Постанова № 37871892, 12.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 березня 2014 року 10:30 № 826/2611/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засідання Непомнящій А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бауміт Україна" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0026431502 від 06.11.2013

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бауміт Україна» (далі по тесту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 06 листопада 2013 року № 0026431502.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в акті камеральної перевірки неправильно визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 54684,52 грн., оскільки на думку скаржника строк прострочення становить 28 календарних днів, а не 181 календарний день.

Представник відповідача у судовому засіданні 12 березня 2014 року адміністративний позов не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у їх задоволенні. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях співпадають з висновком акту від 18 жовтня 2013 року № 1073/15-113/34422747.

Заслухавши пояснення представників сторін, після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

За результатом проведення камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток складено акт від 18 жовтня 2013 року № 1073/15-113/34422747, яким встановлено порушення пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України, що виразилось у простроченні сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання.

За результатом розгляду заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю «Бауміт Україна» від 29 жовтня 2013 року, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишено без змін акт перевірки від 18 жовтня 2013 року № 1073/15-113/34422747 (копія листа від 04 листопада 2013 року № 6824-26-50-15-02-22 міститься в матеріалах справи).

Податковим повідомленням - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 06 листопада 2013 року № 0026431502 на підставі пункту 126.1. статті 126 Податкового кодексу України, за порушення пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України позивачу нараховано штраф у розмірі 54684,50 грн.

За результатом адміністративного оскарження, спірне податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарги позивача від 21 листопада 2013 року № 424 та від 30 січня 2014 року № 31 - без задоволення (копії рішень Головного управління Міндоходів у місті Києві від 14 січня 2014 року № 309/10/26-15-10-07-15 та рішення Міністерства доходів і зборів України від 13 лютого 2014 року № 2809/6/99-99-10-01-02-15 містяться в матеріалах справи).

Матеріали справи свідчать, що 11 лютого 2013 року позивачем подано до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2012 року.

Згідно рядку 16 податкової декларації за 2012 року позивачем задекларовано податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду у сумі 55 107 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 50.1. статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, то містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

19 березня 2013 року позивачем подано до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві уточнюючу податкову декларацію за 2012 рік, в якій у рядку 07 задекларовано збиток у сумі - 1 755 426 грн. 00 коп., а у рядку 16 - від'ємне значення з податку на прибуток у сумі - 549 451 грн. 00 коп.

Згідно з пунктом 87.1. статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Судом враховано, що при подачі уточнюючої податкової декларації за 2012 року, позивач, задекларувавши у рядку 16 від'ємне значення з податку на прибуток у сумі - 549 451 грн. 00 коп., повинен був би внести зміни і у рядок 26, однак не зробив цього.

Проте, відповідно до підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Податкове законодавство України не містить положень, які ставлять в залежність зменшення грошового зобов'язання платника податків з податку на прибуток підприємств саме від внесення змін в рядок 26 уточнюючої податкової декларації.

Враховуючи вищевикладене, відповідач в Акті камеральної перевірки неправильно визначив дату несвоєчасної сплати грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Бауміт Україна» у сумі 54 684 грн. 52 коп., оскільки не врахував під час проведення камеральної перевірки подану позивачем 19 березня 2013 року уточнюючу податкову декларацію за 2012 рік, в якій у рядку 07 задекларовано збиток у сумі - 1 755 426 грн. 00 коп., а у рядку 16 - від'ємне значення з податку на прибуток у сумі - 549 451 грн. 00 коп.

Суд звертає увагу, що камеральна перевірка проводилась 18 жовтня 2013 року, в той час як уточнююча податкова декларація за 2012 рік подана позивачем 19 березня 2013 року, тобто до проведення перевірки. Водночас, податковим органом зазначену уточнюючу декларацію не прийнято до уваги, хоча з урахуванням прийняття зазначеної звітності податковим органом, змінюється строк прострочення сплати самостійно визначеного платником грошового зобов'язання з податку на прибуток.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до пункту 54.2 статті 54 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Згідно пункту 18.2 статті 18 Податкового кодексу України податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Слід зазначити, що у резолютивній частині акту перевірки відповідачем зазначено, що відповідальність за порушення пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України передбачена пунктом 126.1. статті 126 Податкового кодексу України.

Натомість, у мотивувальній частині зазначено, що граничний строк сплати 19 лютого 2013 року, дата сплати - 19 серпня 2013 року, тобто згідно акту перевірки строк прострочення складає 181 календарний день. При цьому, застосовано штраф у розмірі у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу, що передбачений при затримці сплати до 30 календарних днів включно.

Суд звертає увагу, що не правильне визначення відповідачем підстав застосування штрафних (фінансових) санкцій в акті перевірки, унеможлює встановлення складу порушення застосованій санкції.

Таким чином, враховуючи вищезазначені правові норми, беручи до уваги те, що відповідачем невірно визначено підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій в акті перевірки та визначено грошове зобов'язання платника податків, на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, суд вважає спірне податкове повідомлення - рішення від 06 листопада 2013 року № 0026431502 неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бауміт Україна» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бауміт Україна» задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 06 листопада 2013 року № 0026431502.

3.Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 182,70 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бауміт Україна " за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник