Постанова № 37871715, 24.03.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2014 р. Справа № 805/2895/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Головного управління Міндоходів у Донецькій області

до: Відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції

про: визнання дії державного виконавця щодо винесення постанови про повернення виконавчого докумету стягувачу ВП № № 3666215 від 31.12.2013 р. неправомірними, визнання незаконною та скасування постанови про повернення виконавчого документу стягувачу ВП № 3666215 від 31.12.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державна податкова інспекція у м. Харцизьку Головного управління Міндоходів у Донецькій області, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції про визнання дії державного виконавця щодо винесення постанови про повернення виконавчого докумету стягувачу ВП № № 3666215 від 31.12.2013 р. неправомірними, визнання незаконною та скасування постанови про повернення виконавчого документу стягувачу ВП № 3666215 від 31.12.2013 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що постановою Господарського суду Донецької області по справі № 29/99 задоволено позов Державної податкової інспекції м. Харцизька про стягнення податкового боргу з Державного підприємства «Зуївська експериментальна теплоелектоцентраль» у сумі 2214864,93 грн., на підставі якого був виданий виконавчий лист, який направлений на виконання до відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції. Відповідачем була прийнята постанова про повернення виконавчого листа, у зв'язку з тим, що листом Вищого адміністративного Суду України від 24.10.2013 р. № 1484/1243-13 та ч. 1 ст. 3, п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» з посиланням на наявну встановлену законом заборону щодо стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошті, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, та на окремий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу, який передбачений чинним законодавством.

Позивач вважає дії відповідача протизаконними та такими, що призвели до неможливості виконання судового рішення та ненадходження коштів до бюджетів, в зв'язку з чим просив суд визнати незаконною та скасувати постанову про повернення виконавчого документу стягувачу ВП № 3666215 від 31.12.2013 р.

Представник позивача через канцелярію суду надав заяву про уточнення позовних вимог та просив суд визнати незаконною та скасувати постанову про повернення виконавчого документу стягувачц ВП № 3666215 від 31.12.2013 р. та розглянути справу в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Через канцелярію суду надав заперечення відповідно до яких зазначив, що 07.05.2007 р. державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 3666215, на підставі виконавчого листа № 29/99, та встановлено строк для добровільного виконання рішення до 14.05.2007 р. Після спливу строку для самостійного виконання виконавчого листа, виконавче провадження приєднано до зведеного виконавчого провадження № 12-76 відносно одного боржника - державного підприємства «Зуївська експерементальна теплоелектроцентраль». На даний час зведене виконавче провадження відносно ДП «ЗуЕТЕЦ» зупинено постановою від 08.12.2010 р. у зв'язку з порушенням відносно боржника справи про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів до розгляду питання по суті. Також зазначає, що 31.12.2013 р. державним виконавцем складено акт та винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві згідно ч. 1 ст. 3 п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Листом Вищого адміністративного суду України від 24.10.2013 р. № 1484/1243-13 зазначено окремий порядок виконання судових рішень про стягшнення коштів у рахунок погашення податкового боргу, який передбачений чинним законодавством. При цьому органи державної виконавчої служби до цієї процедури не залючаються. В зв'язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без участі представника.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги з урахуванням уточнень підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Господарським судом Донецької області по справі 29/99 прийнято постанову від 12.04.2007 р. про стягнення податкового боргу з Державного підприємства «Зуївська експерементальна теплоелектроцентраль» у сумі 2214864,93 грн. на підставі якої, 24.04.2007 р. був виданий виконавчий лист.

На адресу відповідача була направлена заява № 6787/10-008 від 03.05.2007 р. про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області № 29/99 від 24.04.2007 р. про стягнення з Державного підприємства «Зуївська експерементальна теплоелектроцентраль» на користь Державного бюджету податковий борг у сумі 2214864,93 грн. Зазначена заява та наказ № 29/99 від 24.04.2007 р. отриманий відповідачем 07.05.2007 р., що підтверджується матеріалами справи.

07.05.2007 р. державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 29/99 від 24.04.2007 р. Відповідною постановою боржнику був встановлений строк на добровільне виконання рішення суду в строк до 14.05.2007 р.

Відповідач у запереченні зазначив, що виконавчий лист № 29/99 після спливу строку для добровільного виконання рішення суду приєднаний до зведеного виконавчого провадження № 12-76 відносно одного боржника - Державного підприємства «Зуївська експерементальна теплоелектроцентраль». В рамках зведеного виконавчого провадження № 12-76 проводилось стягнення суми боргу та було стягнуто суму в розмірі 22639,15 грн.

31.12.2013 р. державним виконавцем складено акт відповідно до якого встановлено, що згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 24.10.2013 р. № 1484/12-13-13 зазначено окремий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу, який передбачений чиним законодавством. На підставі зазначеного листа адміністративні суду не повинні видавати органам доходів і зборів виконавчі листи для примусового виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків - юридичних осіб.

24.10.2013 р. керуючись ч. 1 ст. 3, п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606 (далі по тексту Закон України № 606) та листом Вищого адміністративного суду України від 24.10.2013 р. № 1484/1243-13, відповідач прийняв постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Вказана постанова була отримана позивачем 21.01.2014 р., про що свідчить вхідний штам на супровідному листі щодо направлення позивачеві спірної постанови.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.02.2014 року позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції про визнання постанови про повернення виконавчого документу стягувачу ВП № № 3666215 від 31.12.2013 р. незаконною, визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Господарського суду Донецької області № 29/99 від 07.02.2014 р. відмовлено у прийняті позовної заяви Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції про визнання постанови про повернення виконавчого документу стягувачу ВП № 3666215 від 31.12.2013 р. незаконною та зобов'язання відновити виконавче провадження та провести виконавчі дії примусового виконання виконавчого листа № 29/99 від 24.04.2007 р., в зв'язку з тим, що заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Вищезазнаячена ухвала позивачем отримана 19.02.2014 р., що підтверджується матеріалами справи.

27.02.2014 р. позивачем був направдений адміністративний позов до Донецького окружного адміністративного суду, що підтверджується конвертом з відміткою пошти. Зазначений адміністративний позов був отриманий судом 04.03.2014 р.

В зв'язку з вищенаведеним суд зазначає, що позивачем не пропущено строк для звернення до суду з адміністративним позовом.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Статею 1 Закону України № 606 визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст. 3 Закону України № 606, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, у випадках, передбачених законом, примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом; судові накази; виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень цих комісій; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном; постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу; рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу; рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України № 606 виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До набрання чинності Податковим кодексом України, примусове виконання рішень по стягненню податкового боргу покладалось на державну виконавчу службу.

З набуттям чинності Податковим кодексом України 01.01.2011 року примусове виконання рішень по даній категорії справ покладено на контролюючі органи в розумінні Податкового кодексу України. Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95-99 Податкового кодексу України. Аналіз наведеного доводить, що у даному випадку виконавчий лист повертається стягувачеві тільки тоді, коли безпосередньо законом встановлена заборона звертати стягнення на окреме майно чи кошти боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Суд зазначає, що лист Вищого адміністративного суду України від 24.10.2013 року № 1484/12/13-13, яким керувався відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови, роз'яснює особливий порядок, встановлений Податковим кодексом України, виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу та вказує на те, що органами стягнення, у відповідності до цього порядку, є контролюючи органи в розумінні Податкового кодексу України.

Як вже зазначалось раніше виконавчий лист № 29/99 про стягнення заборгованості у розмірі 2214864,93 грн. був виданий 24.04.2007 р., тобто до набрання чинності Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі.

Приймаючи до уваги вищевказане, суд зазначає, що до набрання чинності Податковим кодексом України, примусове виконання судових рішень по даній категорії справ покладалося на державну виконавчу службу. Отже відповідач не мав підстав для повернення виконавячого документу.

Згідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Проаналізувавши матеріали справи та надані докази, судом встановлено обставини, які свідчать про протиправність прийнятті постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві.

В зв'язку з чим, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції про визнання незаконною та скасування постанови про повернення виконавчого документу стягувачу ВП № 3666215 від 31.12.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції про визнання незаконною та скасування постанови про повернення виконавчого документу стягувачу ВП № 3666215 від 31.12.2013 року - задовольнити в повному обсязі.

Визнати незаконною та скасувати постанову про повернення виконавчого документу ВП № 3666215 від 31.12.2013 р.

Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Олішевська B.В.