Постанова № 37868908, 04.02.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ04 лютого 2014 р. Справа № 804/16909/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Неклеса О.М., при секретарі судового засідання Колесник І.О.,

за участі

представників позивача Земляного О.Ю., Мушинської Т.О.,

представника відповідача Туркіної А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» (далі - ТОВ «КУА «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР», позивач) до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська, відповідач), в якому позивач просить:

- скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 04.12.2013 року № 0007932202, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «КУА «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» з податку на прибуток в розмірі 345 450, 50 грн.

- скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 04.12.2013 року № 0007912202, яким ТОВ «КУА «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за квітень, вересень та жовтень 2011 року в розмірі 2 678 466, 00 грн.

- скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 04.12.2013 року № 0007922202, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «КУА «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» з податку на додану вартість в розмірі 207 944, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «КУА «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт від 15.11.2013 р. № 2126/22-06/34985759. З висновками акту перевірки позивач не погодився та подав до ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська заперечення, проте листом від 29.11.2013 р. відповідачем повідомлено позивача про законність та обґрунтованість висновків акту перевірки та встановлених порушень. На підставі акту перевірки ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, з якими позивач не погоджується, вважає їх такими, що були прийняті з порушенням вимог законодавства на підставі хибних висновків, що містяться в акті перевірки, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню. Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити.

Представником відповідача надані суду письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначено наступне. ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська проведено планову виїзну перевірку ТОВ «КУА «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт від 15.11.2013 р. № 2126/22-06/34985759, на підставі якого винесено податкові повідомлення-рішення від 04.12.2013 року № 0007912202, 0007922202, № 0007932202. Представник відповідача зазначила, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті правомірно, а висновки, викладені в акті перевірки обґрунтовуються встановленими перевіркою фактичними обставинами. Представник відповідача у судовому засіданні просила суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Дослідивши письмові докази по справі, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши чинне законодавство, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ТОВ «КУА «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» (34985759) зареєстроване 14.03.2007 р. Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та перебуває на податковому обліку в ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська. У періоді, який перевірявся, позивач був платником податку на прибуток фінансових установ, податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб, комунального податку. Основним видом економічної діяльності позивача є управління фондами.

15.11.2013 р. ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська проведено планову виїзну перевірку ТОВ «КУА «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р.

Для проведення перевірки позивача відповідачем були використані такі матеріали: акт ДПІ Шевченківському районі м. Києва ДПС від 20.11.2012 року №1951/22-40/32914246; первинні документи надані позивачем, що підтверджують господарські взаємовідносини з контрагентами позивача у перевіряємий період, матеріали реєстраційної справи платника податків в цьому податковому органі, матеріали податкової звітності, декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди, податкові та видаткові накладні, бази даних ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська, АІС «Облік податків і платежів», АІС «Податки» , АРМ «Бест - Звіт», АІС «Облік платників», АІС «Система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів».

За висновками акту ДПІ Шевченківському районі м. Києва ДПС від 20.11.2012 року № 1951/22-40/32914246 встановлено: неможливість фактичного здійснення ТОВ «Офпродив» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; порушення ч.1 ст. 203, ч. 207, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані а реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Офпродив» з постачальниками та покупцями. Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.662, 655 та 656 ЦК України. Перевіркою встановлена відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям в розумінні ст. 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України). ТОВ «Офпродив» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

На підставі висновків акту ДПІ Шевченківському районі м. Києва ДПС від 20.11.2012 року №1951/22-40/32914246, відповідачем зроблені висновки, що наявна кредиторська заборгованість ПВІФ «Д-Капітал Плюс» (активами якої управляє позивач), що виникла при здійсненні фінансових операцій з цінними паперами облігацій ТОВ «Офпродив» на загальну суму 80639996, 09 грн., облігацій ПП «Планета» на загальну суму 16659141, 09 грн., акцій ТОВ «Газові мережі» на загальну суму 88805842, 50 грн., свідчить про відсутність настання реальних правових наслідків та передбачає отримання податкової вигоди за рахунок чи переважно з бюджету, відсутність ділової мети тощо.

За результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ «КУА» «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» відповідачем 15.11.2013 р. складено акт № 2126/22-06/34985759, яким встановлено наступні порушення з боку позивача:

- п. 4.1 ст. 4 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «КУА «Фінансовий вектор» занижено загальні доходи від продажу товарів, робіт, послуг) на суму 345 671 грн., в т.ч. за І кв.2011 р. - 345 671 грн.

- п.п. 135. 4.1 п. 135. 4 ст. 135 ПК України ТОВ «КУА «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» занижено хід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг на загальну суму 1 114 1512 грн., в т.ч.:

в П кв. 2011 р. - 348 944 грн.; в ПІ кв. 2011 р. - 349 441 грн.; в IV кв. 2011 р. - 330 325 грн.; в І кв. 2012 р. - 21 391 грн.; в П кв. 2012 р. - 21 388 грн.; в III кв. 2012 р. - 21 345 грн.; в IV кв. 2012 р. - 21 316 грн.;

що привело до заниження податку на прибуток всього у сумі 340 964 грн., у тому числі., в І кв. 2011 р. - 86 418 грн.; в ІІ кв. 2011р. - 80 257 грн.; в ПІ кв. 2011р. - 80 372 грн.; в IV кв. 2011 р. - 75 975 грн.; в І кв. 2012 р. - 4492 грн.; в II кв. 2012 р. - 4 491 грн.; в III кв. 2012 р. - 4 483 грн.; в ІV кв. 2012 р. - 4 476 грн.

- п. 188.1 ст. 188 ТОВ «КУА «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» занижено базу оподаткування з постачання послуг з оренди нерухомого майна, що привело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 57 354, 00 грн. в тому числі: серпень 2011 - 8818 грн.; вересень 2011- 4407 грн.; жовтень 2011 - 4407 грн.; листопад 2011 - 4407 грн.; червень 2012 - 4407 грн.; липень 2012 - 4407 грн.; серпень 2012 - 4407 грн.; вересень 2012 - 4407 грн.; жовтень 2012 - 4407 грн.; листопад 2012 - 6640 грн.; грудень 2012 - 6640 грн.;

- п. 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України, ТОВ «КУА «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації") на суму 2 683 466 грн. в т.ч.: в квітні 2011 р. - 2209 143 грн.; в вересні 2011 р. - 467 589 грн.; в жовтні 2011 р. - 6 734 грн.,

що призвело до заниження та не сплати до бюджету податку на додану вартість на загальну суму 166 994 грн., в т.ч. по місяцях: серпень 2011 р. - 18818 грн; вересень 2011- 4407 грн.; жовтень 2011 - 4407 грн.; листопад 2011 - 4407 грн.; червень 2012 - 4407 грн.; липень 2012 - 4407 грн.; серпень 2012 - 4407 грн.; вересень 2012 - 4407 грн.; жовтень 2012 - 4407 грн.; листопад 2012 - 6640 грн.; грудень 2012 - 106280 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки позивачем подано заперечення від 22.11.2013 року № 290.

Листом ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 29.11.2013 р. № 18514/10/22-06-04-63-310 позивача повідомлено про внесення змін до акту перевірки № 2126/22-06/34985759 у зв'язку з допущеними технічними помилками, а саме, Розділ 4 акту «Висновок» доповнено наступними пунктами.

Перевіркою встановлено порушення:

- пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 167.1 ст. 167 ПК України, а саме, податковим агентом у жовтні 2011 р., грудні 2012 р. не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб з сум виплат фізичним особам, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб в сумі 36177, 00 грн.;

- п.п. «б» ст. 176 ПК України та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, зареєстрованого наказом ДПА України від 24.12.2010 р. № 1020, а саме: при заповненні та наданні до ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська податкових розрахунків за ф. № 1 ДФ за І кв. 2011 р. - 4 кв. 2012 р., відображено дані не у повному обсязі.

Поряд з цим, Листом ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 29.11.2013 р. № 18514/10/22-06-04-63-310 позивача повідомлено, що порушення, встановлені за актом перевірки від 15.11.2013 р. № 2126/22-06/34985759 є законодавчо обґрунтованими.

На підставі висновків акту перевірки № 2126/22-06/34985759 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.12.2013 р.:

- № 0007912202, яким згідно з п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 глави 4 розділу ІІ ПК України за порушення п. 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України ТОВ «КУА «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за квітень, вересень та жовтень 2011 року в розмірі 2 678 466 грн.;

- № 0007922202, яким згідно з п.п. 2 п. 54.3 ст. 54 глави 4 розділу ІІ ПК України за порушення п. 188.1 ст. 188, п. 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України ТОВ «КУА «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 207 944, 00 грн., в тому числі за основним платежем на суму 166994, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 40950, 00 грн;

- № 0007932202, яким згідно з п.п. 2 п. 54.3 ст. 54 глави 4 розділу ІІ ПК України за порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 135. 4.1 п. 135. 4 ст. 135 ПК України ТОВ «КУА «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «КУА «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» з податку на прибуток фінансових установ в розмірі 345 450, 50 грн., в тому числі за основним платежем на суму 340964, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 4486, 5 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що згідно із п. 61.1 ст. 61 ПК України до сфери податкового контролю віднесено контроль правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (який діяв на час здійснення господарських операцій, далі - Закон № 283/97-ВР) валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 даного Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 283/97-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпункт 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 283/97-ВР визначає, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка подія, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податків на оплату товарів (робіт, послуг); або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Пунктом 5.3 ст. 5 Закону № 283/97-ВР передбачений перелік витрат, які не включаються до складу валових витрат та визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно до 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст. 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п.п. 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст. 198 ПК України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У період за який здійснювалась перевірка, відповідач здійснював діяльність з управлінням активами інституційних інвесторів (інститутів спільного інвестування (пайових та корпоративних інвестиційних фондів), недержавних пенсійних фондів, страхових компаній).

Щодо позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.2013 року № 0007932202 про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток фінансових установ на загальну суму 345450, 50 грн. (в тому числі основного платежу у розмірі 340964, 00 грн. та штрафні санкції у розмірі 4486, 50грн.), суд зазначає наступне.

В обґрунтування заниження доходу за 1 квартал 2011 року на 345 671, 00 грн. та за період 2 квартал 2011 року - 4 квартал 2012 року на загальну суму 1 114 151, 00 грн., відповідач в акті перевірки посилається на те, що ТОВ «КУА «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» укладаючи від імені ПВІФ «Д-Капітал Плюс» угоди з суб'єктами господарювання на придбання цінних паперів, що не мають інвестиційної привабливості, не мало розумної економічної причини (ділової мети).

В результаті укладення угод, перелік яких наведений на стор. 5 акту перевірки, у ПВІФ «Д-Капітал Плюс» виникла кредиторська заборгованість в розмірі 186 104 979, 68 грн. у зв'язку із придбанням наступних цінних паперів: цільових облігацій ТОВ «Офпродив» - 80 639 996, 09 грн.; цільових облігацій ПП «Планета» - 16 659 141, 09 грн.; акцій ВАТ «Газові мережі» - 88 805 842,50 грн.

Винагорода ТОВ «КУА «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» за управління активами ПВІФ «Д- Капітал Плюс» розраховувалась у відсотковому відношення до розміру чистих активів ПВІФ «Д-Капітал Плюс», який складає різницю між розміром активів фонду та його зобов'язаннями.

Здійснюючи розрахунок вартості чистих активів ПВІФ «Д-Капітал Плюс», відповідач в акті перевірки зазначив, що позивачем завищено суму зобов'язань на суму наведеної кредиторської заборгованості в розмірі 186 104 979.68гр., що потягло заниження середньої вартості чистих активів і. як наслідок, розміру винагороди ТОВ «КУА «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР», що є доходом від операційної діяльності підприємства в розмірі 345 671 грн. за 1 квартал 2011 року та 1 114 151 грн. за 2 квартал 2011 року - 4 квартал 2012 року.

Суд не може погодитись з такою позицією відповідача з огляду на наступне.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15.03.2001 № 2299-III (який діяв станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2299-III), вартість чистих активів інституту спільного інвестування величина, що визначається як різниця між сумою активів інститутуспільного Інвестування з урахуванням їх ринкової вартості і розміром зобов'язань інституту спільного інвестування.

У відповідності до положень ст. 22 Закону № 2299-III, пайовий інвестиційний фонд - це активи, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності.

Статтею 29 Закону № 2299-III встановлено, що управління активами ІСІ здійснює компанія з управління активами. Компанією з управління активами є господарське товариство у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю, що створюється відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст. 31 Закону № 2299-III, винагорода компанії з управління активами (крім компанії з управління активами венчурного фонду) встановлюється у співвідношенні до вартості чистих активів ІСІ. Винагорода компанії з управління активами венчурного фонду встановлюється у співвідношенні до вартості чистих активів ІСІ та (або) приросту вартості чистих активів ІСІ. Максимальний розмір винагороди компанії з управління активами (в тому числі премії) та порядок її нарахування встановлюються Комісією. Винагорода компанії з управління активами виплачується грошовими коштами.

Частиною 7 ст. 35 Закону № 2299-III передбачено, що довідка про вартість чистих активів ІСІ та додатки до неї є документами звітності корпоративного інвестиційного фонду та компанії з управління активами пайового інвестиційного фонду. Форма та порядок надання довідки встановлюються Комісією. Довідка про вартість чистих активів ІСІ на відповідну звітну дату складається компанією з управління активами та засвідчується зберігачем.

Відповідно до п. 2 Положення про порядок визначення вартості чистих активів інститутів спільного інвестування (пайових та корпоративних інвестиційних фондів), затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 2 липня 2002 р. № 201 (яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин), активи, зобов'язання, фінансові інвестиції використовуються у цьому Положенні відповідно до пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 N 87, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.99 за N 396/3689.

Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. N 87 (яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що терміни, що використовуються в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають таке значення: активи - ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому; зобов'язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, шо втілюють в собі економічні вигоди.

ТОВ «КУА «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» є ліцензованою компанією з управління активами, яка управляє активами ПВІФ «Д-Капітал Плюс».

Виходячи з вимог наведених норм законодавства, винагорода ТОВ «КУА «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» за управління активами ПВІФ «Д-Капітал Плюс» розраховувалась у відсотковому відношення до розміру чистих активів ПВІФ «Д-Капітал Плюс», які у свою чергу розраховувались як різниця між сумою активів інвестиційного фонду і розміром його зобов'язань.

Зобов'язання ПВІФ «Д-Капітал Плюс», які враховуються при розрахунку розміру чистих активів, включають в тому числі суми заборгованості фонду за придбані цінні папери.

Згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону № 283/97-ВР, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 4.2.8 п. 4. 2 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не включаються до складу валового доходу кошти спільного інвестування, а саме кошти, залучені від інвесторів інститутів спільного інвестування (ІСІ), доходи від здійснення операцій з активами ІСІ та доходи, нараховані за активами ІСІ, а також кошти, залучені від власників сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, доходи від здійснення операцій з активами фондів операцій з нерухомістю та доходи, нараховані за активами фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону.

Відповідно до п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону № 283/97-ВР, датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 ПК України, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).

Згідно з п. 135.2 ст. 135 ПК України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до п. 137.1 ст. 137 ПК України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Згідно з п. 137.16 ст. 137 ПК України, датою отримання інших доходів є дата їх виникнення згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, якщо інше не передбачено нормами цього розділу.

Висновки відповідача в акті перевірки щодо відсутності реальних правових наслідків операцій з придбання цільових облігацій ТОВ «Офпродив», ПП «Планета» та акцій ВАТ «Газові мережі», відсутності розумної, економічно-обгрутованої ділової мети при здійсненні цих операцій суд вважає недоведеними та такими, що не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського обліку, що є порушенням пункту 6 Порядку № 984, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

При укладенні та виконанні договорів на придбання цільових облігацій ТОВ «Офпродив», ПП «Планета» та акцій ВАТ «Газові мережі» сторони договорів були наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності, зміст договорів відповідає всім вимогам законодавства України, сторони узгодили всі обов'язкові (істотні) умови договорів, волевиявлення сторін договорів було вільним та відповідало їх волі, договори вчинені у встановленій законом письмовій формі.

Спрямованість договорів на реальне настання обумовлених ними правових наслідків підтверджується тим, що всі цінні папери були передані у власність ПВІФ «Д-Капітал Плюс», ТОВ «КУА «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» від імені ПВІФ «Д-Капітал Плюс» частково розрахувався за придбані цінні папери та продовжує здійснювати розрахунки на сьогоднішній день. Це свідчить про те, що укладені позивачем договори на придбання цільових облігацій ТОВ «Офпродив» , ПП «Планета» та акцій ВАТ «Газові мережі» потягли дійсні правові наслідки, передбачені ними.

Суд зазначає, що єдиним допустимим засобом доказування нереальності правочину, вчиненого між суб'єктами господарювання може бути лише судове рішення, яким встановлена недійсність такого правочину. В судовому порядкуці правочини недійсними не визнавались, відповідач до суду з вимогами провизнання таких договорів недійсними не звертався. Факти, викладені в акті перевірки не можуть бути належними доказами наявності порушень з боку позивача, висновки зазначеного акту не спростовують дійсність укладених між позивачем договорів на придбання цільових облігацій ТОВ «Офпродив» , ПП «Планета» та акцій ВАТ «Газові мережі».

Діючим законодавством України не передбачено встановлення нікчемності правочинів актом перевірки податкового органу. Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року № К/9991/50772/12.

