Рішення № 37873049, 17.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24935/13 17.03.14

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Крапивній А.М., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія", м. Київ

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Швачій Олескандр Федорович

про стягнення 49 000,00 грн.

за участю представників:

від позивача : Шмаров О.В. - представник за довіреністю № 3777-О від 24.09.2013р. від відповідача: від третьої особи:ОСОБА_3 - представник за довіренісю № 82 від 20.11.2013р. ОСОБА_4 - представник за довіреністю № 172 від14.03.2014 р.

встановив :

До господарського суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу страхового відшкодування в розмірі 49 000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10.03.2013 р. в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Мазда, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ПІІ «Віп-Рент», під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля ВАЗ 21043, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, що належить ОСОБА_1 внаслідок чого було пошкоджено автомобіль Мазда, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що був застрахований у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група".

21.05.2013 р. позивачем здійснено страхове відшкодування в сумі 108 203,35 грн. на користь страхувальника.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 01.04.2013 р. у справі № 761/7546/13-п ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу, що становить 340,00 грн.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" (Поліс № АВ/4930240).

Посилаючись на ст. 27 Закону України "Про страхування", позивач вважає, що до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка мала місце 10.03.2013 р. у м. Києві.

У позові Приватне акціонере товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" просило суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" суму страхового відшкодування у розмірі 50 000,00 грн. в порядку регресу.

Під час розгляду справи по суті від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої останній просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 49 000,00 грн.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що сума страхового відшкодування здійснювалась без врахування коефіцієнту фізичного зносу, оцінки транспортного засобу та без надання згоди вигодонабувача. Просив відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи вважав, що позов підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до генерального договору страхування наземних транспортних засобів, цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку № 28-0199-2700-AVIS від 27.12.2011 р., укладеного між Приватним акціонерим товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" та ПІІ «Віп-Рент», застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме - автомобіля марки автомобіль Мазда, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

10.03.2013 р. в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Мазда, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ПІІ «Віп-Рент», під керуванням ОСОБА_5, та автомобіля ВАЗ 21043, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, що належить ОСОБА_1 внаслідок чого було пошкоджено автомобіль Мазда, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 01.04.2013 р. у справі № 761/7546/13-п ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу, що становить 340,00 грн.

Відповідно до рахунку-фактури № СФ-0000482 від 15.05.2013 р. розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Мазда, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП, склав 108 203,35 грн.

На підставі заяви страхувальника про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 17.05.2013 р., рахунку - фактури № СФ-0000482 від 15.05.2013 р., страхового акту № ДККА-25232 від 21.05.2013 р. Приватне акціонере товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" перерахувало на користь страхувальника суму страхового відшкодування у розмірі 108 203,35 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 8036 від 21.05.2013 р.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1, якому належить автомобіль ВАЗ 21043, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 застрахований у Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/4930240 (ліміт відповідальності - 50 000,00 грн., франшиза - 1 000,00 грн.).

Таким чином, у зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику позивач набув право регресу до винної у ДТП особи відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування".

27.09.2013 р. позивач звертався до відповідача як страховика винної особи в ДТП, що сталась 10.03.2014 р., із вимогою вих. № 5717/1588-УСГ про досудове врегулювання спору та відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, в порядку регресу на суму 108 203,35 грн. Вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Статтею 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Отже, відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування", статті 1991 Цивільного кодексу України, які регулюють регресні правовідносини, страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, відшкодовуються всі понесені ним фактичні витрати, незалежно від будь-яких умов.

Вирішуючи питання щодо суми стягнення, суд відхиляє посилання Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" на те, що виплата страхового відшкодування здійснювалась без врахування коефіцієнту фізичного зносу.

Як встановлено судом, позивач, виконуючи свої зобов'язання перед страхувальником за договором страхування наземних транспортних засобів, цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку № 28-0199-2700-AVIS від 27.12.2011 р., на підставі рахунку - фактури № СФ-0000482 від 15.05.2013 р., сформованого страхового акту № ДККА-25232 від 21.05.2013 р., виплатив потерпілій особі суму страхового відшкодування в розмірі 108 203,35 грн. (без урахування зносу), що підтверджується платіжним дорученням № 8036 від 21.05.2013 р.

Пунктом 7.1.2 договору страхування наземних транспортних засобів, цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку № 28-0199-2700-AVIS від 27.12.2011 р. визначено, що страхова сума встановлюється на кожний окремий застрахований ТЗ та ДО та дорівнює дійсній вартості кожного окремого ТЗ та ДО, що визначається відповідно до п.п. 7.1.3 цього договору та зазначається в списку застрахованих ТЗ або у відповідних додаткових угодах до цього договору, що є його невід'ємними частинами.

Договір страхування припиняє дію відносно окремого застрахованого ТЗ з моменту одноразоваї виплати страхового відшкодування щодо цього ТЗ в розмірі, що дорівнює розміру страхової суми, зменшеного на розмір відповідної франшизи (п. 7.1.5.1 вказаного договору).

Згідно з ч. 1 ст. 14 та ст. 204 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо договір не визнано недійсним в судовому порядку, він має такі ж правові наслідки, як і будь-який дійсний договір, зокрема, є обов'язковим для виконання його сторонами (ст. 629 ЦК України).

З матеріалів справи не вбачається та судом не встановлено визнання недійсною умови договору страхування наземних транспортних засобів, цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку № 28-0199-2700-AVIS від 27.12.2011 р. в частині обов'язку позивача в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхувальнику страхового відшкодування без врахування зносу.

Наведеним спростовується помилкове твердження відповідача про здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в завищеному розмірі внаслідок неврахування зносу автомобіля, пошкодженого в ДТП.

У зв'язку з викладеним, суд прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу без врахування коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого автомобіля.

Про таку позицію вказує Вищий господарський суд України у постановах від 15.01.2013 р. по справі № 5011-45/7316-2012, від 19.08.2013 р. по справі № 910/5734/13 та від 18.10.2011 р. по справі № 28/381.

Щодо тверджень Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" про те, що виплата страхового відшкодування здійснювалась без оцінки транспортного засобу, суд зазначає наступне.

Норми законодавства про страхування не покладають на страховика за договором добровільного страхування обов'язок доводити розмір збитків виключно шляхом проведення його оцінки відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а згідно ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

При цьому ч. 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", яка визначає випадки, коли проведення оцінки майна є обов'язковим, такого обов'язку щодо оцінки на страховика, що уклав договір добровільного страхування, також не покладає.

Із преамбули Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що він регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює інші, відмінні від правовідносин, що виникли у даній справі, правовідносини і обов'язок проведення оцінки встановлюється для відповідача у правовідносинах з виконання ним взятого за умовами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів обов'язку відшкодувати шкоду.

Верховним Судом України у Листі "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 р. роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Таким чином, доводи відповідача про необхідність доведення розміру збитків виключно шляхом проведення його оцінки професійним оцінювачем відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" не узгоджуються з нормами законодавства про страхування.

Щодо доводів відповідача стосовно того, що страхове відшкодування виплачено без надання згоди вигодонабувача, суд зазначає, що відповідно до п. 12.4.7 договору добровільного страхування страховик зобов'язаний направити вигодонабувачу (якщо такий зазначений в договорі) запит на рішення вигодонабувача щодо порядку виплати страхового вішкодування: страхувальнику, на СТО, вигодонабувачу або іншим чином.

У судовому засіданні встановлено, що договором страхування наземних транспортних засобів цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку № 28-0199-2700-AVIS від 27.12.2011 р. не передбачено наявність вигодонабувача, а, також, сторони визначили альтернативні дії по виплаті страхового відшкодування.

Крім того, суд враховує положення п. 6 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" згідно з якими страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Полісом № АВ/4930240, яким застрахована цивільно - правова відповідальність винної особи, передбачено, що ліміт відповідальності страховика перед страхувальником становить 50 000,00 грн., а франшиза 1 000,00 грн.

Отже, відповідальність Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" в даному випадку обмежується сумою в 50 000,00 грн. та франшизою - 1 000,00 грн.

За таких обставин, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті відповідачем, складає 49 000,00 грн. (50 000,00 грн. - 1 000,00 грн.).

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем в частині виплати збитку в порядку регресу підтверджується матеріалами справи, позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 49 000,00 грн.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерого товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 про стягнення 49 000,00 грн. задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" (03056, м. Київ, вул.. Борщагівська, 145, ідентифікаційний код 23734213) на користь Приватного акціонерого товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038? м. Київ, вул. І.Федорова, 32 літ. А, ідентифікаційний код 30859524) страхове відшкодування в сумі 49 000 (сорок дев'ять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" (03056, м. Київ, вул.. Борщагівська, 145, ідентифікаційний код 23734213) на користь Приватного акціонерого товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. І.Федорова, 32 літ. А, ідентифікаційний код 30859524) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 17 березня 2014 року.

Повний текст рішення підписаний 24 березня 2014 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна