Постанова № 37873355, 21.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 березня 2014 року 15:22 № 826/1651/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Сентос Централ Логістікс»

до

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002772208 та №0002782208 від 23.08.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Сентос Централ Логістікс» (надалі – позивач або ТОВ «Сентос Централ Логістікс») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі – відповідач або ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002772208 та №0002782208 від 23.08.2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0002772208 та №0002782208 від 23.08.2013 року є протиправними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлені факти та помилково застосовано норми податкового законодавства.

У судове засідання 11.03.2014 року з’явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що, у відповідності з положеннями ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України), підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою. Про причини неявки у судове засідання 11.03.2014 року представник відповідача не повідомляв, клопотань про розгляд справи за його відсутності не подавав.

Разом з тим, у матеріалах справи містяться письмові заперечення проти позову, в яких зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0002772208 та №0002782208 від 23.08.2013 року складено на підставі акту перевірки від 09.08.2013 року №100/1-22-0835982565 у зв’язку з виявленими порушеннями п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 та пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України з боку ТОВ «Сентос Централ Логістікс».

Суд у судовому засіданні 11.03.2014 року на підставі положень ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи неприбуття у судове засідання представника відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Сентос Централ Логістікс» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Трейдайленд» та ТОВ «Комершиал Трейд Ко» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, про що складено відповідний акт від 09.08.2013 року №100/1-22-08-35982565 (надалі – акт перевірки).

В результаті вищезазначеної перевірки встановлено порушення ТОВ «Сентос Централ Логістікс» п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 128 631,00 грн., у тому числі за 2012 рік у сумі 128 631,00 грн., а також п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Сентос Централ Логістікс» занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет всього у сумі 122 505,00 грн., а саме по періодах: у листопаді 2012 року у сумі 61 614,00 грн. та у грудні 2012 року у сумі 60 891,00 грн.

На підставі вищевказаних результатів перевірки позивача ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.08.2013 року №0002772208, яким ТОВ «Сентос Централ Логістікс» збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток у загальному розмірі 192 947,00 грн. (за основним платежем +128 631,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 64 316,00 грн.), та №0002782208, яким ТОВ «Сентос Централ Логістікс» збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 183 758,00 грн. (за основним платежем +122 505,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 61 253,00 грн.)

Звернувшись зі скаргами про скасування податкових повідомлень-рішень №0002772208 та №0002782208 від 23.08.2013 року в порядку адміністративного оскарження до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України, останні залишені без змін, а скарги ТОВ «Сентос Централ Логістікс» – без задоволення, відповідно до рішення про результати розгляду первинної скарги від 28.10.2013 року №5852/10/26-15-10-04-04 та рішення про результати розгляду скарги від 20.12.2013 року №17893/6/9999-00115.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 23.08.2013 року №0002772208 та №0002782208 протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011 року (надалі – ПК України), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Приписами абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв’язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

В свою чергу, податковий кредит – сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абз. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України).

В силу п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій – не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 1 та 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, – продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи – продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, – покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Приписами п. 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Так, наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379 на виконання положень ст. 201 ПК України затверджено Порядок заповнення податкової накладної (надалі – Порядок №1379).

Відповідно до п. 5 Порядку №1379, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку №1379).

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку – продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п. 6.3 Порядку №1379).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України та Порядком №1379 визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв’язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб’єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі – Закон №996), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Приписами ст. 1 Закону №996 визначено, що первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону №996).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996).

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі – підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі – установи), є наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, яким затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (надалі – Положення №88).

Згідно п. 2.1 Положення №88, первинні документи – це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції – це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п. 2.2 Положення №88).

Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії (п. 2.3 Положення №88).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4 Положення №88).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, посадовими особами ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві зроблено висновок про неможливість здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ «Сентос Централ Логістікс» з ТОВ «Трейдайленд» та ТОВ «Комершиал Трейд Ко» щодо надання послуг з посиланням на те, що за результатами аналізу документів, які є в облікових справах ТОВ «Трейдайленд» та ТОВ «Комершиал Трейд Ко», даних податкової звітності встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торговельного обладнання, (декларація на прибуток), що дає змогу, на думку відповідача, ставити під сумнів факт здійснення вищевказаними суб’єктами господарювання задекларованого основного виду діяльності.