Придбані цільові облігації ТОВ «Офпродив» та ПП «Планета» були погашені шляхом отримання ПВІФ «Д-Капітал Плюс» у власність нерухомого майна, яке було збудоване наведеними емітентами облігацій, вартість якого була включена до складу вартості активів Фонду. Частина отриманого нерухомого майна реалізована з прибутком.

Акції ВАТ «Газові мережі» були реалізовані ТОВ «КУА «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» від імені ПВІФ «Д-Капітал Плюс» з прибутком ще до початку проведення перевірки, про що відповідачу було відомо під час проведення перевірки.

Наведені вище обставини свідчать про використання придбаних цінних паперів у господарській діяльності з отриманням конкретних матеріальних вигод від їх придбання, а отже і про настання конкретних правових наслідків для інвестиційного фонду від придбання зазначених в акті цінних паперів, що підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, спростовуються посилання відповідача на відсутність економічних причин (ділової мети) та реальних правових наслідків від придбання цільових облігацій ТОВ «Офпродив», ПП «Планета» та акцій ВАТ «Газові мережі», а отже операції з їх придбання ТОВ «КУА «Фінансовий вектор» зобов'язано було за законом відобразити суми кредиторської заборгованості за ними у складі зобов'язань у бухгалтерському обліку ПВІФ «Д-Капітал Плюс» та врахувати при розрахунку розміру чистих активів фонду.

Поряд з цим, зобов'язання ТОВ «КУА «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» від імені ПВІФ «Д- Капітал Плюс» за договорами придбання цінних паперів фактично існує, кредиторська заборгованість поступово погашається підприємством в межах строків, передбачених договорами, а отже сума такої заборгованості в силу вимог законодавства має в будь-якому випадку включатись до складу зобов'язань ПВІФ «Д-Капітал Плюс» в бухгалтерському обліку та враховуватись при розрахунку розміру чистих активів згідно вимог Закону № 2299-III та відповідно розрахунку винагороди ТОВ «КУА «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР».

Отже, дохід у вигляді винагороди за управління активами інвестиційного фонду у розмірі 345 671 грн. за 1 квартал 2011 року та 1 114 151 грн. за 2 квартал 2011 року - 4 квартал 2012 року реально не отримувався позивачем, в бухгалтерському обліку таких дохід не нарахований, жодні первинні документи, що підтверджують отримання позивачем такого доходу, відсутні, що вказує на безпідставність доводів відповідача в акті перевірки та відсутність підстав для нарахування доходу згідно вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ПК України.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством; фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Надані позивачем первинні документи (договори, податкові декларації, банківські виписки, копії платіжних доручень, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, тощо) підтверджують реальність та правомірність здійснених ним господарських операцій. В судовому засіданні представником відповідача не спростовано факт належного оформлення позивачем первинних документів.

Таким чином, в судовому засіданні не знайшло підтвердження заниження позивачем податку на прибуток фінансових установ в сумі 340 964, 00 грн., а отже вимога позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.2013 року № 0007932202 про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток фінансових установ на загальну суму 345450, 50 грн. (в тому числі основного платежу у розмірі 340964, 00 грн. та штрафні санкції у розмірі 4486, 50 грн.) є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.2013 року №0007922202 про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 207944, 00 грн. (в тому числі основного платежу у розмірі 166994, 00грн. та штрафні санкції у розмірі 40950,00грн.) суд зазначає наступне.

В акті перевірки відповідач зазначає, що ТОВ «КУА «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» від імені ПВІФ «Д-Капітал Плюс» укладались договори оренди приміщень з ТОВ «Терем», яке, на думку відповідача, є пов'язаною з позивачем особою.

При цьому звичайною ціною орендної плати в даному випадку за висновками відповідача є 32 грн. за кв.м, яка встановлена рішенням Алуштинської міської ради від 31.12.2010 року № 796.

Оскільки орендна плата, встановлена в договорах оренди, укладених ТОВ «КУА «Фінансовий вектор» від імені ПВІФ «Д-Капітал Плюс», є меншою ніж 32 грн. за кв.м, то за висновками відповідача, податкове зобов'язання з ПДВ позивача має бути збільшене на 57 354 грн. виходячи з такого рівня орендної плати.

Судом встановлено, що 12.03.2011 р. ТОВ «КУА» «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР», яке діє від власного імені за рахунок і в інтересах Пайового венчурного інвестиційного фонду «Д-Капітал Плюс» недиверсифікованого виду закритого типу (орендодавець) було укладено договір оренди нежилого приміщення з ТОВ «Терем» (орендар) № 4, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти у тимчасове користування за оплату нежитлові приміщення Готельного комплексу з офісними приміщеннями, апартаментами та магазином, загальною площею 1469, 90 кв.м., розташовані за адресою: м. Алушта, вул. Багликова, 21, строком з 01.06.2011 р. по 31.12.2011 р. включно. Відповідно до п. 5.1 цього договору, загальна сума орендної плати складає 90000, 00 грн. за кожен календарний квартал.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 1 від 01.12.2011 р., укладеної між ТОВ «КУА» «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР», яке діє від власного імені за рахунок і в інтересах Пайового венчурного інвестиційного фонду «Д-Капітал Плюс» недиверсифікованого виду закритого типу (орендодавець) з ТОВ «Терем» (орендар), орендар зобов'язується в строк до 30.08.2012 р. повністю погасити заборгованість перед орендодавцем.

01.06.2012 р. між ТОВ «КУА «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР», яке діє від власного імені за рахунок і в інтересах Пайового венчурного інвестиційного фонду «Д-Капітал Плюс» недиверсифікованого виду закритого типу (орендодавець) з ТОВ «Терем» (орендар), відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти у тимчасове користування за оплату нежитлові приміщення Готельного комплексу з офісними приміщеннями, апартаментами та магазином, загальною площею 1469, 90 кв.м., розташовані за адресою: м. Алушта, вул. Багликова, 21, строком з 01.06.2012 р. по 31.10.2012 р. включно. Відповідно до п. 5.1 цього договору, загальна сума орендної плати складає 90000, 00 грн. за кожен календарний квартал.

01.11.2012 р. між ТОВ «КУА «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР», яке діє від власного імені за рахунок і в інтересах Пайового венчурного інвестиційного фонду «Д-Капітал Плюс» недиверсифікованого виду закритого типу (орендодавець) з ТОВ «Терем» (орендар), відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти у тимчасове користування за оплату нежитлові приміщення Готельного комплексу з офісними приміщеннями, апартаментами та магазином № 302, № 303, № 304, № 305, № 402, № 403, № 404, № 405, № 502, № 503, № 504, № 505, № 602, № 603, № 604, № 605, № 702, № 704, № 705 загальною площею 1469, 90 кв.м., розташовані за адресою: м. Алушта, вул. Багликова, 21, строком з 01.11.2012 р. по 31.10.2013 р. включно. Відповідно до п. 5.1 цього договору, загальна сума щомісячної орендної плати складає 16600,00 грн.

За результатами надання приміщень в оренду ТОВ «Терем» позивачем були нараховані податкові зобов'язання з ПДВ протягом 2011 р. та 2012 р. в загальному розмірі 55533, 33 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями первинних документів (податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжні доручення).

У відповідності до положень п. 188.1. ст. 188 ПК України (редакція станом на 2012 р., на момент укладення договору), база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з пунктом 8 підрозділу 10 розділу XX ПК України, у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв до 01.01.2013 р., встановлено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

У п.п. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв до 01.01.2013 р., визначено, що у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни - у цьому випадку звичайною є справедлива ринкова ціна.

Статтями 10, 11 та 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» встановлено, що суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують вільні ціни та державні регульовані ціни. Вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін. Державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб'єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

У відповідності до п.п. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 ПК України, пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють.

При визнанні осіб пов'язаними враховується вплив, який може здійснюватися через володіння однією особою корпоративними правами інших осіб відповідно до укладених між ними договорів або за наявності іншої можливості однієї особи впливати на рішення, що приймаються іншими особами. При цьому такий вплив враховується незалежно від того, чи здійснюється він особою безпосередньо і самостійно або спільно з пов'язаними особами, що визнаються такими відповідно до цього підпункту.

Пов'язаними особами для цілей трансфертного ціноутворення визнаються, зокрема, юридичні особи - у разі якщо одна з таких осіб безпосередньо та/або опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків.

Суд дійшов висновку, що ТОВ «КУА «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» та ТОВ «Терем» не є пов'язаними особами в розумінні п.п. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 ПК України, зокрема, вони не володіють прямо або опосередковано через своїх засновників часткою статутного фонду один одного в розмірі не менш як 20 відсотків, що не спростовано представником відповідача в судовому засіданні.

В акті перевірки № 2126/22-06/34985759 (ст. 18 акту) відповідач зазначає, що «можливо дійти висновку, що при укладенні угоди на здачу в оренду нерухомого майна, метою ТОВ «КУА «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» було не отримання максимального доходу від управління активами фонду, а мінімізація сплати ПДВ до бюджету».

Позиція представника відповідача, викладена в запереченнях проти адміністративного позову та в судовому засіданні стосовно того, що ТОВ «КУА «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» не надано інформації щодо відсутності ознак пов'язаної особи по відношенню до ТОВ «Терем» судом не приймається до уваги, оскільки відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Висновки суб'єкта владних повноважень, викладені в акті перевірки, не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Алуштинської міської ради від 31.12.2010 р. № 796, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 р. № 1787 «Про затвердження методики визначення мінімальної суми орендного платежу за нерухоме майно фізичних осіб», у відповідності до п.п. 17.1.2 ст. 170 ПК України, з метою оподаткування доходу від здавання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм), Виконавчий комітет Алуштинської міської ради вирішив встановити розмір мінімальної вартості місячної оренди 1 квадратного метру загальної площі нерухомого майна фізичних осіб в розмірі 32 грн.

Згідно з п.п. 170.1.2. п. 170.1 ст. 170 ПК України, податковим агентом платника податку - орендодавця під час нарахування доходу від надання в оренду об'єктів нерухомості, інших, ніж зазначені в підпункті 170.1.1 цього пункту (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під такою нерухомістю, чи присадибну ділянку), є орендар.

При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу за повний чи неповний місяць оренди. Мінімальна сума орендного платежу визначається за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України, виходячи з мінімальної вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомості з урахуванням місця її розташування, інших функціональних та якісних показників, що встановлюються органом місцевого самоврядування села, селища, міста, на території яких вона розташована, та оприлюднюється у спосіб, найбільш доступний для жителів такої територіальної громади. Якщо мінімальну вартість не встановлено чи не оприлюднено до початку звітного (податкового) року, об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеного в договорі оренди.

Рішенням Виконавчого комітету Алуштинської міської ради від 31.12.2010 р. № 796 встановлено розмір мінімальної вартості місячної оренди 1 квадратного метру загальної площі нерухомого майна фізичних осіб в розмірі 32 грн. Зазначене рішення не розповсюджується на правовідносини нарахування податку на додану вартість при наданні в оренду нерухомого майна юридичною особою. Таким чином, якщо мінімальну вартість місячної оренди 1 квадратного метру загальної площі нерухомого майна юридичних осіб не встановлено, об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеного в договорі оренди.

Суд відхиляє доводи представника позивача про необхідність застосування позивачем розміру мінімальної вартості місячної оренди 1 квадратного метру загальної площі нерухомого майна фізичних осіб в розмірі 32 грн., який встановлений рішенням Виконавчого комітету Алуштинської міської ради від 31.12.2010 р. № 796, у зв'язку з відсутністю визначення мінімальної вартості місячної оренди 1 квадратного метру загальної площі нерухомого майна для юридичних осіб, оскільки ці твердження не ґрунтуються на законі.

Враховуючи наведені вище обставини, суд вважає, що позовна вимога про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.2013 року № 0007922202 про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 207944, 00грн. (в тому числі основного платежу у розмірі 166994,00грн. та штрафні санкції у розмірі 40950, 00 грн.) є обгрунтованою та доведеною позивачем, тому підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.2013 року № 0007912202 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 2678466, 00грн., суд зазначає наступне

Судом встановлено, що ТОВ «КУА «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. в деклараціях з податку на додану вартість задекларовано загальну суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (документи містяться в 4 томі адміністративної справи).

Статтею 200 ПК України визначено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до пункту 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. (пункт 200.2)

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. (пункт 200.3)

Згідно пункту 200.4, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 200.4 ст. 200 ПК України визначаються напрямки декларування від'ємного значення ПДВ звітного періоду (бюджетне відшкодування та/або податковий кредит наступного періоду) та не містять положень, які б обмежували право платника на врахування залишку від'ємного значення ПДВ у податковій звітності до повного його погашення.

Пунктом 102.5 ст. 102 ПК України встановлено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Виходячи зі змісту п. 102.5 ст. 102 ПК України вбачається, що вказана норма права врегульовує виключно граничні строки повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або їх відшкодування. Норма встановлює обмеження у часі (1095 днів) тільки для подання заяв на повернення сум переплат з податків та декларування бюджетного відшкодування ПДВ, і не обмежує строк, протягом якого платник податку має право декларувати у податковій звітності залишок від'ємного значення ПДВ.

Виходячи з положень статей 102, 200 ПК України, подання заяви про бюджетне відшкодування ПДВ є правом платника податків, яким він може скористатися протягом встановленого в п. 102.5 ст. 102 ПК України періоду, а не обов'язком платника податків.

Законовець не ставить для платника податків обов'язкової умови заявляти до бюджетного відшкодування від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду виключено в наступному податковому періоді.

З наведених норм законодавства вбачається, що правило переносу від'ємного значення попереднього звітного періоду означає, що в звітному податковому періоді у платника податку може виникнути право на бюджетне відшкодування, але платник податку може отримати лише ту частину, яка буде дорівнювати сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам товарів (послуг). Платник податку, який не заявив до бюджетного відшкодування від'ємне значення, залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів включає до складу податкового кредиту наступного податкового періоду шляхом відображення в рядку 24 податкової декларації без обмежень певними строками давності і не втрачає право заявити таке від'ємне значення до бюджетного відшкодування у періоді, в якому виникнуть умови (сплата суми у попередньому податковому періоді постачальникам товарів (послуг)).

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02.12.2013 р. у справі № 0670/670/12.

Згідно з абз. «а» п. 200.14 ст. 200 ПК України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

Таким чином, ПК України єдиною підставою для позбавлення права на бюджетне відшкодування у разі його заниження платником податку встановлює відповідне рішення податкового органу про заниження суми бюджетного відшкодування, на підставі якого платник податків не просто позбавляється суми від'ємного значення, а враховує таку суму у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ в наступних податкових періодах.

ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська не виносило жодних рішень про заниження позивачем суми бюджетного відшкодування.

Отже, ТОВ «КУА «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» має право враховувати суму від'ємного значення з ПДВ в розмірі 2 683 466 грн. при розрахунку податку наступних періодів.

З письмових доказів, наданих позивачем, судом встановлено, що правильність нарахування суми від'ємного значення за квітень 2011 року в розмірі 2 209 143 грн. вже перевірялось ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, в результаті чого була складена довідка від 20.06.2011 року № 2110/23- 5/34985759, якою не встановлено порушень при декларуванні наведеної суми від'ємного значення.

ТОВ «КУА «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» має право на суму від'ємного значення з ПДВ, яка була задекларована за жовтень 2011 року в розмірі 423 168 грн. Судом встановлено, що за результатами перевірки про результати проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «КУА «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період жовтень 2011 р. складено акт перевірки від 30.01.2013 р. № 338/223/34985759, на підставі якого ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська винесено податкове повідомлення-рішення від 26.02.2013 р. № 0000032203, яке оскаржено позивачем до суду. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2013 року по справі № 804/3984/13-а позов ТОВ «КУА «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.02.2013 р. № 0000032203. У позивача відсутні підстави для зменшення наведеної вище суми від'ємного значення в податковій звітності та картці особового рахунку платника податку до закінчення судового оскарження.

Виходячи з того, що відповідачем протиправно занижене податкове зобов'язання з ПДВ на 57 354 грн. та завищений залишок від'ємного значення з ПДВ (рядок 24 декларації) на 2 683 466 грн., сума податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 166 994 грн. у позивача не виникає, а розрахунок ПДВ має від'ємне значення.

За таких обставин, проаналізувавши чинне законодавство та дослідивши докази, долучені до матеріалів справи, суд вважає, що контролюючий орган без достатніх правових підстав зменшив розмір від'ємного значення суми ПДВ за квітень, вересень та жовтень 2011 року в розмірі 2 678 466 грн., а тому позовні вимоги про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення № 0007912202 є обґрунтованими.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідачем не доведено правомірності прийнятих рішень всупереч вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, в той час як докази, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, є законними, допустимими, обґрунтованими, такими, що відповідають дійсним обставинам справи.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при винесенні податкових повідомлень-рішень від 04.12.2013 року № 0007912202, 0007922202, № 0007932202 відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

В позовній заяві позивач також просить судові витрати покласти на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір сплачений згідно платіжного доручення від 16.12.2013 р. у розмірі 458, 80 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 04.12.2013 року № 0007932202, яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» з податку на прибуток в розмірі 345 450, 50 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 04.12.2013 року № 0007912202, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за квітень, вересень та жовтень 2011 року в розмірі 2 678 466, 00 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 04.12.2013 року № 0007922202, яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» з податку на додану вартість в розмірі 207 944, 00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» судовий збір у розмірі 458,80 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 10 лютого 2014 року.

Суддя О.М. Неклеса