Постанова № 37872362, 11.03.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/8275/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Південно-транспортна компанія» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Південно-транспортна компанія» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

04.12.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Південно-транспортна компанія» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0005242202 від 08.11.2013 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 164 617 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 41 154 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.12.2013 року в задоволенні адміністративного позову товариству з обмеженою відповідальністю «Південно-транспортна компанія» відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 31.12.2013 року позивачем було подано апеляційну скаргу.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В своїй апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю «Південно-транспортна компанія» посилалось на те, що висновки податкового органу щодо відсутності товарності операцій між позивачем та ТОВ «Торговий Дім «Агровіта» є необґрунтованими, оскільки згідно укладеної додаткової угоди від 28.02.2013 року ТОВ «Торговий Дім «Агровіта» зобов'язувалось поставити товар позивачеві на умовах СРТ порт Одеса, звідки товар було експортовано згідно контракту, укладеного між ТОВ «Південно-транспортна компанія» та компанією «Upton Impex Inc».

Таким чином, апелянт вважає, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено факт поставки товару від ТОВ «Торговий Дім «Агровіта», його отримання позивачем та подальша реалізація, а тому відсутні підстави для збільшення товариству суми податку на додану вартість.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 20.12.2013 року в повному обсязі та ухвалення нового рішення, яким скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005242202 від 08.11.2013 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 164 617 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 41 154 грн.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів дійшла наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 23.09.2013 року по 27.09.2013 року на підставі наказу начальника ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 23.09.2013 року № 451, головним державним податковим ревізор-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС Кириченко П.В., згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20. п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.1 п.78 ст.78 Податкового кодексу України, проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Південно-транспортна компанія» з питань взаєморозрахунків та правових відносин з ТОВ «Торговий Дім «Агровіта» за лютий 2013року.

За результатами вказаної перевірки складено акт №34/221214/38438153 від 04.10.2013 року, на підставі якого державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення № 0005242202 від 08.11.2013 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 164 617 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 41 154 грн.

В ході зазначеної перевірки органом податкової служби встановлено порушення ТОВ «Південно-транспортна компанія» п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством завищено податковий кредит за лютий 2013 року в сумі 164 617 грн.

ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС в акті перевірки посилалась на те, що в ході проведеної перевірки не було встановлено факту поставки товарів від ТОВ «Торговий Дім «Агровіта» до ТОВ «Південно-транспортна компанія».

Встановлено, що за результатами перевірки контрагента ТОВ «Торговий Дім «Агровіта», яке є постачальником позивача, також не було підтверджено факту реального виконання господарських операцій, що свідчить про те, що угоди, укладені між позивачем та ТОВ «Торговий Дім «Агровіта» не спричиняють настання реальних правових наслідків.

Зважаючи на зазначене, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС дійшла висновку про завищення позивачем податкового кредиту у лютому 2013 року, у зв'язку з відсутністю документального підтвердження зв'язку з фінансово-господарською діяльністю, з чим погодився суд першої інстанції.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції стосовно відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «Південно-транспортна компанія», зважаючи на наступне:

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з приписами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з акту перевірки та наданих документів, товариство з обмеженою відповідальністю «Південно-транспортна компанія» у період, що перевірявся здійснювало господарські операції з ТОВ «Торговий Дім «Агровіта».

Так, 23.02.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Південно-транспортна компанія» (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім «Агровіта» було укладено договір купівлі-продажу № 2302 (а.с. 49-50).

За умовами вказаного договору Продавець зобов'язується продати й передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити горох, урожаю 2012 року, українського походження, згідно з домовленістю, визначеною даним договором.

Об'єм товару, ціна, кількість, загальна вартість товару вказується в додатках до договору, які є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 Договору купівлі-продажу №2302 від 23.02.2013 року, Продавець зобов'язувався до 31.03.2013 року включно здійснити передачу товару Покупцю, на умовах: СРТ ТОВ «Блек Сі Шіппінг Сервіс ЛТД» (м.Одеса, вул.Стуса,2Б).

При цьому, право власності на товар переходить до Покупця після передачі товару та правильно оформлених, на партію товару яка відпускається, наступних документів: рахунок на товар, видаткова накладна та податкова накладна.

Судом першої інстанції встановлено, що 28.02.2013 року між ТОВ «Південно-транспортна компанія» (Покупець) та ТОВ «Торговий Дім «Агровіта» (Продавець) було укладено Додаткову угоду до Договору купівлі-продажу № 2302 від 23.02.2013 року, згідно якої були змінені умови передачі товару.

Так, п. 3.1 Договору купівлі-продажу №2302 від 23.02.2013 року було викладено в наступній редакції: «Продавець зобов'язується до 15.04.2013 року включно здійснити постачання Покупцю товару на умовах: СРТ порт Одеса»; а також доповнено розділ 3 Договору «Умови передачі продукції» пунктом 3.4 в наступній редакції: «товар повинен бути переданий Покупцю в контейнерах. У випадку необхідності обов'язок по стафіровці покладається на Продавця» (а.с. 144).

У підтвердження виконання укладеного договору купівлі-продажу №2302 від 23.02.2013 року та придбання товару (гороху українського походження урожаю 2012р. у кількості 282,12 тон.) ТОВ «Південно-транспортна компанія» були надані податкову накладну від 28.02.2013р. №12, видаткову накладну №РН-0000018 від 28.02.2013р., акт приймання-передачі №1 від 28.02.2013р., Специфікації від 28.02.2013р., рахунок-фактуру №СФ-0000006 від 28.02.2013р., податкової накладної від 28.02.2013р. №12.

Крім того, позивачем, у підтвердження факту перевезення товару, отриманого від ТОВ «Торговий Дім «Агровіта», були надані документи, які підтверджують подальше використання придбаного товару у власній господарській діяльності.

Судом апеляційної інстанції досліджені надані позивачем первинні документи.

Так, дійсно, факт передачі товарів (гороху українського походження урожаю 2012 року у кількості 282,12 тон.) від ТОВ «Торговий Дім «Агровіта» до ТОВ «Південно-транспортна компанія» підтверджується складеними у відповідності до вимог чинного законодавства видатковою накладною, з якої вбачається найменування товару, його кількість, одиниці виміру та ціна.

В свою чергу, з наданих документів вбачається, що придбаний у ТОВ «Торговий Дім «Агровіта» товар (горох українського походження урожаю 2012 року у кількості 282,12 тон.) був в подальшому реалізований позивачем компанії «Upton Impex Inc» згідно укладеного контракту № 4-03/13 від 04.03.2013 року (а.с. 54-57). За умовами вказаного контракту Продавець (ТОВ «Південно-транспортна компанія») зобов'язувалось поставити товар на умовах FAS м. Одеса чи м. Іллічівськ (Инкотермс 2010).

ТОВ «Південно-транспортна компанія» (Довіритель) було укладено з ТОВ «Оленіч та Компанія» (Повірений) договір доручення № 10/13-Б від 26.02.2013 року, згідно якого Повірений зобов'язується від імені та за рахунок Довірителя організувати надання митним брокером Повіреного митних послуг по декларуванню вантажу Довірителя, включаючи подання та оформлення митних декларацій в інтересах Довірителя (а.с. 66-68).

Крім того, з наданого позивачем листа від ТОВ «Торговий Дім «Агровіта» № 2012/1 від 20.12.2013 року вбачається, що виконання умов Договору купівлі-продажу №2302 від 23.02.2013 року здійснювалось ТОВ «Торговий Дім «Агровіта» за участю ТОВ «Оленіч Груп», оскільки між цим контрагентом позивача та ТОВ «Оленіч Груп» ще раніше був укладений договір № 7/09-Е від 18.05.2009 року, за умовами якого ТОВ «Оленіч Груп» зобов'язувалось організовувати послуги пов'язані з перевезенням вантажу для ТОВ «Торговий Дім «Агровіта» (а.с. 180).

Згідно наданого акту здачі-прийому виконаних робіт № 0376, на виконання умов укладеного з ТОВ «Торговий Дім «Агровіта» договору № 7/09-Е від 18.05.2009 року, ТОВ «Оленіч Груп» були виконані роботи по оформленню документів та перевалці вантажу (282,12 т) - контейнерів TCLU4082330, TCLU4085370, FSCU9293085, APZU4912865, APHU6551481, APZU4626075, UESU5019157, APZU4095301, APHU6336832, TCLU8447502 (а.с. 187).

В свою чергу, з акту здачі-прийому виконаних робіт № 0157, ТОВ «Оленіч Груп» на виконання умов договору доручення № 10/13-Б від 26.02.2013 року здійснило для ТОВ «Південно-транспортна компанія» роботи по оформленню документів та митному оформленню вантажу (282,12т) - тих самих контейнерів TCLU4082330, TCLU4085370, FSCU9293085, APZU4912865, APHU6551481, APZU4626075, UESU5019157, APZU4095301, APHU6336832, TCLU8447502 (а.с. 190).

Зазначений товар пройшов фітосанітарний контроль та отримав фітосанітарні сертифікати (а.с. 192-200).

Таким чином, з наданих позивачем документів вбачається, що після прийняття додаткової угоди до Договору купівлі-продажу № 2302 від 23.02.2013 року, укладеного позивачем з ТОВ «Торговий Дім «Агровіта» та зміни умов передачі продукції, придбаний позивачем у ТОВ «Торговий Дім «Агровіта» товар (горох українського походження урожаю 2012 року у кількості 282,12 тон.) був поставлений товариством з обмеженою відповідальністю «Оленіч Груп» безпосередньо в порт м. Одеси у контейнерах.

Після його поставки, ТОВ «Оленіч та Компанія» здійснило оформлення документів та митне оформлення вказаного вантажу (282,12т) для ТОВ «Південно-транспортна компанія».

Зазначене підтверджується актом здачі-прийому виконаних робіт № 0157, рахунком № 13-157 від 20.03.2013 року.

Подальший експорт товару (гороху українського походження урожаю 2012 року у кількості 282,12 тон.) за кордон до Пакистану підтверджується вантажно-митною декларацією та інвойсами № 5-03/2.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Вимоги до первинних документів містяться у ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу, надані позивачем в підтвердження здійснення господарської операції з ТОВ «Торговий Дім «Агровіта» первинні документи оформлені належним чином та містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що позивачем належними та допустимими доказами було підтверджено факт придбання товару у ТОВ «Торговий Дім «Агровіта», який в подальшому був реалізований компанії «Upton Impex Inc» та експортований за кордон.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення сум до складу валових та до складу податкового кредиту.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що будь-які порушення в ланцюгу постачання, допущенні іншими контрагентами, не можуть впливати на формування валових витрат та податкового кредиту ТОВ «Південно-транспортна компанія» при наявності у товариства належних документальних підтверджень здійснених операцій та розміру свого податкового кредиту.

Що стосується посилань державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на те, що операції купівлі-продажу здійснювані між ТОВ «Південно-транспортна компанія» та ТОВ «Торговий Дім «Агровіта» не спричиняють настання реальних правових наслідків є необґрунтованими та спростовуються наданими позивачем первинними документами.

Таким чином, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що ТОВ «Південно-транспортна компанія» було дотримано вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим у позивача на законних підставах виникло право формування податкового кредиту, а тому податкове повідомлення-рішення № 0005242202 від 08.11.2013 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 164 617 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 41 154 грн., прийняті державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби є протиправним та підлягає скасуванню.

В свою чергу, відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Зважаючи на зазначені норми ст. 94 КАС України, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що стягненню на користь ТОВ «Південно-транспортна компанія» підлягають понесені судові витрати по сплаті судового збору, підтверджені документально, що, в даному випадку, становить 2469,25 грн.

Оскільки судом першої інстанції при повному встановленні фактичних обставин справи порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 184, 185, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Південно-транспортна компанія» задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Південно-транспортна компанія» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області № 0005242202 від 08.11.2013 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Південно-транспортна компанія» понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2469,25 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В. Бойко

Суддя: Т.М. Танасогло

Суддя: О.В. Яковлєв