Рішення № 37874926, 27.03.2014, Кремінський районний суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 414/570/14-ц

Провадження № 2/414/320/2014

27 березня 2014 року

Суд Кремінського району Луганської області

у складі головуючого Костроба Ю.Ю.

при секретарі Міщенко О.О.

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду Кремінського району цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до Кремінського виробничого управління водопровідно - каналізаційного господарства про стягнення належної недоотриманої заробітної плати.

ВСТАНОВИВ:

Позивач у своїй заяві до суду вказує, що вона 01.09.2011року була прийнята на посаду оператора електронно-обчислювальної машини - диспетчера Кремінського виробничого управлінні водопровідно-каналізаційного господарства наказ № 128-к від 30.08.2011 року. На підставі наказу № 217-к від 19.01.2012року переведена на посаду економіста підприємства. 14 травня 2013року наказом № 65 -к була звільнена з посади економіста. Рішенням Кремінського районного суду від 24.07.2013року поновлена на посаді економіста підприємства. Рішенням Кремінського районного суду на користь позивача була неодноразово стягнута недоотримана заробітна плата. Відповідач продовжує не нараховувати та не виплачувати належну заробітну плату працівникам підприємства.

Документом, регулюючим трудові, виробничі та соціально-економічні відносини між адміністрацією та робітниками є колективний договір укладений з на 2011-2014 роки, прийнятий на загальних зборах трудового колективу, протокол №1 від 14.02.11р., підписаний від адміністрації колишнім директором Кремінського ВУВКГ ОСОБА_2 та представником трудового колективу в особі голови профспілкового комітету Гладкої С.В.

Згідно вимог ст.15 КЗпПУ договір пройшов реєстрацію в УПСЗН м. Кремінна за реєстраційним № 25 від 09 березня 2011 року.

Пунктом 4.5 розділу IV «Нормування та оплата праці. Встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інші види трудових виплат» колективного договору передбачено: «Встановлювати розміри тарифних ставок робітників управління в залежності від кваліфікації та складності робіт, згідно додатку до колективного договору та діючої галузевої угоди».

Основним локальним документом підприємства, яким регулюються виробничі, трудові і соціально - економічні відносини і узгоджуються інтереси трудящих, власників або уповноважених ними органів, є колективний договір (стаття 1 Закону України «Про колективні договори і угоди»).

Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оплату праці», форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими, регіональними угодами.

Виробничі, трудові, соціально-економічні інтереси працівників підприємства регламентуються Галузевою угодою між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об'єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010 - 2012 роки (далі - Галузева угода); це також визначено пунктами 4.4 та 4.5 розділу IV «Нормування та оплата праці. Встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інші види трудових виплат» колективного договору.

Пунктом 1.1.3 Галузевої угоди визначено, що мінімальна тарифна ставка (оклад) за просту некваліфіковану працю встановлюється у розмірі не нижче визначеної законодавством мінімальної заробітної плати, а мінімальна тарифна ставка робітника 1-го розряду - у розмірі не менше 120 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом.

Додатком 1 до Галузевої угоди визначена єдина сітка міжрозрядних тарифних коефіцієнтів.

Коефіцієнти співвідношень мінімальної тарифної ставки 1 розряду (місячної тарифної ставки) за підгалузями, видами робіт та окремими професіями до встановленою Галузевою угодою мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду відображені в додатку 2 до цієї Угоди.

Додатком 3 врегульовані питання щодо коефіцієнтів співвідношення розмірів місячних посадових окладів керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців.

Зазначені коефіцієнти (визначені п. 1.1.3 та додатками № 1, 2, 3 до Галузевої угоди) є мінімальними гарантіями в оплаті праці.

Тому позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь недоотриману належну заробітну плату за період з 01.07.2013 року по 01.03.2014 року у розмірі 11532,84 грн. та судові витрати.

Позивач у попереднє судове засідання не з'явилася, але надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, але надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав.

Суд, дослідивши матеріали справи , вважає що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з наступного:

Згідно до п. 25 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 за вирішенням спору про оплату праці працівники, як ті, що працюють за трудовим договором, так і члени кооперативів та їх об'єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств, можуть звернутись до обраної на підприємстві (в установі, організації) КТС або до суду в строки, передбачені статтями 225, 228, 233 КЗпП України. Пропуск зазначених строків не може бути підставою для відмови у прийнятті позовної заяви, оскільки при визнанні його причин поважними ці строки можуть бути поновлені відповідно КТС чи судом. Суди мають враховувати, що у справах про оплату праці діє тримісячний строк звернення із заявою до КТС або безпосередньо до суду, який обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен

був дізнатися про порушення свого права (статті 225, 233 КЗпП), і відповідно до цього з'ясовувати зазначену дату.

Згідно ч.2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Крім того, відповідно до ч.2ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, забезпечення прав є головним обов'язком держави.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оплату праці», форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими, регіональними угодами.

Виробничі, трудові, соціально-економічні інтереси працівників підприємства регламентуються Галузевою угодою між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об'єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010 - 2012 роки (далі - Галузева угода); це також визначено пунктами 4.4 та 4.5 розділу IV «Нормування та оплата праці. Встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інші види трудових виплат» колективного договору.

Згідно статті 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Статтею 14 Закону України "Про оплату праці" передбачене, що договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) та виробничому (колективний договір) рівнях відповідно до Закону України "Про колективні договори і угоди".

Відповідно ст. 15 Закону України "Про оплату праці" форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

Відповідно до ст.9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Забороняється включати до трудових договорів умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами та угодами.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про оплату праці» - Суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Згідно ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З жовтня 2012 р. було здійснено незначне підвищення розмірів посадових окладів та тарифних ставок всім, крім керівника. Підвищення було здійснено непропорційно, на різні коефіцієнти підвищення. При цьому також не враховувались мінімальні гарантії, визначені п. 1.1.3 та додатками № 1, 2, 3 до Галузевої угоди. - витяг з Акту перевірки від 19.10.2012 року.

Відповідно до ст.9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Згідно копії трудової книжки (а.с.5) позивач працює на підприємстві відповідача на посаді економіста.

Згідно розрахунку (а.с.7) відповідач повинен сплатити недоотриману належну заробітну плати за період з 01.07.2013 по 01.03.2014 року у розмірі 11532,84 грн.

Таким чином суд вважає, що відповідач порушив норми чинного законодавства України з оплати праці.

На підставі ст.ст. 10,11,60,88, 212-215,224-227 ЦПК України , ст. ст. 9, 32, 94, 97, 233 КЗпП України, ст. ст. 5, 18 Закону України «Про колективні договори», ст. ст. 11, 15. 22, 36 Закону України «Про оплату праці», положеннями галузевої угоди на 2010 -2012 роки, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1

до Кремінського виробничого управління водопровідно - каналізаційного господарства про стягнення належної недоотриманої заробітної плати - задовольнити повністю.

Стягнути з «Кремінського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства» (м. Кремінна, вул. Дзержинського,2а, р/р 2600512440166, банк ПАТ «Укркомунбанк» МФО 304988, Код 20160935) на користь ОСОБА_1 належну заробітну плату за період з 01.07.2013 року по 01.03.2014 року у розмірі 11532,84 грн.

Стягнути з «Кремінського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства» (м. Кремінна, вул. Дзержинського,2а, р/р 2600512440166, банк ПАТ «Укркомунбанк» МФО 304988, Код 20160935) на користь держави судовий збір в сумі 243гр.60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ю.Ю.Костроба