Натомість, у матеріалах справи міститься договір про надання клінінгових послуг №12/11-01 від 01.11.2012 року, укладеного між ТОВ «Сентос Централ Логістікс» (Замовник) та ТОВ «Комершиал Трейд Ко» (Виконавець), відповідно до п. 1 якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов’язання організувати виконання комплексу робіт із прибирання приміщення Замовника, розташованого за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Калинівська, вул. Київська, 49-ж, загальною площею 14 000 кв.м. Перелік, обсяги, терміни і вартість робіт приведені в Переліку №1, що є невід’ємною частиною даного Договору.

При цьому, у розділі 3 «Розрахунки за договором» вищевказаного договору передбачено, що загальна вартість робіт за Договором на дату підписання складає 487 274,47 грн., у тому числі ПДВ – 81 212,41 грн. Будь-яка зміна вартості робіт оформлюється додатковою угодою до даного Договору, підписується уповноваженими представниками сторін.

Додатком 1 до договору про надання клінінгових послуг №12/11-01 від 01.11.2012 року затверджено прейскурант, яким сторони погодили ціни на роботи Виконавця станом на дату підписання основного Договору.

Згідно ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (надалі – ГК України), господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається з копії договору про надання клінінгових послуг №12/11-01 від 01.11.2012 року та додатку №1 до нього, останні містить підписи представників сторін та відбитки печаток.

На виконання даного договору сторонами складено акт №12/11-01/1 прийому-передачі виконаних клінінгових робіт згідно Договору №12/11-01 від 01.11.2012 року від 30.11.2012 року на загальну суму 245 805,67 грн. (у т.ч. ПДВ 40 967,61 грн.) та від 31.12.2012 року у розмірі 241 468,80 грн. (у т.ч. ПДВ 40 244,80 грн.), копії яких містяться у матеріалах справи.

Факт оплати виконаних клінінгових робіт підтверджується наявними у матеріалах справи виписками з банківського рахунку ТОВ «Сентос Централ Логістікс» за 06.12.2012 року у розмірі 245 805,67 грн. та за 11.12.2012 року у розмірі 241 468,80 грн.

На підставі вищезазначених господарських операцій на ім’я ТОВ «Сентос Централ Логістікс» його контрагентом ТОВ «Комершиал Трейд Ко» виписано податкову накладну від 30.11.2012 року №694 на загальну суму 245 805,67 грн. (у т.ч. ПДВ 40 967,61 грн.) та від 11.12.2012 року №225 на загальну суму 241 468,80 грн. (у т.ч. ПДВ 40 244,80 грн.).

Також, у матеріалах справи міститься копія договору №2012-01/11 здачі в операційну оренду майна від 01.11.2012 року, укладеного між ТОВ «Сентос Централ Логістікс» (Орендар) та ТОВ «Трейдайленд» (Орендодавець), відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в операційну оренду навантажувально-розвантажувальне обладнання, склад і вартість яких визначено за даними балансу Орендодавця станом на 30 жовтня 2012 року. Склад обладнання та їх вартість зазначаються в акті приймання-передачі (Додаток 1) (п. 1.1). При цьому, обладнання в операційну оренду передаються для використання в фінансово-господарській діяльності Орендаря стром на 2 (два) місяці (п. 1.2).

Згідно п. 3.1 даного договору, орендна плата визначається у розмірі 123 879,00 грн. за місяць з урахуванням ПДВ – 20 646,50 грн.

В якості додатків 1 та 2 до договору №2012-01/11 від 01.11.2012 року виступають акт приймання-передачі обладнання від 01.11.2012 року, згідно якого ТОВ «Трейдайленд» передав, а ТОВ «Сентос Централ Логістікс» прийняв обладнання (інвентарний номер: 34559037, 34559123; найменування основних засобів та коротка їх характеристика: Штабелер Caterpillar NR 16NH, Штабелер Caterpillar NR 16NH; у загальній кількості 2шт; рік виробництва – 2011 рік; загальна балансова вартість: 879 024,49 грн.)

Згідно ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (надалі – ГК України), господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається з копії договору №2012-01/11 здачі в операційну оренду майна від 01.11.2012 року та додатків до нього, копії яких наявні у матеріалах справи, останні містить підписи та відбитки печаток сторін.

На виконання умов вищезазначеного договору ТОВ «Сентос Централ Логістікс» та ТОВ «Трейдайленд» складено акти наданих послуг №2012-30/11-03 до договору №2012-01/11 від 01.11.2012 року від 30.11.2012 року (на суму 123 879,00 грн. з урахуванням ПДВ 20 646,50 грн.) та від 31.12.2012 року (на суму 123 879,00 грн. з урахуванням ПДВ 20 646,50 грн.).

Факт оплати наданих послуг підтверджується наявними у матеріалах справи виписками з банківського рахунку ТОВ «Сентос Централ Логістікс» за 10.12.2012 року у розмірі 123 879,00 грн. та за 26.12.2012 року у розмірі 123 879,00 грн.

На підставі вищезазначених господарських операцій на ім’я ТОВ «Сентос Централ Логістікс» його контрагентом ТОВ «Трейдайленд» виписано податкову накладну від 30.11.2012 року №685 на загальну суму 123 879,00 грн. (у т.ч. ПДВ 20 646,50 грн.) та від 12.12.2012 року №253 на загальну суму 123 879,00 грн. (у т.ч. ПДВ 20 646,50 грн.).

За результатами дослідження вищеперелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону №996 та Положення №88. Також, наявні у матеріалах справи податкові накладні, що були виписані контрагентами позивача – ТОВ «Комершиал Трейд Ко» та ТОВ «Трейдайленд» – на адресу позивача містять усі обов’язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Крім того, слід зазначити, що, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Сентос Централ Логістікс» мало ділову мету щодо господарських операцій останнього з ТОВ «Комершиал Трейд Ко» та ТОВ «Трейдайленд», що підтверджується наступним.

Так, згідно пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) – причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Як було зазначено вище, договір про надання клінінгових послуг №12/11-01 від 01.11.2012 року, укладений між ТОВ «Сентос Централ Логістікс» та ТОВ «Комершиал Трейд Ко», спрямований на організацію виконання комплексу робіт із прибирання приміщення ТОВ «Сентос Централ Логістікс», розташованого за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Калинівська, вул. Київська, 49-ж, загальною площею 14 000 кв.м.

На підтвердження наявності ділової мети у ТОВ «Сентос Централ Логістікс» щодо укладення даного договору останнім надано копію договору оренди приміщень в складському комплексі «Комодор» від 28.01.2009 року, укладеного між ТОВ «Сентос Централ Логістікс» (Орендар) та ТОВ «Комодор» (Орендодавець), відповідно до умов якого Орендодавець зобов’язується передати в оренду Орендарю, а Орендар зобов’язується прийняти в оренду та сплачувати орендні платежі за приміщення та площі, та частину земельної ділянки в складі №1 та складі №3 Логістичного комплексу Комодор, що знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, с. Калинівка, вул. Київська, 49-ж, загальна площа якого складає 16,645 м.кв. (шістнадцять тисяч шістсот сорок п’ять метрів квадратних).

З огляду на викладене вище вбачається, що договір про надання клінінгових послуг №12/11-01 від 01.11.2012 року укладався з метою прибирання приміщення, яке згідно договору оренди приміщень в складському комплексі «Комодор» від 28.01.2009 року перебуває у користуванні ТОВ «Сентос Централ Логістікс».

Крім того, представником позивача у додаткових пояснення до позову вказано, що двоє прибиральниць, які перебувають у штаті ТОВ «Сентос Централ Логістікс», недостатньо для прибирання значної площі складського приміщення, а саме: 16,645 м.кв. (шістнадцять тисяч шістсот сорок п’ять метрів квадратних).

Щодо мети укладення з ТОВ «Трейдайленд» договору №2012-01/11 здачі в операційну оренду майна від 01.11.2012 року, відповідно до умов якого позивач приймає в операційну оренду навантажувально-розвантажувальне обладнання, представником останнього наголошено, що ТОВ «Сентос Централ Логістікс» щодня обробляє велику кількість побутової техніки, з метою навантаження/розвантаження якої і був укладений даний договір.

Водночас, за твердженнями представника позивача для здійснення навантажувально-розвантажувальних операцій з товаром, що зберігається на складі ТОВ «Сентос Централ Логістікс», у штаті позивача наявні вантажники, які керували отриманим навантажувально-розвантажувального обладнанням, на підтвердження чого представником позивача надано копії наказів про прийняття на роботу вказаних осіб.

Викладене вище також підтверджується зазначеним в інформації з Єдиного державного реєстру станом на момент розгляду справи судом основним видом діяльності ТОВ «Сентос Централ Логістікс», а саме: складське господарство (код КВЕД 52.10).

При цьому, до видів діяльності ТОВ «Сентос Централ Логістікс» додатково відноситься: код КВЕД 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; код КВЕД 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; код КВЕД 47.43 Роздрібна торгівля в спеціалізованих магазинах електронною апаратурою побутового призначення для приймання, запису, відтворення звуку й зображення; код КВЕД 47.54 Роздрібна торгівля побутовими електротоварами в спеціалізованих магазинах; код КВЕД 47.63 Роздрібна торгівля аудіо- та відеозаписами в спеціалізованих магазинах; код КВЕД 52.24 Транспортне оброблення вантажів; код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

З огляду на все вищевикладене вбачається, що позивач, укладаючи договори з контрагентами – ТОВ «Комершиал Трейд Ко» та ТОВ «Трейдайленд», – діяв з метою реалізації видів економічної діяльності, з метою реалізації яких і здійснює свою діяльність ТОВ «Сентос Централ Логістікс».

Суд також звертає увагу, що відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, не надано доказів відсутності у контрагентів позивача (ТОВ «Комершиал Трейд Ко» та ТОВ «Трейдайленд») спеціальної податкової правосуб’єктності на момент укладення з ними вказаних вище правочинів, зокрема, того, що вказані товариства не були зареєстровані в якості платника податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платником податку на додану вартість була анульована до спірного періоду. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за оспорюваний період, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також, відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названих товариств умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб.

Натомість, у матеріалах справи містяться копії свідоцтв про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Комершиал Трейд Ко» та ТОВ «Трейдайленд» станом на момент здійснення оспорюваних господарських операцій.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

При цьому, приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в акті не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (позивача) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов’язань платником податку-контрагентом, шляхом позбавлення його права на податковий кредит та валові витрати.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 10.10.2012 року за №К-24491/10, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов’язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов’язань.

Також, в ході розгляду даної справи судом відповідачем не було пред’явлено до суду будь-яких належних доказів нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Сентос Централ Логістікс» та його контрагентами – ТОВ «Комершиал Трейд Ко» та ТОВ «Трейдайленд».

Відповідно до ч. 1 ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

При цьому, відповідачем не надано суду будь-які інші достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред’явлення обвинувачення посадовим особам ТОВ «Сентос Централ Логістікс» та/або його контрагентам – ТОВ «Комершиал Трейд Ко» та ТОВ «Трейдайленд», – безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв’язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій, а також збільшення суми грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств, застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В свою чергу, ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 23.08.2013 року №0002772208 та №0002782208.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сентос Централ Логістікс» (ідентифікаційний код: 35982565, адреса: 01032, м. Київ, вул. Либідська, 1-А) судові витрати з видатків Державного бюджету України, спрямованих на асигнування діяльності Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (ідентифікаційний код: 38745056, адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 23) у розмірі 487,20 грн. (чотирьохсот вісімдесяти семи грн. 20 копійок).

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок