Постанова № 37868939, 24.01.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2014 р. Справа № 804/16910/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М.В.,

при секретарі Щербак А.Ю.,

за участю:

представника позивача Трегуб Ю.Є.,

представника відповідача Фадєєва Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Науково-виробничої фірми «Істок-Днепр» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Науково-виробнича фірма «Істок-Днепр» (далі - НВФ «Істок-Днепр», позивач) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Жовтневому районі, відповідач), в якому просить:

- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.11.2013 року № 0007782201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 190 418,00 грн. та нараховано грошове зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 47 604,50 грн.;

- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.11.2013 року № 0007792201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 61 261,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перевірки НВФ «Істок-Днепр» відповідачем було складено акт перевірки № 2121/22-01/13417575 від 15.11.2013 року, згідно висновку якого були встановлені порушення норм Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті яких позивачу донараховано податок на прибуток в сумі 190 418 грн., та податок на додану вартість в сумі 61 261 грн. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були складені податкові повідомлення-рішення від 29.11.2013 року №0007792201 та № 0007782201, з якими позивач не погоджується, виходячи з наступного. Позивач наголошує, що при проведенні перевірки на підприємстві були у наявності всі необхідні первинні документи, оформленні відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (далі Закон №996) та були надані перевіряючому органу під час проведення перевірки. Посилання податкового органу на ту обставину, що у наданих видаткових накладних відсутні дати та номери довіреностей, виданих НВФ «Істок-Днепр» на отримання ТМЦ, що додатково підтверджує відсутність фактів отримання товару, спростовується безпосередньо видатковими накладними. Позивач зазначає, що всі чотири податкові накладні були наявні в оригіналах на підприємстві під час проведення перевірки податковим органом та надавались перевіряючими для огляду, тому твердження про їх відсутність на момент перевірки не відповідає дійсності. Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, надав суду письмові заперечення з наступним обґрунтуванням. Видаткові накладні контрагентів позивача - ТОВ «Дідактика», ПП «Транс Атлантіка Сервіс», ПНВП «Техніка» заповнені всупереч правилам - відсутні ПІБ особи, яка прийнята товар, не вказані номер та дата довіреності на отримання ТМЦ, відсутня печатка підприємства ТОВ НВФ «Істок-Днепр». За результатами перевірки неможливо підтвердити отримання товарно-матеріальних цінностей, у зв'язку з неможливістю ідентифікації особи-робітника ТОВ НВФ «Істок-Днепр». На підставі наданих документів неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій позивача з придбання товарів у ТОВ «Дідактика», ПП «Транс Атлантіка Сервіс», ПНВП «Техніка». Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню.

Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ТОВ НВФ «Істок-Днепр» зареєстровано 21.02.1992 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, перебуває на обліку платників податків у ДПІ у Жовтневому районі, зареєстровано платником ПДВ.

ДПІ у Жовтневому районі проведено виїзну планову перевірку ТОВ НВФ «Істок-Днепр» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року. За наслідком перевірки відповідачем 15.11.2013 року складено акт №2121/22-01/13417575, в якому встановлені, зокрема, наступні порушення:

- п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого підлягає донарахуванню податок на прибуток підприємств в сумі 190 418 грн., в т.ч. за 2 кв. 2012 р. на 128400 грн., за 3 кв. 2012 р. на 62018 грн.;

- п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого підлягає донарахуванню ПДВ на загальну суму 61261 грн. за червень 2011 року.

29.11.2013 року ДПІ у Жовтневому районі на підставі акту №2121/22-01/13417575 від 15.11.2013 року винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0007782201, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - податок на прибуток приватних підприємств: за основним платежем в сумі 190 418,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 47 604,5 грн.;

- № 0007792201, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - податок на додану вартість: за основним платежем в сумі 62 261,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1,00 грн.

З установчих документів позивача вбачається, що ТОВ НВФ «Істок-Днепр» здійснює діяльність з неспеціалізованої оптової торгівлі, роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, іншими видами роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, оптової торгівлі іншими офісними машинами й устаткуванням, постачання інших готових страв, оптової торгівлі побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення.

Судом встановлено, що між НВФ «Істок-Днепр» (покупець) та ПНВП «Техніка» (продавець) укладено договір № 30а від 01.08.2012 року. Згідно п. 1.1 договору продавець зобов'язується продати товар - продукти харчування, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його в асортименті, кількості та за ціною, згідно видаткових накладних. Підтвердженням факту виконання договору свідчать досліджені в судовому засіданні копії видаткових накладних, подорожних листів на переміщення товару.

Між НВФ «Істок-Днепр» (покупець) та ТОВ «Дидактика» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 01/05 від 01.05.2012 року. Згідно п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю належний йому товар - продукти харчування, а покупець зобов'язується прийняти цей товар й оплатити його. Підтвердженням факту виконання договору свідчать досліджені в судовому засіданні копії видаткових накладних, подорожних листів на переміщення товару.

Згідно усної угоди, укладеної між НВФ «Істок-Днепр» (покупець) та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» (продавець) позивачем було придбано у продавця котел газовий Vaillant на суму 8200,00 грн., в т.ч. ПДВ 1366,67 грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи копією видаткової накладної від 30.05.2012 року № 3005-1.

Товар, отриманий у ТОВ «Дидактика» та ПНВП «Техніка» - продукти харчування, було поставлено позивачем контрагентам - отримувачам товару, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних, подорожних листів та довіреностей на отримання товару за період травень-серпень 2012 року.

Отриманий від ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» котел газовий Vaillant було використано у власній господарській діяльності позивача, що підтверджується актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.

Транспортування товарів відбувалось автомобілями ІЖ 27175, держ. номер АЕ9213СМ, Мерседес Бенц 413 CDI (фургон малотоннажний-В), державний номер АЕ7128ЕХ, LDV Convoy 400 (фургон малотонажний-В) АЕ3668СВ згідно долучених до матеріалів справи копій подорожних листів за період з 01.05.2012 року по 31.08.2012 року та договору про надання послуг, укладеного з ПП «Техноторгінвест» від 01.12.2011 року № 01/12, та договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.04.2011 року № 29.

Висновок про нікчемність угод, укладених позивачем з ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» та ПНВП «Техніка», зроблено відповідачем на підставі актів перевірок ДПІ у Бабушкінському районі від 21.12.2012 року № 7204/224/32694389 та від 21.12.2012 року № 7197/229/19099225 відповідно.

Відповідно до частин 1 та 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як зазначено в ч.2 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частин 1 та 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

На підставі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного Суду України в постанові „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009, зокрема, визначив перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до ст.207 ГК України та ст.228 ЦК України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в ст. 67 Конституції України та ст. 16 ПК України.

Отже, суб'єктний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними належними засобами доказування.

З огляду на встановлені обставини у справі та наведені норми законодавства, угоди, які укладені між НВФ «Істок-Днепр» та ТОВ «Дидактика», ПНВП «Техніка» та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» оформлені належним чином; спірні правочини не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочину; правочини з поставки товарів виконані постачальниками.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представником відповідача в судовому засіданні не доведено, що вчинені правочини є нікчемними, порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на акти ДПІ у Бабушкінському районі від 21.12.2012 року № 7204/224/32694389 та від 21.12.2012 року № 7197/229/19099225, оскільки вони не спростовують дійсність укладених між НВФ «Істок-Днепр» та ТОВ «Дидактика», ПНВП «Техніка» та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» правочинів щодо поставки товарів та не можуть вважатись судом безспірним доказом порушення податкового законодавства з боку позивача.

Згідно п. 134.4 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до п. 135.1, 135.2 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Правилами формування витрат, передбаченими у пунктах 138.2, 138.4 статті 138 ПК України, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення та визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Статтею 1 Закону №996 визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.2 ст.3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством; фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ч.1 ст.9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Досліджені в судовому засіданні докази підтвердили реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Дидактика», ПНВП «Техніка» та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс». Зазначені представником відповідача недоліки в оформленні деяких видаткових накладних не можуть бути підставою для невизнання цих видаткових накладних як первинних документів, оскільки досліджені в судовому засіданні копії видаткових накладних не спростовують факт здійснення позивачем господарських операцій.

Таким чином, в судовому засіданні не підтверджено факт заниження сум податку на прибуток по операціям з поставки товарів від ТОВ «Дидактика», ПНВП «Техніка» та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» до НВФ «Істок-Днепр», що виключає правомірність визначення позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 29.11.2013 року № 0007782201 грошових зобов'язань та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток.

Судом встановлено, що позивачем у червні 2011 року включено до складу податкового кредиту з ПДВ суми ПДВ на підставі податкових накладних: від 30.06.2011 року № 375, виписаної ПП «Вектор-Пром»; від 30.06.2011 року № 207, виписаної ПП «Техноторгінвест»; від 01.06.2011 року № 01063 та від 06.06.2011 року №06060, виписаних ТОВ «Нафтова компанія «Альфа-Капітал».

Згідно абз."а" п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання та виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнень права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податково накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

В судовому засіданні представником позивача надані суду для огляду оригінали вищезазначених податкових накладних, копії яких долучені до матеріалів справи. Зазначені податкові накаладні оформлені належним чином, перебували у сегрегаторі з податковими накладними за червень 2011 року, які були сформовані в хронологічному порядку з наскрізною нумерацією.

Отже, представником позивача в судовому засіданні спростовано доводи відповідача про відсутність зазначених податкових накладних. Доказів відсутності зазначених податкових накладних на час перевірки суду надано не було.

Таким чином, в судовому засіданні не знайшло підтвердження заниження сум податку на додану вартість у червні 2011 року внаслідок включення до податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних в червні 2011 року ПП «Вектор-Пром», ПП «Техноторгінвест», ТОВ «Нафтова компанія «Альфа-Капітал», що виключає правомірність визначення позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 29.11.2013 року № 0007792201 грошових зобов'язань та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір, сплачений згідно платіжного доручення № 861 від 18.12.2013 року в сумі 4588,00 грн., підлягає стягненню з Державного бюжету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 29.11.2013 року № 0007782201 та № 0007792201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Науково-виробничої фірми «Істок-Днепр» судовий збір у розмірі 4588 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят вісім) гривень 00 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова в повному обсязі виготовлена 29 січня 2014 року.

Суддя М.В. Бондар