місяці. З моменту виходу на пенсію позивача спірна квартира зі службового житлового фонду не виведена, а він та члени його сім'ї за адресою квартири не зареєстровані. Командування 19 окремого мостового загону (військова частина Т0310) 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0120) відмовляє позивачу та членам його сім'ї в реєстрації та проживанні в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, чим створює йому перешкоду в користуванні житловим приміщенням. Позивач у своєму позові, а у ході судового засідання позивач та його представник, просили суд визнати дії командування 19 окремого мостового загону (військова частина Т0310) 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0120) неправомірними, зобов'язати відповідача усунути перешкоду в користуванні квартирою та зареєструвати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, зобов'язати відповідача виключити квартиру АДРЕСА_1 з числа службових та видати ОСОБА_1 ордер на постійне проживання у квартирі.

Представник відповідача у ході судового засідання позовні вимоги не визнавав, посилаючись на те, що ОСОБА_1 наданим йому службовим житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, всупереч наведених ним пояснень, не користується. У трудових відносинах з військовою частиною не перебуває та за адресою зазначеної квартири не зареєстрований. Зазначав, що ОСОБА_1 після звільнення з військової служби був залишений на квартирному обліку у військовій частині в загальній черзі за № 28, він повинен забезпечуватися житлом для постійного проживання в порядку черговості за наявності житла для постійного проживання. Крім того, повноважень у командира частини, як відповідача по справі стосовно виключення житла з числа службового немає.

Свідок ОСОБА_3 у ході судового засідання пояснив, що він з позивачам перебував на службі в збройних силах України з 1993 року по 2003 рік. Знає, що ОСОБА_1 була виділена спірна квартира, в якій він йому допомагав робити ремонт. Зазначав, що позивач інколи проживає у цій квартирі, декілька разів ночував з ним у квартирі.

Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у ході судового засідання пояснили, що знають, що позивачу виділена квартира АДРЕСА_1. Вони чули, що позивач проживає у спірній квартирі, однак бачать його і у гуртожитку, де проживає його родина.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, та свідків, перевіривши матеріали справи, оцінивши добуті та представлені докази, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають за наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу та наказом № 14 пм від 7 жовтня 2009 року був звільнений з військової служби у запас Збройних сил України (а.с. 90).

Відповідно до наказу № 66 від 13 березня 2009 року командира військової частини Т0120, проходив розподіл службової житлової площі квартирного житлового будинку, розташованого у військовому містечку по АДРЕСА_3 військовим службовцям військової частини (а.с. 89, 105). На підставі цього наказу ОСОБА_1 було надано ордер № 4, відповідно до якого йому було надано право на заняття квартири АДРЕСА_1 (після завершення будівництва будинку, йому було присвоєно адресу: АДРЕСА_1) (а.с. 5).

Відповідно до балансової довідки № 379 від 22 липня 2013 року будівель та споруд військового містечка, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3, власником будівель та споруд є держава в особі Міністерства інфраструктури України, які знаходяться на балансі 19 окремого мостового загону 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0310), до переліку яких входить і будинок АДРЕСА_1 (а.с. 91-93).

У зв'язку з отриманням позивачем кімнат АДРЕСА_2 в гуртожитку, який розташований в АДРЕСА_2, на підставі наказу № 251 від 1 листопада 2009 року командира військової частини Т0610 ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу управління військової частини, з усіх видів забезпечення та направлено на військовий облік до Ленінського РВК м. Дніпропетровська (а.с. 53).

Відповідно до акту від 10 грудня 2012 року було встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_1 та члени його сім'ї не проживають, комунальні послуги не сплачуються, станом на 10 грудня 2012 року заборгованість складає 1 000 грн. (а.с. 109).

Згідно довідки № 1444 від 17 жовтня 2013 року КП «Жилсервіс-5», ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 60).

На підставі ч. 1 ст. 118 ЖК Української РСР службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Ч. 1 ст. 122 ЖК Української РСР передбачено, що на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення.

ОСОБА_1 у надану йому службову квартиру не вселився, про що свідчать складений акт від 10 грудня 2012 року та довідка КП «Жилсервіс-5» про його реєстрацію за адресою: АДРЕСА_2. Судом не можуть бути прийняті до уваги покази свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як доказ постійного проживання позивача у спірній квартирі, оскільки жоден зі свідків не зміг підтвердити факт постійного проживання позивача у спірній квартирі. Свідок ОСОБА_3 допомагав робити ремонт в квартирі і декілька разів ночував в ній з ОСОБА_1, свідок ОСОБА_4 допомагав позивачу перевозити в квартиру будівельні матеріали, а свідок ОСОБА_5 вважає, що позивач проживає у квартирі лише зі слів його родини та його самого. Крім того, жоден зі свідків не проживають в будинку, в якому знаходиться спірна квартира, і не мають достовірної інформації про дійсність факту проживання в цій квартирі позивача.

На підставі п. 2 положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради міністрів Української РСР від 4 лютого 1988 року, службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Через це зазначені приміщення повинні знаходитися у безпосередній близькості від дільниці, яка ними обслуговується (їх робочого місця).

Згідно з п. 15 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради міністрів Української РСР від 4 лютого 1988 року, службове жиле приміщення надається робітникам, службовцям і колгоспникам на час виконання ними обов'язків, які потребують проживання в такому приміщенні.

З огляду на викладене, та те, що ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас Збройних сил України, виключено зі списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення у зв'язку з отриманням інших кімнат у гуртожитку, крім того, ОСОБА_1 та членами його сім'ї власноручно було підписано зобов'язання № 248р від 6 березня 2009 року про звільнення наданої йому службової квартири в разі переводу його по службі в іншу військову частину, звільнення з військової служби без права на пенсію: після закінчення строку контракту і його не продовження або достроковим розірванням, за власним бажанням, за службовою невідповідністю, а також отриманням іншого приміщення для постійного (тимчасового) проживання та в інших випадках визначених законодавством (а.с. 107), крім того, наказом № 127 від 13 травня 2013 року командира військової частини Т 0120 ордер № 4, виданий ОСОБА_1, було визнано недійсним, а спірну квартиру виділено іншій особі (а.с. 127-132), тому його вимоги до відповідача про усунення йому перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 та зобов'язання зареєструвати за зазначеною адресою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Згідно з п. 2.2. Наказу № 1172 від 17 грудня 2007 року Міністерства транспорту та зв'язку України «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення та надання житлових приміщень військовослужбовцям Державної спеціальної служби транспорту та членам їх сімей» усі рішення щодо включення (виключення) житлового приміщення до (з) числа службового приймаються Головою Адміністрації Держспецтрансслужби.

З огляду на викладене, позовна вимога позивача про зобов'язання відповідача виключити службову квартиру АДРЕСА_1 з числа службових та видачу ордеру на постійне проживання задоволенню не підлягають, оскільки до компетенції відповідача вирішення зазначеного питання не відноситься.

З урахуванням того, що у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, судовий збір, який ним було сплачено при поданні позову до суду, підлягає віднесенню за рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись п.п. 2, 15 п. 2 положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради міністрів Української РСР від 4 лютого 1988 року, п. 2.2. Наказу № 1172 від 17 грудня 2007 року Міністерства транспорту та зв'язку України «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення та надання житлових приміщень військовослужбовцям Державної спеціальної служби транспорту та членам їх сімей», ч. 1 ст. 118, ч. 1 ст. 122 ЖК Української РСР, ч. 1 ст. 79, ч. 1 ст. 88, ст. ст. 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до 19 окремого мостового загону 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0310) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя