Рішення № 37875749, 24.03.2014, Апеляційний суд Вінницької області

КОПІЯ

Справа № 130/3491/13-ц Провадження № 22-ц/772/1013/2014Головуючий в суді першої інстанції:Камінський В. П.Категорія: 30 Доповідач: Матківська М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2014 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Марчук В.С., Сопрун В.В.

При секретарі: Сніжко О.А.

За участю: прокурора Сувалова В.О., представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 і його представника ОСОБА_4, представника третьої особи Макаровця І.В.

розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 13 лютого 2014 року у цивільній справі за позовом Жмеринського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Державного закладу «Відділкова лікарня ст. Жмеринка Південно-Західної залізниці» до ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», про відшкодування шкоди, -

В с т а н о в и л а :

В листопаді 2013 року Жмеринський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері звернувся в суд з позовом в інтересах держави - Міністерства інфраструктури України в особі Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» Державного закладу «Відділкова лікарня ст. Жмеринка Південно-Західної залізниці» до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в сумі 26 708,88 гр., мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач ОСОБА_3 працював на посаді головного лікаря ДЗ «Відділкова лікарня ст. Жмеринка Південно-Західної залізниці» з 22 березня 1993 року по 7 травня 2013 року. Прокуратурою було проведено перевірку стану усунення порушень фінансової дисципліни, що були допущені в ході здійснення фінансово-господарської діяльності ДЗ «Відділкова лікарня ст. Жмеринка Південно-Західної залізниці» за період з 1 липня 2010 року по 30 листопада 2012 року, в ході якої встановлено, що згідно наказів головного лікаря лікарні ОСОБА_3 № 50 від 1 лютого 2010 року, № 59 від 4 січня 2011 року, № 54 від 12 лютого 2012 року, йому протягом періоду з 1 липня 2010 року по 30 листопада 2012 року було виплачено матеріальну винагороду в загальній сумі 24 636,91 грн. та здійснено відрахування до державних цільових фондів в сумі 2 071,97 грн., а всього - 26 708,88 грн.

Такими діями відповідача порушено п. 1.7. Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України від 5 жовтня 2005 року № 308/519, відповідно до якого преміювання керівників закладів, установ та їх заступників, встановлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці.

В порушення вказаної норми в період з 1 липня 2010 року по 30 листопада 2012 року преміювання здійснювалось без рішення органу вищого рівня, а лише за рішенням головного лікаря ДЗ «Відділкова лікарня ст. Жмеринка Південно-Західної залізниці» - відповідача ОСОБА_3

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року, відмовлено в задоволенні адміністративного позову ДЗ «Відділкова лікарня ст. Жмеринка Південно-Західної залізниці» до Жмеринської об'єднаної державної фінансової інспекції про визнання неправомірним та скасування п. 6 листа-вимоги № 03-22/186 від 28 лютого 2013 року (в частині вимог про стягнення з винних осіб зайво виплачених коштів та перерахування їх до державного бюджету).

Незаконно виплачені відповідачу кошти в сумі 24 636,91 грн. на час розгляду справи не повернуті, в зв'язку з тим, що 7 травня 2013 року відповідача звільнено з роботи і відшкодувати завдані збитки шляхом утримання коштів із його заробітної плати неможливо.

Тому прокурор на підставі ч. 1 ст. 1166 ЦК України просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 26 708,88 грн. завданої шкоди.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ДТГО «Південно-Західна залізниця».

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 13 лютого 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ДЗ «Відділкова лікарня ст. Жмеринка Південно-Західної залізниці» завдану шкоду в розмірі 26 708,88 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 267,08 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення.

Зазначив, що рішення суду вважає незаконним через порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

В судовому засіданні відповідач і його представник підтримали апеляційну скаргу, просять її задовольнити.

Прокурор заперечив апеляційну скаргу, просить її відхилити і залишити без змін законне рішення суду першої інстанції.

Представник позивача ОСОБА_2 визнала апеляційну скаргу і при прийнятті рішення покладається на думку суду.

Представник третьої особи Макаровець І.В. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просить її відхилити.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Судом встановлено, що ДЗ «Відділкова лікарня ст. Жмеринка Південно-Західної залізниці» заснований на державній власності, знаходиться в оперативному підпорядкуванні ДТГО «Південно-Західна залізниця», що вбачається із копій статуту ДЗ «Відділкова лікарня станції Жмеринка Південно-Західної залізниці», свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 № 147965 та довідки АБ № 730368 з ЄДРПОУ, виданої 8 серпня 2013 року (том 1, а. с. 7-17, 19, 20).

Відповідач ОСОБА_3 з 22 березня 1993 року по 7 травня 2013 року працював на посаді головного лікаря ДЗ «Відділкова лікарня станції Жмеринка Південно-Західної залізниці», що підтверджується копіями наказів № 13 від 22 березня 1993 року і № 170/ос від 29 березня 2013 та трудової книжки ОСОБА_3, виданої 1 серпня 1978 року (том 1, а. с. 25-26; том 2, а. с. 17-21).

Отже, позивач по справі - Державний заклад «Відділкова лікарня станції Жмеринка Південно-Західної залізниці» і відповідач по справі -ОСОБА_3, перебували у трудових відносинах.

Відповідачем, як головним лікарем ДЗ «Відділкова лікарня станції Жмеринка Південно-Західної залізниці» було видано накази № 50 від 1 лютого 2010 року, № 59 від 4 січня 2011 року та № 54 від 3 січня 2012 року про виплату матеріальної винагороди працівникам лікарні відповідно до договорів про надання медичних послуг застрахованим особам страховими компаніям «Раритет» та «Нафтагазстрах» (том 1, а. с. 79-80, 81-82, 83-84).

В червні 2011 року головним лікарем ДЗ «Відділкова лікарня станції Жмеринка Південно-Західної залізниці» ОСОБА_3 було затверджено положення про матеріальну винагороду працівників ДЗ «Відділкова лікарня станції Жмеринка Південно-Західної залізниці», яке було погоджено генеральним директором ТДВ СК «Нафтогазстрах» (том 1, а. с. 86-87).

Із матеріалів справи вбачається, що 28 березня 2008 року між ДЗ «Відділкова лікарня станції Жмеринка Південно-Західної залізниці» та ЗАТ «СК «Раритет» було укладено договір № ДМД-2008/1-13 про надання медичних послуг (том 1, а. с. 95-98).

1 червня 2011 року між ДЗ «Відділкова лікарня станції Жмеринка Південно-Західної залізниці» та ТОВ СК «Нафтогазстрах» було укладено договір № ПЗЗ/06 про надання медичної допомоги застрахованим особам (том 1, а. с. 89-94).

Із акту № 03-35/16 від 25 лютого 2013 року ревізії фінансово-господарської діяльності ДЗ «Відділкова лікарня ст. Жмеринка Південно-Західної залізниці» за період з 1 липня 2010 року по 30 листопада 2012 року вбачається, що головним лікарем ОСОБА_3 допущено порушення при нарахуванні та виплаті матеріальних винагород (премій), оскільки ним було видано та підписано відповідні накази № 50 від 1 лютого 2010 року, №59 від 4 січня 2011 року та № 54 від 3 січня 2012 року, на підставі яких було виплачено премію за рахунок коштів спеціального фонду без рішення органу вищого рівня в загальній сумі 45 630,78 грн. та проведено відрахування до державних цільових фондів в сумі 8 072,00 грн., чим не дотримано вимог п. 1.7. наказу Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров'я України «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення» від 5 жовтня 2005 року № 308/519 (том 1, а. с. 32-78, зокрема а. с. 51).

Із листа ДЗ «Відділкова лікарня ст. Жмеринка Південно-Західної залізниці» від 21 серпня 2013 року вбачається, що згідно наказів головного лікаря виплачена матеріальна винагорода керівнику та його заступникам без рішення органу вищого рівня в загальній сумі 45 630,78 грн. та проведено відрахування до державних цільових фондів в сумі 8 072 грн. Станом на 20 серпня 2013 року із ОСОБА_3 утримання відповідно до акту ревізії не проводяться в зв'язку із його звільненням з роботи 7 травня 2013 року (том 1, а. с. 99).

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову ДЗ «Відділкова лікарня ст. Жмеринка Південно-Західної залізниці» до Державної фінансової інспекції у Вінницькій області про визнання нечинними окремих положень вимоги, а саме: пункту 6 листа-вимоги № 03-22/186 від 28 лютого 2013 року, який сформований фінансовою інспекцією та направлений на адресу позивача на підставі акту ревізії № 03-35/16 від 25 лютого 2013 року, в частині вимог про стягнення з винних осіб зайво виплачених коштів в сумі 53 702,78 гр. (том 1, а. с. 27-31).

Цієї постановою суду встановлено, що Жмеринською об'єднаною державною фінансовою інспекцією було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності лікарні за період з 1 липня 2010 року по 8 лютого 2013 року, за наслідками якої складено акт ревізії № 03-35/16 від 25 лютого 2013 року. В ході ревізії виявлено ряд порушень фінансової дисципліни лікарнею, зокрема, неправомірна виплата матеріальної винагороди головному лікарю і його заступникам в сумі 53 702,78 грн.

Крім того, постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року задоволено адміністративний позов Державної фінансової інспекції у Вінницькій області до ДЗ «Відділкова лікарня станції Жмеринка Південно-Західної залізниці» про зобов'язання вчинити дії. Зобов'язано ДЗ «Відділкова лікарня ст. Жмеринка Південно-Західної залізниці» виконати лист-вимогу Державної фінансової інспекції у Вінницькій області від 28 лютого 2013 року № 02-22/186 в частині забезпечення відшкодування порушень, а саме: стягнути з винних осіб недоотримані доходи в сумі 3 643,97 грн. та перерахувати відшкодовані суми до Державного бюджету; стягнути з винних осіб зайво сплачені кошти в сумі 49 186,92 грн. та скоригувати розрахунки із Пенсійним фондом по сплаті єдиного соціального внеску та перерахувати до Державного бюджету відшкодовані суми; забезпечити повернення безпідставно нарахованої заробітної плати за невідпрацьований час, стягнути з винних осіб зайво виплачені кошти в загальній сумі 977,06 грн. та скоригувати розрахунки із Пенсійним фондом по сплаті єдиного соціального внеску, перерахувати відшкодовані суми до Державного бюджету (том 2, а. с. 4-6).

Цим судовим рішенням встановлено, що головному лікарю та заступникам головного лікаря протягом ревізійного періоду виплачено матеріальну винагороду (премію) за рахунок коштів спеціального фонду без рішення органу вищого рівня в загальній сумі 53 702,78 гр., чим не дотримано вимоги п.1.7. наказу Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров'я України «Про впорядкування умов праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення» від 05.01.2005 року № 308/519 із змінами, яким передбачено, що виплата преміювання керівників та їх заступників, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням органу вищого рівня.

Також цим судовим рішенням встановлено, що представник відповідача - ДЗ «Відділкова лікаря станції Жмеринка Південно-Західної залізниці» у судовому засіданні визнав позовні вимоги (а. с. 5 т. 2).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається із основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

За змістом ст. 15 Закону України «Про оплату праці» і ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

Пунктом 1.6. Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України і Міністерства охорони здоров'я від 5 жовтня 2010 року № 308/519 визначено, що преміювання керівників закладів, установ та їх заступників, встановлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці.

По справі встановлено, що матеріальна винагорода без відповідного рішення органу вищого рівня, а лише на підставі наказів головного лікаря, нарахована і виплачена головному лікарю та його заступникам на загальну суму 45 630,78 гр., із якої безпосередньо відповідачу по справі, який займав посаду головного лікаря, із цієї загальної суми виплачено 24 636,91 гр. (а. с. 51, 77 т. 1).

Ці нараховані і виплачені відповідачу кошти є складовою частиною заробітної плати.

Відповідач ОСОБА_3, перебуваючи у трудових відносинах з позивачем, внаслідок порушення покладених на нього трудових обов'язків, згідно вимог статті 130 КЗпП України може нести матеріальну відповідальність за заподіяну установі пряму дійсну шкоду, до категорії якої належать, зокрема, витрати, що сталися через надмірні виплати на користь працівників (основної заробітної плати, премій, сум компенсацій, допомоги з державного соціального страхування, виплат у порядку покриття шкоди, заподіяної працівникам під час виконання трудових обов'язків тощо), за відсутності можливості стягнення цих сум з працівників, котрі безпідставно одержали відповідні суми.

За змістом ст. 127 КЗпП України повернення підприємству зайво виплачених коштів можливо для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення витраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування; при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки; при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації ( стаття 136 КЗпП України).

Відповідно до ч. 4 ст. 136 КЗпП України стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу або за заявою прокурора.

За правилами частини 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

При цьому ст. 1215 ЦК України встановлює, що не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Верховним Судом України висловлена правова позиція в постанові від 22 січня 2014 року (справа № 6-151цс13) про те, що відповідно до статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набута заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат, встановлених абзацом 2 частини першої статті 1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню.

Таким чином, нормами закону не передбачено повернення працівником установі зайво виплачених коштів, крім випадків, встановлених ст. 127 КЗпП України, ст. 1215 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За правилами статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Зі змісту позовної заяви, поданої до суду 20.11.2013 року Жмеринським прокурором з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах Державного закладу «Відділкової лікарні станції Жмеринка Південно-Західної залізниці», яку без змін позовних вимог підтримав у судовому засіданні прокурор та представник позивача, вбачається, що вони просили стягнути з ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 26 708,88 гр. на підставі статей 15, 16 і ч. 1 ст.1166 ЦК України.

За правилами статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, визначений частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Прокурор і позивач по справі, заявили саме такі позовні вимоги, та обгрунтували їх певними обставинами із зазначенням певних доказів.

З урахуванням встановлених по справі обставин та вимог матеріального закону, про що зазначено вище, колегія суддів приходить до висновку, що саме такі як заявлені прокурором позовні вимоги не ґрунтуються на законі, тому не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права. Норми матеріального права вважаються неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини і не застосовано закон, який підлягає застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 314 ч. 2 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 14 Закону України «Про оплату праці», статтями 97, 127, 136 КЗпП України, статтями 15, 16, 1166, 1212, 1215 ЦК України, статтями 11, 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 13 лютого 2014 року скасувати.

В задоволенні позову Жмеринського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Державного закладу «Відділкова лікарня ст. Жмеринка Південно-Західної залізниці» до ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», про відшкодування шкоди, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ М.В. Матківська

Судді: /підпис/ В.С. Марчук

/підпис/ В.В. Сопрун

Згідно з оригіналом:

Суддя: М.В. Матківська